– Ми не сподівалися на те, що кошти на ремонт сільської дороги виділять найближчими роками. Тут ще ремонт мосту триває, а на відновлення нашої дороги вже надійшла колосальна сума – майже два мільйони гривень! Як ми раділи, коли Кобеляцький райавтодор приступив до роботи, – розповідає Бутенківський сільський голова Микола Скрильник.
Та радість селян невдовзі змінилась головним болем. У перші дні липня бутенківці відчули різкий “хімічний” запах.
– Смерділо “хімією” так, ніби все навколо дустом посипали, – говорить місцевий житель Валерій Тищенко.    
Жителі садиб, розташованих побіля ремонтованої дороги, відчули головний біль і печію в дихальних шляхах. Запах посилювався щогодини, у міру того, як вантажівки підвозили на узбіччя землю, потрібну для укріплення дороги, а разом із землею – і мішки, заповнені невідомими речовинами жовтого, зеленого, коричневого кольорів.  Досить швидко стало зрозуміло, що сморід йде саме від мішків. Люди зажадали від шляховиків припинити роботи, проте ті їх ніби й не чули. Не зважали вони й на вимоги сільського голови, який визначив, що грунт з “хімічним” запахом райавтодорівці вибирають на території старого розібраного складу хімдобрив та отрутохімікатів. Ще за радянських часів там роками вивантажували сотні тонн селітри, карбаміду, іншої “хімії”, в тому числі й ДДТ – дусту, надзвичайно отруйної, давно забороненої для застосування, з довгим періодом  розкладання речовини.
Налякані бутенківці почали відправляти маленьких дітей із села до родичів.
– Найбільше мене здивувала й обурила байдужість шляховиків, – говорить Микола Скрильник. – Тільки-но я від’їхав від місця, де зсипають грунт, як його знову привезли… З сільрадою і місця вибирання грунту не узгоджували. Ніби в Бутенках влади немає.
Сільський голова терміново скликав позачергову сесію. Депутати прийняли рішення про негайне припинення робіт і водночас визначили місце, де можна брати грунт після їх відновлення. Але роботи тривали. Райавтодорівці почали присипати отруєну землю іншою. Частина грунту посипалась у невеличкий ставок, розташований обабіч дороги.
– Вони отруїли нам і повітря, і воду, – говорить Валерій Тищенко. – Так та ж хімія  і в колодязну воду потрапить. У моєму колодязі найчистіша в окрузі вода була. Хто тепер робитиме її аналіз? Я не знаю, чи можна її пити.
Тим часом сільську громаду, яка забила тривогу, підтримали влада Кобеляцького району, депутати районної і обласної рад. З’ясовувати ситуацію приїхали голова постійної комісії обласної ради з питань екології та раціонального природокористування Анатолій Шкарбан, голова екологічної комісії райради Світлана Грисенко, фахівці районної санепідстанції, Держуправління охорони навколишнього природного середовища у Полтавській області. Екологи склали адмінпротокол і оштрафували шляховиків. При райдержадміністрації було створено спеціальну комісію із розслідування цього прикрого випадку, яка поставила перед райавтодором вимогу вивезти весь отруєний грунт. Контролювати процес взялися місцеві жителі. Крім того, бутенківці поставили шляховикам інші вимоги – встановити обабіч дороги знаки, які обмежують швидкість руху, та облаштувати в’їзди в двори.
Нині ремонт мосту через Кобелячок – на завершальній стадії, невдовзі відновиться рух трасою Полтава – Кременчук. А наступного року підремонтований старий міст планують замінити новим. Роботи триватимуть мінімум три місяці, і потік автотранспорту знову йтиме через село…
Зоря Полтавщини, 4 стор., Вівторок, 28 липня 2009 р.