На тлі конфліктних ситуацій, що виникали в господарствах між кредиторами (інвесторами) й аграріями, базові господарства однієї з найбільших вертикально інтегрованих компаній України в галузі аграрного бізнесу – агропромхолдингу “Астарта-Київ” – виглядали острівцями стабільності й благополуччя. Але нині питання корисності співпраці з інвестором постало й перед ними.
Цей інвестор з'явився на Полтавщині одним із перших, у 1997 році. Тоді капітал ще несміливо йшов в українське село. Від самого початку фірма позиціонує себе як компанію, що прийшла всерйоз, надовго, з прагненням прозорості, розумінням соціальної відповідальності. Її спеціалізація – виробництво і реалізація цукру й супутньої продукції. Друге дихання під крилом “Астарта-Київ” отримали три цукрозаводи в області – Яреськівський, Кобеляцький, Глобинський (четвертий, Веселоподільський, за неофіційними даними, закривається), більше тридцяти сільгосппідприємств обробляють 109 тисяч гектарів ріллі. Загалом структури холдингу розташовані у п’яти областях. За підсумками 2008 року “Астарта-Київ” стала найбільшим цукровиробником в Україні, збільшивши обсяги виробництва у півтора разу – до 235,6 тис. тонн. Її частка на ринку становить 15 відсотків.
Рятівний круг чи зашморг?
СТОВ імені Шевченка розташоване у Лютеньці Гадяцького району. Має в оренді 7 тисяч гектарів ріллі, увійшло до структури холдингу восени 2006 року. Для холдингу це був період стратегічного розширення сільгоспугідь, для СТОВ імені Шевченка – перший досвід роботи з інвестором. Втім, схоже, й останній. Як повідомляла тоді газета “Деловая неделя”, холдинг придбав 80 відсотків статутного капіталу сільгосптовариства. По суті, СТОВ імені Шевченка стало власністю холдингу.
А через два з половиною роки – 24 лютого 2009 року – в сільському клубі Лютеньки яблуку ніде було впасти. Сімсот чоловік зібралися на третю за кілька днів сходку, щоб вирішити, чи працювати їм далі з холдингом “Астарта-Київ”. Судячи з того, що до мікрофона виходили й старі, й молоді, люди з посадами і різноробочі, то це не було “ініціативою згори”: ситуація усіх зачепила за живе.
– Ми з чуток дізналися, що “Астарта-Київ” має намір позбавити СТОВ імені Шевченка статусу юридичної особи й приєднати до агрофірми імені Довженка, що в Шишацькому районі. Громада вимагає статусу не змінювати, – пояснив сільський голова Олександр Захлистенко причину збурення на селі.
“Астарту” представляли на сходці заступник генерального директора агропромхолдингу Петро Рибін, який спеціально приїхав із Києва, і виконавчий директор агрофірми імені Довженка, виконавчий директор агрофірми “Гоголеве” Шишацького району (що теж у структурі холдингу) Віктор Скочко, він же – начальник Шишацького територіального сільгоспуправління холдингу “Астарта-Київ”. Віктор Скочко був присутній і на попередніх сходках селян.
Чутки виявилися правдивими, й зібрання обурено шуміло: з них хочуть зробити бригаду або відділок! Про це їм відкрито сказав із трибуни київський представник “Астарти”, пояснивши необхідність такого кроку труднощами в Україні. Але вони не згодні! Чому взагалі ніхто не спитав їхнього бажання? Як, до речі, й тоді, коли директор і “дев’ятка” засновників СТОВ, наділена пайовиками правами в управлінні господарством, дала згоду “Астарті” на приєднання до неї СТОВ імені Шевченка.
На “Астарту” зусібіч сипалися претензії. Роботи для всіх немає. Рослинництво – вирощування основних для “Астарти” культур (буряку, соняшнику, кукурудзи, ячменю, пшениці) – із застосуванням нових технологій потребує обмеженої кількості робочих рук. Колись зайнятість значною мірою забезпечувало городництво, тепер Лютенька забула, що це таке. Тисяча голів худоби, на думку селян, – для тваринництва результат ніякий. Цегельний завод не працює.
А ще шкода землі. П’яти-, шестипільну систему сівозміни, що застосовує “Астарта-Київ”, хоч і відповідно до світових технологій, на які посилається, лютенчани не сприймають, бо у Лютеньці мають досвід десятипільної системи, а нинішня потребує надмірної хімізації грунту. А у чиїй власності земля? Отож бо, в їхній, селянській, але власники якраз від господарювання й відсторонені. А тому краще було б господарювати самостійно, ще й змінити керівництво СТОВ. Цю ідею зал сприйняв оплесками.
Однак від ідеї до рішення шлях буває довгий і непростий.
– А як робити на землі, якщо в нас нічого немає, все в “Астарти”?! – розпачливо вигукувала жінка з останніх рядів.
Бо самі ж селяни торік продали СТОВ за 10 відсотків вартості ще й свої майнові паї. А СТОВ належить холдингу “Астарта-Київ” уже на 98 відсотків. Ні сараїв, ні корівників у власності лютенчан не лишилося. Немає в них і техніки: хоч придбано її минулого року на 17 млн грн, інвестованих “Астартою”, та й вона у власності СТОВ. І прибуток за минулий рік – чи 6, чи 8 млн грн – теж рахували не селяни. Та вони й дізналися про нього тільки на сходці, вимагаючи в Петра Рибіна назвати результати господарювання на їхній землі. Земля – єдине, що в них ще є… Тепер їм пропонують віддати її в оренду агрофірмі імені Довженка. І навіть це не так. Орендуватиме паї агрофірма імені Шевченка, в яку перейменовують СТОВ, але ця агрофірма буде безбалансовим підприємством, тож управління здійснюватиметься централізовано агрофірмою імені Довженка, в яку зводять загалом дев’ять таких, як лютенське СТОВ, підприємств Шишацького, Гадяцького, Диканського й Зіньківського районів.
– Наші наміри збігаються з вашими, ми хочемо, щоб ви більше заробляли, іншої мети немає, – запевняв із трибуни Петро Рибін. – На сьогоднішній день у мене не було інформації про те, скільки у вас безробітних. Якщо хочете, щоб працював цегельний завод, я допоможу вирішити питання організації роботи, беріть ліцензію, отримуйте дозвіл на видобуток глини й виробляйте цеглу. Ми збираємося у вас розвивати тваринництво, найближчим часом збільшимо стадо на сто голів… Ми розглянемо всі ваші пропозиції, й на наступні збори я привезу конкретний план збільшення робочих місць.
Однак така відповідь селян не заспокоїла. Після зборів, коментуючи ситуацію, сільський голова пояснив, що селом певний час шириться ще одна чутка: з 450 працюючих у господарстві залишать 230 – 250.
– Я не дозволю зробити бригаду з Лютеньки, – твердо заявила голова Гадяцької райдержадміністрації, депутат обласної ради Ірина Гулей, яка приїхала на сходку не сама, а з фахівцями управлінь райдержадміністрації та районних підрозділів. І ця підтримка села теж була зустрінута оплесками. –Укрупнення, напевно, потрібне для розвитку технічної, матеріальної бази. Але це вигідно в першу чергу “Астарті”, а не селу. Я запитувала в сільського голови, як допомагає “Астарта” Лютеньці? В перший рік – 370 гривень! Я сама два роки прошу допомоги в ремонті музею – чую тільки обіцянки. А якщо не вкладати кошти в соціальну сферу, то люди ніколи не підтримають. Ви, шановні, орендуєте землю в людей і робите адміністративний поділ, не питаючи ні їх, ні нас. Якщо хочете реформуватися, то реформуйте в межах району і зверніть, будь ласка, увагу на соціальну сферу.
Петро Рибін у відповідь:
– Ми цього року витратили на соціальні потреби в цілому 3 мільйони гривень. Що стосується соціальних програм у вашому селі, то витрачено 28 тисяч гривень. Ми підтримуємо школу, даємо автобуси, які заправляємо бензином. Завдяки вашій роботі й роботі компанії підтримується село. Я готовий укласти із сільським головою соціальну програму, яку затвердимо на зборах, готовий розглянути, яка основна соціальна проблема в Лютеньці, й за допомогою цільового фінансування вирішувати її.
Однак відразу з’ясувалося, що сільський голова Олександр Захлистенко м
ає свою точку зору щодо готовності “Астарта-Київ” співпрацювати:
– Відразу скажу, що ніколи нікого з “Астарта-Київ” не бачив, окрім Віктора Скочка. А тепер наведу дані підтримки холдингом соціальної сфери у 2008 році: зроблено огорожу дитячого садка, закуплено бутси для футбольної команди, заправляли автобус для виїзду команди на змагання, профінансували виготовлення пам’ятної дошки на честь уродженця Лютеньки Олександра Засядька, на день визволення села ветеранам було закуплено 18 подарунків по 40 гривень.
А далі Олександр Захлистенко розповів передісторію надання допомоги. Підсумувавши результат підтримки компанією соцсфери села у 2007 році в сумі до 500 грн, у квітні 2008 року депутати сільської ради вдалися до спроби зав’язати спілкування з найвищим керівництвом “Астарти” й направили листа у Київ до генерального директора. У листі йшлося про те, що в селі майже 4 тисячі населення, багато молоді, у загальноосвітній школі навчається 430 учнів, на балансі сільради – 3 дитячих садки, які відвідують 80 дітей, дільнична лікарня, сільський Будинок культури, сільська бібліотека. Лютенчани визнають, що при “Астарті” значно покращилися виробничі показники господарства, умови праці людей, заробітна плата. Це підносить авторитет і “Астарта-Київ”, і СТОВ імені Шевченка. Але, говорилося в листі, до сільського голови звертається багато людей пенсійного віку, інтелігенція села з приводу надання значної фінансової допомоги у розвитку соціально-економічної сфери населених пунктів інших районів, що є темою багатьох публікацій у “Зорі Полтавщини”. А в Лютеньці чомусь не відчували на той момент турботи “Астарти”, яка орендує тут паї. Тому депутати сільради пропонують “Астарті” розробити програму з соціально-економічного розвитку села й подати її на сесію сільської ради. У свою чергу підказували, що село має потребу в підтримці дитячих і юнацьких cпортивних команд, у здешевленні харчування в дитячих садках і школі, у збільшенні кількості ліхтарів вуличного освітлення, у ремонті доріг, які розбивають важковаговики “Астарти”, у створенні комунальної служби села (сподівалися, що господарство передасть сільраді залишки старої техніки: грейдер, екскаватор, автомобіль, трактор, плуг, причіп. – Авт.). Просили про допомогу пенсіонерам і ветеранам Великої Вітчизняної війни, а також скласти додаткову угоду про підтримку соціальної сфери.
– Та ніхто її не склав, – підсумував Олександр Захлистенко. – Якщо ж сільгосппідприємство буде реорганізовано у безбалансове, то ми можемо втратити кількасот тисяч гривень податкових надходжень у бюджет.
Слово взяв Віктор Скочко:
– Агрофірма “Гоголеве” в усьому допомагає трьом сільським радам, і ніхто з “Астарти” слова проти не сказав. Я думаю, що тепер ситуація й у вас виправиться. Я беру на себе це зобов’язання. Минулого року держава змогла підтримати сільське господарство, СТОВ імені Шевченка отримало 3,7 мільйона гривень дотації. У бюджеті агрофірми імені Шевченка на 2009 рік цих мільйонів не буде, бо криза відображається на українському селі, на Лютеньці зокрема. Настають важкі часи. А ми відповідальні люди, ми взяли землю в оренду, повинні бути переконані, що і за найгірших умов виплатимо орендну плату, заробітну плату, ми відповідальні й за соціальну сферу. Ми повинні знайти вихід з цієї ситуації. Нам треба об’єднатися. Може, це тимчасово. Будемо багатші – будемо роз’єднуватися. А сьогодні треба об’єднати в першу чергу матеріальні, технічні, фінансові, трудові ресурси.
Соціальні ж питання можемо відокремити від виробничих. До речі, “Астартою” передбачено виділення на соціальні питання 2 відсотків від прибутку підприємства. Якщо у вас 8 млн прибутку, сільська рада може розраховувати отримати 160 тисяч гривень безпосередньо з бюджету агрофірми.
Однак і ця промова не переконала лютенчан.
Сходка прийняла ряд рішень. Центральне з них – залишити статус юридичної особи СТОВ імені Шевченка, – підкріплене рядом соціальних, економічних, організаційних вимог.
На прохання “Зорі Полтавщини” по закінченні сходки Віктор Скочко підсумував:
– В основі ідеї – антикризові заходи. Нам треба зберегти робочі місця, зберегти бізнес, зберегти заводи. У нас 82 агрофірми, ними важко управляти. До того ж виробництво цукру в нас переважає виробництво іншої сільгосппродукції, і всі підприємства “Астарти” стали платниками ПДВ. Тому вирішено навколо цукрових заводів створити агрофірми і їм в оренду передати цукрові заводи. В агрофірмі імені Довженка буде 45 тисяч гектарів землі. Пріоритетним напрямком залишається виробництво цукрового буряку і цукру. Прибуток отримуватиме юридична особа, він буде розподілятися по виробничих підрозділах. За рахунок об’єднання можна буде процентів на 10 здешевити собівартість продукції. Передбачено й скорочення управлінського персоналу відсотків на 10. Досі ми інтенсивно розвивалися за рахунок кредитів. “Астарта” – публічна компанія, вийшли на Варшавську фондову біржу, і всі кредити – в доларах. А тепер курсова різниця “з’їла” весь прибуток. Живемо за рахунок обігових коштів.
Добра добувши, кращого
не шукають
Через три дні питання про приєднання до агрофірми Довженка обговорювали 400 пайовиків СТОВ “Орданівка” Диканського району. Підприємство орендує на території Диканського й Шишацького районів більше 7 тисяч гектарів ріллі. Сім років тому воно стало структурним підрозділом холдингу “Астарта-Київ”. Господарює прибутково, розвиває рослинництво, тваринництво. Чистий прибуток за минулий рік становить 9 млн 584 тис. грн, зазначив у звіті виконавчий директор СТОВ Віктор Цьова. Власне, виробничі успіхи селяни пов’язують саме з умілим управлінням свого директора. Йому ж дякують за небайдужість, бо товариство утримує дві групи дитсадка, клуб, амбулаторію, школу, будинок ветеранів. Згадують при цьому добрим словом й інвестора – “Астарта-Київ”. Але 27 лютого на адресу компанії звучали не тільки компліменти. Як і в Лютеньці, люди висловлювалися категорично проти позбавлення СТОВ статусу юридичної особи. Навіщо, якщо все так добре? Про це запитували раз по раз, і відповідь Віктора Скочка, який і тут намагався описати важке фінансове становище холдингу, просто не сприймалася на тлі сталого добробуту, який не впав із неба і є результатом важкої праці самих орданівців.
Найактивніші виходили на трибуну:
– Тут гра в одні ворота. Ми можемо позбутися соціального захисту.
Не впевнені селяни в тому, що й виробнича сфера не зазнає змін. Згадали й про скуплені за 10 відсотків майнові паї, й про договори оренди. Час реорганізації збігся із закінченням терміну дії договорів, і селянам цієї зими запропонували підписати нові. 95 відсотків підписали. Щоправда, поки що ті підписи не набули юридичної сили – не завірені печатками. А хтось нарешті уважно вчитався:
– Там є пункт про право передавати землю третій особі, у суборенду. Та ми й кінців тоді не знайдемо.
– І в разі розірвання договору ми повинні відшкодувати витрати на обробіток. Ми що – доходи маємо з землі? Три відсотки від вартості паю – це невелика часточка доходу. До того ж договір складено на 10 років!..
Орданівський сільський голова Віктор Гринь теж відкрито заявив, що при всій повазі до “Астарти” не підтримує її намірів:
– Я тільки за те, щоб СТОВ “Орданівка” залишилося юридичною особою. Не буде діла, як не буде каси. А товариство утримує нашу соціальну сферу. Ми самі не потягнемо. Тим більше, що бюджет сільради менший на 20 процентів, ніж минулого року. Все дорожчає. У державі така ситуація, що допомоги не жди. Сьогодні треба сіяти, а ми будемо ждати, поки нам скаже про це пан. Не буде справжнього хазяїна на землі. Спрацювали ми гарно. То для чого ламати цю систему? Треба хазяйнувати своїми силами.
Одностайними з орданівц
ями були й голова Диканської райдержадміністрації Любов Лелюк, голова Диканської районної ради Володимир Шкарбань, депутат обласної ради Володимир Тарасюк, які нагадали долю сусідніх сіл – Надежди, Нелюбівки, селища Чапаєвки, де землі орендує “АстартаКиїв”, але села занепадають, роботи або немає, або майже немає, бо агрофірми – в Шишацькому районі.
– “Астарті” потрібна ваша земля, – переконана Любов Лелюк. – Якщо приймете рішення залишити СТОВ “Орданівка”, “Астарта” від вас не відмовиться. А раптом що, то в районі є приклади хорошої, не збиткової роботи самостійних господарств. І якби “Астарта” поважала наші територіальні громади, то вона з нами порадилася б. Можна ж й інший варіант розглянути – об’єднати в межах Диканського району землі, орендовані підприємствами компанії “Балясне” й “Орданівка”, землі Чапаєвки, Надежди, Нелюбівки.
Рішенням зібрання пайовики СТОВ “Орданівка” постановили, по-перше, вимагати залишити СТОВ “Орданівка” юридичною особою, по-друге, анулювати договори, що передбачають надання права СТОВ “Орданівка” віддавати орендовану землю в суборенду, й нові договори укладати терміном не на 10, а на 5 років.
* * *
Коли матеріал готувався до друку, в редакцію звернувся голова Зіньківської райдержадміністрації Володимир Паламаренко. Позиція влади району, запевнив він, категорична: СТОВ “Агро-Маяк”, що орендує у Човно-Федорівці 4 тис. гектарів орної землі та є структурним підрозділом холдингу “Астарта-Київ”, повинне залишитися юридичною особою. Один із принципових аргументів: при позбавленні СТОВ статусу юридичної особи підприємство не буде платником до районних фондів – Пенсійного, соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, від нещасних випадків на виробництві, на випадок безробіття, до яких нині сплачує понад 700 тис. грн.
А тим часом хвиля незгоди селян рішенням агропромхолдингу “Астарта-Київ” шириться Полтавщиною. Відбулися збори й у СТОВ “Балясне” Диканського району. Селяни там проголосували за збереження статусу юридичної особи їхнього господарства.
Голови райдержадміністрацій районів, на території яких є структурні підрозділи холдингу, були на прийомі в голови облдержадміністрації Валерія Асадчева.
Останніми днями по селах говорять, що “Астарта-Київ” нібито відмінила рішення про об’єднання сільгосппідприємств, і чекають приїзду генерального директора холдингу Віктора Іванчика.
Від редакції. Про те, як розвиватимуться події, “Зоря Полтавщини” розповість у наступних номерах газети.
Зоря Полтавщини, П’ятниця, 6 березня 2009 р., 4 стор.
Цей інвестор з'явився на Полтавщині одним із перших, у 1997 році. Тоді капітал ще несміливо йшов в українське село. Від самого початку фірма позиціонує себе як компанію, що прийшла всерйоз, надовго, з прагненням прозорості, розумінням соціальної відповідальності. Її спеціалізація – виробництво і реалізація цукру й супутньої продукції. Друге дихання під крилом “Астарта-Київ” отримали три цукрозаводи в області – Яреськівський, Кобеляцький, Глобинський (четвертий, Веселоподільський, за неофіційними даними, закривається), більше тридцяти сільгосппідприємств обробляють 109 тисяч гектарів ріллі. Загалом структури холдингу розташовані у п’яти областях. За підсумками 2008 року “Астарта-Київ” стала найбільшим цукровиробником в Україні, збільшивши обсяги виробництва у півтора разу – до 235,6 тис. тонн. Її частка на ринку становить 15 відсотків.
Рятівний круг чи зашморг?
СТОВ імені Шевченка розташоване у Лютеньці Гадяцького району. Має в оренді 7 тисяч гектарів ріллі, увійшло до структури холдингу восени 2006 року. Для холдингу це був період стратегічного розширення сільгоспугідь, для СТОВ імені Шевченка – перший досвід роботи з інвестором. Втім, схоже, й останній. Як повідомляла тоді газета “Деловая неделя”, холдинг придбав 80 відсотків статутного капіталу сільгосптовариства. По суті, СТОВ імені Шевченка стало власністю холдингу.
А через два з половиною роки – 24 лютого 2009 року – в сільському клубі Лютеньки яблуку ніде було впасти. Сімсот чоловік зібралися на третю за кілька днів сходку, щоб вирішити, чи працювати їм далі з холдингом “Астарта-Київ”. Судячи з того, що до мікрофона виходили й старі, й молоді, люди з посадами і різноробочі, то це не було “ініціативою згори”: ситуація усіх зачепила за живе.
– Ми з чуток дізналися, що “Астарта-Київ” має намір позбавити СТОВ імені Шевченка статусу юридичної особи й приєднати до агрофірми імені Довженка, що в Шишацькому районі. Громада вимагає статусу не змінювати, – пояснив сільський голова Олександр Захлистенко причину збурення на селі.
“Астарту” представляли на сходці заступник генерального директора агропромхолдингу Петро Рибін, який спеціально приїхав із Києва, і виконавчий директор агрофірми імені Довженка, виконавчий директор агрофірми “Гоголеве” Шишацького району (що теж у структурі холдингу) Віктор Скочко, він же – начальник Шишацького територіального сільгоспуправління холдингу “Астарта-Київ”. Віктор Скочко був присутній і на попередніх сходках селян.
Чутки виявилися правдивими, й зібрання обурено шуміло: з них хочуть зробити бригаду або відділок! Про це їм відкрито сказав із трибуни київський представник “Астарти”, пояснивши необхідність такого кроку труднощами в Україні. Але вони не згодні! Чому взагалі ніхто не спитав їхнього бажання? Як, до речі, й тоді, коли директор і “дев’ятка” засновників СТОВ, наділена пайовиками правами в управлінні господарством, дала згоду “Астарті” на приєднання до неї СТОВ імені Шевченка.
На “Астарту” зусібіч сипалися претензії. Роботи для всіх немає. Рослинництво – вирощування основних для “Астарти” культур (буряку, соняшнику, кукурудзи, ячменю, пшениці) – із застосуванням нових технологій потребує обмеженої кількості робочих рук. Колись зайнятість значною мірою забезпечувало городництво, тепер Лютенька забула, що це таке. Тисяча голів худоби, на думку селян, – для тваринництва результат ніякий. Цегельний завод не працює.
А ще шкода землі. П’яти-, шестипільну систему сівозміни, що застосовує “Астарта-Київ”, хоч і відповідно до світових технологій, на які посилається, лютенчани не сприймають, бо у Лютеньці мають досвід десятипільної системи, а нинішня потребує надмірної хімізації грунту. А у чиїй власності земля? Отож бо, в їхній, селянській, але власники якраз від господарювання й відсторонені. А тому краще було б господарювати самостійно, ще й змінити керівництво СТОВ. Цю ідею зал сприйняв оплесками.
Однак від ідеї до рішення шлях буває довгий і непростий.
– А як робити на землі, якщо в нас нічого немає, все в “Астарти”?! – розпачливо вигукувала жінка з останніх рядів.
Бо самі ж селяни торік продали СТОВ за 10 відсотків вартості ще й свої майнові паї. А СТОВ належить холдингу “Астарта-Київ” уже на 98 відсотків. Ні сараїв, ні корівників у власності лютенчан не лишилося. Немає в них і техніки: хоч придбано її минулого року на 17 млн грн, інвестованих “Астартою”, та й вона у власності СТОВ. І прибуток за минулий рік – чи 6, чи 8 млн грн – теж рахували не селяни. Та вони й дізналися про нього тільки на сходці, вимагаючи в Петра Рибіна назвати результати господарювання на їхній землі. Земля – єдине, що в них ще є… Тепер їм пропонують віддати її в оренду агрофірмі імені Довженка. І навіть це не так. Орендуватиме паї агрофірма імені Шевченка, в яку перейменовують СТОВ, але ця агрофірма буде безбалансовим підприємством, тож управління здійснюватиметься централізовано агрофірмою імені Довженка, в яку зводять загалом дев’ять таких, як лютенське СТОВ, підприємств Шишацького, Гадяцького, Диканського й Зіньківського районів.
– Наші наміри збігаються з вашими, ми хочемо, щоб ви більше заробляли, іншої мети немає, – запевняв із трибуни Петро Рибін. – На сьогоднішній день у мене не було інформації про те, скільки у вас безробітних. Якщо хочете, щоб працював цегельний завод, я допоможу вирішити питання організації роботи, беріть ліцензію, отримуйте дозвіл на видобуток глини й виробляйте цеглу. Ми збираємося у вас розвивати тваринництво, найближчим часом збільшимо стадо на сто голів… Ми розглянемо всі ваші пропозиції, й на наступні збори я привезу конкретний план збільшення робочих місць.
Однак така відповідь селян не заспокоїла. Після зборів, коментуючи ситуацію, сільський голова пояснив, що селом певний час шириться ще одна чутка: з 450 працюючих у господарстві залишать 230 – 250.
– Я не дозволю зробити бригаду з Лютеньки, – твердо заявила голова Гадяцької райдержадміністрації, депутат обласної ради Ірина Гулей, яка приїхала на сходку не сама, а з фахівцями управлінь райдержадміністрації та районних підрозділів. І ця підтримка села теж була зустрінута оплесками. –Укрупнення, напевно, потрібне для розвитку технічної, матеріальної бази. Але це вигідно в першу чергу “Астарті”, а не селу. Я запитувала в сільського голови, як допомагає “Астарта” Лютеньці? В перший рік – 370 гривень! Я сама два роки прошу допомоги в ремонті музею – чую тільки обіцянки. А якщо не вкладати кошти в соціальну сферу, то люди ніколи не підтримають. Ви, шановні, орендуєте землю в людей і робите адміністративний поділ, не питаючи ні їх, ні нас. Якщо хочете реформуватися, то реформуйте в межах району і зверніть, будь ласка, увагу на соціальну сферу.
Петро Рибін у відповідь:
– Ми цього року витратили на соціальні потреби в цілому 3 мільйони гривень. Що стосується соціальних програм у вашому селі, то витрачено 28 тисяч гривень. Ми підтримуємо школу, даємо автобуси, які заправляємо бензином. Завдяки вашій роботі й роботі компанії підтримується село. Я готовий укласти із сільським головою соціальну програму, яку затвердимо на зборах, готовий розглянути, яка основна соціальна проблема в Лютеньці, й за допомогою цільового фінансування вирішувати її.
Однак відразу з’ясувалося, що сільський голова Олександр Захлистенко м
ає свою точку зору щодо готовності “Астарта-Київ” співпрацювати:
– Відразу скажу, що ніколи нікого з “Астарта-Київ” не бачив, окрім Віктора Скочка. А тепер наведу дані підтримки холдингом соціальної сфери у 2008 році: зроблено огорожу дитячого садка, закуплено бутси для футбольної команди, заправляли автобус для виїзду команди на змагання, профінансували виготовлення пам’ятної дошки на честь уродженця Лютеньки Олександра Засядька, на день визволення села ветеранам було закуплено 18 подарунків по 40 гривень.
А далі Олександр Захлистенко розповів передісторію надання допомоги. Підсумувавши результат підтримки компанією соцсфери села у 2007 році в сумі до 500 грн, у квітні 2008 року депутати сільської ради вдалися до спроби зав’язати спілкування з найвищим керівництвом “Астарти” й направили листа у Київ до генерального директора. У листі йшлося про те, що в селі майже 4 тисячі населення, багато молоді, у загальноосвітній школі навчається 430 учнів, на балансі сільради – 3 дитячих садки, які відвідують 80 дітей, дільнична лікарня, сільський Будинок культури, сільська бібліотека. Лютенчани визнають, що при “Астарті” значно покращилися виробничі показники господарства, умови праці людей, заробітна плата. Це підносить авторитет і “Астарта-Київ”, і СТОВ імені Шевченка. Але, говорилося в листі, до сільського голови звертається багато людей пенсійного віку, інтелігенція села з приводу надання значної фінансової допомоги у розвитку соціально-економічної сфери населених пунктів інших районів, що є темою багатьох публікацій у “Зорі Полтавщини”. А в Лютеньці чомусь не відчували на той момент турботи “Астарти”, яка орендує тут паї. Тому депутати сільради пропонують “Астарті” розробити програму з соціально-економічного розвитку села й подати її на сесію сільської ради. У свою чергу підказували, що село має потребу в підтримці дитячих і юнацьких cпортивних команд, у здешевленні харчування в дитячих садках і школі, у збільшенні кількості ліхтарів вуличного освітлення, у ремонті доріг, які розбивають важковаговики “Астарти”, у створенні комунальної служби села (сподівалися, що господарство передасть сільраді залишки старої техніки: грейдер, екскаватор, автомобіль, трактор, плуг, причіп. – Авт.). Просили про допомогу пенсіонерам і ветеранам Великої Вітчизняної війни, а також скласти додаткову угоду про підтримку соціальної сфери.
– Та ніхто її не склав, – підсумував Олександр Захлистенко. – Якщо ж сільгосппідприємство буде реорганізовано у безбалансове, то ми можемо втратити кількасот тисяч гривень податкових надходжень у бюджет.
Слово взяв Віктор Скочко:
– Агрофірма “Гоголеве” в усьому допомагає трьом сільським радам, і ніхто з “Астарти” слова проти не сказав. Я думаю, що тепер ситуація й у вас виправиться. Я беру на себе це зобов’язання. Минулого року держава змогла підтримати сільське господарство, СТОВ імені Шевченка отримало 3,7 мільйона гривень дотації. У бюджеті агрофірми імені Шевченка на 2009 рік цих мільйонів не буде, бо криза відображається на українському селі, на Лютеньці зокрема. Настають важкі часи. А ми відповідальні люди, ми взяли землю в оренду, повинні бути переконані, що і за найгірших умов виплатимо орендну плату, заробітну плату, ми відповідальні й за соціальну сферу. Ми повинні знайти вихід з цієї ситуації. Нам треба об’єднатися. Може, це тимчасово. Будемо багатші – будемо роз’єднуватися. А сьогодні треба об’єднати в першу чергу матеріальні, технічні, фінансові, трудові ресурси.
Соціальні ж питання можемо відокремити від виробничих. До речі, “Астартою” передбачено виділення на соціальні питання 2 відсотків від прибутку підприємства. Якщо у вас 8 млн прибутку, сільська рада може розраховувати отримати 160 тисяч гривень безпосередньо з бюджету агрофірми.
Однак і ця промова не переконала лютенчан.
Сходка прийняла ряд рішень. Центральне з них – залишити статус юридичної особи СТОВ імені Шевченка, – підкріплене рядом соціальних, економічних, організаційних вимог.
На прохання “Зорі Полтавщини” по закінченні сходки Віктор Скочко підсумував:
– В основі ідеї – антикризові заходи. Нам треба зберегти робочі місця, зберегти бізнес, зберегти заводи. У нас 82 агрофірми, ними важко управляти. До того ж виробництво цукру в нас переважає виробництво іншої сільгосппродукції, і всі підприємства “Астарти” стали платниками ПДВ. Тому вирішено навколо цукрових заводів створити агрофірми і їм в оренду передати цукрові заводи. В агрофірмі імені Довженка буде 45 тисяч гектарів землі. Пріоритетним напрямком залишається виробництво цукрового буряку і цукру. Прибуток отримуватиме юридична особа, він буде розподілятися по виробничих підрозділах. За рахунок об’єднання можна буде процентів на 10 здешевити собівартість продукції. Передбачено й скорочення управлінського персоналу відсотків на 10. Досі ми інтенсивно розвивалися за рахунок кредитів. “Астарта” – публічна компанія, вийшли на Варшавську фондову біржу, і всі кредити – в доларах. А тепер курсова різниця “з’їла” весь прибуток. Живемо за рахунок обігових коштів.
Добра добувши, кращого
не шукають
Через три дні питання про приєднання до агрофірми Довженка обговорювали 400 пайовиків СТОВ “Орданівка” Диканського району. Підприємство орендує на території Диканського й Шишацького районів більше 7 тисяч гектарів ріллі. Сім років тому воно стало структурним підрозділом холдингу “Астарта-Київ”. Господарює прибутково, розвиває рослинництво, тваринництво. Чистий прибуток за минулий рік становить 9 млн 584 тис. грн, зазначив у звіті виконавчий директор СТОВ Віктор Цьова. Власне, виробничі успіхи селяни пов’язують саме з умілим управлінням свого директора. Йому ж дякують за небайдужість, бо товариство утримує дві групи дитсадка, клуб, амбулаторію, школу, будинок ветеранів. Згадують при цьому добрим словом й інвестора – “Астарта-Київ”. Але 27 лютого на адресу компанії звучали не тільки компліменти. Як і в Лютеньці, люди висловлювалися категорично проти позбавлення СТОВ статусу юридичної особи. Навіщо, якщо все так добре? Про це запитували раз по раз, і відповідь Віктора Скочка, який і тут намагався описати важке фінансове становище холдингу, просто не сприймалася на тлі сталого добробуту, який не впав із неба і є результатом важкої праці самих орданівців.
Найактивніші виходили на трибуну:
– Тут гра в одні ворота. Ми можемо позбутися соціального захисту.
Не впевнені селяни в тому, що й виробнича сфера не зазнає змін. Згадали й про скуплені за 10 відсотків майнові паї, й про договори оренди. Час реорганізації збігся із закінченням терміну дії договорів, і селянам цієї зими запропонували підписати нові. 95 відсотків підписали. Щоправда, поки що ті підписи не набули юридичної сили – не завірені печатками. А хтось нарешті уважно вчитався:
– Там є пункт про право передавати землю третій особі, у суборенду. Та ми й кінців тоді не знайдемо.
– І в разі розірвання договору ми повинні відшкодувати витрати на обробіток. Ми що – доходи маємо з землі? Три відсотки від вартості паю – це невелика часточка доходу. До того ж договір складено на 10 років!..
Орданівський сільський голова Віктор Гринь теж відкрито заявив, що при всій повазі до “Астарти” не підтримує її намірів:
– Я тільки за те, щоб СТОВ “Орданівка” залишилося юридичною особою. Не буде діла, як не буде каси. А товариство утримує нашу соціальну сферу. Ми самі не потягнемо. Тим більше, що бюджет сільради менший на 20 процентів, ніж минулого року. Все дорожчає. У державі така ситуація, що допомоги не жди. Сьогодні треба сіяти, а ми будемо ждати, поки нам скаже про це пан. Не буде справжнього хазяїна на землі. Спрацювали ми гарно. То для чого ламати цю систему? Треба хазяйнувати своїми силами.
Одностайними з орданівц
ями були й голова Диканської райдержадміністрації Любов Лелюк, голова Диканської районної ради Володимир Шкарбань, депутат обласної ради Володимир Тарасюк, які нагадали долю сусідніх сіл – Надежди, Нелюбівки, селища Чапаєвки, де землі орендує “АстартаКиїв”, але села занепадають, роботи або немає, або майже немає, бо агрофірми – в Шишацькому районі.
– “Астарті” потрібна ваша земля, – переконана Любов Лелюк. – Якщо приймете рішення залишити СТОВ “Орданівка”, “Астарта” від вас не відмовиться. А раптом що, то в районі є приклади хорошої, не збиткової роботи самостійних господарств. І якби “Астарта” поважала наші територіальні громади, то вона з нами порадилася б. Можна ж й інший варіант розглянути – об’єднати в межах Диканського району землі, орендовані підприємствами компанії “Балясне” й “Орданівка”, землі Чапаєвки, Надежди, Нелюбівки.
Рішенням зібрання пайовики СТОВ “Орданівка” постановили, по-перше, вимагати залишити СТОВ “Орданівка” юридичною особою, по-друге, анулювати договори, що передбачають надання права СТОВ “Орданівка” віддавати орендовану землю в суборенду, й нові договори укладати терміном не на 10, а на 5 років.
* * *
Коли матеріал готувався до друку, в редакцію звернувся голова Зіньківської райдержадміністрації Володимир Паламаренко. Позиція влади району, запевнив він, категорична: СТОВ “Агро-Маяк”, що орендує у Човно-Федорівці 4 тис. гектарів орної землі та є структурним підрозділом холдингу “Астарта-Київ”, повинне залишитися юридичною особою. Один із принципових аргументів: при позбавленні СТОВ статусу юридичної особи підприємство не буде платником до районних фондів – Пенсійного, соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, від нещасних випадків на виробництві, на випадок безробіття, до яких нині сплачує понад 700 тис. грн.
А тим часом хвиля незгоди селян рішенням агропромхолдингу “Астарта-Київ” шириться Полтавщиною. Відбулися збори й у СТОВ “Балясне” Диканського району. Селяни там проголосували за збереження статусу юридичної особи їхнього господарства.
Голови райдержадміністрацій районів, на території яких є структурні підрозділи холдингу, були на прийомі в голови облдержадміністрації Валерія Асадчева.
Останніми днями по селах говорять, що “Астарта-Київ” нібито відмінила рішення про об’єднання сільгосппідприємств, і чекають приїзду генерального директора холдингу Віктора Іванчика.
Від редакції. Про те, як розвиватимуться події, “Зоря Полтавщини” розповість у наступних номерах газети.
Зоря Полтавщини, П’ятниця, 6 березня 2009 р., 4 стор.
Рубрика: 
