Підприємець знову почав оббивати пороги, але тепер для того, щоб довести, що біля його конюшні лише під'їзд до двору, не призначений для руху великовантажних машин. Він намагався отримати дозвіл на встановлення залізобетонного блоку, щоб припинити рух автотранспорту по тупиковому провулку. Міська влада пообіцяла підприємцеві “розібратися в ситуації”, але так і не розібралася…
Микола Пономарьов побував на прийомі в голови облдержадміністрації Валерія Асадчева. Він не залишився осторонь проблеми полтавського підприємця і особисто посприяв у позитивному її вирішенні. Так, у відповіді, яку Микола Пономарьов отримав у червні цього року за підписом голови Київської районної у м. Полтаві раді Віктора Животенка, йдеться про те, що позаяк провулок Візничий, на якому облаштований під'їзд до “Ямського двору”, справді є тупиковим, “райвиконком не заперечує проти перекриття наскрізного проїзду” по цьому провулку.
Відповідно до дозволу Київського райвиконкому Полтави Микола Григорович встановив залізобетонний блок. Нарешті біля конюшні стало відносно тихо. Після того, як безпосередньо біля двору вже не гуркотіли машини, відвідувачів, бажаючих прокататися верхи стало набагато більше. Але новий клопіт – нещодавно у підприємця згоріла конюшня. Лишилися тільки обгорілі залізобетонні стіни. Четверо коней-красенів, які за щасливим збігом обставин під час пожежі були на випасі, не постраждали. Та вогонь знищив усю кінську збрую, що зберігалася в конюшні, частину сільгоспреманенту, запас фуражу. Тепер гривасті знаходяться просто неба. Відремонтувати конюшню в господаря немає коштів.
– Грошей, які заробляю кінними прогулянками та обслуговуванням весіль (Микола Григорович надає й такі послуги – Авт.), вистачає лише на те, щоб заплатити за оренду земельної ділянки і купити коням зерна, – розповів Микола Григорович. – А скоро ж осінь. Де зимуватимуть коні, не знаю…
Нині Микола Пономарьов шукає інвестора, який би на партнерських засадах погодився вкласти гроші в ремонт конюшні й будівництво невеличкого критого манежу. Є й проект, тільки б гроші знайти. Микола Пономарьов навіть ладен віддати своїх коней, з якими не розлучається вже 10 років, безкоштовно, на правах утримання. Якби тільки тварин доглянули. А інакше доведеться продавати їх з аукціону…
P.S. У Миколи Григоровича є листи-подяки від адміністрацій дошкільних навчальних закладів і вдячних батьків, які свідчать про те, що кінна школа в Полтаві – це не просто забаганка, а потреба часу. Вона необхідна дітям, які зростають відірваними від природи. Ось – цитати із листів:
“Адміністрація ДНЗ №71 “Вишенька” та батьківський комітет висловлюють щиру подяку Вам за співпрацю… Завдяки проведенню різних заходів на Вашому кінному майданчику (цільові прогулянки на Дослідне поле, екскурсія на конюшню, бесіди про коней) діти отримали цінні знання з екології, природознавства, позитивні емоції”.
“Полтавський обласний притулок для дітей щиро вдячний Вам за плідну співпрацю протягом 2004–2008 років. Дякуємо за благодійну діяльність, надану нашому закладу, де перебувають діти, які лишилися без піклування батьків, опинилися в складних житлово-побутових умовах… Діти із задоволенням каталися на конях, бричках, спостерігали за тренуванням коней, а також ласували овочами та фруктами. З великою надією розраховуємо на нашу співпрацю і в 2009 році”.