– Миколо Володимировичу, вочевидь, такий стан речей не може задовольняти територіальні громади та їх керівників?
– Звісно, тому в Україні й було створено Асоціацію міст України. Спочатку до неї входили тільки великі міста. Потім до її складу почали приймати сільські та селищні ради за їх власною згодою. Адже головна мета Асоціації – це відстоювання інтересів територіальних громад. А з прийняттям сільських і селищних рад виникла необхідність більш тісного контакту з ними. Було прийнято рішення створити регіональні відділення. Сьогодні вони діють у кожній області, а також у Києві й Севастополі.
– Яку головну мету ставить перед собою регіональне відділення Полтавщини?
– Ми своїм завданням бачимо максимальне сприяння в роботі сільських і селищних рад. Для цього маємо свою структуру – загальні збори й правління. Правління збирається частіше – для вирішення нагальних питань, а загальні збори – не рідше одного разу на квартал. Ми визначили, що загальні збори мають нести конкретну інформацію й допомогу. Тому кожні збори проводимо в іншому місті, районному центрі чи селищі. До їх проведення готуються райрада, райдержадміністрація й селищний чи міський голова. Кожний хоче показати колегам свої здобутки. На базі конкретної територіальної громади проводимо й навчання. В Диканьці, зокрема, познайомилися з досвідом розвитку туристичної галузі й зеленого туризму. Побачили, як там залучають до цього мешканців міста, як організовують національні свята. У Кобеляках вивчали питання утримання дитячих садочків, вирішення проблеми опалення міста. Досвід роботи комунального господарства Кобеляк цікавий тим, що там майже повністю перейшли на індивідуальне опалення. У Миргороді обмінювалися досвідом щодо запровадження роздільного збору сміття. У Кременчуці показали музей військової зброї під відкритим небом. Найближчі чергові збори плануємо провести в Лохвиці.
З іншого боку, під час проведення зборів ми намагаємося якомога більше надати юридичних консультацій, адже в багатьох сільських і селищних радах немає юристів, а питань виникає багато. Особливо стосовно землекористування. Тому таке спілкування є досить корисним.
– Нещодавно Верховна Рада прийняла Закон про Асоціації. Він якось покращить роботу Асоціації міст України?
– Закон прийнято, але він нас не повністю задовольняє. Разом із тим Закон дає певні права Асоціації на рівні держави. Відтепер Асоціація має право наймати експертів і розробляти законодавчі акти, які вкрай необхідні для місцевого самоврядування. Крім того, ми створили свою групу у Верховній Раді, яку очолює колишній міський голова Бердянська Валерій Баранов, – з тим, щоб лобіювати інтереси територіальних громад. А під час останніх зборів Асоціації міст України було висловлено побажання, щоб наш представник постійно перебував і в Кабінеті Міністрів. Зараз там уже є наш представник, і були випадки, коли за його вимогою питання знімали з розгляду на засіданні уряду. Я гадаю, що поступово ми відвоюємо право на те, щоб рішення стосовно органів місцевого самоврядування без нашої участі не приймали. Це дуже важливо.
– Яке з питань державного рівня Ви вважаєте найбільш актуальним?
– Відміну виборів до органів місцевого самоврядування за пропорційною системою. У Конституції України написано, що кожна людина може обирати і бути обраною. На жаль, ця норма відтепер не діє, отже, не повною мірою виконується й Конституція. Жодна політична сила сьогодні не представляє більшості. По всій Україні члени партій не перевищують 3–5% від всього населення. То навіщо позбавляти конституційного права бути обраним усіх інших громадян? Як міський голова, я мав можливість очолювати міську раду, обрану за різними принципами – мажоритарним і пропорційним. На моє глибоке переконання, перехід до пропорційної системи виборів – це крок назад щодо участі територіальної громади в управлінні містом. Раніше, коли місто мало депутатів від кожного виборчого округу, населення могло вибирати з усіх кандидатів ту людину, яку б вони хотіли бачити своїм представником і захисником. Зазвичай цю людину добре знали. Виборці давали їй свої накази, зазначали, на що варто звернути особливу увагу. Такий депутат намагався вирішити всі поставлені завдання. Він постійно спілкувався з активом мікрорайону, проводив прийоми, зустрічі з виборцями, звітував про свою діяльність. Від цього залежала його подальша участь у виборах. Візьмемо для прикладу нашу міськраду. Зазвичай дві третини депутатського корпусу змінювалися, приходили нові люди. Із впровадженням пропорційної системи все змінилося не на краще. Ми, міські голови й Асоціація, про це всіх попереджали, але ніхто до нас не прислухався.
Нині у міській раді Кременчука п’ять фракцій і група депутатів “Віче”. Ви спостерігали, як вони голосують? Депутати, незважаючи на власну думку, мають підкорятися рішенню керівника, фракцій або партій. Це не завжди корисно. Інколи блокування розгляду тих чи інших питань влаштовується всупереч будь-якій логіці.
– А як щодо зв’язку з виборцями?
– Його фактично втрачено. Хоча ми й провели на початку каденції розмову з головами комісій і всіх депутатів умовно розписали по округах, але це не спрацьовує. Хто раніше працював на округах, той і зараз не пориває зв’язків, а інші не несуть ніякої відповідальності перед закріпленими округами. Тому там нічого й не роблять. Вважаю, що вибори на місцевому рівні мають повернутися до мажоритарної системи, щоб ради насправді були представницькими органами, як це записано в Конституції.
Коли буде такий депутатський корпус, тоді депутати насамперед відображатимуть інтереси територіальної громади, а не якоїсь політичної сили. Можливо, з одного боку, міському голові легше узгодити позиції з головами фракцій, аніж із 60 депутатами, бо є питання, доленосні для міста. Але ж в іншому плані, якщо керівника фракції щось не влаштовує, то всі голосують так, як він скаже. Яскравим прикладом може слугувати розгляд кременчуцькими депутатами питання “Про порядок надання, використання й утримання земельних ділянок під індивідуальне будівництво”. Не секрет, що сьогодні земля стала товаром, на якому прагнуть заробити гроші. Є певна категорія людей, котрі, приватизувавши отриману ділянку, відразу ж виставляють її на продаж. Хоча держава гарантує її для будівництва житла, а не задля бізнесу. Для цього законодавством передбачено прийняття деяких обмежень на використання земельної ділянки. Людина має право на приватизацію, однак вона зобов’язана розпочати будівництво, а не продавати землю заради зиску. Ми відпрацювали відповідне положення, яке депутати вже двічі не ухвалюють, відправляючи його на доопрацювання. Ще один нюанс: на багатьох ділянках, отриманих під будівництво, з роками утворюються смітники. Ніякої відповідальності за це ніхто не несе. Ми хочемо, щоб подібних випадків не було, щоб якось впливати на горе-господарів, проте рішення не знаходить необхідної підтримки депутатів. Це дуже нагальне питання для кременчужан, але, вочевидь, дуже зачіпає чиїсь корисливі інтереси.
У деяких міських радах є ще гірші ситуації, особливо якщо одна політична сила має значну перевагу. Тоді не міський голова керує містом, а ця політична сила диктує умови. Такого не повинно бути. Відповідальність все ж лежить на міському голові.
– Що в цьому плані робить Асоціація міст України?
– Асоціація – за те, щоб законодавчо змінити принцип виборів на місцевому рівні. У Верховній Раді вже є такий законопроект. Ми сподіваємося, що мають змінити систему виборів і до парламенту, і до місцевих рад. Я систематично проводжу прийоми громадян і постійно відчуваю, що наші виборці теж цього хочуть. Адже вони не бачили своїх депутатів і не знають, де їх можна знайти. Не кращою є ситуація і в обласній раді. Чимало районів Полтавщини не мають там жодного свого представника, тоді як за мажоритарної системи всі були рівні в правах, обираючи трьох своїх депутатів. Тому Асоціація докладатиме всіх зусиль, щоб якомога скоріше змінити виборчу систему, а влада на м
ісцях була не партійною, а представницькою.