Ми – давні шанувальники "Зорі Полтавщини". Передплачуємо її вже майже 50 років, а самі маємо по 70. На сторінках газети читачі часто розповідають, що жити не можуть без улюбленої газети. Відверто кажучи, раніше ставилася доволі скептично до подібних зізнань. Але згодом на власному досвіді переконалася, що справді можна сумувати за газетою.
Коли вийшли на пенсію, сім'єю переїхали на батьківщину, в село Селещину. Пенсія невелика, грошей на все не вистача, бувало, навіть і без хліба сиділи. От і вирішили зекономити – не передплачувати "Зорю Полтавщини" на наступний рік. Настав січень, і газету не принесли. Один раз, другий, третій… Таке було враження, що ми втратили щось дуже близьке і потрібне. Зрозуміли: нам не вистачає нашої газети. І я не витримала: через тиждень пішла на пошту й оформила передплату на неї до кінця року, починаючи  з лютого.  
На 2009-й теж передплатили "Зорю Полтавщини" – одразу на всі 12 місяців, щоб потім себе не картати і не хвилюватися.
Дай Боже вам, шановні зоряни, якнайбільших тиражів. Радуйте нас, своїх передплатників, і надалі цікавими й змістовними матеріалами.

Дозвольте мені, вашій постійній читачці, освідчитись у найкращих почуттях  вам, працівникам улюбленої газети, і самій "Зорі  Полтавщини". Вона по життю завжди була зі мною поруч. У далекі 60-ті роки минулого століття я працювала бібліотекарем у селі Климівці Карлівського району. Бувало, їздила до механізаторів, полільниць – проводила таку собі політінформацію в польових умовах. То завжди з собою брала "Зорю Полтавщини". Улюблена газета виручала своїми цікавими і життєвими матеріалами. Я читала працівникам цікаві оповідання, гуморески, повісті, що друкували на сторінках "Зорі…"
У бібліотеці тематичні папки укомплектовувала вирізками із "Зорі Полтавщини". В ній часто друкували статті на історичні, мистецькі теми, про наукові винаходи тощо.
У газеті, яка має й береже свої традиції, завжди друкували матеріали про простих людей – колгосп-ників, сільських учителів, доярок, яких знала особисто. А про тих, кого знаєш, читати особливо цікаво…
Зараз я мешкаю у Кобеляках. Хворію, болять ноги. Майже не ходжу. Дякую добрим сусідам і знайомим, які купують мені хліб і до хліба, бо донька не завжди має можливість прийти. Отримую 631 гривню пенсії, але все одно передплачую улюблену газету. Сусіди сприймають мене, як дивачку: мовляв, краще б собі м'яса купила. Але я не можу без "Зорі…": в ній і програма телепередач є, і про останні новини повідомляють. Дуже цікаві в газеті додатки. Тож дякую вам за змістовну і різнопланову газету, а ще – за розіграш заохочувальних призів для передплатників…
Нехай вам усім, любі працівники редакції, у Новому 2009 році щастить в особистому житті, й усе ладиться на роботі. Побільше вам таких диваків, як я!..

Дорогі мої зоряни!
Я вам вдячна від душі,
Бо навчилася читати
По воєнній тій "Зорі…".
Тож і досі вас читаю,
Кожен номер ваш чекаю…
Дуже вдячна за додатки:
Актуальні всі вони.
Всі змістовні, в них конкретну
Знайдеш відповідь завжди.
Зігріває душу "Зустріч",
"Здоров'я"  сили додає,
"Сім'я"  всім приклад подає.
І "Порадниця" порадить,
Що робити, як, коли.
Інші корисні додатки
Так потрібні всім в житті…
Хоч набридли безпорядки,
Та в "Зорі…" надія є!
Кращі згодом будуть люди,
Бо "Зоря…" всіх надихає,
Бо "Зоря…" допомагає,
Бо "Зоря…" всіх зігріває,
І єднає, і навчає,
З кожним роком розквітає
Й цікавішою стає.
Вірш на пам'ять – всім зорянам
Написала від душі.
Я бажаю вам натхнення,
Сили й мудрості в житті!

Щиро вдячний за розіграш призів для  передплатників шанованої і улюбленої газети. Палкі вітання творцям "Зорі Полтавщини". Спасибі вам, що створюєте таку газету, даруючи своїми публікаціями натхнення читачам. Спасибі вам за спілкування!

Я – давня шанувальниця вашої газети. Все життя, скільки себе пам'ятаю, в нашій сім'ї завжди читали "Зорю Полтавщини". Її передплачували батьки, а тепер і я ось отримую уже протягом 30 років. Цікава вона і для моїх дітей та онуків. Вони теж читають газету із задоволенням.
Ми любимо вашу газету за те, що в ній багато корисної та цікавої інформації, особливо в додатках "Сійся, родися!..", "Здоров'я", "Ситуація". Особливо любимо додаток "Зустріч": самі читаємо і радимо своїм знайомим. А ще нам дуже зручно, що в "Зорі Полтавщини" друкується програма телепередач.
Тож дякуємо вам, зоряни, за все: за те, що прочитали нашого листа, за приз, який сподіваємося виграти. Будьте здорові, на все добре!

Я – давній передплатник "Зорі Полтавщини". Наступного року виповниться 50 років відтоді, як почала передплачувати вашу газету. Вперше виписала її, коли ще була студенткою технікуму. Як і раніше, багато років тому, так і тепер перечитую улюблене видання від першого до останнього рядочка.
Ніколи не замислювалася над тим, чи газету передплатити, чи ліки купити. А от тепер довелося, бо у 75 років вже маю багато болячок. Та й не всі номери подобаються останнім часом: дуже багато друкується рекламних матеріалів. Я розумію, що реклама – це гроші, але як обридає, та ще й коли вона одна й та сама в кожному номері! А ще виклики до суду: цікаво, чи їх читають хоч ті, кого це безпосередньо стосується? А якщо будуть дострокові вибори, кожна партія знову сипатиме вже відомими обіцянками, обливатиме одна одну брудом, використовуючи при цьому телеефір і газети. Таке враження, що нашою державою керують баба Палажка і баба Параска разом із Кайдашами. Знову пхатимуть у поштові скриньки різний передвиборний непотріб. Краще б за гроші, які щоразу витрачають на передвиборну агітацію, видрукували якусь книжку для дітей. Та й що змінять ті вибори? Хтось із кимось поміняється кріслом – і все!..
Вибачте, будь ласка, мене, за відвертість. Але дуже хочеться мати таку газету, щоб у ній завжди було що почитати.
За 50 років, що я виписую "Зорю Полтавщини", вона стала для мене неначе другом. Тож я хочу, щоб вона ним і лишалася.
Будьте здоровими, шановні працівники редакції. Бажаю вам успіхів у вашій нелегкій роботі!
P.S. Йду передплачувати "Зорю…".

Зоря Полтавщини, Вівторок, 30 грудня 2008 р., 6 стор.