Не прощаюсь з тобою, моя Україно,
У непам'ять не йду, буду тут повсякчас:
В твоїм слові, і в білому цвіті калини,
І у вірі твоїй, що залишив Тарас.
Буду шумом колосся на ниві дідизни,
Буду хмаркою, дощиком, вітром в полях.
Буду духом твоїм, моя люба Вітчизно,
Буду з тими людьми, хто торує твій шлях!
Які чисті, які світлі, які наповнені, які спокійні рядки мудреця… І як легко впізнавати в них Петра Петровича усім нам, нині сущим, кому випало хоч якось доторкнутися до його долі, до його життя. Ще зовсім недавно, якісь півтора року тому, він був із нами. А переступивши межу Вічності, залишився назавжди з Україною, якою жив. Без перебільшення. Бо таких, як він, патріотів, котрі, знаючи справжню ціну життя, все ж обирають самозречено непросте служіння своєму народові, на кожен із віків – одиниці.
Про мене різне можуть говорить…
Але коли земля придавить груди,
Чи скаже хто: ні, він не вмів любить
Вкраїну так, як люблять чесні
люди?
Чесність його любові народний депутат України Микола Кульчинський назвав ще й інтелектуальною чесністю, чого так бракує сьогодні Україні.
Вечір-спомин про поета, публіциста, літературознавця, критика, краєзнавця, педагога "Не прощаюсь з тобою, моя Україно" відбувся напередодні його дня народження – 22 січня, в День Соборності України, в актовому залі Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г.Короленка. Дуже гармонійне у патріотично-смисловому наповненні дійство. Про це також говорили промовці, хоч задум організаторів вечора – розповісти про Ротача-поета рядками його віршів. Їх читали заступник голови обласної ради Петро Ворона, декан факультету філології та журналістики, доктор філологічних наук, професор Микола Степаненко, голова обласного товариства "Просвіта", народний депутат України Микола Кульчинський, голова обласної організації Національної спілки письменників України Олена Гаран, митрофорний протоієрей, секретар Полтавської єпархії УПЦ КП Микола Храпач, директор видавництва "Дивосвіт" Ганна Грибан, депутат міської ради Ганна Киященко, голова обласної організації Національної спілки художників України Юрій Самойленко, ведучий вечора, аспірант Інституту журналістики Київського національного університету імені Т.Г.Шевченка Гліб Кудряшов.
І звучали спогади про незабутнього Петра Ротача, розповіді про неймовірно багатий його доробок – а про нього свідчила і виставка творів письменника, підготовлена співробітниками бібліотеки університету. І нагадування про те, що досі не встановлена меморіальна дошка на стіні будинку, де він жив, не видано другий том підготовленої ним "Полтавської Шевченкіани". Вихід першого тому під час його презентації (уже без Петра Петровича) було названо подією загальнонаціональної ваги.
Кожен, хто читав поезії Петра Ротача, зав'язав на зимовій сухій гілці дерева, що стояла у вазі на столі із книгами письменника, жовто-блакитну стрічку. Звучали в запису улюблені пісні Петра Петровича, кілька творів подарувало слухачам тріо бандуристів Полтавського музичного училища імені М.В.Лисенка (керівник – Юлія Хниченко).
Петро Ротач був справжнім другом "Зорі Полтавщини" та її читачів – чимало сторінок його майбутніх книг вони бачили першими. До того ж – він легко відгукувався на будь-яке прохання редакції. Нам не вистачає його і ми сумуємо за ним разом з усією Україною…
Зоря Полтавщини, Середа, 28 січня 2009 р., стор. 3.