І ось настав, як кажуть військові, час “Ч”. Учителька пише на дошці теми: Шолохов, Маяковський і… (довга пауза, клас завмер) Гоголь! У класу – бурхлива реакція, вигуки. Схопився зі свого стільця інспектор облвно, розгублений незрозумілою реакцією класу. Заспокоївся після пояснень учительки. До речі, був він родом також із України, мав довгі шевченківські вуса і гіркий “досвід” Колими.
Заскрипіли пера, почалася робота учнів над творами. Я швидко написав чорновик – чотири сторінки цитат до теми “Сатира Гоголя…”, потім – твір з прологом та епілогом.
Отже, пролог: “Наш вождь И.В.Сталин говорил, что великая энергия рождается для великой цели”.
…В тексті: “Ти смієшся, а я плачу, великий мій друже (Шевченко – Гоголю)”.
Епілог: “Страна родная велика. Весна, счастливый год!
И надо всей страной – рука, зовущая вперед!”.
Поклав я на стіл комісії свою роботу і вийшов у коридор. Хвилин через десять з’явилася вчителька, радісно повідомила, що помилок нема, а інспектор сказав, що це твір талановитого журналіста.
Минуло ще хвилин десять. Раптом вибігла вчителька зі сльозами на очах: “Інспектор поставив “четвірку”! За те, що в слові “смієшся” буква “є” повернута навпаки!”. Мене це майже не збентежило, учителька ж переживала за успіхи всього класу…
Немає вже, слава Богу, таборів і тотального лицемірства під назвою СРСР. До 200-річчя від дня народження Гоголя готується Україна. А в моїй пам’яті  – той епізод і запізніле розуміння, що “четвірку” я отримав за підлабузницькі цитати на честь вождя.
Кажуть, такі були часи… А які були ми самі?
Зоря Полтавщини, Середа, 1 квітня 2009 р., 2 стор.