Ви не уявляєте не тільки велелюддя, що нині заполоняє Жабокрицький майдан протягом п’яти традиційних ярмаркових днів, а й змістовного наповнення. Торгівля, виставки, шоу, презентації, високоповажні гості, фольклор, розваги – чого більше у цьому “міксі”, відразу й не збагнеш. Але це ярмаркове дійство з року в рік приваблює все більше людей. У нього є свої завзяті шанувальники, які приїдуть сюди поштовхатися між ярмарковими рядами за будь-якої погоди. Інші приїжджають із чітко окресленою метою: підприємливі люди бажають заявити про себе на всю Україну, самодіяльні колективи з’їжджаються поспівати, хтось сподівається купити на ярмарку продукцію від виробника – дешевшу і якісну, хтось приїхав за вишиванкою і справжніми українськими горщиками… А в цілому – вирує, гомонить, міниться барвами натовп, торгує, співає, танцює, сміється і б’є лихом об землю… Ну точно за Гоголем.
Цього разу прославлений Сорочинський ярмарок відкрився 19 серпня, триватиме до 23 серпня й проходить під знаком 200-річчя Миколи Васильовича Гоголя.
Уже традиційно разом з усіма гостями на Жабокрицькому майдані ярмаркував і Президент України Віктор Ющенко. Разом з Президентом у день відкриття ярмарку на торжище прибули голова Полтавської облдержадміністрації Валерій Асадчев, голова обласної ради Олександр Удовіченко та інші поважні гості. Перш ніж завітати на ярмаркове дійство, Віктор Ющенко та особи, що його супроводжували, побували у Великосорочинському Свято-Преображенському храмі, адже того дня православна церква відзначала свято Спаса, тож гості були присутні на освяченні яблук та інших дарів природи. Потім побували у меморіальному музеї М. В. Гоголя, ознайомилися з оновленою до 200-річчя письменника експозицією.
У Великих Сорочинцях Віктора Ющенка вразив неприємний факт. Про це він згодом, на ярмарковій площі, розповів головному редактору Всеукраїнської громадсько-політичної газети “Зоря Полтавщини” Григорію Гриню. Президент України звернув увагу на те, що в центрі села, яке має бути колискою українських традицій, яке пронизане любов’ю і оспіване Миколою Гоголем, стоїть пам’ятник вождю радянського тоталітаризму. Віктор Ющенко акцентував увагу журналістів на тому, що саме їм належить привертати увагу влади до подібних речей, виховувати громаду в національно-патріотичному дусі.
Відкриваючи Національний Сорочинський ярмарок, Президент України сказав:
– Дорога громадо! Я хотів би вас привітати із цим великим днем, Днем Спаса, днем відкриття Сорочинського ярмарку. Ми добре пам’ятаємо, що головний прилавок Сорочинського ярмарку – сільськогосподарський. За останні 5–6 років Україна серйозно змінила свій аграрний потенціал. Сотні років тому Україну визнавали житницею Європи. І важливо те, що ми сьогодні йдемо цією дорогою – повертаємо ту традиційну Україну. І Сорочинський ярмарок – один із майданчиків, що демонструє наші аграрні можливості.
Але хотілося б звернути увагу на інше. Погляньте довкола, погляньте на наше вбрання, послухайте нашу мову. Практично кожний із нас одягнений в українські строї, в українську сорочку. Хоча, погодьтеся, не обов’язково, купуючи мед чи сало, цибулю чи яблука, одягати національний одяг. Але, коли ми їдемо у Сорочинці, ми це робимо. Очевидно, Сорочинці – це не тільки майданчик, де продають кращі українські продукти. Це – місце, де ми демонструємо, що ми – українці, що ми відтворюємо свої традиції, відновлюємо національну пам’ять.
Говорячи про Сорочинський ярмарок, ми завжди згадуємо великого письменника, вашого земляка Миколу Гоголя. Адже цей ярмарок ніколи не був найбільшим в Україні. Та сьогодні, дякуючи невмирущим творам генія літературного слова, в яких він зберіг атмосферу не тільки ярмарку, а й всього українства, ця традиція відродилася. І на цьогорічному ярмарку ми бачимо, можливо, найбільший ряд, який коли-небудь був, українського прикладного і декоративного мистецтва. Це говорить про те, що ми є свідками відродження традиції, яка веде до зміцнення нашої державності, до посилення нашого національного самоусвідомлення. Тож дозвольте оголосити про відкриття Сорочинського ярмарку.
Того дня Віктор Ющенко провів прес-конференцію для журналістів, на якій ішлося не про ярмарок, а про актуальні державницькі справи.
– Вікторе Андрійовичу, прокоментуйте, будь ласка, ситуацію в аграрній галузі країни. Які заходи має вжити уряд, щоб селяни не опинилися на межі виживання?
– В аграрній галузі ми бачимо багато позитивних зрушень. З 2000 року Україна вийшла на такий рівень збору зернових (майже 40 мільйонів тонн), що почала активно брати участь у формуванні світового зернового ринку. Україна три роки утримує п'яте місце в світі по експорту зерна, четверте – по експорту зерна кукурудзи, друге – по виробництву й експорту пивного ячменю та перше – по виробництву і експорту соняшнику та олії. За перше півріччя Україна від експорту сільськогосподарської продукції отримала більше 5 мільярдів доларів. І ця динаміка росте, бо у порівнянні з минулим роком маємо збільшення експорту на 10 відсотків. Хоча варто говорити і про те, що зерновий ринок в Україні практично не сформований. 45 мільйонів тонн зерна Україна збере в поточному році, при-близно 18–20 мільйонів тонн – планує експортувати. Треба мати гарну інфраструктуру зернового сектора всередині країни, починаючи з елеваторів і закінчуючи пристосованими портами, щоб мати успішну тактику на європейському і регіональному ринках. Маємо продавати зерно не тоді, коли його ніде зберігати, а коли на нього встановлюється найкраща ціна. Нині у кожній області ми будуємо 12–15 елеваторів.
Та водночас абсолютно програшною є політика у галузі тваринництва. За останні три роки маємо найбільші запаси найдешевшого фуражного зерна. Тоді як на внутрішньому ринку за останні два роки поголів'я ВРХ скоротилося на півтора мільйона, свиней – на мільйон. Політика по імпортному заміщенню м'яса і м'ясної продукції, що проводиться урядом останні 15 місяців, призвела до того, що торік в Україну завезли 530 тисяч тонн м'яса із-за кордону, при споживанні близько 2-х мільйонів тонн. Це – підтримка польського, німецького, французького фермера, тільки не свого, українського. Така політика продовжується у першому півріччі цього року – в Україну імпортовано ще більше м'яса, ніж торік. Я вважаю неправильним підходом, коли ми в поточному році у 5 разів зменшили у бюджеті видатки на аграрну галузь, при цьому не змінюючи розмір бюджету, тоді як у бюджеті Європейського Союзу приблизно 55 відсотків іде на підтримку аграрного сектора. Якщо ми хочемо мати конкурентоспроможний аграрний сектор, повинні подібну політику імплементувати у себе в країні.
– У вересні Сорочинський ярмарок планують провести і в Москві. Чи відвідаєте Ви його? Якщо ні, то чи заплановані якісь інші контакти між Україною і Росією на найвищому рівні у найближчі часи?
– Важливо мати активні українсько-російські стосунки. На жаль, візит Президента Росії до України тричі відкладався, часто з причин, які, на погляд української сторони, не не-сли жодних мотивів. Була створена українсько-російська комісія на рівні президентів. На останній зустрічі я пропонував, щоб на рівні цієї комісії й чотирьох комітетів у 2009 році були проведені відповідні переговори, комісії отримали свої фахові документи, і це стало предметом переговорів на рівні глав держав. Частина комісій провела такі переговори, більшість – ні. Ми сьогодні виходимо з ініціативою активізувати переговорний процес, завершити у найближчі два місяці роботу відповідних комісій, потім провести зустріч глав держав. Україна завжди виходила з позитивізмом на організацію українсько-російських відносин, такої ж позиції дотримуюся і сьогодні. Але я мушу говорити, що Україна – суверенна держава, ми поважаємо суверенітет Росії і хочемо аналогічної поваги. Ми говоримо про рівноправні, в тому числі й торговельні, стосунки. Але, коли йдеться про зону вільної
торгівлі, взамін отримуємо торгову політику обмежень і вилучень. Нам прикро, що за весь час існування СНД імплементовано тільки 4 проценти домовленостей. Ми – за прагматизм відносин, треба сформувати механізми наших економічних стосунків на основі зони вільної торгівлі. Угода про зону вільної торгівлі прийнята між Росією та Україною у 1993 році. До сьогодні вона не імплементована російською стороною, підкреслюю, не з вини України. Тоді як через 5–6 місяців ми підписуємо угоду про зону вільної торгівлі з усіма країнами Європейського Союзу.
Можна легко зробити так, щоб українсько-російський бізнес мав най-
сприятливіший клімат у своїх відносинах. Україна уже багато років виходить з цієї позицією, вона такою і залишиться. Хотілося, щоб і друга сторона адекватно підійшла до реалізації наших спільних можливостей. Тому я, як Президент України, вкотре звертаюся до Президента Росії щодо активізації нашого діалогу. Ні український, ні російський народи не повинні чекати якоїсь негативної тональності наших відносин, ми – за активні політичні, дипломатичні, економічні відносини з Росією. І в цьому є один із наших глобальних інтересів. Росія – це велика держава із континентальною роллю. Це великий народ, з яким у нас є спільна історія. Ми її вчимося читати, кожний зі свого боку, з повагою до суверенітету і прав. І тому треба мати силу, мужність говорити про це чесно, а емоції залишати в стороні. Я переконаний, що чесна демократична політика, повага до найголовнішого – суверенітету, національної незалежності, слова, мови, культури, традиції, права нації мати свою історію – дуже серйозно розкріпачують ці відносини. Треба бути просто сучасним політиком, не тягти в імперію свої почуття, погляди. Імперій більше вже не буде.
– На Ваш погляд, які причини нинішньої чергової хвилі коливання курсу гривні? І що треба робити, щоб уникати такого явища надалі?
– Один із факторів, що впливає на національну валюту, – це торгова політика. Коли держава закуповує більше, ніж продає, це призводить до втрати резервів і ослаблення національної валюти. Політика уряду минулого року призвела до того, що ми мали 18 мільярдів доларів негативного торговельного сальдо товарами і послугами. Сьогодні через зміну курсової політики торговельний баланс, можна сказати, позитивний. Негативне сальдо – 700 мільйонів доларів. Після того, як була сформована нова курсова політика, питання тиску торгівлі на курс національної валюти, зокрема негативного сальдо, практично відсутнє.
Крім того, у першому півріччі минулого року Україна отримала 12 мільярдів доларів іноземних інвестицій. У цьому році з України пішло мінус 6 мільярдів. Це говорить про несприятливий інвестиційний клімат. Мої переговори з МВФ у кінці 2008 року передбачали таке. Той відтік інвестицій, який мав відбутися через економічну кризу, щоб не постраждав курс гривні, треба було перекрити міжнародною програмою. Україна отримала 16 мільярдів доларів. З огляду на те, що відтік інвестицій у період кризи – це нормальне явище, у другому півріччі передбачається такий же мінус, як і в першому, тобто 12 мільярдів за рік, вони заміщаються за рахунок позики МВФ. На початок року валютні резерви Нацбанку складали 27–28 мільярдів доларів, це вдвічі більше, ніж наші зобов'язання на 12 місяців. Тобто платіжні проблеми не тиснуть на гривню.
Проблемою для української гривні є дефіцит українського вжитку. Україна має найскладніший бюджет 2009 року за всю історію. При обвалі економіки більш ніж на 33 відсотки у ньому залишені норми оподаткування і об'єми податкових надходжень на рівні найуспішнішого 2008 року. Ми сьогодні маємо відставання у виконанні бюджету більш як на 25 відсотків. У такій ситуації уряд ненадходження доходів намагається компенсувати запозиченнями, що справляє негативний вплив на здоров'я національної валюти. У портфелі Національного банку на початок 2009 року знаходилося
8 мільярдів державних цінних паперів. На таку суму випущена емісія національної гривні. Сьогодні на балансі Нацбанку – 36 мільярдів цінних паперів у гривні. Тобто на 36 мільярдів випущено емісії для підтримки дефіциту бюджету. Плюс допомога із МВФ – 3,2 мільярда доларів, використані урядом для погашення бюджетних зобов'язань. Складається цифра, яка у кілька разів перевищує річний дефіцит націо-нального бюджету.
І тут стає принциповою позиція Національного банку: або він стає емісійною друкарською машинкою для уряду, або відіграє роль незалежного національного емісійного центру. Я негативно ставлюся до тієї ініціативи Прем'єр-міністра, яку вона виносить на п'ятницю (21 серпня. – Ред.) на позачергове засідання Верховної Ради щодо розподілу прибутків Національного банку за підсумками фінансового року в сумі 10 мільярдів гривень і направлення їх на фінансування красивих проектів уряду. Це порушення політики стабільності національних грошей. Жодний уряд світу не має авансових платежів із центрального банку. Бо це емісія грошей. Я попередив голів фракцій та голову уряду про їхню персональну відповідальність за дестабілізацію на ціновому і грошовому ринку. Звичайно, як Президент я все зроблю, щоб такий закон не набрав силу. Очевидно, я скористаюсь правом звернутися до Конституційного Суду, щоб він визнав рішення уряду неконституційним.
– На ярмарку буквально перед Вашим приїздом здійнявся скандал, адже від Полтавської асоціації інвалідів прибула делегація у складі кількох десятків людей, і виявилося, що тут навіть немає для них місця, навіть не встановлені біотуалети.
– Треба в першу чергу знайти повагу до себе і зрозуміти, що поряд з нами живуть такі ж люди, але з обмеженими фізичними можливостями. І ми, фізично повноцінні люди, будемо жити комфортно, коли інвалід у цій країні почуватиметься незалежним громадянином, якого вітають на будь-яких заходах, починаючи від соціальних і закінчуючи ярмарками.
Якщо проаналізувати це питання за останні чотири роки, то найбільше говорив про ці проблеми Президент Ющенко. Адже це тест для українського суспільства. Відповідь на запитання "хто ми є?" криється в тому, як ми ставимося до цих людей. Я, проводячи нараду з освітянами, вже втретє ставлю питання: чому в школах поряд зі здоровими дітьми не навчаються діти-інваліди? Їм також потрібна публічна освіта. А наші діти, у свою чергу, почали виховувати відповідальне ставлення до цієї категорії людей, співчуття, стали добрішими, кращими. Ми 15 років виховували інвалідів за високими парканами і вважали, що це найкраща політика ізолювання. От і виховали нинішнє покоління, яке не може допомогти інваліду, подати руки. Хоча наша родинна етика нас завжди виховувала – людина, слабша від тебе, має право і повинна розраховувати на нашу допомогу. Це для мене принципове питання. Зараз я дам відповідні доручення обласній владі, і ми зробимо все необхідне для цієї категорії людей.
Як і обіцяв, після прес-конференції Президент мав розмову з організаторами та розпорядниками заходу і керівниками області щодо вирішення цього питання.
Під час ярмаркування Віктор Ющенко відвідав павільйони зарубіжних делегацій – зокрема Узбекистану, Грузії. Біля узбецьких прилавків вибирав приправи до страв. На пам'ять Президенту України узбецькі гості подарували національний хліб, а також національний одяг та краєзнавчі книги.
Грузини теж частували Президента своїми національними стравами, а на згадку подарували вино та лаваш, який Віктор Ющенко власноруч випік в обладнаній печі.
Президент зацікавився колекцією розсади полуниці, привезеною на Сорочинський ярмарок Миколою Дикуном із Семенівського району. Розпитував про технології вирощування цієї вибагливої культури, особливості догляду, цікавився тематичною літературою.
Традиційно найбільшу увагу Віктор Ющенко звернув на роботи народних майстрів. Не обійшлося й без покупок. У народного майстра з Опішні Віктора Комара Президент України придбав унікальну колекцію із 20 глиняних коників різного сортаменту. Як пояснив автор, унікальність колекції – в її авторській неповторності. Окрім того, два роки тому на творчом
у фестивалі у білоруському Вітебську ця робота здобула Гран-прі.
В опішнянки Алли Коритченко Віктор Ющенко придбав дві глиняні вази та велику миску, а в майстрині з Полтави Наталії Свиридюк – дві великі ляльки-мотанки.
Зацікавився Президент і роботами киянки Валентини Гребінь. Вони мають назву "картини з квітів", а являють собою охайний різнокольоровий гербарій із польових квітів під склом. Купувати картинку Президент не став, та майстриня сама подарувала йому одну зі своїх робіт, а також обговорила із Главою Держави свою масштабну ідею щодо популяризації при-
кладного мистецтва, яку той по-
обіцяв посприяти реалізувати.
Поторгувавшись, поспілкувавшись із ярмаркувальниками, Президент України Віктор Ющенко та особи, що його супроводжували, відбули із Жабокрицького майдану.
А Сорочинський ярмарок продовжував жити своїм розмаїтим, багатоголосим життям.
“Зоря Полтавщини”. 1-3 стор., 21 серпня
Цього разу прославлений Сорочинський ярмарок відкрився 19 серпня, триватиме до 23 серпня й проходить під знаком 200-річчя Миколи Васильовича Гоголя.
Уже традиційно разом з усіма гостями на Жабокрицькому майдані ярмаркував і Президент України Віктор Ющенко. Разом з Президентом у день відкриття ярмарку на торжище прибули голова Полтавської облдержадміністрації Валерій Асадчев, голова обласної ради Олександр Удовіченко та інші поважні гості. Перш ніж завітати на ярмаркове дійство, Віктор Ющенко та особи, що його супроводжували, побували у Великосорочинському Свято-Преображенському храмі, адже того дня православна церква відзначала свято Спаса, тож гості були присутні на освяченні яблук та інших дарів природи. Потім побували у меморіальному музеї М. В. Гоголя, ознайомилися з оновленою до 200-річчя письменника експозицією.
У Великих Сорочинцях Віктора Ющенка вразив неприємний факт. Про це він згодом, на ярмарковій площі, розповів головному редактору Всеукраїнської громадсько-політичної газети “Зоря Полтавщини” Григорію Гриню. Президент України звернув увагу на те, що в центрі села, яке має бути колискою українських традицій, яке пронизане любов’ю і оспіване Миколою Гоголем, стоїть пам’ятник вождю радянського тоталітаризму. Віктор Ющенко акцентував увагу журналістів на тому, що саме їм належить привертати увагу влади до подібних речей, виховувати громаду в національно-патріотичному дусі.
Відкриваючи Національний Сорочинський ярмарок, Президент України сказав:
– Дорога громадо! Я хотів би вас привітати із цим великим днем, Днем Спаса, днем відкриття Сорочинського ярмарку. Ми добре пам’ятаємо, що головний прилавок Сорочинського ярмарку – сільськогосподарський. За останні 5–6 років Україна серйозно змінила свій аграрний потенціал. Сотні років тому Україну визнавали житницею Європи. І важливо те, що ми сьогодні йдемо цією дорогою – повертаємо ту традиційну Україну. І Сорочинський ярмарок – один із майданчиків, що демонструє наші аграрні можливості.
Але хотілося б звернути увагу на інше. Погляньте довкола, погляньте на наше вбрання, послухайте нашу мову. Практично кожний із нас одягнений в українські строї, в українську сорочку. Хоча, погодьтеся, не обов’язково, купуючи мед чи сало, цибулю чи яблука, одягати національний одяг. Але, коли ми їдемо у Сорочинці, ми це робимо. Очевидно, Сорочинці – це не тільки майданчик, де продають кращі українські продукти. Це – місце, де ми демонструємо, що ми – українці, що ми відтворюємо свої традиції, відновлюємо національну пам’ять.
Говорячи про Сорочинський ярмарок, ми завжди згадуємо великого письменника, вашого земляка Миколу Гоголя. Адже цей ярмарок ніколи не був найбільшим в Україні. Та сьогодні, дякуючи невмирущим творам генія літературного слова, в яких він зберіг атмосферу не тільки ярмарку, а й всього українства, ця традиція відродилася. І на цьогорічному ярмарку ми бачимо, можливо, найбільший ряд, який коли-небудь був, українського прикладного і декоративного мистецтва. Це говорить про те, що ми є свідками відродження традиції, яка веде до зміцнення нашої державності, до посилення нашого національного самоусвідомлення. Тож дозвольте оголосити про відкриття Сорочинського ярмарку.
Того дня Віктор Ющенко провів прес-конференцію для журналістів, на якій ішлося не про ярмарок, а про актуальні державницькі справи.
– Вікторе Андрійовичу, прокоментуйте, будь ласка, ситуацію в аграрній галузі країни. Які заходи має вжити уряд, щоб селяни не опинилися на межі виживання?
– В аграрній галузі ми бачимо багато позитивних зрушень. З 2000 року Україна вийшла на такий рівень збору зернових (майже 40 мільйонів тонн), що почала активно брати участь у формуванні світового зернового ринку. Україна три роки утримує п'яте місце в світі по експорту зерна, четверте – по експорту зерна кукурудзи, друге – по виробництву й експорту пивного ячменю та перше – по виробництву і експорту соняшнику та олії. За перше півріччя Україна від експорту сільськогосподарської продукції отримала більше 5 мільярдів доларів. І ця динаміка росте, бо у порівнянні з минулим роком маємо збільшення експорту на 10 відсотків. Хоча варто говорити і про те, що зерновий ринок в Україні практично не сформований. 45 мільйонів тонн зерна Україна збере в поточному році, при-близно 18–20 мільйонів тонн – планує експортувати. Треба мати гарну інфраструктуру зернового сектора всередині країни, починаючи з елеваторів і закінчуючи пристосованими портами, щоб мати успішну тактику на європейському і регіональному ринках. Маємо продавати зерно не тоді, коли його ніде зберігати, а коли на нього встановлюється найкраща ціна. Нині у кожній області ми будуємо 12–15 елеваторів.
Та водночас абсолютно програшною є політика у галузі тваринництва. За останні три роки маємо найбільші запаси найдешевшого фуражного зерна. Тоді як на внутрішньому ринку за останні два роки поголів'я ВРХ скоротилося на півтора мільйона, свиней – на мільйон. Політика по імпортному заміщенню м'яса і м'ясної продукції, що проводиться урядом останні 15 місяців, призвела до того, що торік в Україну завезли 530 тисяч тонн м'яса із-за кордону, при споживанні близько 2-х мільйонів тонн. Це – підтримка польського, німецького, французького фермера, тільки не свого, українського. Така політика продовжується у першому півріччі цього року – в Україну імпортовано ще більше м'яса, ніж торік. Я вважаю неправильним підходом, коли ми в поточному році у 5 разів зменшили у бюджеті видатки на аграрну галузь, при цьому не змінюючи розмір бюджету, тоді як у бюджеті Європейського Союзу приблизно 55 відсотків іде на підтримку аграрного сектора. Якщо ми хочемо мати конкурентоспроможний аграрний сектор, повинні подібну політику імплементувати у себе в країні.
– У вересні Сорочинський ярмарок планують провести і в Москві. Чи відвідаєте Ви його? Якщо ні, то чи заплановані якісь інші контакти між Україною і Росією на найвищому рівні у найближчі часи?
– Важливо мати активні українсько-російські стосунки. На жаль, візит Президента Росії до України тричі відкладався, часто з причин, які, на погляд української сторони, не не-сли жодних мотивів. Була створена українсько-російська комісія на рівні президентів. На останній зустрічі я пропонував, щоб на рівні цієї комісії й чотирьох комітетів у 2009 році були проведені відповідні переговори, комісії отримали свої фахові документи, і це стало предметом переговорів на рівні глав держав. Частина комісій провела такі переговори, більшість – ні. Ми сьогодні виходимо з ініціативою активізувати переговорний процес, завершити у найближчі два місяці роботу відповідних комісій, потім провести зустріч глав держав. Україна завжди виходила з позитивізмом на організацію українсько-російських відносин, такої ж позиції дотримуюся і сьогодні. Але я мушу говорити, що Україна – суверенна держава, ми поважаємо суверенітет Росії і хочемо аналогічної поваги. Ми говоримо про рівноправні, в тому числі й торговельні, стосунки. Але, коли йдеться про зону вільної
торгівлі, взамін отримуємо торгову політику обмежень і вилучень. Нам прикро, що за весь час існування СНД імплементовано тільки 4 проценти домовленостей. Ми – за прагматизм відносин, треба сформувати механізми наших економічних стосунків на основі зони вільної торгівлі. Угода про зону вільної торгівлі прийнята між Росією та Україною у 1993 році. До сьогодні вона не імплементована російською стороною, підкреслюю, не з вини України. Тоді як через 5–6 місяців ми підписуємо угоду про зону вільної торгівлі з усіма країнами Європейського Союзу.
Можна легко зробити так, щоб українсько-російський бізнес мав най-
сприятливіший клімат у своїх відносинах. Україна уже багато років виходить з цієї позицією, вона такою і залишиться. Хотілося, щоб і друга сторона адекватно підійшла до реалізації наших спільних можливостей. Тому я, як Президент України, вкотре звертаюся до Президента Росії щодо активізації нашого діалогу. Ні український, ні російський народи не повинні чекати якоїсь негативної тональності наших відносин, ми – за активні політичні, дипломатичні, економічні відносини з Росією. І в цьому є один із наших глобальних інтересів. Росія – це велика держава із континентальною роллю. Це великий народ, з яким у нас є спільна історія. Ми її вчимося читати, кожний зі свого боку, з повагою до суверенітету і прав. І тому треба мати силу, мужність говорити про це чесно, а емоції залишати в стороні. Я переконаний, що чесна демократична політика, повага до найголовнішого – суверенітету, національної незалежності, слова, мови, культури, традиції, права нації мати свою історію – дуже серйозно розкріпачують ці відносини. Треба бути просто сучасним політиком, не тягти в імперію свої почуття, погляди. Імперій більше вже не буде.
– На Ваш погляд, які причини нинішньої чергової хвилі коливання курсу гривні? І що треба робити, щоб уникати такого явища надалі?
– Один із факторів, що впливає на національну валюту, – це торгова політика. Коли держава закуповує більше, ніж продає, це призводить до втрати резервів і ослаблення національної валюти. Політика уряду минулого року призвела до того, що ми мали 18 мільярдів доларів негативного торговельного сальдо товарами і послугами. Сьогодні через зміну курсової політики торговельний баланс, можна сказати, позитивний. Негативне сальдо – 700 мільйонів доларів. Після того, як була сформована нова курсова політика, питання тиску торгівлі на курс національної валюти, зокрема негативного сальдо, практично відсутнє.
Крім того, у першому півріччі минулого року Україна отримала 12 мільярдів доларів іноземних інвестицій. У цьому році з України пішло мінус 6 мільярдів. Це говорить про несприятливий інвестиційний клімат. Мої переговори з МВФ у кінці 2008 року передбачали таке. Той відтік інвестицій, який мав відбутися через економічну кризу, щоб не постраждав курс гривні, треба було перекрити міжнародною програмою. Україна отримала 16 мільярдів доларів. З огляду на те, що відтік інвестицій у період кризи – це нормальне явище, у другому півріччі передбачається такий же мінус, як і в першому, тобто 12 мільярдів за рік, вони заміщаються за рахунок позики МВФ. На початок року валютні резерви Нацбанку складали 27–28 мільярдів доларів, це вдвічі більше, ніж наші зобов'язання на 12 місяців. Тобто платіжні проблеми не тиснуть на гривню.
Проблемою для української гривні є дефіцит українського вжитку. Україна має найскладніший бюджет 2009 року за всю історію. При обвалі економіки більш ніж на 33 відсотки у ньому залишені норми оподаткування і об'єми податкових надходжень на рівні найуспішнішого 2008 року. Ми сьогодні маємо відставання у виконанні бюджету більш як на 25 відсотків. У такій ситуації уряд ненадходження доходів намагається компенсувати запозиченнями, що справляє негативний вплив на здоров'я національної валюти. У портфелі Національного банку на початок 2009 року знаходилося
8 мільярдів державних цінних паперів. На таку суму випущена емісія національної гривні. Сьогодні на балансі Нацбанку – 36 мільярдів цінних паперів у гривні. Тобто на 36 мільярдів випущено емісії для підтримки дефіциту бюджету. Плюс допомога із МВФ – 3,2 мільярда доларів, використані урядом для погашення бюджетних зобов'язань. Складається цифра, яка у кілька разів перевищує річний дефіцит націо-нального бюджету.
І тут стає принциповою позиція Національного банку: або він стає емісійною друкарською машинкою для уряду, або відіграє роль незалежного національного емісійного центру. Я негативно ставлюся до тієї ініціативи Прем'єр-міністра, яку вона виносить на п'ятницю (21 серпня. – Ред.) на позачергове засідання Верховної Ради щодо розподілу прибутків Національного банку за підсумками фінансового року в сумі 10 мільярдів гривень і направлення їх на фінансування красивих проектів уряду. Це порушення політики стабільності національних грошей. Жодний уряд світу не має авансових платежів із центрального банку. Бо це емісія грошей. Я попередив голів фракцій та голову уряду про їхню персональну відповідальність за дестабілізацію на ціновому і грошовому ринку. Звичайно, як Президент я все зроблю, щоб такий закон не набрав силу. Очевидно, я скористаюсь правом звернутися до Конституційного Суду, щоб він визнав рішення уряду неконституційним.
– На ярмарку буквально перед Вашим приїздом здійнявся скандал, адже від Полтавської асоціації інвалідів прибула делегація у складі кількох десятків людей, і виявилося, що тут навіть немає для них місця, навіть не встановлені біотуалети.
– Треба в першу чергу знайти повагу до себе і зрозуміти, що поряд з нами живуть такі ж люди, але з обмеженими фізичними можливостями. І ми, фізично повноцінні люди, будемо жити комфортно, коли інвалід у цій країні почуватиметься незалежним громадянином, якого вітають на будь-яких заходах, починаючи від соціальних і закінчуючи ярмарками.
Якщо проаналізувати це питання за останні чотири роки, то найбільше говорив про ці проблеми Президент Ющенко. Адже це тест для українського суспільства. Відповідь на запитання "хто ми є?" криється в тому, як ми ставимося до цих людей. Я, проводячи нараду з освітянами, вже втретє ставлю питання: чому в школах поряд зі здоровими дітьми не навчаються діти-інваліди? Їм також потрібна публічна освіта. А наші діти, у свою чергу, почали виховувати відповідальне ставлення до цієї категорії людей, співчуття, стали добрішими, кращими. Ми 15 років виховували інвалідів за високими парканами і вважали, що це найкраща політика ізолювання. От і виховали нинішнє покоління, яке не може допомогти інваліду, подати руки. Хоча наша родинна етика нас завжди виховувала – людина, слабша від тебе, має право і повинна розраховувати на нашу допомогу. Це для мене принципове питання. Зараз я дам відповідні доручення обласній владі, і ми зробимо все необхідне для цієї категорії людей.
Як і обіцяв, після прес-конференції Президент мав розмову з організаторами та розпорядниками заходу і керівниками області щодо вирішення цього питання.
Під час ярмаркування Віктор Ющенко відвідав павільйони зарубіжних делегацій – зокрема Узбекистану, Грузії. Біля узбецьких прилавків вибирав приправи до страв. На пам'ять Президенту України узбецькі гості подарували національний хліб, а також національний одяг та краєзнавчі книги.
Грузини теж частували Президента своїми національними стравами, а на згадку подарували вино та лаваш, який Віктор Ющенко власноруч випік в обладнаній печі.
Президент зацікавився колекцією розсади полуниці, привезеною на Сорочинський ярмарок Миколою Дикуном із Семенівського району. Розпитував про технології вирощування цієї вибагливої культури, особливості догляду, цікавився тематичною літературою.
Традиційно найбільшу увагу Віктор Ющенко звернув на роботи народних майстрів. Не обійшлося й без покупок. У народного майстра з Опішні Віктора Комара Президент України придбав унікальну колекцію із 20 глиняних коників різного сортаменту. Як пояснив автор, унікальність колекції – в її авторській неповторності. Окрім того, два роки тому на творчом
у фестивалі у білоруському Вітебську ця робота здобула Гран-прі.
В опішнянки Алли Коритченко Віктор Ющенко придбав дві глиняні вази та велику миску, а в майстрині з Полтави Наталії Свиридюк – дві великі ляльки-мотанки.
Зацікавився Президент і роботами киянки Валентини Гребінь. Вони мають назву "картини з квітів", а являють собою охайний різнокольоровий гербарій із польових квітів під склом. Купувати картинку Президент не став, та майстриня сама подарувала йому одну зі своїх робіт, а також обговорила із Главою Держави свою масштабну ідею щодо популяризації при-
кладного мистецтва, яку той по-
обіцяв посприяти реалізувати.
Поторгувавшись, поспілкувавшись із ярмаркувальниками, Президент України Віктор Ющенко та особи, що його супроводжували, відбули із Жабокрицького майдану.
А Сорочинський ярмарок продовжував жити своїм розмаїтим, багатоголосим життям.
“Зоря Полтавщини”. 1-3 стор., 21 серпня
Рубрика: 
