Найбільш відомий дослідник цієї проблеми професор Фабриціо Бенедетті з Університету Турина (Італія) проводив цей цинічний експеримент із хворими, які щодня потребували сильного знеболюючого. І коли він підсовував їм замість морфію зовсім не знеболюючі засоби, біль все одно відступав. Це не єдиний експеримент – про подібні випадки знають лікарі всього світу. Основна гіпотеза пояснення – мозок якимось чином може впливати на стан організму. Але як – невідомо. До речі, помічено цей ефект у мишей і мавп, тож плацебо – не вигадка підозріливих людей.
– Нині нам необхідно зрозуміти, чи впливає цей ефект лише при певних видах захворювань, чи для всіх недугів працює загальний механізм, – говорить професор Бенедетті. – У випадку успіху для медицини відкриються небачені перспективи.
2. Звідки взялася темна матерія
Маленький урок астрономії: всі галактики у нашому Всесвіті з великою швидкістю обертаються довкола одного центру. Але коли вчені підрахували загальні маси галактик, то виявилося, що вони надто легкі. І за законами фізики вся ця карусель давно б поламалася. Одначе не ламається. Щоб пояснити те, що відбувається, вчені придумали гіпотезу, начебто є у Всесвіті певна темна матерія, яку неможливо побачити. Але ось що вона собою являє і як би її пощупати, астрономи поки що не уявляють. Відомо лише, що її маса складає 90 відсотків маси Всесвіту. А це значить, що ми знаємо, який світ нас оточує лише на 1/10 частини.
3. Чому вирішили, що на Марсі немає життя
Пошуки органіки на Червоній планеті почалися у 1976 році – там приземлився американський апарат “Вікінг”. Він мав провести три експерименти, які повинні були чітко підтвердити або спростувати твердження про його населеність. Але всі три дали неоднозначні результати. У підсумку спеціалісти вирішили, що життя там все-таки немає. А дивні підсумки експериментів списали на хімічний склад грунту. Одначе автор експериментів Габріел Левін з ними не погодився. І, спираючись на результати досліджень “Вікінгів”, розробив цілу теорію про те, що марсіанські найпростіші організми на молекулярному рівні відрізняються від земних. Чи має він рацію? Поки що не відомо.
4. Хто гальмує “Піонерів”
Американські зонди “Піонер-10” і “Піонер-11” були запущені відповідно у 1972 і 1983 роках. До нинішнього моменту вони уже мали б вилетіти за межі Сонячної системи. Одначе і перший, і другий із незрозумілих причин почали змінювати траєкторію, начебто невідома сила не випускає їх за межі системи. “Піонер-10” відхилився уже на чотириста тисяч кілометрів від розрахованої траєкторії. “Піонер-11” точно повторює шлях побратима. Є багато версій: вплив сонячного вітру, вилив палива, помилки програмування. Але всі вони не надто переконливі, оскільки обидва кораблі, запущені з інтервалом в 11 років, поводять себе однаково.
Якщо не брати до уваги підступи інопланетян чи Божественний Промисел не випустити людей за межі Сонячної системи, то, можливо, тут якраз здійснює свій вплив загадкова темна матерія, про яку йшлося вище. А можливо, тут діють якісь невідомі нам гравітаційні ефекти? Нині спеціалісти розробляють спеціальний зонд, який повторить шлях “Піонерів” і спробує розкрити загадку.
5. Чи існує десята планета Сонячної системи
Далеко-далеко за карликовою планетою Плутон є загадковий астероїд Седна – один із найбільших у нашій системі. До того ж Седна вважається найбільш червоним об’єктом нашої системи – вона навіть червоніша, ніж Марс. Чому – невідомо. Але головна загадка в іншому. Повний оберт довкола Сонця він робить за 10 тисяч років. До того ж обертається дуже витягнутою орбітою. Чи цей астероїд прилетів до нас із іншої зоряної системи. А може бути, так вважають деякі астрономи, з кругової орбіти його збило гравітаційне тяжіння якогось великого об’єкта. Якого? Наприклад, загадкової планети Нібіру – планети, яка перебуває начебто на самій межі Сонячної системи, але астрономам виявити її поки що не вдається.
Є іще один факт на користь існування таємничої планети. Седна розташована в поясі Койпера – частині простору, надзвичайно насиченого малими космічними тілами. Починаючи від Плутона, щільність поясу Койпера наростає, а потім різко падає до нуля. Так могло б бути, якби всі об’єкти, які розташовані далі, були притягнуті гравітаційним полем загадкової планети. Щоправда, поки що її виявити астрономи не можуть.
Можливо, загадка вирішиться, коли зонд НАСА New Horizonts у 2015 році дістанеться до Плутона і звідти спробує розглянути невловиму Нібіру.
6. Дивний сигнал із космосу
У 1970-х роках у США почалася програма із пошуку радіосигналів від братів по розуму. Раптом вони виявлять бажання з нами зв’язатися? Для цього радіотелескоп спрямували на різні ділянки небосхилу, і він сканував ефір на різних частотах, намагаючись виявити сигнал штучного походження. Кілька років астрономи похвалитися хоч якимись результатами не могли. Але 15 серпня 1977 року під час чергування астронома Джеррі Емана самопис, який реєстрував усе, що потрапляло до “вух” радіотелескопа, вивів на стрічці криву, яка нагадувала слово “WOW”. Сигнал тривав 37 секунд. І йшов на частоті 1420 Мгц. Згідно з міжнародною угодою жоден земний передавач не працює в цьому діапазоні. Він виходив із напрямку сузір’я Стрільця, де найближча зірка розташована на відстані 220 світлових років від Землі. Чи штучний він був? Відповіді досі не існує. Згодом учені неодноразово обстежували цю ділянку неба. Але безрезультатно.
(“Комсомольская правда” в Украине”).