Приходу вчителів додому з метою проведення індивідуальних завдань для них замало, їм необхідні спілкування з однолітками й щоденна адаптація до навколишнього середовища безпосередньо в шкільних стінах. За ініціативи й підтримки директора школи Сергія Івановського в школі з’явився окремий кабінет соціальної реабілітації для дітей-інвалідів, який працює щодня, з 12-ї до 17-ї години. Нині до нього приїздять діти-інваліди з інших шкіл і навіть навколишніх сіл. За керівництва Світлани Білик було створено також волонтерську групу, яка опікувалася як дітьми-інвалідами, так і малятами з Будинку дитини. Про все це ми написали торік у своїх п’яти проектах й відіслали їх на конкурс. Усі наші роботи помітили, вони увійшли до ста кращих робіт відбіркового туру. Двоє наших дітей за кращі малюнки були нагороджені путівками до санаторію в Трускавець”.
    На цьому в школі №12 не зупинилися. Поточного року вони знову направили на конкурс п’ять проектів, чотири з яких увійшли до фіналу: три – соціального спрямування й один – культурологічний, присвячений вивченню творчої спадщини талановитої полтавки Раїси Кириченко. Щодо соціальної тематики, то серед 324 проектів, що надійшли з усієї України, школа № 12 отримала диплом фіналіста та Гран-прі конкурсу, три путівки до “Артеку”, три сертифікати (кожний вартістю 15 тис. грн) на навчання в Національній академії управління, сертифікат вартістю 1,5 тис. грн на отримання навчальної літератури і дві (з десяти) путівки до Китаю. Урочиста церемонія нагородження відбулася нещодавно в Київській дитячій академії мистецтв. У ній взяла участь делегація школи на чолі з директором Сергієм Івановським і його заступником Олександрою Кійло. До складу делегації також увійшла вихованка шкільного соціально-реабілітаційного центру “Надія” Олександра Яновська, яка дуже вразила Катерину Ющенко своєю книгою “У своєму житті я не самотня”. П’ятнадцятирічна дівчина, яка стала інвалідом після невдалої ін’єкції в шестирічному віці, написала сповідь про своє непросте буття в обмеженому просторі й повернення їй віри у краще майбутнє волонтерами та працівниками школи. Педагогічний колектив школи винайшов можливість видати книгу невеличким накладом. Її презентація викликала широкий резонанс, особливо в середовищі людей з особливими потребами, адже книга може слугувати практичним посібником для кожного з них.
Перед початком форуму Катерина Ющенко з великою радістю особисто спілкувалася з кременчуцькою делегацією, щиро розцілувала вкрай збентежену такою увагою Сашу й подякувала педагогам та школярам за їхню милосердну діяльність. А ще пообіцяла при нагоді восени обов’язково завітати до Кременчука й поспілкуватися з вихованцями шкільного соціально-реабілітаційного центру.
     Після повернення додому учнівський парламент школи вирішив, що до “Артеку” та Китаю мають їхати кращі волонтери, а сертифікати на навчання вручать медалістам.  Олександра Яновська написала Катерині Ющенко листа такого змісту: “Шановна Катерино Михайлівно! Наче уві сні пройшов незабутній для мене форум, на який я була запрошена як учасник проекту. Незважаючи на свою хворобу та ті 10 годин, які провела в дорозі, я напрочуд не відчувала ніякого болю у ногах та втоми.
    Я ніби на крилах поверталася додому разом зі своїми друзями-волонтерами. Мене охоплювала неймовірна радість від того, що мені надали можливість поділитися із присутніми в залі своїми переживаннями, розповісти про те, як у своїй Кременчуцькій школі №12 я зустріла добрих, прекрасних людей, які допомогли мені позбавитися гіркоти розчарування і зневіри.
    А ще – я просто щаслива тим, що відчула на цьому святі радість спілкування, і особливо під час зустрічі з Вами. Це незабутнє враження! На деякий час мені навіть здалося, що я зовсім здорова, бо отримала масу позитивних емоцій.
Щастя всім вам, натхнення! Хай вас Бог береже!”