Їм байдуже, в якій країні житимуть вони й їхні нащадки. Таке враження, що молодь узагалі не знає, до якого роду-племені належить, не шанує національних героїв.
Переважна більшість хлопців і дівчат орієнтуються на спотворені телебаченням і рекламою цінності, в основі яких – вседозволеність і безкарність. Дехто пояснює відсутність у сучасної молоді національно-патріотичної свідомості матеріальними негараздами, але я не згоден із цією точкою зору. Хіба в роки нашої молодості, тобто в 30–40-ві роки минулого століття, ми жили краще? Бувало, що на всю сім'ю була одна-єдина пара чобіт, ходили в них усі по черзі. І хліба вдосталь не наїдалися, але любили свою рідну Батьківщину, чого не можна сказати про теперішню молодь. Проте її ставлення до рідної землі – це сумні наслідки недоліків у навчально-виховному процесі. Більшість добрих настанов і побажань мудрих педагогів для молоді лишається лише теорією, бо не підкріплюється життєвими прикладами національних чи місцевих героїв. На жаль, про поборників національної незалежності учні здебільшого дізнаються лише на уроках історії, та й то мимохідь. Через те й займають їхнє місце в дитячих серцях вигадані псевдогерої з кінофільмів.
Однак є в наш непростий час і гідні наслідування приклади патріотичного виховання. Зокрема, учні Гадяцького сільськогосподарського ліцею часто зустрічаються з видатними людьми міста й району, які досягли певних життєвих успіхів і можуть поділитися з молоддю власним досвідом. Велике значення в ліцеї надається й вивченню історії рідного краю – і знову ж на прикладі конкретних людей. Діти мають змогу знайомитися зі своєю малою батьківщиною під час туристичних походів. Юнаки після занять із допризовної підготовки виїздять у різні військові частини, де на практиці знайомляться з солдатським життям. Учні часто зустрічаються з ветеранами Великої Вітчизняної війни, воїнами-інтернаціоналістами, слухають розповіді про героїчні вчинки їхніх польових побратимів. Упевнений, що молоді люди, виховуючись на подібних прикладах, матимуть чіткі життєві орієнтири й пишатимуться тим, що вони – українці.
Дмитро УСЕНКО,
ветеран Великої
Вітчизняної війни.
м. Гадяч.
Зоря Полтавщини, Середа, 22 квітня 2009 р., 2 стор.
Переважна більшість хлопців і дівчат орієнтуються на спотворені телебаченням і рекламою цінності, в основі яких – вседозволеність і безкарність. Дехто пояснює відсутність у сучасної молоді національно-патріотичної свідомості матеріальними негараздами, але я не згоден із цією точкою зору. Хіба в роки нашої молодості, тобто в 30–40-ві роки минулого століття, ми жили краще? Бувало, що на всю сім'ю була одна-єдина пара чобіт, ходили в них усі по черзі. І хліба вдосталь не наїдалися, але любили свою рідну Батьківщину, чого не можна сказати про теперішню молодь. Проте її ставлення до рідної землі – це сумні наслідки недоліків у навчально-виховному процесі. Більшість добрих настанов і побажань мудрих педагогів для молоді лишається лише теорією, бо не підкріплюється життєвими прикладами національних чи місцевих героїв. На жаль, про поборників національної незалежності учні здебільшого дізнаються лише на уроках історії, та й то мимохідь. Через те й займають їхнє місце в дитячих серцях вигадані псевдогерої з кінофільмів.
Однак є в наш непростий час і гідні наслідування приклади патріотичного виховання. Зокрема, учні Гадяцького сільськогосподарського ліцею часто зустрічаються з видатними людьми міста й району, які досягли певних життєвих успіхів і можуть поділитися з молоддю власним досвідом. Велике значення в ліцеї надається й вивченню історії рідного краю – і знову ж на прикладі конкретних людей. Діти мають змогу знайомитися зі своєю малою батьківщиною під час туристичних походів. Юнаки після занять із допризовної підготовки виїздять у різні військові частини, де на практиці знайомляться з солдатським життям. Учні часто зустрічаються з ветеранами Великої Вітчизняної війни, воїнами-інтернаціоналістами, слухають розповіді про героїчні вчинки їхніх польових побратимів. Упевнений, що молоді люди, виховуючись на подібних прикладах, матимуть чіткі життєві орієнтири й пишатимуться тим, що вони – українці.
Дмитро УСЕНКО,
ветеран Великої
Вітчизняної війни.
м. Гадяч.
Зоря Полтавщини, Середа, 22 квітня 2009 р., 2 стор.
Рубрика: 
