На пляжі у Великій Кручі діти безперестанку плещуться у воді, дорослі іноді заходять у річку, щоб охолонути від спеки. Навкруги стоїть тривкий каналізаційно-болотний сморід. Діти кажуть, що до неприємного запаху вже звикли. І не зважають на те, що ігри у воді піднімають із дна брудний осад. Разом із розлогою болотною рослинністю з усіх боків “пляжу” річка набуває ще непригляднішого вигляду. Таку картину побачили учасники виїзного засідання комісії обласної ради з питань екології та раціонального природокористування, очолюваної Анатолієм Шкарбаном, які на прохання Пирятинської районної ради провели виїзне засідання у Пирятинському районі.
    Екологічна біда спіткала названі села уже більше 10 років тому. Винуватцями називають ЗАТ “Пирятинський сирзавод”, Пирятинські госпрозрахункові очисні споруди та їхнього власника – міську раду.
    Пирятинські очисні споруди приймають на очистку стоки від сирзаводу, побутові стоки від населення та стоки консервного заводу, який працює сезонно. Коли сирзавод працював не на повну потужність, надзвичайно болючих і надто помітних проблем для оточуючого середовища це не завдавало. Але за два останніх роки на цьому підприємстві втричі збільшили обсяги переробки молокопродуктів, а відтак – і скидів на очисні споруди. Щорічні клопотання усіх зацікавлених структур побудувати споруди первинної очистки стоків завод так і не виконав. До міських очисних споруд стоки від сирзаводу надходять зовсім неочищеними.
Міський голова Пирятина Дмитро Шаповал та начальник очисних споруд Валерій Кривець повідомили, що обладнання на очисних спорудах повністю зношене. Підприємство технічно не в змозі очистити стоки сирзаводу до нормативних показників.  Потрібні значні кошти на реконструкцію – майже 11 мільйонів гривень. Якби не було скидів із сирзаводу, то із очисткою побутових стоків підприємство впоралося б.
Голова Пирятинської районної ради Олексій Рябоконь зазначив, що лабораторні дослідження уже неодноразово підтверджували висновки: у річці Удай тривають необоротні процеси. Біологічне самоочищення води не проходить, болотна рослинність не фільтрує скиди. Це – екологічна катастрофа. Олексій Рябоконь розповів, як цьогорічної зими сирзавод на очисні споруди скинув стоки із такою концентрацією кислот, що на очисних спорудах загинула вся флора. Неживу масу спустили в Удай. Днями аналізи стоків із сирзаводу показали перевищення бактеріологічних і хімічних показників у 10–20 разів. Коли ввечері завод скидає відходи, видно, як усе це товстим шаром пливе за течією Удаю. З початку року очисні споруди у річку скинули майже
900 тис. м3 відходів.
    Щомісяця за скид стоків Пирятинський сирзавод сплачує очисним спорудам майже 150 тисяч гривень. Це 80% усіх щомісячних надходжень. За ці гроші, переконаний заступник голови обласної ради Петро Ворона, можна підтримувати системи очисних споруд у більш-менш робочому стані або принаймні проводити хоч якийсь ремонт. Складається враження, говорить Петро Ворона, що всі сторони просто самоусуваються від вирішення проблеми. Сирзавод скидає неочищені стоки, заспокоюючи себе тим, що платить очисним спорудам. Керівники очисних споруд та міська рада систематично бідкаються про недофінансування і нестачу коштів.
Втім, на запитання, навіщо керівництво очисних споруд і міська влада підписали угоду із сирзаводом на прийом стоків, завчасно знаючи, що очисні споруди не зможуть ці стоки якісно очистити, і міський голова, і начальник очисних споруд не дали чіткої відповіді. Мовляв, а що ми можемо зробити.
    Санкції екологічних інспекторів – приписи, штрафи – та звертання у прокуратуру очікуваного результату теж не дали. Жодний припис не виконано. Заборонити сирзаводу скидати неочищені стоки на очисні споруди екологи не в змозі, говорять, що об’єкт соціально значущий. Отож вирішувати проблему очисних споруд треба дольовою участю обласного, районного, міського бюджетів та Пирятинського сирзаводу.
    Представник акціонерів ЗАТ “Пирятинський сирзавод” Сергій Вовченко зазначив, що підприємство може вкласти кошти в реконструкцію очисних споруд, але спершу потрібні проект і кошторисна документація. А таких документів немає. Сирзавод довгий час шукав, хто б збудував споруди первинної очистки стоків, і кілька місяців тому знайшов-таки таке підприємство – в Канаді. Завод відвідали спеціалісти канадської фірми, вивчили особливості роботи підприємства і взялися за розробку проекту будівництва споруд для первинної очистки відходів молокопереробки із подальшим скидом на міські очисні споруди. Більше того, представник акціонерів переконував учасників виїзного засідання постійної комісії обласної ради з питань екології та раціонального природокористування в тому, що завод навіть готовий побудувати власні автономні очисні споруди. Це коштуватиме
3 мільйони євро. (Щоправда, минулого року сирзавод в рамках дольової участі зобов’язували вкласти 200 тис. грн у реконструкцію очисних споруд, натомість підприємство виділило 25 тис. грн. А розмови про будівництво автономних очисних споруд, говорили пирятинці, вони вже чують не перший рік).
    Перший заступник голови облдержадміністрації, депутат обласної ради Іван Близнюк розповів, що доведеним до відчаю його землякам, мешканцям Великої Кручі та навколишніх сіл, усе важче утримуватися від радикальних заходів щодо джерел забруднення довкілля. Він також зауважив, що цього року рівень води в Удаї знизився на 1,6 метра, річка втратила 180 тис. м3 води. Можна лише уявити, наскільки збільшилася концентрація нечистот, які скидають в Удай.
У підсумку роботи виїзного засідання постійної комісії обласної ради з питань екології та раціонального природокористування вирішено доопрацювати питання і надати рекомендації Пирятинській міській раді щодо налагодження функціонування очисних споруд у нормативних умовах.
    Бо з огляду на ці екологічні проблеми, наголошували депутати, стає недоцільним виділення щороку з обласного фонду охорони навколишнього середовища для Пирятинського району значних коштів на розчистку та  поліпшення екологічного стану річок.
Коментуючи журналістам підсумки роботи виїзного засідання комісії, її голова Анатолій Шкарбан наголосив: “У цій ситуації головне питання – це ефективність діяльності саме власника очисних споруд, тобто Пирятинської міської ради. Ми всі розуміємо, що ЗАТ “Пирятинський сирзавод” – не благодійна організація, а підприємство, налаштоване перш за все на отримання прибутку, тому вони шукають шляхи, щоб мінімізувати свої затрати. Безумовно, власники заводу при проведенні реконструкції і збільшенні обсягів виробництва повинні були враховувати можливості очисних споруд. І все ж головна відповідальність за обставини, що склалися, лежить на міській владі. Бо за два роки, протягом яких ситуація є вкрай критичною, ми не почули жодної пропозиції щодо розв’язання екологічних проблем. Депутати обласної ради пропонували і залучення бюджетних коштів, була домовленість про залучення коштів заводу. Але бути ініціатором реалізації проектів, обраховувати їх вартість може тільки власник очисних споруд, який досі не виявив належної ініціативи”.