І від того сяють. А Маргарет Тетчер ну зовсім не "залізна" – у леді приємна тиха напівусмішка і в очах якесь спокійне тепло… "Богоматір" наче перегукується з кількома подібними роботами, на яких до жіночих грудей туляться дитячі голівки.
А згодом, після коротких урочистих промов, коли дівчата заспівали про "Лелечу долю", акценти змістилися, бо жінка, котра сиділа в центрі залу і була в центрі уваги, заплакала, і заплакала так гірко, наче сама нарешті прилетіла лелекою додому. Додому, в Україну. Крізь сльози їй посміхалися її гості.  Саме так – її гості, бо вона, полтавка з народження, Люба Стеблина, у заміжжі Любов Атаманюк, із Лондона з любов'ю привезла свій дарунок: 62 роботи свої та покійного чоловіка Анатолія Атаманюка. Відтепер вони  зберігатимуться у Полтавському художньому музеї імені Миколи Ярошенка. Так збулася давня мрія полтавки, яка в роки війни 14-річною дівчинкою була вивезена на роботи в Німеччину. Згодом у таборі для переміщених осіб вона познайомилася з майбутнім чоловіком, із яким вони емігрували до Великобританії, аби уникнути можливих переслідувань за тоталітарного режиму в СРСР. А свою тугу, свою любов до України обоє втілювали у творчості. На їхніх картинах стільки пейзажів, хаток, квітів із рідного краю!..
Гостю привітав і вручив відзнаку міського голови мер Полтави Андрій Матковський та ще багато промовців. А Люба Атаманюк говорити від хвилювання просто не могла – що хотіла сказати, попросила озвучити  своїх друзів…