Розпочалася земельна реформа. Колгоспи та радгоспи розпалися, натомість селяни отримали земельні та майнові паї, які принесли їм не тільки певні блага, а насамперед – цілу низку правових проблем. Досить часто протистояти цим проблемам або ж ефективно їх розв’язувати власники паїв, які все життя працювали на ланах і тваринницьких фермах, просто не в змозі. І через вік, і через необізнаність, а нерідко й через власну байдужість. Усім цим і користуються жваві та ласі до швидкого збагачення бізнесмени. Спочатку обіцяють золоті гори достатків, а потім починають хитрити, а то й кидають людей напризволяще.
Реалізацію подібної схеми відчули на собі й мешканці Кам’янопотоківської, Білецьківської, Салівської, Пришибської сільських рад Кременчуцького району, котрі спокусилися на багатообіцяючі гасла керівників ТОВ “Агрофірма “Кам’янка”, яка є складовою фірми “Українські аграрні інвестиції”, й віддали їй в оренду свої паї. 2006 року, коли агрофірма “Кам’янка” розпочала агітаційно-роз’яснювальну кампанію, життя в цих селах нагадувало бджолиний вулик. Керівники особисто зустрічалися з власниками паїв, дуже уважно усіх слухали, терпляче переповідали свої обіцянки, закликали не гаяти час на балачки та якомога швидше укладати договори. Люди й повірили, забувши про народну мудрість “Довіряй, але перевіряй”.
Згадати про неї змусила ситуація, що склалася у ТОВ “Агрофірма “Кам’янка” щодо неефективного використання земель Кременчуцького району, наданих йому в оренду. Кременчуцька райдержадміністрація з цієї нагоди навіть ініціювала проведення спеціальної наради. Участь у ній взяли начальник відділу Держкомзему в Кременчуцькому районі Євген Кусяка, начальник Південного регіонального відділу здійснення державного контролю за використанням і охороною земель Полтавської області Микола Пуха, заступник голови РДА Петро Моцун, начальник управління агропромислового розвитку Григорій Назаренко, сільські голови та землевпорядники вищезгаданих сільських рад.
Як зазначили учасники наради, склалося так, що упродовж останнього десятиріччя на території цих сіл використання орних земель характеризується значною нестабільністю, зумовленою як природними факторами, так і сільськогосподарськими організаційними проблемами. З метою їх розв’язання частину земельних угідь протягом останніх чотирьох років було передано ДП “Кременчуцьке лісове господарство” для консервації шляхом заліснення. Це підприємство успішно справляється з поставленим завданням. Іншу частину, загальною площею 5696,96 га з числа земель державної власності та приватних паїв, на основі укладених договорів на 20 років було надано в оренду ТОВ “Агрофірма “Кам’янка”. До осені 2008 року сільськогосподарську діяльність фірма здійснювала задовільно, господарство навіть вийшло на передові позиції в районі з врожайності вирощуваних культур. Та минулої осені все змінилося. Спочатку керівництво відмовилося виплачувати пайовикам орендну плату в розмірі трьох відсотків, як це передбачає Указ Президента України. Потім із невідомих причин призупинили використання взятих у оренду земель, засіявши під урожай 2009 року тільки 1164 га озимих культур. Решту площ (понад 4600 га) рясно уквітчали бур’яни. За цей час у агрофірмі змінилося кілька керівників, деяких із них пайовики ні в очі не бачили, ні прізвищ та імен не знають. Припинилися контакти й з місцевою та районною владою.
Орендодавці почали бити на сполох. Доля чималої частини кременчуцької землі викликала неабияку стурбованість й обласної влади. За дорученням облдержадміністрації Південним регіональним відділом здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у Полтавській області було проведено позапланову перевірку ТОВ “Агрофірма “Кам’янка” на предмет дотримання ним вимог чинного земельного законодавства. Аналогічні неодноразові перевірки було здійснено й за розпорядженням голови районної держадміністрації. Проте керівництво агрофірми проігнорувало всі обумовлені наслідками ревізії вимоги.
На думку голови Кременчуцької райдержадміністрації Івана Панасенка, керівництво агрофірми мусить негайно повернутися до методів і принципів цивілізованої співпраці. Інакше доведеться повертати державні угіддя запасу на підставі відповідних розпоряджень РДА згідно з висновками контролюючих служб. Щодо пайовиків, то їхні законні вимоги доведеться відстоювати у судовому порядку, бо договір, який вони підписали, глибоко не вникаючи в зміст, передбачає, що розірвати його можна лише за згодою сторін. Допомогти їм в цьому зможуть спілки власників земельних паїв, які варто створити при сільських радах.
Хоча орендодавці не сидять склавши руки. У селі Кам’яні Потоки, де до “Кам’янки” увійшло 368 колишніх членів колгоспу імені Щорса, а тепер власників майнових і земельних паїв, соціальна напруга поступово загострюється. Їх цікавить, чому нові господарі не обробляють землю та яким чином погасять борги за оренду майна та землі впродовж двох років. Почалися розмови про розірвання договорів і пошук нових інвесторів. Як тільки такі бажаючі з’явилися, заметушилися і в агрофірмі “Кам’янка”. Для початку провели збори власників майнових сертифікатів колишнього КСП імені Щорса та теперішніх орендодавців ТОВ “Агрофірма “Кам’янка”. До порядку денного внесли звіт уповноваженої особи про стан майна, яке ще залишилося у наявності, та про його реалізацію у 2008–2009 роках; інформацію директора ТОВ “Агрофірма “Кам’янка” Сергія Галенди щодо розрахунків за оренду майна та земельних паїв у 2009 році.
Збори проводили вже після вищезгаданої наради, але на них чомусь не запросили представників ані місцевої, ані районної влади. Натомість уже наступного дня пообіцяли розпочати видачу боргів за оренду майна власникам майнових сертифікатів. Як це відбувалося, ми мали можливість побачити на власні очі.
Біля приміщення колишньої контори колишнього колгоспу зібралося чимало людей, переважно пенсійного віку. Багато хто з них не розуміє, які саме гроші їм виплатять і за що. Потік збуджених громадян шикується в черги. Стає відомо, що суми виплат коливаються від 20 до 200 гривень, залежно від вартості паю. Тим, хто написав заяву про розірвання договору з ТОВ “Агрофірма “Кам’янка” на оренду землі, гроші не видають.
Розгніваний натовп людей, як штормова хвиля, вривається до кабінету, де веде прийом головний розпорядник майна Анатолій Чирва, уповноважений на це пайовиками. Народний висуванець нагадує “кмітливого” Попандопула з фільму “Весілля в Малинівці”. Він сидить за столом, а поруч лежить купка гривень. Пам’ятаєте: “це – мені, це – тобі, а це – знову мені!”. Гроші дістаються тим, хто слухняно виконує всі вимоги. Тобто не збирається розривати договір. Для певності головний розпорядник забирає у відвідувачів сертифікати на майнові паї. Якщо хтось заперечує, він пропонує сходити до нотаріуса (адресу й прізвище вказує) й зробити там копію документа за 20 грн, тоді й виплату пайовик отримає. Емоції переповнюють громадян. Вони прагнуть отримати відповіді на цілу низку запитань. Чому так дешево продають їхнє майно (олійницю – за 47 тисяч!)? Чому ніхто не знав, що її продали? Чому не роблять переоцінку майна? Чому приміщення контори ніхто не орендує? Чому про збори повідомили не всім, навіщо забирати сертифікати? Чому чинять тиск на тих, хто збирається розірвати договір? Пан Чирва пускає все мимо вух і телефонує директорові, щоб той сам розбирався з орендарями та журналістом “Зорі Полтавщини”, які заважають йому працювати.
Через декілька хвилин у приміщенні з’являється директор ТОВ Сергій Галенда. Ось що він нам розповів: “Усім майном зараз розпоряджається Анатолій Чирва. Я працюю на посаді директора з 28 травня 2009 року. Якраз у цей час закінчився договір оренди офісного приміщення, й нам надіслали попередже
ння про його звільнення. Ми орендували новий офіс. Тому я не займаюся майном, нас позбавили такого права. Разом із тим до нас почали надходити заяви про розірвання договорів на підставі пліток про те, що “Кам’янки” ніби вже немає. Це все неправда. Фірма працює. Зараз ми збираємо врожай на засіяних площах. Чого земля не була оброблена з осені – я не можу відповісти. Це для мене також було нонсенсом. Ситуація кризова скрізь, але ж земля не має простоювати. Зараз ми обробляємо землю під закладання урожаю 2010 року – плануємо сіяти озимі, ярові, ріпак. Ми не хочемо розривати договори на оренду землі. На майно – також, але нас змусили. За оренду майна минулого року ми повністю розрахувалися. За земельні паї також готові виплатити 1,8 відсотка, як це передбачено договорами. А що стосується Указу Президента України щодо збільшення розміру орендної плати до 3-х відсотків і більше, то він носить рекомендаційний характер і зовсім не обов’язковий до виконання”.
Така позиція очільника господарства справедливо обурює орендодавців, адже в селі ще минулого року інші орендарі та фермери виплатили своїм пайовикам по 3 відсотки вартості паю, тому що їм не байдужі люди, з якими вони живуть і працюють в одному селі. Орендодавців дивує, що інвесторів ТОВ “Агрофірма “Кам’янка”, так звані “Українські аграрні інвестиції” та їхнє керівництво абсолютно не цікавить фінансове становище самих пайовиків: чи є в них насіння, щоб засіяти власні наділи та городи, чи є корми, щоб утримувати корівчину або порося… Головне – щоб в орендарів справи ладились, щоб світова фінансова криза не стала загрозою їхнім мільйонам чи мільярдам… Тому й все активніше обговорюють питання щодо зміни орендаря.
Зокрема, представники ТОВ “Агрофон” Глобинського району, дізнавшись про проведення зборів, взяли у них участь і наголосили, що 3-відсоткова орендна плата є обов’язковою для всіх орендарів земельних часток (паїв), тож нинішня заява керівництва ТОВ “Агрофірма “Кам’янка” не просто дивна, а злочинна по відношенню до людей. Вони запропонували свою допомогу пайовикам у вирішенні питань розірвання угоди з ТОВ “Агрофірма “Кам’янка” на оренду земельних паїв, що була укладена 2007 року, і внесли пропозицію укласти угоду з ТОВ “Агрофон” на 5 років і з відсотком орендної плати, що коригуватиметься в залежності від різних чинників. Тож і власникам паїв, і їх орендарям є над чим подумати.
“Зоря Полтавщини”. 18 серпня, 1 стор.