Тут все до болю рідне, все своє", – ці, сповнені ліризму, душевного щему, синівської любові рядки належать справді золотому перові журналіста, який вправно вміє ним володіти. А шлях до професії у Бориса Тимофійовича був тернистим. Дитинство дібрівського хлопчака проходило у напівголодні повоєнні роки. Він змалечку пізнав ціну шматка хліба, який виснажливою роботою заробляла мати, сам допомагав їй, розраджував, коли ненька гірко тужила: в чому ж її сини підуть до школи, адже не те що на одежину, на скромні харчі грошей не вистачає?.. У цьому плині невеселих буднів єдиною радістю була зустріч з книгою. Здається, всю сільську бібліотеку перечитав. Тоді й народилася мрія про майбутню професію. Спершу вона здавалася нереальною, але в міру того як він учився  читати (не просто розпізнавати слова, а вміти відчути образність мови, підтексту, співпереживати з автором і героями твору) мрія набувала все чіткіших, реальніших обрисів. Але до її здійснення було ще ой як далеко.
Борис Черняк працював на будівництві шахт Донбасу, на новобудовах Криму, Києва. Важка робота, житейські клопоти й негаразди не стали перепоною для навчання. Факультет журналістики Московського університету імені Ломоносова Борис Черняк закінчив із відзнакою. Червоний диплом престижного вузу відкривав широкі перспективи. Він вибрав машівську районну газету. Згодом була робота в обласній пресі, публікації в центральних виданнях. Герої його нарисів, замальовок, кореспонденцій – прості сільські трудівники зі складними долями, неординарними характерами, справжні майстри своєї справи. Життєвий і професійний досвід, який грунтується на душевній доброті, взятій у спадок від матері, земляків, учителів, допомагає розпізнати удаване і справжнє, показний патріотизм і реальну, конкретну роботу задля рідного краю, громади.
Нині, як і колись в юності, мудра книга відкриває нові духовні обшири.
– Люблю перечитувати класиків, – зізнається Борис Тимофійович. – Їхні твори – для всіх поколінь. У них знаходиш відповіді на ті запитання, які непокоять сьогодні й будуть непокоїти тих, хто прийшов чи ще прийде на зміну попередникам. Врешті, в цьому полягає мудрість життя.
Борису Тимофійовичу Черняку виповнюється 70 років. Узявши в спадок душевне добро, він щедро ділиться цим неоціненним багат-
ством.
"Зоря Полтавщини" щиро вітає Бориса Черняка з поважною датою і зичить міцного здоров'я, родинного затишку, щастя і наснаги на многії літа.
Зоря Полтавщини, П’ятниця, 3 квітня 2009 р., 13 стор.