Досягнення “Ворскли” значно скромніші – “бронза” вищелігового новачка чемпіонату 1996–1997 років та Кубок УРСР 1956 року. В очних поєдинках цих команд “Ворскла” перемагала лише один раз – 1:0 – удома восени минулого року; вісім разів було зафіксовано нічию, двадцять три рази біло-зелені капітулювали перед гірниками. Причому кілька разів – із розгромним рахунком. Пригадаймо хоча б 1/8 фіналу Кубка України 1994 року в Донецьку (0:8). Втім, все це не означало, що “Ворскла” відразу ж складе зброю. Ще після перемоги у півфіналі над “Металістом” наставник біло-зелених Микола Павлов пообіцяв у фіналі дати бій гранду українського футболу. І слово дотримав. Це дійсно був справжній кубковий матч високого, не побоїмося цього слова, європейського рівня. Й “Ворскла” довела, що її путівка у Лігу Європи – не випадковість.
У Дніпропетровську на стадіоні “Дніпро-Арена” на фінальну гру прийшло 25 тисяч 700 вболівальників, із них 17 тисяч – із Донецька та Полтави. Під час матчу за порядком на стадіоні та вулицях міста стежили 1,1 тис. міліціонерів та 50 патрульних автомобілів ДАІ.
Головний приз – Кубок України – доставили до Дніпропетровська ще 28 травня. Впродовж двох днів всі бажаючі могли побачити його зблизька та сфотографуватися на фоні національного трофея.
Полтавці шансу
не упустили
А  тепер безпосередньо про сам матч. "Шахтар" почав гру без розвідки і відразу влаштувався на чужій половині. Перший по-справжньому гольовий момент виник після прострілу Шевчука вздовж воріт, але ситуацію врятував Даллку, перевівши м'яч на кутовий. Незабаром Луіс Андріано бив небезпечно у нижній кут воріт Долганського. У ці перші хвилини відчувалася деяка скутість у діях полтавців. Втім, починаючи десь із 15-ї хвилини, вони оговталися і поступово почали шукати підходи до воріт П`ятова. На 19-й хвилині Кулаков навішує м’яч на Сачка. Василь б’є головою, проте мимо. На 24-й хвилині Маркоскі виконує штрафний. Голкіпер гірників витягує м’яч із нижнього кута. На 37-й хвилині Чеснаков пасує на Красноперова, той – далі в центр на Сачка. Завершити атаку голом знову не вдається. Ще в одному епізоді Кулаков бере ініціативу на себе, майстерно обіграє трьох захисників, потужно б’є. М’яч летить на… трибуни. Завершується перша половина зустрічі. На табло горять нулі. Сподівання на успіх “Ворскли” зростають. Хоча вболівальники свої здогадки активно не обговорюють, певно, щоб не зурочити.
На початку другого тайму стовідсоткову можливість відкрити рахунок не реалізував гірник Гай. А от полтавці свого шансу не упустили. Скориставшись позиційною помилкою Кучера, який втратив м'яч на чужій половині, Маркоскі виходить один на один із П'ятовим, його удар голкіпер парирує. Але поруч опиняється Сачко, який головою добиває м’яч. 50-та хвилина – 1:0! Радості полтавських уболівальників немає меж. Донецькі фани ж, яких було принаймні втричі більше, навпаки, з цього моменту замовкають. До кінця матчу вони переважно тихо спостерігають за грою, а з фінальним свистком арбітра, не дочекавшись вручення Кубка, полишають трибуни. Втім, повернемося до перебігу подій на полі. 57-ма хвилина. Фернандіньо протоптався по нозі Маркоскі. Зривається з тренерської лави Микола Павлов, активною жестикуляцією він демонструє своє ставлення до цього “фінта” бразильця. Головний суддя показує порушнику червону картку. Гірники залишаються вдесятьох. Після цього “Ворскла” продовжує йти вперед. “Шахтар” же, здається, дещо ніяковіє, вибиваючись зі своєї звичної колії. Двічі на лівому фланзі небезпечно у прорив іде Єсін. У центрі “ворскляни” теж переграють опонентів. Спроби гірників переломити хід поєдинку виявляються безпомічними. По-справжньому гольових моментів вони не створюють. Біло-зелені ж мали можливість подвоїти рахунок. На 85-й хвилині удар Янузі парирує П`ятов. А трохи раніше Главіна б`є поруч із лівою штангою. Фінальний свисток арбітра. Перемога!!!
“Ворскла” сильніша командним духом
Церемонія нагородження, численні овації, феєрверк, почесне коло команди-переможниці навколо футбольного поля зі здобутим трофеєм… Біля роздягалень на спортсменів чекають представники засобів масової інформації.
Василь Сачко, “Ворскла”:
– Завойований трофей у моєму житті – головний. “Шахтар” – дуже сильна команда. Вважаю, в деяких епізодах Фортуна до нас була прихильною. Але це футбол! Забитий гол присвячую своїй донечці, якій 6 років. Вона часто мене запитувала: “Тату, коли ти вже заб’єш гол?” Думаю, сьогодні вона рада за мене.
Філіп Деспотовскі, “Ворскла”:
– Я двічі грав у фіналі Кубка Македонії. Обидва рази програвав. А нині ми перемогли. Це чудове завершення сезону для команди. Тепер готуватимемося до гри на Суперкубок з київським “Динамо”.
Григорій Ярмаш, “Ворскла”:
– До цієї гри ми посилено готувалися. Тому, вважаю, перемога цілком заслужена. Можливо, ми не були сильнішими по грі, але однозначно переважали командним духом. Кожен футболіст виклався на полі на сто відсотків.
Сергій Долганський, “Ворскла”:
– Ми дуже хотіли цієї перемоги і здобули її. Спасибі усім вболівальникам, хто приїхав нас підтримати. Це і їхній успіх.
Андрій П`ятов, “Шахтар”:
– Для нашої команди була важка гра. Ми недооцінили суперників. Окрім того, не минула ще ейфорія з приводу перемоги у Кубка УЄФА. Відчувалася втома гравців. Гра ж “Ворскли” була чудовою. Все дуже просто: ми не зуміли забити гол, а вони зуміли, отож і перемогли.
Дмитро Чигринський, “Шахтар”:
– Будь-яка поразка псує настрій, а особливо, коли знаходишся за крок до перемоги. Ми готувалися до фіналу дуже серйозно, але програли його. Хотілося завершити сезон на переможній ноті. Можливо, якусь роль зіграв “валізний настрій”.
У недільному матчі “Ворскла” грала таким складом:
Долганський, Деспотовскі, Даллку, Краснопьоров, Маркоскі, Кулаков (Главіна, 80), Цуррі, Ярмаш, Єсін (Локтіонов, 89), Чеснаков, Сачко (Янузі, 71).
На післяматчевій прес-конференції свої думки з приводу матчу висловили наставники обох команд.
Мірча Луческу, “Шахтар”:
– Передусім вітаю “Ворсклу” із завоюванням Кубка України. Вона зіграла таким чином, щоб досягти результату, – самовіддано, інколи навіть жертвуючи здоров’ям. Тому “Ворскла”, певно, перемогу заслужила. Полтавці спочатку забили, а потім організовано зіграли біля своїх воріт. Думаю, найкращим у їхній команді був Маркоскі. Я ж дуже стурбований грою своїх нападників. Що стосується аналізу гри, ми проведемо його з нашими гравцями. Вважаю, не завоювання Кубка України кидає тінь на завоювання Кубка УЄФА.
Микола Павлов, “Ворскла”:
– Я говорив гравцям, що олімпійський принцип нам не підходить. Нас не будуть лаяти, якщо ми програємо, нас і так “поховали”. Ми увійшли до фіналу Кубка України, посіли п’яте місце у чемпіонаті, отримали шістнадцять “майстрів спорту”. Але я сказав: “Якщо ми завоюємо титул – радітимуть ваші батьки, діти”. Мені ж особисто не вистачало лише одного титулу – Кубка України. Тепер дідусь має право сказати своєму онуку, що програму-максимум виконав, і я можу спокійно готуватися до пенсії. Але роботу з “Ворсклою” все одно продовжу.
– Що було найскладнішим?
– Час до гри. А по її ходу стан уже був передінфарктним, себто звичайним. Думаю, “Шахтар” не очікував, що ми відсунемо їх до власних воріт.
Що ж, Кубок України вперше в футбольній історії привезли у Полтаву. І це наперед
одні відзначення 300-річчя Полтавської битви та 100-ліття полтавського футболу. Спасибі “ворсклянам” за такий подарунок. Нових перемог тобі, “Ворскло”! Так тримати!
***
Дякуючи команді за самовіддану гру і футбол високого гатунку, тисячам уболівальників – наших краян, які приїхали до Дніпропетровська підтримати рідну “Ворсклу”, хотілося б висловити кілька побажань на майбутнє. Хоча навіть і не знаємо, до кого. Але, сидячи на красені-стадіоні, не без заздрощів дивилися на донецьких уболівальників, точніше, на їхнє екіпірування: прапори, банери, футболки, стрічки – усе потопало в помаранчі. А наші – тільки й того, що роздягалися до пояса. Невже у футбольного клубу, її власника не знайшлося копійки, аби подбати про імідж уболівальників, зрештою, свій же? Як то і повезти полтавську пресу – організовано, одним чи двома автобусами. А то – добирайся на перекладних. Зате для різнокаліберних чиновників таку можливість винайшли – їх привезли по-панськи. І ще одне. Усі бачили, як увечері в неділю Донецьк зашанував свою команду. А чим ми гірші? Хіба влада і клуб неспроможні зорганізувати свято перемоги?
Проте головне все-таки – Кубок у Полтаві! До речі, а де його можна “ліцезреть”?