Добре, що минули часи величезних черг і напівпорожніх полиць, непривітних продавців і знервованих покупців. Все більше чемність панує у магазинах, на ринках, у супермаркетах. Так, прикро, що “кусаються” ціни. Але гірко від того, очевидно ж, усім: і тим, хто продає, і тим, хто купує, – бо пливемо в одному човні. Ця спільність особливо яскраво відчувається у селах, де продавщиця – для всіх своя і життя кожного – як на долоні. Втім, з розвитком ринкових стосунків та торговельної мережі і в містах у багатьох з’явився  “свій” магазин, де працюють “свої” продавці, які вже знають і потреби, і смаки постійних покупців. Ніби чужі люди, а водночас не такі й чужі. Тільки подумати – скільки ж днів прожито, скільки подій – у селі, в містечку, у місті, в країні – пережито разом!.. І як за цей час змінилося життя! Але незмінним залишається цінність добрих людських стосунків. Коли це розумієш, прилавок перестає бути розділювальною смугою…
“Зоря Полтавщини”, 24 липня, 1 стор.