29 квітня в Полтаві було урочисто відкрито нову автостанцію №3 (далі – АС-3) приміського сполучення. “Чудовим прикладом співпраці обласної і міської влади та бізнесу” назвав цю подію заступник голови облдержадміністрації Андрій Баранов, вітаючи учасників урочистостей. Міський голова Полтави Андрій Матковський наголосив, що побудовано АС-3 без жодної копійки бюджетних коштів – все за рахунок ВАТ “Полтавський турбомеханічний завод”. І особливо підкреслив, що “ця автостанція не тільки дозволить розвантажити центр міста, а й допоможе людям вирішити свої питання. Багато мешканців приміських сіл раніше приїжджали на центральний ринок, аби продати вирощену продукцію. Тепер їм цього робити не треба, її можна реалізувати поруч із автостанцією. Для цього керівництвом ПТМЗ уже облаштований ринок, на якому селяни зможуть торгувати без оплати за торгове місце”.
А через кілька днів з’ясувалося, що у пасажирів з приміських сіл не запитали, а чи так їм добре від того, що вони тепер не потрапляють на центральний ринок.
Пасажир сумує…
Згаданий лист пасажирів автобусів “Полтава – Жуки” від 4 червня – не перше звернення до обласної влади. Вони вже передавали лист в облдержадміністрацію, пікетували адмінбудинок. Тож нинішнє адресування хоч і сприймається як дещо наївне, але щире. А головне, аргументи людей – це саме їхнє життя.
Територія Тахтаулівської сільської ради Полтавського району прилягає до Полтави з боку Диканьки. У трьох селах сільради – Тахтауловому, Жуках і Побиванці – офіційно зареєстровано понад 3 тисячі населення. Насправді проживає більше – за рахунок дачників. Близькість до обласного центру обумовила зв’язок селян із містом: тут вони завжди шукали роботу, тут продавали сільгосппродукцію, тут скуповувалися.
Приміські села прив’язані до Полтави й адміністративно, адже адміністративним центром Полтавського сільського району є все та ж Полтава. Саме в обласному центрі розташовані Полтавська райрада і Полтавська райдержадміністрація з усією районною інфраструктурою – районними відділами Пенсійного фонду, соцзабезу, районною лікарнею…
У середньому щодня з сіл Тахтаулівської сільради до Полтави їде одна тисяча чоловік.
Колись, продумуючи мережу автобусного сполучення, фахівці, мабуть, не просто так передбачили відправлення й прибуття приміських автобусів поближче до центрального ринку: по-перше, з базаром завжди були зв’язані інтереси селян, а по-друге, і центральний ринок, і органи районної влади розташовані на одній вулиці – Шевченка. Майже поряд з базаром – і районна лікарня.
– У напрямку руху автобуса люди підшуковували й роботу. Тому багато наших односельців працюють в обласній психіатричній лікарні, у зеленбуді, на автоагрегатному заводі, на холодильній базі, в обласній і районній лікарнях, на колгоспному ринку, – говорить мешканка Жуків Надія Жданова. – Народжуваність останніми роками в селах збільшилася, а педіатра в нас немає – мами везуть дітей у Полтаву. Батьки направили своїх дітей на навчання відповідно до руху автобусу: в школи №9 і №5 (перша розташована поблизу площі Зигіна, друга – через зупинку на вулиці Жовтневій), у школу №4 і ліцей №1 на вулиці Шевченка, у школу №3 на вулиці Куйбишева, що неподалік від ринку. Переважно у центральній частині міста розташовані й вищі навчальні заклади. Це зручно, коли добираєшся без пересадок й економиш час. А при теперішньому житті важливо й гроші економити. Навчання дітей у вузах переважно платне, зарплати і пенсії у людей невеликі.
За офіційними даними управління праці та соціального захисту населення Полтавської райдержадміністрації, у селах сільради проживають 182 ветерани Великої Вітчизняної війни, 750 пенсіонерів, 44 чорнобильці, 164 інваліди загального захворювання, 41 одинока мати, 6 багатодітних сімей. До того ж, як і загалом по країні, частина населення – безробітні. А у такій ситуації селянин живе з того, що продасть на базарі. Торгівля ж на ринку, який збираються облаштовувати на Зіньківській, не буде такою жвавою, як на центральному, переконані селяни. Хоч і місця облаштують, і торгувати дозволять, але покупців у тому районі немає. Тахтаулівці знають це, бо іноді торгують на ринку на зупинці Дослідній: щоб продати там молоко, стоять цілий день, а на центральному справляються ранком. Але дорога до нього подорожчала.
До 29 квітня автобус “Жуки – Полтава” довозив пасажирів до центрального ринку за 2,75 грн. З 29 квітня пасажир від Жуків до АС-3 платить 2,95 грн, пересідає на міський транспорт і платить ще 1 грн. Така ж дорога й у зворотному напрямку. Тож шляхом нескладних арифметичних додавань обраховуємо, що вартість проїзду в Полтаву – на базар, на роботу, у школу чи в лікарню – і потім додому становить 7,90 грн. Дорога одного дня для однієї людини подорожчала на 2,40 грн. “Може, для вас це дріб’язок, – пишуть люди у листі до чиновників, – але для нас це має велике значення на фоні фінансової кризи в Україні, зростання безробіття, цін на продукти харчування, розміру плати за навчання у навчальних закладах та невідповідного розміру наших зарплат”. Селяни рахують копійки і не можуть второпати, як це при зменшенні кілометражу збільшилася вартість.
Дехто намагається економити, доїжджаючи не до АС-3, а до психлікарні (тоді плата не 2,95 грн, а 1,50 грн), і там пересідає на міський автобус – або №5, або №14. Але що в тих автобусах робиться!.. Ранком вони й без “додаткових” пасажирів завжди повні. До того ж “новенькі” їдуть з села не з порожніми руками, а з клунками, а тепер ще й з відрами – везуть черешні, вишні…
Навряд чи й приміські перевізники в захваті від такої людської догадливості, одержуючи з пасажира не 2,95 по-новому і не 2,75, як колись, а 1,50 грн.
Повернення додому для тих, хто працює допізна, – викладачів, медперсоналу лікарень, продавців магазинів – зв’язане тепер з проблемою встигнути на останні рейси, адже до Зіньківської ще треба доїхати. Людина, яка знає, що запізнюється, минає автостанцію і виходить на наступній зупинці Дослідній, щоб там встигнути пересісти на свій “жуківський” рейс. Однак це поки що. Водії говорять, що зупинятися на міських зупинках районним автобусам заборонять. А оголошення в автобусах вже повідомляють пасажирам, що за несанкціоновану зупинку водій сплатить штраф 750 грн.
– Що ж тоді робити людям, які працюють на відрізку між автостанцією і знаком “Полтава” на виїзді з міста? Їх змушуватимуть їхати до автостанції і потім вертатися, а коли додому, то навпаки?.. – резюмує Надія Жданова.
Мешканці Тахтаулового, Жуків і Побиванки доводять, що, запроваджуючи такі зміни, влада дбає аж ніяк не про них.
5 червня у Тахтаулівському будинку культури відбулися загальні збори громадян. У рішенні цих зборів записано вимоги до органів влади Полтавського району, Полтавської області й міста Полтави відновити рух автобусів за маршрутом Полтава – Жуки до центральної частини Полтави (вул. Фрунзе), забезпечити посадку-висадку пасажирів на всіх зупинках громадського транспорту та можливість вільного придбання квитків у водія чи кондуктора, знизити вартість проїзду в автобусі “Полтава – Жуки”. Громада сподівається на підтримку депутатів районної ради. У разі невиконання вимог люди заявляють, що готові до акцій протесту.
Час диктує умови
З проханням прокоментувати ситуацію ми звернулися до Сергія Бутка – генерального директора ВАТ “Полтаваавтотранс”, до структури якого входять 40 автостанцій у Полтавській області, зокрема й АС-2 та нова АС-3. Керівник почав з історії.
За радянських часів у Полтаві було три автостанції. Центральний автовокзал на вул. Великотирновській (АС-1) забезпечував рух міжобласних рейсів, автостанція на вул. Шевченка (АС-2) приймала і відправляла автобуси внутрішньообласного, районного сполучення, а приміська автостанція на вул. Новобазарній (АС-3) обслугов
увала Полтавський район. Однак на межі 80–90-х років останню ліквідували, і за рахунок її території було розширено базарну торгівлю. Приміський транспорт відправився “у вільне плавання”. Але у квітні 2001 року в Україні прийняли Закон “Про автомобільний транспорт”, у 32-й статті якого зазначено: “Відправлення чи прибуття автобусів приміських, міжміських та міжнародних маршрутів загального користування здійснюється тільки з автостанцій, а в разі їх відсутності – із зупинок, передбачених розкладом руху”. Відтоді законослухняні полтавці організували відправлення приміських автобусів з автостанції на вул. Шевченка. Однак плин життя у Полтаві швидко змінювався, місто заполонив транспорт – і проїзд вулицею Шевченка у районі центрального ринку став справжнім випробуванням через “пробки”. Водночас і мешканці вул. Крамського, що біля АС-2, почали вимагати перенести автостанцію.
– Щодня з неї відправлялося 880 рейсів: 280 міжрайонних і 600 приміських, – говорить Сергій Бутко. – Ви ж враховуйте сучасні тенденції. Якщо раніше перевезення здійснювали великомістким транспортом, то тепер це “Рути” й “ГАЗелі”, яких потрібно значно більше, ніж колишніх “ЛАЗів” чи “Ікарусів”. Автостанція №2 не розрахована на таку кількість транспорту, довелося облаштовувати стоянку поза її територією, просто по вул. Крамського. Знак заборони проїзду для приватних автомобілів другого ж дня зник. Вулиця загазована, шумна, запруджена. Щоб виїхати автобусу, комусь доводилося зупиняти рух у ручному режимі… І поряд, у таких умовах, мешкали люди. Я переконаний, що приміська автостанція потрібна. І що центральну частину міста треба розвантажувати від засилля транспорту. Є відповідні рішення й розпорядження міської ради, облдержадміністрації.
Що ж до незручностей, то Сергій Бутко переконаний, що виникли вони не через відкриття автостанції. Просто кожен повинен сумлінно займатися своєю справою: “Полтаваавтотранс” – налагоджувати роботу автостанцій, замовник перевезень – формувати розклад, встановлювати ціни й визначати перевізників, перевізники – безпечно перевозити пасажирів і відповідати за свою роботу, місцева влада разом із галузевими службами – розвивати інфраструктуру. І тоді незручностей не буде.
На всі чотири сторони
Предметно до вирішення проблеми розвантаження від транспорту центральної частини Полтави і розвантаження АС-2 міська влада приступила навесні минулого року. Офіційну інформацію про те, де саме збудують автостанції приміського сполучення, полтавці отримали 11 грудня 2008 року у вигляді рішення тридцять четвертої сесії п’ятого скликання Полтавської міської ради “Про погодження розташування додаткових платформ для організації приміських перевезень на території автостанції №1 по вул. Великотирновській, 7, та надання дозволу на виготовлення проектів відведення земельних ділянок на площі Слави, 5, та по вул. Фрунзе, 156-а, для будівництва приміських автостанцій”. Цікаво, що про автостанцію на Зіньківській у рішенні не йдеться. Зате розпорядженням голови облдержадміністрації від 13 квітня 2009 року рекомендується ВАТ “Полтаваавтотранс” три названі у рішенні міськради автостанції облаштувати, збудувати і задіяти: з 20 квітня 2009 року – на Великотирновській, 7 (тобто на території АС-1), вона обслуговуватиме супрунівський напрямок; з 1 грудня 2009 року – на Фрунзе, 156-а (перед склозаводом, де тепер розвертаються тролейбуси), вона обслуговуватиме кременчуцький напрямок; у 2010 році – на площі Слави, 5 (перед Південним залізничним вокзалом), звідси відправлятимуться автобуси в Котелевському і Чутівському напрямках. Водночас ВАТ “ПТМЗ” рекомендовано погодити з міськвиконкомом виділення на вулиці Зіньківській земельної ділянки під автостанцію, яка працюватиме в Гадяцькому напрямку з 1 травня 2009 року. Не важко підрахувати, що на все про все – від погоджень документації, процедури виділення землі й до будівництва платформ та облаштування приміщення автостанції в одному з колишніх заводських приміщень турбомеханічного заводу – відводилося 18 днів. Із цим завданням всі виконавці справилися просто блискавично!
До речі, вже виконана й обіцянка міського голови про облаштування ринку біля АС-3: на сесії міськради 11 червня розглянуто питання й виділена земельна ділянка. І навіть відкрито два нових міських автобусних маршрути від торгового центру “Київ” (поряд з яким і автостанція, і ринок) до Південного вокзалу й автовокзалу.
А от з побудованої півроку тому супрунівської платформи ще не відправився жоден автобус… Не чути і про зрушення у будівництві інших автостанцій (що, втім, не дивує, адже вартість кожної, за словами генерального директора ВАТ “Полтаваавтотранс”, – не менше 3 млн грн).
Тахтаулівці несподівано перші відчули на собі наслідки розвантаження Полтави від перенасичення транспортом. Однак голова Полтавської районної ради Олександр Яковенко зазначає, що оскільки початок покладено, то слід очікувати подальшого втілення програми.
12 червня на сесії Полтавської районної ради депутати розглянули питання щодо змін маршрутів пасажирського приміського транспорту й одноголосно ухвалили депутатське звернення до голови облдержадміністрації Валерія Асадчева. У зверненні зокрема зазначено: “Розпорядження прийняте в межах вашої компетенції, але, на жаль, проігнорована думка жителів приміського району, районної ради та районної державної адміністрації. Прийняття цього рішення спричинило певні незручності та викликало невдоволення громадян району… Разом з тим… суттєво не вплинуло на розвантаження вул. Шевченка та прилеглих до центрального ринку територій, адже основна маса транспорту – це приватні легкові автомобілі. Звертаємося… з пропозицією переглянути прийняте вами розпорядження з метою врахування інтересів жителів приміського Полтавського району…” Водночас з метою контролю за ходом розгляду питання депутати створили тимчасову депутатську комісію…