У великій залі Обласного центру естетичного виховання учнівської молоді відбувся творчий вечір митця "Сьоме небо", де представники влади і громадськості Полтавщини, гості з інших регіонів України, провідні художні колективи й окремі виконавці його творів тепло вітали композитора з Днем народження та вагомими здобутками на ниві української культури.
Редакція "Зорі Полтавщини" приєднується до численних вітань шанувальників багатогранного таланту Олексія Чухрая – подвижника народного мистецтва – і пропонує читачам фрагмент (у скороченому варіанті) майбутньої книги, присвяченої ювіляру, котру автори Василь Жадан та Лідія Івахненко готують до видання.
Краща пісня
про місто
Року 1973-го у Полтаві проходив республіканський конкурс творчої молоді. У складі його журі був Анатолій Драгомирецький, кореспондент газети "Молодь України" і поет за покликанням. Поміж інших виконавців чарувала слухачів вокалістка-полтавка Наталя Хоменко. Мабуть, голубінь її очей вразила поетичне серце… Хоча пізніше Наталя заперечувала подібні здогади: "Ви ж знаєте поетів: намріють, навигадують…" Як би не було, осяйна мить подарувала справжню поезію:
Ти не ховай своїх очей, моя Наталко,
Ти не ховай своїх очей, моя полтавко.
Бо у Полтаві всі дівчата – чарівниці,
Та тільки ти мені одна щоночі снишся.
Усі дороги пройшов на світі,
Аби зігріло очей твоїх світло.
Моя Полтава на тебе схожа,
А без Полтави я жити не можу…
Анатолій прочитав вірш Олексію Чухраю. Поетична іскра злетіла піснею… Її виконавцем став Володимир Данилов з ансамблем бандуристів обласної філармонії, художнім керівником якого був автор музики.
Друге народження твору відбулося на стадіоні під час святкування
800-річчя Полтави завдяки заслуженому артисту України Віктору Женченку, котрий прибув на торжества з Києва… Стадіон схвалив твір гарячими оплесками. Фрагменти пісні прозвучали у програмі Центрального телебачення. Пісня була записана для столичного радіо.
– Копали ми колодязь на батьківській садибі, – пригадує Олексій, – а щоб було веселіше, слухали передачі радіостанції "Маяк". Я стояв у воді, коли у глибінь долинули вступні акорди пісні. Душа похолола: невже у творі використав не своє? Чи, навпаки, хтось інший запозичив у мене? І лише за мить все стало зрозумілим…
А широку аудиторію пісня здобула за незвичайних обставин… У Полтаві гастролював народний артист СРСР Йосип Кобзон. За якісь півгодини до виходу на сцену міського Будинку культури Олексій запропонував йому свою пісню. Співак миттєво оцінив твір і в цьому ж концерті виконав його, тримаючи аркуш із текстом перед собою. Зал був у захваті…
Тим часом твору судилося ще одне щасливе народження – на Всесоюзному конкурсі молодих виконавців авторської пісні в Прибалтиці 1976 року. Однією з обов'язкових умов творчого змагання була пісня про рідне місто. Полтавщину представляв Яків Малько, нині відомий бас, заслужений працівник культури України.
– Я жив найкращими почуттями до своєї дружини Наталки і пісню співав так, наче вона про нас, – розповідає виконавець. – З цим і виходив на сцену, хоч у перших двох турах довелося виступати без оркестру. І лише в третьому симфонічний оркестр під керуванням Юрія Силантьєва підхопив мелодію…
Журі конкурсу на чолі з Олександрою Пахмутовою визнало твір Олексія Чухрая і Анатолія Драгомирецького кращою піснею про місто, а Яків Малько став лауреатом престижного конкурсу вокалістів…
Понад три десятиліття "Моя Полтава" лунає у концертних залах і на велелюдних урочистостях, її мелодія звучить позивними радіосигналами обласної державної телерадіокомпанії "Лтава". Кожний полтавець вважає цю неповторну пісню своєю…