Цей захід відбувся з ініціативи головного управління інформаційної та внутрішньої політики облдержадміністрації. Насамперед владика підкреслив, що Україна – незалежна держава, а українці – народ із давньою православною культурою. "Власне, православ'я стало визначальним фактором, який сформував українську культуру і, очевидно, вплинув на формування нас як нації, як народу. Тому воно – невід'ємне від нашої природи, від нашого суспільства, від нашого життя, від нашої історії. Моє глибоке переконання, що український народ має повне право мати свою помісну Українську Церкву, яка б виконувала свою місію найкраще в цій державі", – відзначив він.
– Як Ви ставитесь до того, що Київський патріархат є не визнаним помісними Церквами?
– Визнання Київського патріархату – це питання часу. Помісні Церкви щодо цього питання не дали своєї оцінки. Вони просто мовчать і вичікують, поки ми наведемо лад самі в своїй державі. До речі, це правильно. Поки ми самі не об'єднаємося, ззовні нам ніхто не допоможе. Помісні Церкви не визнають наш патріархат, бо бояться тиску з боку Росії, тому що вона відразу включає економіко-політичні важелі. Але я думаю, що це з часом вирішиться. Головне, щоб ми самі знайшли шляхи до об'єднання.
– Які історичні передумови Української Церкви?
– Вони очевидні. Перша передумова – це хрещення Київської Русі-України, хрещення Києва. Тобто хрещення відбулося не в Москві, не в якійсь іншій державі чи іншому місті, а саме в нашому Києві. Тобто Русь, про яку так багато говорилося у зв'язку з візитом Патріарха Кирила, – це є Україна. І, як визначають історики, це – межі теперішньої Української держави. Про це свідчать і літописи. Друга – це те, що Українська Церква лише з 1686 року була підпорядкована Московському патріарху й втратила свою незалежність. Фактично Українська Церква була у складі Константинопольського патріархату і, власне, сама пропонувала свого митрополита, а Константинопольський патріарх лише затверджував його. Тобто це був статус, наближений до автокефального. Були прецеденти в історії, коли київські князі наполягали на тому, щоб митрополитом ставити українця. Це – митрополит Іларіон. А головна історична передумова – це здобуття нашою державою незалежності. Згідно з канонами Церкви церковно-адміністративний поділ підпорядкований державному. Так само, як усередині Церкви єпархії діляться відповідно до областей, так і у вселенському православ'ї канони вимагають: "Якщо є народ, якщо є нація і є незалежна держава, то такий народ має повне право будувати своє церковне життя незалежно від будь-якої іншої держави". Тобто має право єднатися однією вірою, обрядом, але незмінними залишаються канони й догмати віри. На основі цих догматів і християнської любові Церква є єдиним тілом Христовим. Тому історичні передумови були, і маємо повне право говорити, що в Україні повинна бути помісна Православна Церква.
– Чи погоджуєтеся з твердженням Патріарха Кирила, що в Україні вже є помісна Церква – УПЦ?
– Те, що Патріарх Кирил висловив думку, що в Україні є помісна Православна Церква і це є УПЦ юрисдикції Московського патріархату, не відповідає дійсності, тому що помісна Церква – адміністративно незалежна Церква. Бо хто хоч трошки вивчав історію і знайомий із канонічним правом, той знає, що помісна Церква – це Церква, яка адміністративно незалежна. Тому в Україні, я би сказав, помісна Церква – це Церква Київського патріархату. І центр її – в Києві, а не в Москві, чи в Римі, чи в будь-якому іншому місті. Закидають, що не може бути національної Церкви. Я хочу сказати, що Київський патріархат не є національною Церквою у вузькому значенні цього слова. В цю Церкву ходять всі, хто живе в Україні. Але ця Церква виконує свою місію найкраще, бо саме Українська Церква буде гуртувати суспільство, буде гуртувати народ і вести його до спасіння найкраще.
– Скажіть, будь ласка, що таке автокефалія і які Церкви є автокефальними?
– Всі помісні Церкви є автокефальними. Автокефальною є Російська Православна Церква, Болгарська, Румунська, Грецька, древні патріархати… У переважній більшості всі помісні Церкви є автокефальними. Слово "автокефалія" – це грецький термін, який перекладається як "сам собі голова". Тобто та Церква, що адміністративно не підпорядкована іншій.
– Як Ви стали кандидатом богослов'я? Де захищалися?
– Я закінчив тільки духовні вузи: Волинську духовну семінарію і Київську духовну академію. Загалом – 8 років освіти, здобув вчену ступінь у Київській духовній академії. Кандидатська дисертація була присвячена історичній тематиці – "Зовнішня діяльність Російського Святійшого Синоду в кінці ХІХ на початку ХХ століття". Власне, основою дисертації стали документи архіву Святійшого Синоду, які якось потрапили в Київ і залишилися в бібліотеці імені Вернадського. Тому така тема була цікавою, я її дослідив і виклав свою концепцію. Власне, я хотів показати роль України в діяльності Російської Церкви. Адже в ті часи ситуація в Російській Церкві була складна. Не було патріарха, і фактично Церква була як одне із міністерств держави. Власне, я сьогодні дивлюсь на розвиток подій у Російській Церкві і бачу, що історія повторюється. Тобто Церква підпорядковується державним інтересам Росії.
– Чи відома Вам, владико, ситуація зі Свято-Миколаївською церквою села Веприк Гадяцького району? Чи відбудеться все-  таки її реконструкція?
– Поки що реконструкція церкви в цьому селі припинена, доки з'ясовується весь юридичний бік проблеми. Я думаю, якби не було протистояння, то справа робилася б швидше. Бо, за процедурою, треба чекати рік, щоб оформити відповідні документи.
– Коли планується остаточне завершення робіт та відкриття Свято-Успенського собору?
– На даний момент тривають внутрішні роботи в соборі. Залишився сьогодні достатньо об'ємний і дорогий пласт роботи – це підлога собору. Тому поки що сказати достеменно дату відкриття собору я не можу. Але думаю, що це буде незабаром.
– Поясніть, будь ласка, Ваш погляд на помісну Церкву. Якою вона має бути з точки зору Київського патріархату?
– Церква має бути об'єднана. Тобто єдина Українська Православна Церква, без додатка – Київський чи Московський патріархат. Тобто патріарх має бути в Києві. Лише тоді ця Церква має виконувати свою роль. Це не означає, що ті люди, які хочуть бути у складі Російської Православної Церкви, не мають права там бути. Їм ніхто не повинен забороняти цього. Але спекулювати тим, що це є Українська Церква, а Київський патріархат, мовляв, – розкольники, не треба, бо це – вже гріх і політика. Це те, чим роз'єднують українське суспільство і чим користуються політики. І я хочу додати своє особисте враження: візит Патріарха Кирила є політичним. Цей візит не сприяв консолідації українського суспільства.
– Як Ви оцінюєте те, що в деяких Церквах Московського патріархату забороняють писати записочки за здоров'я прихожанам церков Київського патріархату? Чи є таке в УПЦ КП?
– Така зроблена установка для віруючих Московського патріархату, щоб вони не спілкувалися з вірними Київського патріархату. Адже спілкування розвінчує багато міфів й ідеологічних штампів. Я є користувачем Інтернету, передивлявся ці запитання і побачив таку тенденцію: є конструктивні запитання, а є відверте хамство. Воно мені абсолютно не шкодить, а просто смішно, що в Московському патріархаті або дуже багато фанатизму, або просто якоїсь агресії. Це те, на чому сьогодні, власне, будується політика протистояння. Люди часто навіть не розуміють, у чому саме звинувачують інших. Але це – не християнська позиція. Бо Христос навіть блудницю простив і прийняв, Він не хоче нікого відкидати.
– Чи справді зараз є активізація конфлікту між УПЦ Київського патріархату та УПЦ Московського патріархату? І якщо є, то з чим Ви це п
ов'язуєте ? І чи завершилися судові тяганини щодо Миколаївської церкви?
– Це, на жаль, справді так. Останнім часом активізувалося протистояння. Я пов'язую його із візитом Патріарха Кирила і пов'язую це із на-ближенням виборів Президента. Поштовхом, я думаю, був саме приїзд Московського патріарха. У нас відбулися певні конфліктні ситуації. Хоча для Полтавщини це не нове. І приклад – Свято-Миколаївська церква в Полтаві. На сьогодні церква відкрита і працює та оновлюється силами громади. Тобто ця церква живе повноцінним життям. Хоча ще до кінця не завершено судові процеси. Надіємось, що все ж таки все стане на свої місця.
– Які конкретні кроки потрібно зробити, щоб створити помісну Церкву?
– Ви знаєте, я так бачу, що ці кроки до об'єднання Української Церкви повинна зробити влада. Жодна автокефалія не здобувалася без впливу державної влади. Але зараз, як тільки-но Президент робить кроки вперед на шляху до об'єднання, то з боку УПЦ МП линуть звинувачення про те, що державна влада втручається в справи Церкви. Як тільки державна влада перестає втручатися, то лунають заклики, що "без державної влади ми не можемо подолати розколу ". Історія говорить про те, що повинна бути чітка позиція влади.
– Владико Федоре, я помітила, що Святійший Патріарх Філарет морально підтримує нашого Президента. Крім цього, Філарет – дуже мудра людина…
– Я висловлю свою власну позицію. Скажу, що Віктор Ющенко – свідомий українець. І він вболіває за Україну як за державу. Попередні президенти лише декларували, що в Україні повинна бути помісна Церква, а Віктор Ющенко робив і робить реальні кроки для того, щоб вона була. Позиція Української Церкви є патріотичною. Ми маємо державу, маємо свій народ і повинні мати свою Церкву.
Обласне комунальне інформаційне агентство "Новини Полтавщини".
Зоря Полтавщини, Середа, 9 вересня 2009 р., 2 стор.