На жаль, ціна на природний газ нестримно повзе до недосяжних для пересічних споживачів відміток. У яку ж ціну обійдеться підприємству і покупцеві, скажімо, добове гусеня? Про це і запитую у Івана Михайловича. Знаю його відтоді, як він ще працював головою колгоспу в приміській Вовнянці й там пройшов добру школу… Ні, не школу – академію господарювання. Всього бувало. Не було тільки такого, щоб селянський син Іван Безлунний безпорадно розводив руками навіть перед стихійним лихом.
– Запитання, самі розумієте, не з легких, – відповів директор. – Оте безчинство з поставками природного газу, на якому гріють руки новоспечені скоробагатьки, не обмине і нас.
– Хоч-не-хоч, – веду своєї, – а ціни на гусенят, каченят, бройлерів, курчат доведеться підвищувати. Чи як?
– Ми ж не політикани, у яких сім п’ятниць на тиждень. Обіцяли людям, що ціни на молодняк птиці підвищувати не будемо, то й слова свого дотримаємо.
– Але ж без тепла пташенята не “лупляться”…
Замість пояснення директор запросив оглянути інкубаційний цех, де за допомогою сучасних приладів забезпечують технологічно необхідні температури та вологість повітря. В автоматичному режимі на природному газі працює опалювальний котел.
– Це єдине з виробничих приміщень, – пояснив директор, – яке опалюється дорогим природним газом. Тут споживаємо приблизно 10–12 відсотків тепла, необхідного підприємству в опалювальний сезон.
– А решта приміщень обігріваються сонячними батареями чи що? – не втримуюсь від іронії.
– Не кепкуйте! – відказав Іван Михайлович. – Зараз самі побачите і, якщо захочете, зможете погрітися у побутових кімнатах.
На кожній із трьох гусячих ферм у приміщеннях для птахівників встановлені цегляні груби, які майстерно кладе пічник Олександр Бойко. Його груби надійно обігрівають, крім гусятників, майстерню і побутову кімнату тракторної бригади, гараж. Загалом на підприємстві кочегари, а за сумісництвом – і нічні сторожі, готові розтопити хоч і всі дев’ять груб. Вранці люди приходять на роботу в уже обігріті приміщення, для запарювання кормів та інших потреб є гаряча вода.
Паливо для груб – відходи сусідньої пилорами, сухе гілля з довколишніх лісосмуг, бурелом і увесь непотріб, який може горіти та перетворюватися на тепло. Заготовляють дрова самі працівники виробничих підрозділів. Бо ж ніхто інший, крім них, більше не зацікавлений, щоб і в морози та хурделиці працювати в теплі та затишку.
Наостанок Іван Михайлович ще раз запевнив, що, попри усі чвари довкола ціни на природний газ, на інкубаторно-птахівничому підприємстві підвищувати ціну на молодняк не будуть і виведуть його стільки, щоб задовольнити попит не лише миргородців, а й жителів довколишніх районів. А він із тих директорів, які знають ціну пального, палива і бережуть власну репутацію. Така у нього арифметика.
Зоря Полтавщини, П’ятниця, 19 грудня 2008 р., 1 стор.