За даними Кременчуцького відділу охорони навколишнього природного середовища, цей об’єкт, що є складовою очисних каналізаційних споруд Кременчуцького НПЗ, – основне джерело забруднення підземних вод у селах Кременчуцького та частини Козельщинського районів, населених пунктів поблизу Комсомольська. Тут вміст заліза досягає 3–4 мг/л при ГДК 0,3 мг/л, солей жорсткості – 15–29 мг/екв при допустимій концентрації 7 мг/екв. Вміст нафти у грунті поблизу ставка перевищує ГДК у 1,5 разу, аміаку, фенолу, сірководню, ненасичених вуглеводнів у повітрі – також у 1,5 разу.
Ця проблема неодноразово була предметом гострих дискусій і розгляду на зібраннях різного рівня. Зокрема, у грудні 1999 року обласна рада ухвалила рішення “Про стан і заходи щодо поліпшення забезпечення питною водою населення Кременчуцького, Комсомольського та Козельщинського регіонів”. У березні 2002 року на виїзному засіданні обласної ради було прийнято звернення до Кабінету Міністрів України щодо вирішення питання будівництва 92 кілометрів мереж централізованого водопостачання в селах Кременчуцького району – Крамаренки, Степівці, Запсілля, Бондарі, Остапці, Василенки, Заруддя, Різники, Білани, Ревівці, що знаходяться в зоні ставка-випарника.
Проте акціонерне товариство з року в рік ігнорує виконання поставленого перед ним завдання. Хоча ще у липні 2006 року обласна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій визнала ситуацію, що склалася в Кременчуцькому районі із забрудненням навколишнього середовища ставком-випарником, надзвичайною в межах регіону.
Упродовж останніх двадцяти років через перевищення у воді всіх допустимих ГДК мешканці Запсільської та Бондарівської сільських рад змушені вживати привозну питну воду, яку доставляють за кошти АТ “Укртатнафта”. І ось у листопаді-грудні минулого року розпочалися збої з проплатою за пально-мастильні матеріали для автотранспорту, який цю воду привозить. Такі витрати щомісяця становлять 50 тис. грн. Мешканців сіл глибоко обурює подібне ставлення до них, тож вони звернулися до депутатів районної ради з проханням вирішити цю гостру для них проблему найближчим часом.
На черговій сесії Кременчуцької районної ради депутати вкотре розглянули це питання. Вони направили відповідне звернення до Верховної Ради України, облдержадміністрації, обласної ради. Розв’язання цієї надзвичайно актуальної проблеми із великою надією та сподіванням чекають кілька тисяч громадян, які не з власної волі стали заручниками ставка-випарника промислового гіганта. Вони не можуть повірити, що на підприємстві, яке має не тільки потужну виробничу базу, а й добре розвинену соціальну інфраструктуру, впродовж кількох десятиліть не можуть знайти кошти для того, щоб забезпечити людей питною водою, придатною до вживання.
“Зоря Полтавщини”, 1 стор., 11_02_09.
Ця проблема неодноразово була предметом гострих дискусій і розгляду на зібраннях різного рівня. Зокрема, у грудні 1999 року обласна рада ухвалила рішення “Про стан і заходи щодо поліпшення забезпечення питною водою населення Кременчуцького, Комсомольського та Козельщинського регіонів”. У березні 2002 року на виїзному засіданні обласної ради було прийнято звернення до Кабінету Міністрів України щодо вирішення питання будівництва 92 кілометрів мереж централізованого водопостачання в селах Кременчуцького району – Крамаренки, Степівці, Запсілля, Бондарі, Остапці, Василенки, Заруддя, Різники, Білани, Ревівці, що знаходяться в зоні ставка-випарника.
Проте акціонерне товариство з року в рік ігнорує виконання поставленого перед ним завдання. Хоча ще у липні 2006 року обласна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій визнала ситуацію, що склалася в Кременчуцькому районі із забрудненням навколишнього середовища ставком-випарником, надзвичайною в межах регіону.
Упродовж останніх двадцяти років через перевищення у воді всіх допустимих ГДК мешканці Запсільської та Бондарівської сільських рад змушені вживати привозну питну воду, яку доставляють за кошти АТ “Укртатнафта”. І ось у листопаді-грудні минулого року розпочалися збої з проплатою за пально-мастильні матеріали для автотранспорту, який цю воду привозить. Такі витрати щомісяця становлять 50 тис. грн. Мешканців сіл глибоко обурює подібне ставлення до них, тож вони звернулися до депутатів районної ради з проханням вирішити цю гостру для них проблему найближчим часом.
На черговій сесії Кременчуцької районної ради депутати вкотре розглянули це питання. Вони направили відповідне звернення до Верховної Ради України, облдержадміністрації, обласної ради. Розв’язання цієї надзвичайно актуальної проблеми із великою надією та сподіванням чекають кілька тисяч громадян, які не з власної волі стали заручниками ставка-випарника промислового гіганта. Вони не можуть повірити, що на підприємстві, яке має не тільки потужну виробничу базу, а й добре розвинену соціальну інфраструктуру, впродовж кількох десятиліть не можуть знайти кошти для того, щоб забезпечити людей питною водою, придатною до вживання.
“Зоря Полтавщини”, 1 стор., 11_02_09.