Напередодні 140-річного ювілею, який відзначатиметься завтра, президент ВАТ “Крюківський вагонзавод” Володимир Приходько – давній читач і шанувальник нашої газети – дав ексклюзивне інтерв’ю “Зорі Полтавщини”.
– Володимире Івановичу, в чому, на Ваш погляд, головна суть, значимість такої дати, як 140-річчя Крюківського вагонобудівного заводу?
– Насамперед у тому, що вона допомагає нам поглянути вглиб історії, усвідомити своє коріння, прослідкувати закономірності, побачити врешті-решт свій колектив в історії рідного краю, країни, світової спільноти. 3алізничні, а затим і вагонні майстерні виникли в 1868–1869 роках у провінційному посаді Крюкові на хвилі бурхливого розвитку нового для того часу виду транспорту – залізниць. Майстерні розвивалися завдяки зведенню моста через Дніпро. Потім вони стали вагонобудівним заводом, який першим у країні освоїв нові вантажні вагони, затим – складну та унікальну інженерну техніку, а згодом – пасажирські вагони. Ми вийшли за межі просто заводу, вперто шукаємо і знаходимо своє місце на міжнародному ринку виробників транспорту. Завод народився під такою зіркою: тільки рух уперед – через розвиток і вдосконалення. Навіть у тому, що він зберіг свою історичну назву, яка походить від посаду Крюків, бачу великий сенс. Сама історія просто зобов’язує нас зберігати і продовжувати кращі традиції. Тож 140-річчя дуже значима дата – як для нашої самоповаги, так і для іміджу в Україні, Європі, світі.
– Яким Вам бачиться майбутнє колективу з таким славним літописом?
– Таким, яким ми самі його створимо, незважаючи на політичні та економічні кризи, недалекоглядних чиновників і несприятливі вітри епох. Коли кожен із колективу вагонобудівників усвідомить, що він може впливати і впливає на майбутнє підприємства, тоді воно буде таким, як і має бути, не думаю, що легким, але наповненим повсякденною працею, клопотами, мріями і прагненням досягнути цих мрій.
– Ваші побажання вагонобудівникам з нагоди ювілейної дати.
– Насамперед здоров’я. Здоров’я і здорового оптимізму вам і вашим родинам. Будемо боротися, щоб нам жилося легше і краще, примножувати і розвивати те, що почали. Доводити нашу здатність впливати на власну долю. І хай ведуть нас пройдений батьками шлях і наш обов’язок перед дітьми, перед майбутніми поколіннями.
“Зоря Полтавщини”, 25_09_09, 3 стор.