Через стан здоров'я чимало самотніх людей поважного віку, відверто кажучи, потребують сторонньої допомоги, а будинку ветеранів немає. А ось Будинок культури є. Тут в усі часи збиралося село, щоб вирішити нагальні питання, збиралася молодь, – нині слід зробити ремонт, але на це немає грошей, бо все подорожчало. Проблемними у Великих Сорочинцях залишаються питання водопостачання, газопостачання. Працюють два протитуберкульозних санаторії – дитячий і дорослий, загальноосвітня школа. Ці заклади також потребують підтримки. Дороги треба ремонтувати. Є закон про самоврядування, але що з того?
На закони увагу не звертають, про людей не дбають. Люди залишилися наодинці зі своїми проблемами. Чиновників і бізнесменів не цікавить, що людина не може вийти з хати, не може принести води, і подбати про неї нікому. А щодо ярмарку, то не селу він користь приносить, а заїжджим бізнесменам.
Подивіться, що взагалі коїться в країні. Виділяються кошти на закупівлю зерна, та чи закуплять його?.. А що вирощують на наших полях? І де те наше, що вирощують? Та й природа вже не витримує безгосподарності. Невдовзі залишимося ще й без тваринництва, бо поріжуть всіх корів – молоко ж приймають за безцінь, а всі види молочної продукції дуже дорогі. Не всі сучасні діти пробували справжнє коров'яче молоко, бо виробляють молоко, морозиво й масло з пальмової олії. То чи варто дивуватися, що так поширений туберкульоз? Хоч би нам не влаштували ще один голодомор! Вже є сім'ї, в яких не вистачає грошей на харчування та на лікування. Де ж їх взяти, як роботи немає?
Шановні, думайте, як допомогти, а не добити своє село, яке вас кормило і кормить всю Україну. Змінюйте щось у житті своєї країни.

”Зоря Полтавщини”. 2 стор., 28 серпня