Молодіжна енергія і завзяття спрямовувались на практичні речі. Було справжнє змагання між комсомольсько-молодіжними колективами, екіпажами. Скільки товаришів з’явилося тоді! З друзями комсомольської юності ми й зараз крокуємо життям, бо почуття це – давнє і безкорисливе. Комсомольська юність загартувала нашу дружбу з Юрієм Кобченком. Молодий головний інженер очолював комсомольську організацію колгоспу “Прогрес”, де головою був легендарний Герой Соціалістичної Праці  Андрій Фисун. Юрій згуртував навколо себе молодь села Лип’янки. Жодне свято не обходилось без змістовно організованих у сільському клубі вечорів відпочинку з концертами, конкурсами, спортивними змаганнями, які проводили комсомольці. Нове дихання тоді отримала місцева футбольна команда, в якій грали всі хлопці. Досі згадують селяни, які овації звучали на концертах, коли співав Юрій.
А ще колгоспна комсомольська організація славилася тим, що її секретар створив молодіжний колектив раціоналізаторів і сам його очолив. Чого тільки не пропонували молоді винахідники – вдосконалення плоскоріза  для кращого розпушування грунту (ця розробка демонструвалася в Москві на ВДНГ), пристрої для стягування соломи, культиватори… Одне слово, у трудовому змаганні, постійному пошуку технічних рішень комсомольці долали вершини професійної майстерності. У тому, що в 1990 році Карлівська районна комсомольська організація стала переможцем всеукраїнського змагання серед молодіжних спілок сільських районів і була нагороджена прапором ЦК ЛКСМУ та агропрому України і премійована автобусом, була велика заслуга комсомольської організації колгоспу “Прогрес” та її ватажка Юрія Кобченка.
А ще згадуються конкретні справи, які були у кожної комсомольської організації. Карлівська  районна організація мала свій молодіжний житловий кооператив (МЖК). Комсомольці механічного заводу під керівництвом секретаря  Людмили Калюжної  власними силами збудували три двоквартирних будинки, куди вселилися молоді сім’ї.
У День захисту дітей на літньому танцювальному майданчику в парку біля районного Будинку культури відбувалося гарне свято для дітвори. А я з гордістю пригадав, що будівництво цього танцмайданчика було конкретною справою Карлівського райкому комсомолу. Його розпочинала тодішній перший секретар райкому Катерина Мирна, продовжував Олексій Кобченко, а завершувати і урочисто відкривати випало мені.
Комсомольській організації ми завдячуємо нашим становленням, змужнінням, дружбою, яка збереглася і зміцніла через роки.