З того часу минуло майже 25 років, а в пам’яті – ніби все це вчора було, згадує майстер лісу Гоголівського лісництва Миргородського держлісгоспу Леонід Нос. Першим наставником для молодого спеціаліста був директор Миргородського держлісгоспу Юрій Тараненко. Навіть зараз, коли вже і в самого Леоніда є чому повчитися, він пам’ятає ті настанови.
Нині у підпорядкуванні Леоніда Носа близько 700 гектарів лісових угідь. Ці площі щороку збільшуються за рахунок нових насаджень. В угіддях, які доглядає цей справжній майстер своєї справи, чимало всілякої дичини. Адже Леонід не лише підгодовує лісових мешканців, а й захищає їх від браконьєрів. Особливо складно буває з “крутими дядьками”, які приїжджають у ліс на шикарних іномарках та полюють на звірину вночі, стріляючи, так би мовити,
з-під фар, розповідає Леонід Нос. Щоб запобігти незаконному відстрілу дичини, доводиться частенько організовувати нічні рейди за участю місцевих єгерів і дільничного міліціонера. Поранених тварин майстер лісу, як правило, забирає додому, де він створив справжній реабілітаційний звіринець, у якому чимало всілякої дичини. Скажімо, дикий кабан Василь потрапив до Леоніда у двомісячному віці з пораненою ногою, довелося накласти гіпс, і вже через місяць все зажило. Поросята Хрюша та Машка свого часу, певно, відбилися від стада, тож і їм знайшлося місце. Є у звіринці й красуня-куниця, а от лисиць довелося випровадити назад до лісу, бо спокусилися на сусідських курей. Та чи не найбільший улюбленець Леоніда – племінний рисак Граніт. Розводить Леонід Нос і овець, яких у нього близько чотирьох десятків.
Окрім великої любові до тварин, має Леонід ще одне захоплення – різьблення по дереву, яким він прикрасив навіть власноруч виготовлені вольєри для утримання тварин. Що вже говорити про майстерно зведені затишні альтанки для відпочинку чи ворота з чудернацькими візерунками, що милують око перехожих. Майстерно прикрашений і будинок, де мешкає сім’я майстра лісу, а в самій господі – карнизи із завиточками, прикрашені одвірки… І все те руками Леоніда змайстроване. На все в нього вистачає любові й душевного тепла. Уподобання Леоніда цілком поділяють його дружина Антоніна та чотирнадцятирічна донька Оля, яка так само, як і він, любить ліс, рідну природу.
Зоря Полтавщини, П’ятниця, 24 серпня 2007 р., 4 стор.
Нині у підпорядкуванні Леоніда Носа близько 700 гектарів лісових угідь. Ці площі щороку збільшуються за рахунок нових насаджень. В угіддях, які доглядає цей справжній майстер своєї справи, чимало всілякої дичини. Адже Леонід не лише підгодовує лісових мешканців, а й захищає їх від браконьєрів. Особливо складно буває з “крутими дядьками”, які приїжджають у ліс на шикарних іномарках та полюють на звірину вночі, стріляючи, так би мовити,
з-під фар, розповідає Леонід Нос. Щоб запобігти незаконному відстрілу дичини, доводиться частенько організовувати нічні рейди за участю місцевих єгерів і дільничного міліціонера. Поранених тварин майстер лісу, як правило, забирає додому, де він створив справжній реабілітаційний звіринець, у якому чимало всілякої дичини. Скажімо, дикий кабан Василь потрапив до Леоніда у двомісячному віці з пораненою ногою, довелося накласти гіпс, і вже через місяць все зажило. Поросята Хрюша та Машка свого часу, певно, відбилися від стада, тож і їм знайшлося місце. Є у звіринці й красуня-куниця, а от лисиць довелося випровадити назад до лісу, бо спокусилися на сусідських курей. Та чи не найбільший улюбленець Леоніда – племінний рисак Граніт. Розводить Леонід Нос і овець, яких у нього близько чотирьох десятків.
Окрім великої любові до тварин, має Леонід ще одне захоплення – різьблення по дереву, яким він прикрасив навіть власноруч виготовлені вольєри для утримання тварин. Що вже говорити про майстерно зведені затишні альтанки для відпочинку чи ворота з чудернацькими візерунками, що милують око перехожих. Майстерно прикрашений і будинок, де мешкає сім’я майстра лісу, а в самій господі – карнизи із завиточками, прикрашені одвірки… І все те руками Леоніда змайстроване. На все в нього вистачає любові й душевного тепла. Уподобання Леоніда цілком поділяють його дружина Антоніна та чотирнадцятирічна донька Оля, яка так само, як і він, любить ліс, рідну природу.
Зоря Полтавщини, П’ятниця, 24 серпня 2007 р., 4 стор.
Рубрика: 
