ІдеЯ посадити сад у молодого підприємця виникла зовсім випадково. Кілька років тому сім'я Цінченків орендувала 50 гектарів саду в Опішні. Вирощені яблука здавали заготівельникам із Києва, Золотоноші… Міський житель, економіст за освітою, Роман не надто розумівся на садівництві. Бачив, що у бабусиному садку є яблуні, – ростуть собі та й ростуть, якщо яблука були смачні, то із задоволенням смакував ними. Аж раптом запропонував батькові: "А давай закладемо сад!" Обдумавши пропозицію сина, Віталій Петрович підтримав її. Отак садівництво й стало сімейним бізнесом. Згодом до нього долучився і молодший брат Романа Костянтин. Шукали місце для майбутнього саду, вивчали, де можна купити якісні саджанці, а також читали літературу з садівництва, відкриваючи для себе таємниці вирощення яблунь, груш, черешень, слив, відвідували садівничі господарства в Сумах, Чернівцях, Вінниці, Донецьку, Черкасах, спеціалізовані виставки.
Отримавши в оренду на 20 років землю під Жаданами, Цінченки приступили до роботи. Саджанці яблунь сортів Голден делішес, Айдаред, Джонатан голд закуповували в Артемівському, Черкаському розсадниках, груш сортів Конференція, Ноябрська – у Чернівцях, везли молоді деревця з Черкас і Донецька. Восени 2007-го було висаджено 13 тисяч дерев: по три гектари відвели під карликові і напівкарликові яблуні, гектар – під груші. Підприємці віддають перевагу саду інтенсивного типу, коли на 1 га можна розмістити по 2–2,5 тисячі саджанців замість 200–400, як у традиційному садівництві.
Звичайно, догляд за таким садом має свої характерні особливості, наприклад, дерева доводиться прикріплювати до шпалер, адже коренева система в карликових дерев поверхнева. Через кожні 8 м у ряду закопані в землю стовпи, на них натягнутий дріт, а біля кожного деревця – міцні дубові кілочки.
Догляд за цим садом постійний: п'ять-шість разів протягом сезону скошують траву в міжряддях, у пристовбурних ділянках знищують бур'яни за допомогою гербіцидів, обробляють дерева проти хвороб і шкідників, які особливо полюбляють ніжні гілочки "карликів". Пестициди застосовують переважно швейцарські, нового покоління, мінімально шкідливі для людей і навколишнього середовища. А ще саду необхідні постійний полив, підживлення. Недавно придбали сучасну систему крапельного зрошення, яку змонтували лише кілька тижнів тому. Її необізнаній людині відразу й не побачити, адже пластикові труби заховані під землею, а тонкі трубки непомітно в'юняться по землі під самими деревцями. Коли придивитися, можна помітити біля кожного стовбура невеликі отвори, з яких краплини води потрапляють до коренів: так проводиться полив, вносяться мінеральні добрива. Вартість такої поливної системи чималенька – 10 тис. грн на 1 гектар поливної площі, але віддача не забариться, запевняють господарі. Воду беруть із власної свердловини, насосами накачують її у дві великі ємності, де вона нагрівається, і вже потім подають у трубопровід: і зручно, й економно, і без зайвих клопотів.
Побувати в такому садку – справжнє задоволення: восени на деревах наливаються червоні, жовті, зеленкуваті яблука, ваговиті груші. Побачивши зігнуту до землі гілку, підходжу ближче, вигукую стурбовано: "Не зломилася?" Роман Віталійович посміхається: "Не хвилюйтеся, вони не ламаються, наступного року всі гілки будуть ось так згинатися під вагою плодів. Цьогорічний урожай – перший для молодого саду, це лише десята частина від того, що сад даватиме у стадії зрілості, а це – 25–30 тонн соковитої продукції з гектара". Таким чином на кожному невеличкому деревці – карлики карликами й лишаться – буде в середньому по сотні плодів. Тільки уявити: тоненьке деревце, що не виросте вище 2,5 м, обліплене плодами, і так – щороку, адже ніякої періодичності у плодоношенні немає.
Придивившись до груш, бачу, що гілки на деревцях відігнуті вниз і підв'язані. У такий спосіб формують крону, забезпечуючи кращу її освітленість, що в свою чергу впливає на урожайність, прискорює плодоношення.
Усі роботи в садку виконують семеро найманих працівників із місцевих сіл Надежди, Орданівки. Закладати сад теж запрошували місцевих жителів, але бажаючих виявилося мало. От і довелося наймати бригаду з Молдови. Дивно, що люди не хапаються за можливість отримати роботу, непоганий заробіток. Щоправда, трудитися треба на совість, – цього, мабуть, і бояться. Але зараз садівничий колектив підібрався непоганий. Особливо Роман Віталійович відзначає молодого агронома з Надежди Володимира Широбокова. Закінчивши Кримський технікум садівництва, хлопець у свої 18 років має величезне бажання вирощувати сад, вивчає спеціальну літературу, набуває практичного досвіду, по крупинках збирає секрети вирощування плодових дерев. Ініціативна та віддана роботі і його мама Марина Широбокова, яку називають "надеждинським бригадиром" – і сама працює, й інших спонукає.
Заклавши сад у Жаданах, Цінченки вирішили на цьому не зупинятися: у 2008-му в Орданівці взяли в оренду ще 10 гектарів землі, посадили там 20 тисяч яблунь сортів Симиренка, Мутсу, 15 тисяч кущів чорної смородини. У Надежді вирубали старий садок і на його місці висадили 45 тисяч кущів смородини,
2 тисячі слив сорту Стенлей, черешні Валерій Чкалов.
Роман Цінченко пригадує, які баталії в селі викликали їхні плани викорчувати садок. Скільки разів він доводив селянам, що старі дерева вже віджили своє, їх потрібно вирубати і посадити нові. Для багатьох це питання було дуже болючим: "Їх наші батьки саджали, а ви – рубати…" Насилу вдалося переконати, що дерева, як і люди, старіють, і цей процес, на жаль, є незворотним.
Місцеві сільські голови Микола Мацко, Віктор Гринь, Костянтин Плужник ідуть назустріч справі, яку започаткували в районі Цінченки, підтримують їхню ініціативу, допомагають. Безвідмовно, коли виникає потреба, директор ВП "Орданівка" Віктор Цьова виділяє трактор, до нього підприємці звертаються й для вирішення інших питань, і завжди знаходять спільну мову. Звичайно, є від садівництва вигода і місцевим бюджетам, та й люди незабаром матимуть вирощені на своїй землі, а не привезені з Польщі невідомої якості яблука, груші до свого столу. Цього року до збирання смородини залучали всіх бажаючих. А ще за кілька років у Цінченків можна буде придбати й саджанці плодових культур: розсадник-маточник закладено в Жаданах, де вже зеленіють рядочки молодих рослин.
В Орданівці садок теж обладнаний системою крапельного зрошування, воду там качають мотопомпою з природної водойми, в той час як у Надежді поки що застосовують тракторний полив.
В основному садками зараз опікується Роман Віталійович, а його батько і брат заробляють на цю справу гроші: займаються торгівлею продуктами харчування, викорчовують старі садки, рекультивують землі. Від того бізнесу віддача швидка, а от від садівництва поки що її немає, гроші доводиться вкладати, щоб отримати прибуток через кілька років. Але якщо садки заплодоносять на повну силу, то протягом 15–16 років віддача повинна бути велика. Всього ж продуктивний вік таких садків – близько 20 років.
Цього року Цінченки зібрали близько семи тонн чорної смородини й здали ягоду харківській фірмі "Арті", яка реалізовує заморожені фрукти, а також кондитерській фірмі "Хочу ще!" – для прикрашання кондитерських виробів.
На базі фермерського господарства "Сади Полтавщини" в перспективі планують створити "Асоціацію розвитку інтенсивного садівництва Полтавщини", що дасть змогу отримувати великі партії вирощеної продукції, які легше продавати, приміром, у мережі магазинів "Метро". Сьогодні "Метро" по Україні продає 60 тонн яблук і 20 тонн груш за добу, і все це – польські фрукти. Якщо ж вітчизняний товаровиробник зможе запропонувати в такому самому обсязі свою продукцію, вигода буде обопільною. Відповідно виграє й споживач.
– А чи зможуть жителі нашого району купити вашу продукцію? – запитую Романа Віталійовича.
– Плануємо відкрити фірмовий магазин у селищі, бажаючі зможуть придбати найсвіжіші фрукти безпосередньо в садках, – запевнив він.
Сьогодні Роман Цінченко мріє про придбання сучасної холодильної установки. Бачив таку в Чернівцях – господарства цієї області стали піонерами в справі інтенсивного садівництва в нашій країні. Холодильна установка коштує немало – 2 мільйони гривень, але яблука зберігаються в ній два роки, не змінюючи при цьому смаку, не втрачаючи якості й товарного вигляду, а черешня залишається свіжою чотири тижні! Досягається це завдяки регульованій газовій атмосфері, це прогресивна технологія, новий підхід до зберігання продукції. "Ми її обов'язково купимо!" – запевняє Роман Віталійович.
А ще їм вкрай потрібен комбайн для збирання смородини. Хоча вартість його становить близько 200 тисяч гривень, але років за два ця техніка окупить себе. Поки що в Україні таких комбайнів – одиниці, а масово їх застосовують у тій же Польщі, де й випускають. Роман планує їхати у Польщу за садівничим досвідом.
– Чи відчуваєте вплив кризи і коли було важче працювати: зараз чи на початковому етапі? – запитую Романа Віталійовича.
– Криза кризою, а яблука ростуть, – посміхається він. – Звичайно, зараз важче стало брати кредити, без яких бізнес розвивати неможливо, та надіємося, що відбудуться зміни на краще. Два роки тому було важче: відчував страшенний дефіцит знань, досвіду, виникали постійні сумніви у своїх силах. Було дуже важко психологічно. Зараз вже легше – є перші результати, ось ці груші, соковиті яблука – підтвердження того, що будь-яку справу можна опанувати з нуля, було б лише бажання. Воно є, благодатні диканські землі за турботу віддячують сторицею, допомогу відчуваю постійну – отож ростимуть сади, радуватимуть щедрими врожаями.
“Зоря Полтавщини”,9 стор., 2_10_09
Отримавши в оренду на 20 років землю під Жаданами, Цінченки приступили до роботи. Саджанці яблунь сортів Голден делішес, Айдаред, Джонатан голд закуповували в Артемівському, Черкаському розсадниках, груш сортів Конференція, Ноябрська – у Чернівцях, везли молоді деревця з Черкас і Донецька. Восени 2007-го було висаджено 13 тисяч дерев: по три гектари відвели під карликові і напівкарликові яблуні, гектар – під груші. Підприємці віддають перевагу саду інтенсивного типу, коли на 1 га можна розмістити по 2–2,5 тисячі саджанців замість 200–400, як у традиційному садівництві.
Звичайно, догляд за таким садом має свої характерні особливості, наприклад, дерева доводиться прикріплювати до шпалер, адже коренева система в карликових дерев поверхнева. Через кожні 8 м у ряду закопані в землю стовпи, на них натягнутий дріт, а біля кожного деревця – міцні дубові кілочки.
Догляд за цим садом постійний: п'ять-шість разів протягом сезону скошують траву в міжряддях, у пристовбурних ділянках знищують бур'яни за допомогою гербіцидів, обробляють дерева проти хвороб і шкідників, які особливо полюбляють ніжні гілочки "карликів". Пестициди застосовують переважно швейцарські, нового покоління, мінімально шкідливі для людей і навколишнього середовища. А ще саду необхідні постійний полив, підживлення. Недавно придбали сучасну систему крапельного зрошення, яку змонтували лише кілька тижнів тому. Її необізнаній людині відразу й не побачити, адже пластикові труби заховані під землею, а тонкі трубки непомітно в'юняться по землі під самими деревцями. Коли придивитися, можна помітити біля кожного стовбура невеликі отвори, з яких краплини води потрапляють до коренів: так проводиться полив, вносяться мінеральні добрива. Вартість такої поливної системи чималенька – 10 тис. грн на 1 гектар поливної площі, але віддача не забариться, запевняють господарі. Воду беруть із власної свердловини, насосами накачують її у дві великі ємності, де вона нагрівається, і вже потім подають у трубопровід: і зручно, й економно, і без зайвих клопотів.
Побувати в такому садку – справжнє задоволення: восени на деревах наливаються червоні, жовті, зеленкуваті яблука, ваговиті груші. Побачивши зігнуту до землі гілку, підходжу ближче, вигукую стурбовано: "Не зломилася?" Роман Віталійович посміхається: "Не хвилюйтеся, вони не ламаються, наступного року всі гілки будуть ось так згинатися під вагою плодів. Цьогорічний урожай – перший для молодого саду, це лише десята частина від того, що сад даватиме у стадії зрілості, а це – 25–30 тонн соковитої продукції з гектара". Таким чином на кожному невеличкому деревці – карлики карликами й лишаться – буде в середньому по сотні плодів. Тільки уявити: тоненьке деревце, що не виросте вище 2,5 м, обліплене плодами, і так – щороку, адже ніякої періодичності у плодоношенні немає.
Придивившись до груш, бачу, що гілки на деревцях відігнуті вниз і підв'язані. У такий спосіб формують крону, забезпечуючи кращу її освітленість, що в свою чергу впливає на урожайність, прискорює плодоношення.
Усі роботи в садку виконують семеро найманих працівників із місцевих сіл Надежди, Орданівки. Закладати сад теж запрошували місцевих жителів, але бажаючих виявилося мало. От і довелося наймати бригаду з Молдови. Дивно, що люди не хапаються за можливість отримати роботу, непоганий заробіток. Щоправда, трудитися треба на совість, – цього, мабуть, і бояться. Але зараз садівничий колектив підібрався непоганий. Особливо Роман Віталійович відзначає молодого агронома з Надежди Володимира Широбокова. Закінчивши Кримський технікум садівництва, хлопець у свої 18 років має величезне бажання вирощувати сад, вивчає спеціальну літературу, набуває практичного досвіду, по крупинках збирає секрети вирощування плодових дерев. Ініціативна та віддана роботі і його мама Марина Широбокова, яку називають "надеждинським бригадиром" – і сама працює, й інших спонукає.
Заклавши сад у Жаданах, Цінченки вирішили на цьому не зупинятися: у 2008-му в Орданівці взяли в оренду ще 10 гектарів землі, посадили там 20 тисяч яблунь сортів Симиренка, Мутсу, 15 тисяч кущів чорної смородини. У Надежді вирубали старий садок і на його місці висадили 45 тисяч кущів смородини,
2 тисячі слив сорту Стенлей, черешні Валерій Чкалов.
Роман Цінченко пригадує, які баталії в селі викликали їхні плани викорчувати садок. Скільки разів він доводив селянам, що старі дерева вже віджили своє, їх потрібно вирубати і посадити нові. Для багатьох це питання було дуже болючим: "Їх наші батьки саджали, а ви – рубати…" Насилу вдалося переконати, що дерева, як і люди, старіють, і цей процес, на жаль, є незворотним.
Місцеві сільські голови Микола Мацко, Віктор Гринь, Костянтин Плужник ідуть назустріч справі, яку започаткували в районі Цінченки, підтримують їхню ініціативу, допомагають. Безвідмовно, коли виникає потреба, директор ВП "Орданівка" Віктор Цьова виділяє трактор, до нього підприємці звертаються й для вирішення інших питань, і завжди знаходять спільну мову. Звичайно, є від садівництва вигода і місцевим бюджетам, та й люди незабаром матимуть вирощені на своїй землі, а не привезені з Польщі невідомої якості яблука, груші до свого столу. Цього року до збирання смородини залучали всіх бажаючих. А ще за кілька років у Цінченків можна буде придбати й саджанці плодових культур: розсадник-маточник закладено в Жаданах, де вже зеленіють рядочки молодих рослин.
В Орданівці садок теж обладнаний системою крапельного зрошування, воду там качають мотопомпою з природної водойми, в той час як у Надежді поки що застосовують тракторний полив.
В основному садками зараз опікується Роман Віталійович, а його батько і брат заробляють на цю справу гроші: займаються торгівлею продуктами харчування, викорчовують старі садки, рекультивують землі. Від того бізнесу віддача швидка, а от від садівництва поки що її немає, гроші доводиться вкладати, щоб отримати прибуток через кілька років. Але якщо садки заплодоносять на повну силу, то протягом 15–16 років віддача повинна бути велика. Всього ж продуктивний вік таких садків – близько 20 років.
Цього року Цінченки зібрали близько семи тонн чорної смородини й здали ягоду харківській фірмі "Арті", яка реалізовує заморожені фрукти, а також кондитерській фірмі "Хочу ще!" – для прикрашання кондитерських виробів.
На базі фермерського господарства "Сади Полтавщини" в перспективі планують створити "Асоціацію розвитку інтенсивного садівництва Полтавщини", що дасть змогу отримувати великі партії вирощеної продукції, які легше продавати, приміром, у мережі магазинів "Метро". Сьогодні "Метро" по Україні продає 60 тонн яблук і 20 тонн груш за добу, і все це – польські фрукти. Якщо ж вітчизняний товаровиробник зможе запропонувати в такому самому обсязі свою продукцію, вигода буде обопільною. Відповідно виграє й споживач.
– А чи зможуть жителі нашого району купити вашу продукцію? – запитую Романа Віталійовича.
– Плануємо відкрити фірмовий магазин у селищі, бажаючі зможуть придбати найсвіжіші фрукти безпосередньо в садках, – запевнив він.
Сьогодні Роман Цінченко мріє про придбання сучасної холодильної установки. Бачив таку в Чернівцях – господарства цієї області стали піонерами в справі інтенсивного садівництва в нашій країні. Холодильна установка коштує немало – 2 мільйони гривень, але яблука зберігаються в ній два роки, не змінюючи при цьому смаку, не втрачаючи якості й товарного вигляду, а черешня залишається свіжою чотири тижні! Досягається це завдяки регульованій газовій атмосфері, це прогресивна технологія, новий підхід до зберігання продукції. "Ми її обов'язково купимо!" – запевняє Роман Віталійович.
А ще їм вкрай потрібен комбайн для збирання смородини. Хоча вартість його становить близько 200 тисяч гривень, але років за два ця техніка окупить себе. Поки що в Україні таких комбайнів – одиниці, а масово їх застосовують у тій же Польщі, де й випускають. Роман планує їхати у Польщу за садівничим досвідом.
– Чи відчуваєте вплив кризи і коли було важче працювати: зараз чи на початковому етапі? – запитую Романа Віталійовича.
– Криза кризою, а яблука ростуть, – посміхається він. – Звичайно, зараз важче стало брати кредити, без яких бізнес розвивати неможливо, та надіємося, що відбудуться зміни на краще. Два роки тому було важче: відчував страшенний дефіцит знань, досвіду, виникали постійні сумніви у своїх силах. Було дуже важко психологічно. Зараз вже легше – є перші результати, ось ці груші, соковиті яблука – підтвердження того, що будь-яку справу можна опанувати з нуля, було б лише бажання. Воно є, благодатні диканські землі за турботу віддячують сторицею, допомогу відчуваю постійну – отож ростимуть сади, радуватимуть щедрими врожаями.
“Зоря Полтавщини”,9 стор., 2_10_09
Рубрика: 
