Як зимувати без газу, нині вчаться працівники Затуринської очисної каналізаційної станції поблизу Полтави – одного з об’єктів обласного комунального підприємства “Полтававодоканал”. Адже вперше тепло одержують зі… стічних вод.
На такий вид теплопостачання переведено не всі станційні споруди – це ще попереду. Але добрий початок впровадженню методу обігріву, основаного на принципах геотермальної системи, покладено, до того ж досвід використання тепла саме стічних вод – перший в Україні.
“Зоря Полтавщини” вже інформувала читачів про цей факт. А тепер маємо змогу розповісти про суть одержання тепла зі стоків.
Начальник Затуринської станції Іван Мистюк переконує, що це нескладно. Температура каналізаційних стоків, які перекачуються насосною станцією з Полтави, протягом року становить 16 – 21 градус. Тож залишається лише “позичити” частку тепла. Для цього у бетонних лотках, якими вода тече до фільтраційних резервуарів, водоканалівці проклали чотири кілометри поліетиленових труб невеликого діаметра й заповнили їх чистою водою, утворивши первинний контур теплового насоса. Вода, яка на вході циркулює з температурою 14 градусів (при середній температурі повітря опалювального періоду), у трубах нагрівається за рахунок теплої стічної води на 5 – 8 градусів, до тих же 16 – 21-го, й подається на тепловий насос, який, працюючи за принципом холодильника, перетворює низькопотенційну теплову енергію у високопотенційну (між теплообмінником і компресором циркулює хладагент, що при стисканні виділяє високу температуру. Вона передається на наступний теплообмінник – конденсатор, що нагріває контур системи опалення чи підігріву води). Температура носія на виході – 40 – 60 градусів за Цельсієм.
Власне, ніякого дива тут немає. Партнер фахівців водоканалу по багатьох проектах – директор Полтавського науково-виробничого центру “Теплокомплект” Сергій Парасочка, який знає про системи теплопостачання майже все (тепловий котел був навіть темою його дипломної роботи тридцять п’ять років тому), розповідає, що принцип дії теплового насоса теоретично описаний ще в 1852 році, а перший котел практично випробувано в Швейцарії 1938 року, для його роботи використовувалося низькопотенційне тепло річкової води. Потім навчилися “брати” тепло землі, скельних порід, озер, морів – різних субстанцій. Ця система опалення набула у світі значного розповсюдження. За різними даними, нині теплових котлів десятки, а то й сотні мільйонів. В Україні їх поки що одиниці. І прогноз Всесвітньої енергетичної агенції може видатися нам казкою: до 2020 року 75 відсотків теплопостачання, зокрема й комунального, в розвинених країнах здійснюватиметься за допомогою саме теплових насосів.
Така популярність геотермальної системи опалення грунтується на очевидних перевагах. Перша з них – використання природного тепла, яке дає сонце, акумулюють земля, поверхневі й підземні води, окрім того, можливе використання й вторинних енергоресурсів. При цьому електроенергія потрібна тільки для передачі тепла. І – ніякої шкоди для навколишнього середовища.
Полтавці серйозно зацікавилися тепловим опаленням три роки тому. Не було б щастя, так нещастя допомогло.
– Видобуваючи питну воду для Полтави з глибин понад 700 м, з подорожчанням енергоносіїв “Полтававодоканал” постав перед проблемою розрахунків за використану для підйому води електроенергію: потужні електронасоси “з’їдали” майже всі доходи. “Била” по кишені й ціна на газ. Тож енергозаощадження в усіх можливих варіантах, зокрема й пошук альтернативних систем теплопостачання, давно стало стратегією підприємства. Протягом останніх семи років заміна старих газових котелень на сучасні автоматизовані високоефективні дозволила скоротити використання газу більш ніж удвічі. Але цього було недостатньо, – розповідає генеральний директор ОП “Полтававодоканал” Валерій Ченчевий.
Пуск теплових котлів на Затуринській очисній каналізаційній станції відбувся в перших числах жовтня минулого року. Й уже можна говорити про економічний ефект. Три насосних агрегати канадського виробництва забезпечують опалення двох найбільших будівель каналізаційного господарства загальною площею 1,4 тисячі квадратних метрів. Кожен із насосів споживає від 8 до 11 кВт електроенергії і на кожен з них продукує в середньому 4,8 кВт теплової енергії. Тобто коефіцієнт перетворення енергії тепловим насосом на Затуринських очисних спорудах дорівнює 4,8. (Якщо геотермальна система споживає тепло не стічних каналізаційних вод, а землі, річкової води тощо, коли відбирається не 6 – 8 градусів тепла природного носія, а 2 – 3, коефіцієнт перетворення, за досвідом Європи, дорівнює 4,5). Теплова енергія, отримана за допомогою теплових котлів, виявилася для “Полтававодоканалу” на 25 відсотків дешевшою від “звичайної”, яку б забезпечувала газова котельня з сучасними французькими котлами, що на території станції. Якщо ж усе господарство станції перевести на опалення тепловими насосами, то економічний ефект буде ще відчутніший: при нинішній вартості електроенергії підприємство витратить протягом року 130 тисяч гривень, а при газовому опаленні від котельні – 237 тисяч гривень при ціні газу 2,5 тисячі гривень за тисячу кубометрів. Відтак уже за рік на Затуринських очисних спорудах мають намір зовсім відмовитися від газу. А оскільки на “Полтававодоканалі” дуже шанується своя творча інженерна думка, то четвертий тепловий котел тут складають самі, залучивши фахівців із холодильних і теплових систем. Водночас у недалекій перспективі планують відмовитися й від традиційного джерела електроенергії, замінивши його світловими батареями.
Дбаючи у такий спосіб про теплопостачання Затуринської станції, водоканалівці замислилися над тим, як використати решту теплового потенціалу каналізації. Щодоби з обласного центру на станцію надходить 25 тисяч кубометрів стоків, з яких можна отримати 4 Гк теплової енергії. При переведенні на теплові насоси усього господарства станції буде використано лише 2 – 3 проценти тепла. Не пропадати ж добру! Тож нині розглядаються варіанти використання цього потенціалу, зокрема й для опалення житлових будинків у Полтаві. Щоправда, Сергій Парасочка застерігає від необдуманого застосування як цього, так і інших видів альтернативного енергозабезпечення. Тільки обрахунки в кожному окремому випадку допоможуть обрати найбільш раціональний підхід. Не останній аргумент – і вартість обладнання. На думку фахівця, у Полтаві можливе запровадження теплових насосів для опалення п’яти відсотків житла, що опалюється в системі центрального теплопостачання. Але доцільніше почати використання теплових насосів для гарячого водопостачання, оскільки кількості тепла, що можна отримати зі стоків, достатньо для підігріву води на потреби міста.
Та навіть проект такого обсягу профінансувати складно. Потрібна відповідна державна програма, вважає Сергій Парасочка. Найліпше, якби Україна взяла за приклад поширений у світі досвід фінансування державою 30 відсотків вартості енергоощадних проектів.
Але проект “Полтававодоканалу” вже зацікавив владу й міста, й області. Заступник голови облдержадміністрації Сергій Ясинський говорить: “У нинішній ситуації всі варіанти диверсифікації джерел енергозабезпечення, впровадження енергозберігаючих технологій є на Полтавщині питаннями пріоритетними. В тому числі, – підкреслює, – й використання теплових насосів при водовідведенні. Цього року ми плануємо виділити в обласному бюджеті певну суму коштів – ще не можу сказати, яку саме, – на енергозберігаючі технології з метою запровадження в житлово-комунальному господарстві. І розглядаємо ці запровадження в трьох площинах: “точкове” впровадження на окремих будівлях установ і організацій бюджетної сфери, зональне впровадження, наприклад, в окремому мікрорайоні, що опалювався відомч
ою котельнею, яка після зупинки підприємства припинила подачу тепла в житловий сектор, і територіальне запровадження. Будемо використовувати всі можливі форми енергозберігаючих технологій”.
І остання новина. Досвідом ОП “Полтававодоканал” зацікавився уряд. На спеціальному засіданні Кабміну з питань інвестиційних проектів 19 лютого генеральний директор полтавського комунального підприємства Валерій Ченчевий розповів про впроваджену технологію одержання тепла за допомогою теплових насосів. У підсумку уряд схвалив заходи щодо впровадження нових технологій із використання теплових насосів у системах теплозабезпечення і гарячого водопостачання. Зокрема, Мінжитлокомунгосп разом із місцевими органами виконавчої влади зобов’язано визначити 20 об’єктів для реалізації пілотних проектів. А “Полтававодоканал” готується до всеукраїнської наради, що відбудеться на базі підприємства у березні.
ї“Зоря Полтавщини”, 2 стор., 3_03_09
На такий вид теплопостачання переведено не всі станційні споруди – це ще попереду. Але добрий початок впровадженню методу обігріву, основаного на принципах геотермальної системи, покладено, до того ж досвід використання тепла саме стічних вод – перший в Україні.
“Зоря Полтавщини” вже інформувала читачів про цей факт. А тепер маємо змогу розповісти про суть одержання тепла зі стоків.
Начальник Затуринської станції Іван Мистюк переконує, що це нескладно. Температура каналізаційних стоків, які перекачуються насосною станцією з Полтави, протягом року становить 16 – 21 градус. Тож залишається лише “позичити” частку тепла. Для цього у бетонних лотках, якими вода тече до фільтраційних резервуарів, водоканалівці проклали чотири кілометри поліетиленових труб невеликого діаметра й заповнили їх чистою водою, утворивши первинний контур теплового насоса. Вода, яка на вході циркулює з температурою 14 градусів (при середній температурі повітря опалювального періоду), у трубах нагрівається за рахунок теплої стічної води на 5 – 8 градусів, до тих же 16 – 21-го, й подається на тепловий насос, який, працюючи за принципом холодильника, перетворює низькопотенційну теплову енергію у високопотенційну (між теплообмінником і компресором циркулює хладагент, що при стисканні виділяє високу температуру. Вона передається на наступний теплообмінник – конденсатор, що нагріває контур системи опалення чи підігріву води). Температура носія на виході – 40 – 60 градусів за Цельсієм.
Власне, ніякого дива тут немає. Партнер фахівців водоканалу по багатьох проектах – директор Полтавського науково-виробничого центру “Теплокомплект” Сергій Парасочка, який знає про системи теплопостачання майже все (тепловий котел був навіть темою його дипломної роботи тридцять п’ять років тому), розповідає, що принцип дії теплового насоса теоретично описаний ще в 1852 році, а перший котел практично випробувано в Швейцарії 1938 року, для його роботи використовувалося низькопотенційне тепло річкової води. Потім навчилися “брати” тепло землі, скельних порід, озер, морів – різних субстанцій. Ця система опалення набула у світі значного розповсюдження. За різними даними, нині теплових котлів десятки, а то й сотні мільйонів. В Україні їх поки що одиниці. І прогноз Всесвітньої енергетичної агенції може видатися нам казкою: до 2020 року 75 відсотків теплопостачання, зокрема й комунального, в розвинених країнах здійснюватиметься за допомогою саме теплових насосів.
Така популярність геотермальної системи опалення грунтується на очевидних перевагах. Перша з них – використання природного тепла, яке дає сонце, акумулюють земля, поверхневі й підземні води, окрім того, можливе використання й вторинних енергоресурсів. При цьому електроенергія потрібна тільки для передачі тепла. І – ніякої шкоди для навколишнього середовища.
Полтавці серйозно зацікавилися тепловим опаленням три роки тому. Не було б щастя, так нещастя допомогло.
– Видобуваючи питну воду для Полтави з глибин понад 700 м, з подорожчанням енергоносіїв “Полтававодоканал” постав перед проблемою розрахунків за використану для підйому води електроенергію: потужні електронасоси “з’їдали” майже всі доходи. “Била” по кишені й ціна на газ. Тож енергозаощадження в усіх можливих варіантах, зокрема й пошук альтернативних систем теплопостачання, давно стало стратегією підприємства. Протягом останніх семи років заміна старих газових котелень на сучасні автоматизовані високоефективні дозволила скоротити використання газу більш ніж удвічі. Але цього було недостатньо, – розповідає генеральний директор ОП “Полтававодоканал” Валерій Ченчевий.
Пуск теплових котлів на Затуринській очисній каналізаційній станції відбувся в перших числах жовтня минулого року. Й уже можна говорити про економічний ефект. Три насосних агрегати канадського виробництва забезпечують опалення двох найбільших будівель каналізаційного господарства загальною площею 1,4 тисячі квадратних метрів. Кожен із насосів споживає від 8 до 11 кВт електроенергії і на кожен з них продукує в середньому 4,8 кВт теплової енергії. Тобто коефіцієнт перетворення енергії тепловим насосом на Затуринських очисних спорудах дорівнює 4,8. (Якщо геотермальна система споживає тепло не стічних каналізаційних вод, а землі, річкової води тощо, коли відбирається не 6 – 8 градусів тепла природного носія, а 2 – 3, коефіцієнт перетворення, за досвідом Європи, дорівнює 4,5). Теплова енергія, отримана за допомогою теплових котлів, виявилася для “Полтававодоканалу” на 25 відсотків дешевшою від “звичайної”, яку б забезпечувала газова котельня з сучасними французькими котлами, що на території станції. Якщо ж усе господарство станції перевести на опалення тепловими насосами, то економічний ефект буде ще відчутніший: при нинішній вартості електроенергії підприємство витратить протягом року 130 тисяч гривень, а при газовому опаленні від котельні – 237 тисяч гривень при ціні газу 2,5 тисячі гривень за тисячу кубометрів. Відтак уже за рік на Затуринських очисних спорудах мають намір зовсім відмовитися від газу. А оскільки на “Полтававодоканалі” дуже шанується своя творча інженерна думка, то четвертий тепловий котел тут складають самі, залучивши фахівців із холодильних і теплових систем. Водночас у недалекій перспективі планують відмовитися й від традиційного джерела електроенергії, замінивши його світловими батареями.
Дбаючи у такий спосіб про теплопостачання Затуринської станції, водоканалівці замислилися над тим, як використати решту теплового потенціалу каналізації. Щодоби з обласного центру на станцію надходить 25 тисяч кубометрів стоків, з яких можна отримати 4 Гк теплової енергії. При переведенні на теплові насоси усього господарства станції буде використано лише 2 – 3 проценти тепла. Не пропадати ж добру! Тож нині розглядаються варіанти використання цього потенціалу, зокрема й для опалення житлових будинків у Полтаві. Щоправда, Сергій Парасочка застерігає від необдуманого застосування як цього, так і інших видів альтернативного енергозабезпечення. Тільки обрахунки в кожному окремому випадку допоможуть обрати найбільш раціональний підхід. Не останній аргумент – і вартість обладнання. На думку фахівця, у Полтаві можливе запровадження теплових насосів для опалення п’яти відсотків житла, що опалюється в системі центрального теплопостачання. Але доцільніше почати використання теплових насосів для гарячого водопостачання, оскільки кількості тепла, що можна отримати зі стоків, достатньо для підігріву води на потреби міста.
Та навіть проект такого обсягу профінансувати складно. Потрібна відповідна державна програма, вважає Сергій Парасочка. Найліпше, якби Україна взяла за приклад поширений у світі досвід фінансування державою 30 відсотків вартості енергоощадних проектів.
Але проект “Полтававодоканалу” вже зацікавив владу й міста, й області. Заступник голови облдержадміністрації Сергій Ясинський говорить: “У нинішній ситуації всі варіанти диверсифікації джерел енергозабезпечення, впровадження енергозберігаючих технологій є на Полтавщині питаннями пріоритетними. В тому числі, – підкреслює, – й використання теплових насосів при водовідведенні. Цього року ми плануємо виділити в обласному бюджеті певну суму коштів – ще не можу сказати, яку саме, – на енергозберігаючі технології з метою запровадження в житлово-комунальному господарстві. І розглядаємо ці запровадження в трьох площинах: “точкове” впровадження на окремих будівлях установ і організацій бюджетної сфери, зональне впровадження, наприклад, в окремому мікрорайоні, що опалювався відомч
ою котельнею, яка після зупинки підприємства припинила подачу тепла в житловий сектор, і територіальне запровадження. Будемо використовувати всі можливі форми енергозберігаючих технологій”.
І остання новина. Досвідом ОП “Полтававодоканал” зацікавився уряд. На спеціальному засіданні Кабміну з питань інвестиційних проектів 19 лютого генеральний директор полтавського комунального підприємства Валерій Ченчевий розповів про впроваджену технологію одержання тепла за допомогою теплових насосів. У підсумку уряд схвалив заходи щодо впровадження нових технологій із використання теплових насосів у системах теплозабезпечення і гарячого водопостачання. Зокрема, Мінжитлокомунгосп разом із місцевими органами виконавчої влади зобов’язано визначити 20 об’єктів для реалізації пілотних проектів. А “Полтававодоканал” готується до всеукраїнської наради, що відбудеться на базі підприємства у березні.
ї“Зоря Полтавщини”, 2 стор., 3_03_09
Рубрика: 
