Без пісні в Україні не буває свята
Відколи ярмарок почав кардинально змінюватися – приблизно з кінця 1990-х років, як набув статусу Національного, і представники генерального розпорядника проекту ТОВ “Сорочинський ярмарок”, і керівники області особливо відзначали прагнення розвивати дійство в автентичному, розважальному й економічному напрямках. Нинішній ярмарок лише підкреслив: національний колорит є справжньою перлиною Великих Сорочинців, а народні гуляння гармонічно з ним поєднуються.
Життя струменіло незглибимим джерелом на ярмаркових сценах і біля народних майстрів. З ранку й до вечора українська пісня линула під небозвід Великих Сорочинців. Співала вся Україна – фольклорні самодіяльні колективи з усіх областей розкривали свою самобутність і таланти. А ввечері народну пісню змінювала сучасна: цьогоріч на ярмарку співали гурти “ВАРКА”, “SISTARS”, “Скрябін”, “ТІК”, відомі виконавці Руслана, Михайло Поплавський. Однак і “люди з народу” легко могли піднятися на сцену: “ярмаркове караоке” дарувало шанс відчути себе артистами. Окрім того, на ярмарку традиційно катали верхи на конях і на каруселях, малювали шаржі. Як і зазвичай, можна було пограти в “Козацькі розваги” від миргородських парубків, постріляти в тирі, посміятися під час фестивалю “Сміємося разом із Гоголем”, посмакувати короваєм (цього разу 200-кілограмового велетня презентувало ВАТ “Полтавський хлібокомбінат”). А це ще й влаштували фестиваль борщу: під девізом “Куштуймо своє!” гуртом варили цю національну страву протягом шести годин у столітровому казані, щоб потім гуртом і з’їсти.
А тим часом у рядах з витворами майстрів народної творчості йшла жвава торгівля. Продавалося все, чого душа забажає і від чого очі розбігаються, – красиві шалі, шикарні серветки, дерев’яний і глиняний посуд, вишукані вишиванки, рушники, декоративні сувеніри, брилі, кошики, скриньки… Впадало в очі те, що хоч у самому містечку майстрів порожніли місця, проте умільці стояли і за критими прилавками під оновленими дерев’яними дашками, а не під солом’яними стріхами, і попід тинами, і попід млинами, і на дорозі ще до входу на ярмарок. Руки самі тягнуться до кишені за гривнями!.. Обмаль грошей – можна купити дерев’яну лопаточку за 15 гривень; ярмаркуєте з грошима – можна порадувати сім’ю чудовою скатеркою за 300 гривень, а дружину чи дочку – вишиванкою за 1000 гривень. Ціни на гончарні вироби варіюють від 3 гривень за простенький свистунець до сотень гривень за вази й миски.
І на кожен товар знаходиться свій покупець. Дівчата з Яремчі Івано-Франківської області кажуть, що минулого року в них розкупили у Сорочинцях усі вишиванки (саме ті, що тепер по тисячі, а торік були по 1,2 тисячі гривень)!
– Я на ярмарку з 1994 року. Ярмаркується тепер краще, ніж колись, – говорить майстер декоративно-прикладного мистецтва полтавець Сергій Дорошенко. – Зручностей більше, людей більше, можливостей більше. У Сорочинцях покупці намагаються придбати переважно сувеніри, які нагадують про Полтавщину, – купують тарілки не з натюрмортами чи квітами, а з пам’ятниками Миргорода, Полтави. Нинішнього року вперше пропоную сувеніри з портретами Гоголя, Котляревського – ще не знаю, чи сподобаються. Водночас ярмарок стає місцем ділових контактів. Із інших областей замовляють сувеніри з їхніми пам’ятками.
Світлана Качан не може поки що порівняти нинішній торг з якимось іншим. Вона тільки кілька років відроджує гончарство у рідному селі Хомутець Миргородського району, була на ярмарку три роки тому.
Щороку, відколи на ярмарку з’явилися ковалі, а з’явилися вони з ініціативи коваля Петра Федоряки – майстра з Трудолюба Миргородського району, побіля них юрмиться народ. Підкови, коваделки, дзвоники на сувенір, ножі з кованими клинками не полишають байдужими ні чоловіків, ні жінок (ціни – від кількох десятків гривень і до 2,5 тисячі).
У перший же день ярмарку серед тих, хто придивлявся до предметів автентичного українського мистецтва, були помічені народний артист України Володимир Гришко (залишився задоволеним від того, що придбав чудову вишиванку), відомий московський художник Нікас Сафронов (повезе додому подарунок – ляльку-домовика – і незабутні враження – захвату від багато представленої на ярмарку народної творчості й не намагався приховувати).
Що вабить нас до робіт умільців? Безумовно, самобутність, унікальність, неповторність. І душа, часточку якої майстри вкладають у свої витвори. Тому прагнемо хоча б надивитися, якщо не можемо дозволити собі купити. А подивитися на ярмарку є на що!
Тож є, що показати іноземцям. Ярмарок відвідують дипломати з багатьох країн – цього року гостями Великих Сорочинців стали Надзвичайні й Повноважні посли Білорусі, Німеччини, Грузії, Болгарії, Чехїї, Нігерії, представники посольств Угорщини, Росії, Узбекистану, Польщі, Естонії, Литви, Азербайджану, В’єтнаму, Європейської комісії.
Реалії і перспективи
Пісня в дарунок – це добре, скажуть прагматики, але соловейка байками не годують. Без економічної складової Національного Сорочинського ярмарку не уявити, як не уявити держави без економіки і її основи – виробництва. Тож і організатори ярмарку на всіх прес-конференціях завжди наголошували на важливості й цього напрямку. А тлумачили його не просто як роздрібну торгівлю в рамках п'ятиденного заходу, а і як ділову програму з перспективою укладання суб'єктами економічної діяльності угод про співпрацю – від міжгалузевих до міжнародних.
Поступово певні міжнародні зв'язки справді налагоджувалися. Отож у Великих Сорочинцях з'явилися й стабільно приваблюють ярмаркувальників грузинські й угорські (токайські) вина, узбецькі приправи й автомобілі, азербайджанська кухня… У найближчих планах ТОВ "Сорочинський ярмарок", заявила прес-служба товариства, – проведення Сорочинського ярмарку у Москві. 18–20 вересня цього року кращі підприємства Полтавщини будуть там представлені в "Ярмарку ділових пропозицій". Треба сподіватися, що й дипломатичні, й економічні контакти не минуть марно, спрацюють на користь вітчизняних виробників. Однак самих вітчизняних виробників цього разу на ярмарку було небагато. Не було й усталеного розподілу за секторами – ні регіональними (тож важко сказати, яка область представлена краще), ні структурними (велика промисловість трохи "розбавила" малу, подекуди у таких же невеликих палатках, а не звичних павільйонах).
Серед промислових галузей Полтавщини на належному рівні була представлена харчова – підприємства "Кременчукм'ясо", Полтавський м'ясокомбінат, Полтавський лікеро-горілчаний завод, два полтавських хлібокомбінати, Лубенський молочний завод, Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів, Миргородський завод мінеральних вод виїхали водночас і торгувати, і презентувати свої торговельні марки. Інші сфери виробництва від двох найбільших промислових центрів області представили п'ять підприємств: три – від Кременчука, два – від Полтави. Зокрема, Кременчуцький автоскладальний завод виставив шість марок автомобілів своєї зборки корейських і китайських виробників. Як розповідає начальник бюро відділу маркетингу Роман Ткаченко, щораз після ярмарку збільшується продаж автомобілів – отже, участь у ньому корисна. Кременчуцький колісний завод презентував як колеса, до речі, й нові – до іномарок (цей ринок в Україні не заповнений), так і автомобільні причепи: надійні, якісні, недорогі (3,8 тис. грн й 5,7 тис. грн), презентаційні моделі яких у виробників готові були забрати ще до відкриття ярмарку. Керівник служби реклами Олександр Адлер говорить, що криза змусила пришвидшеними темпами опановувати нову продукцію, яка досі була в розробках. Представники "Кредмашу", беручи участь у ярмарку, підтримую
ть імідж підприємства й імідж Полтавської області, гарантують якість своїх дорожніх машин і сподіваються, що Укравтодор нарешті почне підтримувати вітчизняного виробника. Візитною карткою промисловості Полтави став ВАТ "Електромотор" з технікою побутового призначення – сучасними водяними насосами, кормоподрібнювачами, культиватором. Були також представлені вироби Полтавської обласної організації Українського товариства глухих.
І все ж розмаїття промислової продукції немає в принципі. Не здала позицій (принаймні на ярмарку) хіба що легка промисловість – вишукані жіночі вбрання пропонували житомирські представники воронезької фабрики "Макс експромт", не можна було не звернути увагу на якісні вовняні пледи й ковдри фабрики "Харків-вовна", широкий асортимент пальт, хутряних виробів, взуття, панчішно-шкарпеткових виробів представили кілька вітчизняних фабрик. Хоча і їм виживати нелегко. Дехто приїхав уперше, сподіваючись знайти дилерів, укласти угоди. Доповнили на ярмарку картину вітчизняної промисловості виробники цегли, дерев'яних конструкцій, сушарок для фруктів і овочів "Садочок", натуральних соків "Владам", вітряків.
Галузь сільського господарства була представлена окремими штрихами. З минулого року, коли не стало аграрного сектора на ярмарку, профільні "точки" розкидані по всьому полю. Потроху продавали сортову картоплю, квіти, добрива. Технологію вирощування рослин із застосуванням супер-абсорбенту "Теравет" привезли у Великі Сорочинці кіровоградці. Саджанці лимонів та інжирів пропонували полтавці. Спілка бджолярів Полтавщини виставила мед і медовуху. Тваринництво представляли приватні підприємці Олександр Поплавко із Запоріжжя й Ігор Полянський із Глобиного, чиї клітки з кролями зацікавили багатьох (Олександр предметно займається виробництвом обладнання для утримання кролів – з системою вентиляції, очищення, кондиціонування, Ігор – розведенням поголів'я, завезеного із Франції). З усього видно, що нині на сільському господарстві організатори не акцентували увагу.
Помітно менше приїхало на ярмарок приватних підприємців, які займаються роздрібною торгівлею: лише у два ряди розташовані їхні палатки, і після них лишилося ще доволі місця.
У цілому, за офіційними даними ТОВ "Сорочинський ярмарок", кількість учасників ярмарку цього року – 1,5 тисячі, це приблизно на рівні 2008-го. Працювала значна кількість закладів громадського харчування з традиційним асортиментом страв, що вабили ароматами, проте не приваблювали цінами. Хоча ціни й не стали вищими порівняно з минулим роком, проте в багатьох через кризу зменшилися статки. А за обід треба заплатити не менш ніж 20 грн: це – тарілка борщу (8 грн) і порція вареників (12 грн). Сто грамів шашлику продають по 20 – 30 грн (однак, як відомо, порція обов'язково буде більшою). Найдоступнішими були пиріжки по 3 – 4 грн. І навіть виробники намагалися продати на ярмарку хліб, квас хоч трохи дорожче, ніж вдома. А добові у відрядників становлять 30 грн, нагадали представники одного з підприємств-учасників.
Підприємцям, які "відряджають" себе самі, теж, мабуть, не розгулятися з нинішнім рівнем цін. Тому значна частина економила, живучи в наметах, адже ліжко-місце у приватному секторі коштує 100 – 180 грн за добу – на ярмарку всі намагаються заробити.
… І все ж попри кризу Національний Сорочинський ярмарок відбувся. Гоголівські герої попрощалися з гостями до наступного року.
“Зоря Полтавщини”, 26 серпня, 1-2 стор.
Відколи ярмарок почав кардинально змінюватися – приблизно з кінця 1990-х років, як набув статусу Національного, і представники генерального розпорядника проекту ТОВ “Сорочинський ярмарок”, і керівники області особливо відзначали прагнення розвивати дійство в автентичному, розважальному й економічному напрямках. Нинішній ярмарок лише підкреслив: національний колорит є справжньою перлиною Великих Сорочинців, а народні гуляння гармонічно з ним поєднуються.
Життя струменіло незглибимим джерелом на ярмаркових сценах і біля народних майстрів. З ранку й до вечора українська пісня линула під небозвід Великих Сорочинців. Співала вся Україна – фольклорні самодіяльні колективи з усіх областей розкривали свою самобутність і таланти. А ввечері народну пісню змінювала сучасна: цьогоріч на ярмарку співали гурти “ВАРКА”, “SISTARS”, “Скрябін”, “ТІК”, відомі виконавці Руслана, Михайло Поплавський. Однак і “люди з народу” легко могли піднятися на сцену: “ярмаркове караоке” дарувало шанс відчути себе артистами. Окрім того, на ярмарку традиційно катали верхи на конях і на каруселях, малювали шаржі. Як і зазвичай, можна було пограти в “Козацькі розваги” від миргородських парубків, постріляти в тирі, посміятися під час фестивалю “Сміємося разом із Гоголем”, посмакувати короваєм (цього разу 200-кілограмового велетня презентувало ВАТ “Полтавський хлібокомбінат”). А це ще й влаштували фестиваль борщу: під девізом “Куштуймо своє!” гуртом варили цю національну страву протягом шести годин у столітровому казані, щоб потім гуртом і з’їсти.
А тим часом у рядах з витворами майстрів народної творчості йшла жвава торгівля. Продавалося все, чого душа забажає і від чого очі розбігаються, – красиві шалі, шикарні серветки, дерев’яний і глиняний посуд, вишукані вишиванки, рушники, декоративні сувеніри, брилі, кошики, скриньки… Впадало в очі те, що хоч у самому містечку майстрів порожніли місця, проте умільці стояли і за критими прилавками під оновленими дерев’яними дашками, а не під солом’яними стріхами, і попід тинами, і попід млинами, і на дорозі ще до входу на ярмарок. Руки самі тягнуться до кишені за гривнями!.. Обмаль грошей – можна купити дерев’яну лопаточку за 15 гривень; ярмаркуєте з грошима – можна порадувати сім’ю чудовою скатеркою за 300 гривень, а дружину чи дочку – вишиванкою за 1000 гривень. Ціни на гончарні вироби варіюють від 3 гривень за простенький свистунець до сотень гривень за вази й миски.
І на кожен товар знаходиться свій покупець. Дівчата з Яремчі Івано-Франківської області кажуть, що минулого року в них розкупили у Сорочинцях усі вишиванки (саме ті, що тепер по тисячі, а торік були по 1,2 тисячі гривень)!
– Я на ярмарку з 1994 року. Ярмаркується тепер краще, ніж колись, – говорить майстер декоративно-прикладного мистецтва полтавець Сергій Дорошенко. – Зручностей більше, людей більше, можливостей більше. У Сорочинцях покупці намагаються придбати переважно сувеніри, які нагадують про Полтавщину, – купують тарілки не з натюрмортами чи квітами, а з пам’ятниками Миргорода, Полтави. Нинішнього року вперше пропоную сувеніри з портретами Гоголя, Котляревського – ще не знаю, чи сподобаються. Водночас ярмарок стає місцем ділових контактів. Із інших областей замовляють сувеніри з їхніми пам’ятками.
Світлана Качан не може поки що порівняти нинішній торг з якимось іншим. Вона тільки кілька років відроджує гончарство у рідному селі Хомутець Миргородського району, була на ярмарку три роки тому.
Щороку, відколи на ярмарку з’явилися ковалі, а з’явилися вони з ініціативи коваля Петра Федоряки – майстра з Трудолюба Миргородського району, побіля них юрмиться народ. Підкови, коваделки, дзвоники на сувенір, ножі з кованими клинками не полишають байдужими ні чоловіків, ні жінок (ціни – від кількох десятків гривень і до 2,5 тисячі).
У перший же день ярмарку серед тих, хто придивлявся до предметів автентичного українського мистецтва, були помічені народний артист України Володимир Гришко (залишився задоволеним від того, що придбав чудову вишиванку), відомий московський художник Нікас Сафронов (повезе додому подарунок – ляльку-домовика – і незабутні враження – захвату від багато представленої на ярмарку народної творчості й не намагався приховувати).
Що вабить нас до робіт умільців? Безумовно, самобутність, унікальність, неповторність. І душа, часточку якої майстри вкладають у свої витвори. Тому прагнемо хоча б надивитися, якщо не можемо дозволити собі купити. А подивитися на ярмарку є на що!
Тож є, що показати іноземцям. Ярмарок відвідують дипломати з багатьох країн – цього року гостями Великих Сорочинців стали Надзвичайні й Повноважні посли Білорусі, Німеччини, Грузії, Болгарії, Чехїї, Нігерії, представники посольств Угорщини, Росії, Узбекистану, Польщі, Естонії, Литви, Азербайджану, В’єтнаму, Європейської комісії.
Реалії і перспективи
Пісня в дарунок – це добре, скажуть прагматики, але соловейка байками не годують. Без економічної складової Національного Сорочинського ярмарку не уявити, як не уявити держави без економіки і її основи – виробництва. Тож і організатори ярмарку на всіх прес-конференціях завжди наголошували на важливості й цього напрямку. А тлумачили його не просто як роздрібну торгівлю в рамках п'ятиденного заходу, а і як ділову програму з перспективою укладання суб'єктами економічної діяльності угод про співпрацю – від міжгалузевих до міжнародних.
Поступово певні міжнародні зв'язки справді налагоджувалися. Отож у Великих Сорочинцях з'явилися й стабільно приваблюють ярмаркувальників грузинські й угорські (токайські) вина, узбецькі приправи й автомобілі, азербайджанська кухня… У найближчих планах ТОВ "Сорочинський ярмарок", заявила прес-служба товариства, – проведення Сорочинського ярмарку у Москві. 18–20 вересня цього року кращі підприємства Полтавщини будуть там представлені в "Ярмарку ділових пропозицій". Треба сподіватися, що й дипломатичні, й економічні контакти не минуть марно, спрацюють на користь вітчизняних виробників. Однак самих вітчизняних виробників цього разу на ярмарку було небагато. Не було й усталеного розподілу за секторами – ні регіональними (тож важко сказати, яка область представлена краще), ні структурними (велика промисловість трохи "розбавила" малу, подекуди у таких же невеликих палатках, а не звичних павільйонах).
Серед промислових галузей Полтавщини на належному рівні була представлена харчова – підприємства "Кременчукм'ясо", Полтавський м'ясокомбінат, Полтавський лікеро-горілчаний завод, два полтавських хлібокомбінати, Лубенський молочний завод, Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів, Миргородський завод мінеральних вод виїхали водночас і торгувати, і презентувати свої торговельні марки. Інші сфери виробництва від двох найбільших промислових центрів області представили п'ять підприємств: три – від Кременчука, два – від Полтави. Зокрема, Кременчуцький автоскладальний завод виставив шість марок автомобілів своєї зборки корейських і китайських виробників. Як розповідає начальник бюро відділу маркетингу Роман Ткаченко, щораз після ярмарку збільшується продаж автомобілів – отже, участь у ньому корисна. Кременчуцький колісний завод презентував як колеса, до речі, й нові – до іномарок (цей ринок в Україні не заповнений), так і автомобільні причепи: надійні, якісні, недорогі (3,8 тис. грн й 5,7 тис. грн), презентаційні моделі яких у виробників готові були забрати ще до відкриття ярмарку. Керівник служби реклами Олександр Адлер говорить, що криза змусила пришвидшеними темпами опановувати нову продукцію, яка досі була в розробках. Представники "Кредмашу", беручи участь у ярмарку, підтримую
ть імідж підприємства й імідж Полтавської області, гарантують якість своїх дорожніх машин і сподіваються, що Укравтодор нарешті почне підтримувати вітчизняного виробника. Візитною карткою промисловості Полтави став ВАТ "Електромотор" з технікою побутового призначення – сучасними водяними насосами, кормоподрібнювачами, культиватором. Були також представлені вироби Полтавської обласної організації Українського товариства глухих.
І все ж розмаїття промислової продукції немає в принципі. Не здала позицій (принаймні на ярмарку) хіба що легка промисловість – вишукані жіночі вбрання пропонували житомирські представники воронезької фабрики "Макс експромт", не можна було не звернути увагу на якісні вовняні пледи й ковдри фабрики "Харків-вовна", широкий асортимент пальт, хутряних виробів, взуття, панчішно-шкарпеткових виробів представили кілька вітчизняних фабрик. Хоча і їм виживати нелегко. Дехто приїхав уперше, сподіваючись знайти дилерів, укласти угоди. Доповнили на ярмарку картину вітчизняної промисловості виробники цегли, дерев'яних конструкцій, сушарок для фруктів і овочів "Садочок", натуральних соків "Владам", вітряків.
Галузь сільського господарства була представлена окремими штрихами. З минулого року, коли не стало аграрного сектора на ярмарку, профільні "точки" розкидані по всьому полю. Потроху продавали сортову картоплю, квіти, добрива. Технологію вирощування рослин із застосуванням супер-абсорбенту "Теравет" привезли у Великі Сорочинці кіровоградці. Саджанці лимонів та інжирів пропонували полтавці. Спілка бджолярів Полтавщини виставила мед і медовуху. Тваринництво представляли приватні підприємці Олександр Поплавко із Запоріжжя й Ігор Полянський із Глобиного, чиї клітки з кролями зацікавили багатьох (Олександр предметно займається виробництвом обладнання для утримання кролів – з системою вентиляції, очищення, кондиціонування, Ігор – розведенням поголів'я, завезеного із Франції). З усього видно, що нині на сільському господарстві організатори не акцентували увагу.
Помітно менше приїхало на ярмарок приватних підприємців, які займаються роздрібною торгівлею: лише у два ряди розташовані їхні палатки, і після них лишилося ще доволі місця.
У цілому, за офіційними даними ТОВ "Сорочинський ярмарок", кількість учасників ярмарку цього року – 1,5 тисячі, це приблизно на рівні 2008-го. Працювала значна кількість закладів громадського харчування з традиційним асортиментом страв, що вабили ароматами, проте не приваблювали цінами. Хоча ціни й не стали вищими порівняно з минулим роком, проте в багатьох через кризу зменшилися статки. А за обід треба заплатити не менш ніж 20 грн: це – тарілка борщу (8 грн) і порція вареників (12 грн). Сто грамів шашлику продають по 20 – 30 грн (однак, як відомо, порція обов'язково буде більшою). Найдоступнішими були пиріжки по 3 – 4 грн. І навіть виробники намагалися продати на ярмарку хліб, квас хоч трохи дорожче, ніж вдома. А добові у відрядників становлять 30 грн, нагадали представники одного з підприємств-учасників.
Підприємцям, які "відряджають" себе самі, теж, мабуть, не розгулятися з нинішнім рівнем цін. Тому значна частина економила, живучи в наметах, адже ліжко-місце у приватному секторі коштує 100 – 180 грн за добу – на ярмарку всі намагаються заробити.
… І все ж попри кризу Національний Сорочинський ярмарок відбувся. Гоголівські герої попрощалися з гостями до наступного року.
“Зоря Полтавщини”, 26 серпня, 1-2 стор.
Рубрика: 
