– Юрію Олексійовичу, розкажіть, будь ласка, про конгрес – його організацію, учасників…
– Спочатку скажу, що таке "Апімондія". Це всесвітня спілка громадських організацій пасічників. Раз на два роки вона ініціює проведення подібних конгресів. Вони проходять у різних країнах – членах "Апімондії". Цього разу конгрес проводився у Франції, і його учасниками були 83 країни, в яких виробляють мед. Наступна всесвітня зустріч пасічників відбудеться в Аргентині, а у 2013 році бджолярів з усього світу прийматиме Україна.
– Хто увійшов до складу української делегації?
– Серед нас були члени Братства пасічників та Спілки пасічників України, науковці, директори підприємств, які працюють у пасічницькій царині, бджолярі з різних регіонів країни – загалом близько 60 чоловік. До речі, цьогорічна делегація з України була найчисленнішою за усі попередні, що приїздили на конгреси "Апімондії". Це свідчить про те, що українські пасічники поволі виходять на міжнародний ринок. А нам дійсно є що показати і запропонувати навіть найвибагливішим медовим гурманам.
– Яка мета проведення подібного заходу?
– В першу чергу – це обмін досвідом. Ви тільки уявіть: десятки павільйонів, що представляють спілки пасічників з усього світу, величезне розмаїття видів меду, продуктів і товарів бджільництва. На конгресі було представлене широке розмаїття книг на бджільницьку тематику, відеоролики про досвід наших закордонних колег – щоправда, англійською мовою. Була можливість відвідати навчальні семінари, які проводили провідні спеціалісти. Особисто мене зацікавили теми апітерапії і ветеринарії. Цікаво було дізнатися і про сучасні методики досліджень медової продукції. Наприклад, уже існують такі лабораторні технології, що дозволяють визначити, палив пасічник під час качання меду чи ні. До речі, показово, що від України – п'ятої у світі країни за виробництвом меду – була представлена всього одна наукова доповідь.
На конгресі можна було скуштувати мед, привезений, скажімо, з Чилі, Чехії, Африки, Канади, а також пригостити своїм українським солодким продуктом.
– Які технологічні новинки, представлені на конгресі, зацікавили Вас?
– Наприклад, пристрій, за допомогою якого відкачують мед, попередньо видаливши бджіл із медових корпусів. Він має надзвичайно просту й дешеву конструкцію. Бачив також дуже функціональні механізовані підйомники для вуликів, які дозволяють за пару годин забирати 600–700 кг медових рамок. У наших умовах – це два дні роботи. Ще запам'яталися електричні пристрої для розпечатування стільників. На пасіці, що складається з 500–1000 бджолосімей, без них не обійтися, адже при такій кількості вуликів наші дідівські методи вже неефективні. Взагалі був вражений тим, наскільки пасічники передових країн цінують власну працю, а також найманих працівників.
– Цього року на конгресі "Апімондії" український мед був визнаний найкращим у світі. Чим він сподобався закордонним дегустаторам?
– Своїм букетом, консистенцією, хімічним складом, смаком. Наш мед – живий, зібраний із духмяних, не потруєних "хімією" квітів, що ростуть на родючій землі. Але думаю, що секрет успіху українського меду – ще й у ставленні наших бджолярів до медоносних комах: закордонні пасічники ставляться до них прагматично, а для українських бджола – це член родини.
– Як Вам смакував закордонний мед?
– Я пробував гречаний мед з іспанської пасіки. Він не йде ні в яке порівняння із нашим: смак і аромат набагато бідніші. Але сподобався лавандовий, розмариновий мед. Запах і смак – неповторні. Запам'ятав і курдський мед, а ще – особливий французький. Його отримують з рідкісної рослини, що росте в горах.
– За скільки продавали на конгресі мед?
– Ціна була різна, в залежності від виду продукції й країни-виробника. Приміром, французи продавали свій мед у середньому по 9 євро за кілограм (для порівняння – чашка кави там коштує 1 євро).
– Наскільки, на Ваш погляд, медова продукція українських бджолярів конкурентоспроможна на міжнародному ринку?
– Ми можемо запропонувати якісну конкурентоздатну продукцію, і перемога у Франції – яскраве підтвердження цього. Але пасемо задніх у технологічному плані. Наприклад, і досі качаємо мед за допомогою медогонок з оцинкованої сталі, а наші колеги за кордоном вже давно використовують для цього пристрої з електричними двигунами й платять за них по
1 тис. євро. Для нас же, Ви розумієте, це "захмарна" ціна. Нам дуже не вистачає програмної і матеріальної підтримки з боку держави, відповідного маркетингу. Український медовий ринок не захищений від експансії китайського, не надто якісного, меду, який поступово завойовує ринки провідних країн світу, витісняючи звідти місцевого товаровиробника. Якщо наша держава не схаменеться – на нас чекатиме те саме.
– Чи існують в інших країнах державні програми підтримки пасічників і бджільництва як сільськогосподарської галузі?
– Пасічники в багатьох країнах захищені законом. Там фермер перед тим, як обробити поле отрутохімікатами, обов'язково попереджає господаря пасіки про свій намір. В іншому ж випадку йому загрожує ув'язнення, а також відшкодування збитків. Як ведуть себе українські фермери в таких ситуаціях і скільки внаслідок такого "господарювання" щорічно гине бджолосімей – нам добре відомо.
Наприклад, у Чехії кожен пасічник, який має відповідні документи на свою пасіку, щороку отримує з державного бюджету дотацію на утримання бджіл, які запилюють рослини. В Америці фермери пасічникам платять по 120 доларів за одну бджолосім'ю, розміщену в їхніх садках чи на полях.
– Які Ваші сподівання на міжнародний конгрес "Апімондія-2013", що відбудеться в Україні?
– Якщо у Францію ми їздили на інших подивитися, то у 2013-му поїдемо у Київ, щоб показати себе і свою продукцію. А нам є що запропонувати своїм колегам-пасічникам з інших країн: широкий спектр медів, продуктів бджільництва, а також медові напої, які користувалися неабиякою популярністю на конгресі в Монпельє. Французи – відомі в світі гурмани й поціновувачі легких спиртних напоїв – були у захваті від українських медових вин і відзначили два їх види. Тож в українських пасічників – хороші перспективи на міжнародному медовому ринку. Але без солідної державної підтримки нам не вдасться вдало конкурувати із медовими державами світу.
“Зоря Полтавщини”,12 стор., 2_10_09
– Спочатку скажу, що таке "Апімондія". Це всесвітня спілка громадських організацій пасічників. Раз на два роки вона ініціює проведення подібних конгресів. Вони проходять у різних країнах – членах "Апімондії". Цього разу конгрес проводився у Франції, і його учасниками були 83 країни, в яких виробляють мед. Наступна всесвітня зустріч пасічників відбудеться в Аргентині, а у 2013 році бджолярів з усього світу прийматиме Україна.
– Хто увійшов до складу української делегації?
– Серед нас були члени Братства пасічників та Спілки пасічників України, науковці, директори підприємств, які працюють у пасічницькій царині, бджолярі з різних регіонів країни – загалом близько 60 чоловік. До речі, цьогорічна делегація з України була найчисленнішою за усі попередні, що приїздили на конгреси "Апімондії". Це свідчить про те, що українські пасічники поволі виходять на міжнародний ринок. А нам дійсно є що показати і запропонувати навіть найвибагливішим медовим гурманам.
– Яка мета проведення подібного заходу?
– В першу чергу – це обмін досвідом. Ви тільки уявіть: десятки павільйонів, що представляють спілки пасічників з усього світу, величезне розмаїття видів меду, продуктів і товарів бджільництва. На конгресі було представлене широке розмаїття книг на бджільницьку тематику, відеоролики про досвід наших закордонних колег – щоправда, англійською мовою. Була можливість відвідати навчальні семінари, які проводили провідні спеціалісти. Особисто мене зацікавили теми апітерапії і ветеринарії. Цікаво було дізнатися і про сучасні методики досліджень медової продукції. Наприклад, уже існують такі лабораторні технології, що дозволяють визначити, палив пасічник під час качання меду чи ні. До речі, показово, що від України – п'ятої у світі країни за виробництвом меду – була представлена всього одна наукова доповідь.
На конгресі можна було скуштувати мед, привезений, скажімо, з Чилі, Чехії, Африки, Канади, а також пригостити своїм українським солодким продуктом.
– Які технологічні новинки, представлені на конгресі, зацікавили Вас?
– Наприклад, пристрій, за допомогою якого відкачують мед, попередньо видаливши бджіл із медових корпусів. Він має надзвичайно просту й дешеву конструкцію. Бачив також дуже функціональні механізовані підйомники для вуликів, які дозволяють за пару годин забирати 600–700 кг медових рамок. У наших умовах – це два дні роботи. Ще запам'яталися електричні пристрої для розпечатування стільників. На пасіці, що складається з 500–1000 бджолосімей, без них не обійтися, адже при такій кількості вуликів наші дідівські методи вже неефективні. Взагалі був вражений тим, наскільки пасічники передових країн цінують власну працю, а також найманих працівників.
– Цього року на конгресі "Апімондії" український мед був визнаний найкращим у світі. Чим він сподобався закордонним дегустаторам?
– Своїм букетом, консистенцією, хімічним складом, смаком. Наш мед – живий, зібраний із духмяних, не потруєних "хімією" квітів, що ростуть на родючій землі. Але думаю, що секрет успіху українського меду – ще й у ставленні наших бджолярів до медоносних комах: закордонні пасічники ставляться до них прагматично, а для українських бджола – це член родини.
– Як Вам смакував закордонний мед?
– Я пробував гречаний мед з іспанської пасіки. Він не йде ні в яке порівняння із нашим: смак і аромат набагато бідніші. Але сподобався лавандовий, розмариновий мед. Запах і смак – неповторні. Запам'ятав і курдський мед, а ще – особливий французький. Його отримують з рідкісної рослини, що росте в горах.
– За скільки продавали на конгресі мед?
– Ціна була різна, в залежності від виду продукції й країни-виробника. Приміром, французи продавали свій мед у середньому по 9 євро за кілограм (для порівняння – чашка кави там коштує 1 євро).
– Наскільки, на Ваш погляд, медова продукція українських бджолярів конкурентоспроможна на міжнародному ринку?
– Ми можемо запропонувати якісну конкурентоздатну продукцію, і перемога у Франції – яскраве підтвердження цього. Але пасемо задніх у технологічному плані. Наприклад, і досі качаємо мед за допомогою медогонок з оцинкованої сталі, а наші колеги за кордоном вже давно використовують для цього пристрої з електричними двигунами й платять за них по
1 тис. євро. Для нас же, Ви розумієте, це "захмарна" ціна. Нам дуже не вистачає програмної і матеріальної підтримки з боку держави, відповідного маркетингу. Український медовий ринок не захищений від експансії китайського, не надто якісного, меду, який поступово завойовує ринки провідних країн світу, витісняючи звідти місцевого товаровиробника. Якщо наша держава не схаменеться – на нас чекатиме те саме.
– Чи існують в інших країнах державні програми підтримки пасічників і бджільництва як сільськогосподарської галузі?
– Пасічники в багатьох країнах захищені законом. Там фермер перед тим, як обробити поле отрутохімікатами, обов'язково попереджає господаря пасіки про свій намір. В іншому ж випадку йому загрожує ув'язнення, а також відшкодування збитків. Як ведуть себе українські фермери в таких ситуаціях і скільки внаслідок такого "господарювання" щорічно гине бджолосімей – нам добре відомо.
Наприклад, у Чехії кожен пасічник, який має відповідні документи на свою пасіку, щороку отримує з державного бюджету дотацію на утримання бджіл, які запилюють рослини. В Америці фермери пасічникам платять по 120 доларів за одну бджолосім'ю, розміщену в їхніх садках чи на полях.
– Які Ваші сподівання на міжнародний конгрес "Апімондія-2013", що відбудеться в Україні?
– Якщо у Францію ми їздили на інших подивитися, то у 2013-му поїдемо у Київ, щоб показати себе і свою продукцію. А нам є що запропонувати своїм колегам-пасічникам з інших країн: широкий спектр медів, продуктів бджільництва, а також медові напої, які користувалися неабиякою популярністю на конгресі в Монпельє. Французи – відомі в світі гурмани й поціновувачі легких спиртних напоїв – були у захваті від українських медових вин і відзначили два їх види. Тож в українських пасічників – хороші перспективи на міжнародному медовому ринку. Але без солідної державної підтримки нам не вдасться вдало конкурувати із медовими державами світу.
“Зоря Полтавщини”,12 стор., 2_10_09
Рубрика: 
