Далеко не завжди фінансові можливості відповідають навіть заниженим стандартам. І тут багато залежить від сільського голови, депутатів, їх уміння знайти спільну мову з місцевими підприємцями, сільгосппідприємствами, мобілізувати резерви поповнення бюджету, забезпечити раціональне використання коштів. Якщо це вдається, то й під тінню бідності з’являються промені позитивних зрушень.
Хто хоче працювати,
той шукає можливості
На території Федорівської сільської ради Карлівського району діють ТОВ “Федорівка і К”, дванадцять фермерських господарств. Немалу частину земельних паїв селян орендують ТОВ “Ланнівська МТС” (структурний підрозділ ВАТ “Бурякорадгосп Ланнівський”) і ТОВ “Жовтень”. На жаль, очікуваних вагомих дивідендів з різних причин – і об’єктивних, і суб’єктивних – селяни-орендодавці не отримують. Утримання всієї соціальної сфери лягло на плечі сільської ради. А це – амбулаторія сімейної медицини, сільський Будинок культури, бібліотека-філіал, дитячий садок, дороги, мости через річку Орчик… Основним джерелом наповнення сільської казни є плата за землю, однак щороку при затвердженні бюджету і його видаткової частини депутатам доводиться констатувати, що грошей катастрофічно не вистачає. Зрештою, з цим болючим питанням щороку стикаються всі колеги Федорівського сільського голови Віктора Борисенка. Треба віддати належне Віктору Володимировичу: він у цій складній ситуації рук не опустив. Ось хоча б такий факт. У свій час на баланс сільської ради було передано п’ять водонапірних башт, завдяки яким забезпечували питною водою більше третини жителів села. Їх утримання можна було б перекласти на сільський комунгосп, але комунальна служба – слабка. Сільська рада та її голова вирішили створити об’єднання співвласників діючої системи водопостачання. Завдяки цьому за останні роки змогли замінити кілька водонапірних башт на нові (кожна з них – це 10–20 тисяч гривень), встановити відповідне автоматичне обладнання.
Багато проблем накопичилося у сільському Будинку культури. Для ремонту лише глядацької зали потрібна не одна тисяча гривень. Місцевий бюджет коштів на це не має. Виручає підприємливість. Працівники культосвітнього закладу заробляють кошти самі – за рахунок проведення дискотек та інших культурно-масових заходів. Частину зароблених грошей спрямували на ремонт системи опалення.
Власними силами медики відремонтували приміщення амбулаторії сімейної медицини. У ремонті дитсадка брали участь батьки вихованців закладу.
Вирішується у Федорівці й проблема освітлення вулиць. Вагому підтримку в цьому надає голова районної ради Петро Світлик. Було залучено кошти місцевих приватних підприємців та всіх жителів Федорівки. Тож незабаром на сільських вулицях засяють ліхтарі.
На території сільради діють три сільськогосподарських підприємства. Із розумінням сприймає сільські проблеми і допомагає їх вирішити генеральний директор ТОВ “Жовтень” Іван Калініченко. Орендуючи тут близько тисячі гектарів землі, Іван Іванович із власної ініціативи щороку виділяє сільраді на соціальні потреби по 20 гривень за кожний орендований гектар. Це понад усі обов’язкові платежі. І хоч сума порівняно невелика, але й вона стає у великій нагоді. Підвозити учнів місцевої школи у міжшкільний навчально-виробничий комбінат теж допомагає Іван Калініченко. Лише на нього при розв’язанні інших невідкладних питань може розраховувати сільський голова. Щоправда, за прикладом Івана Калініченка у нинішньому році вирішили виділяти з розрахунку за кожний орендований гектар на соціальні потреби села названу суму й у ТОВ “Ланнівська МТС”.
Більше б таких ініціатив.
Без “наших” і “ваших”
Проблема тісних партнерських зв’язків між “базовиками” і органами місцевого самоврядування сьогодні, на жаль, більше моральна, ніж правова. У правовому полі все зводиться до обов’язкової орендної плати. Більше ніяких зобов’язань орендар на себе не бере. В цьому плані якісно нові паростки співдружності місцевої влади і господарників – у Максимівці. На території сільради – п’ять сільських населених пунктів і два базових сільгосппідприємства. Здавалося б, в таких умовах найбільш складною мала бути проблема підвезення учнів, транспортного обслуговування жителів. Всі ці турботи взяли на себе СТОВ “Світоч” і СТОВ “Вітчизна”, де генеральними директорами Василь Кириченко і Володимир Литвин. Для СТОВ “Світоч” лише підвезення школярів щороку обходиться в суму понад п’ятдесят тисяч гривень, але в господарстві вважають такі інвестиції своїм обов’язком.
Коли навесні сільська рада і її голова Микола Черкаський вирішили придбати 150 саджанців берізок для облаштування в центрі села алеї Слави, витрати взяли на себе теж “базовики”. Тут справедливо вважають, що в даному випадку працюють не просто на територіальну громаду, а й на її майбутнє.
– Автобус нашого сільгосппідприємства, – розповідає Василь Кириченко, – регулярно курсує з Володимирівки (там розташована центральна садиба “Світоча”. – Авт.) у Максимівку, а при потребі – і в Карлівку. Немало пасажирів взагалі не працюють у “Світочі”, але ми не ділимо їх на “наших” і “ваших”, адже всі вони – жителі нашого села.
Завдяки такій допомозі сільрада має можливість краще фінансувати заклади соціальної сфери, вирішувати питання благоустрою сіл. Для потреб амбулаторії, скажімо, придбано кардіологічний апарат за вісім тисяч гривень, і завдяки йому вже врятовано життя двох односельців.
За кошти сільради також куплено міні-техніку для виконання необхідних робіт із благоустрою, щороку в селах облаштовується нічним освітленням по одній вулиці. Всі заклади культури у зимовий час опалюються. Хоч бюджетних коштів на виконання всіх запланованих робіт не вистачає. Але коли об’єднуються зусилля, коли є взаєморозуміння, перепони долаються.
* * *
Хтось, прочитавши цю кореспонденцію, може сказати: у нас краща ситуація. А хтось по-доброму позаздрить. Бо умови роботи й можливості не скрізь однакові. І готових рецептів тут, звісно, немає і бути не може. Але в тому, що давно назріла пора на законодавчому рівні значно більше прав і повноважень надати органам місцевого самоврядування, особливо у формуванні й наповненні місцевих бюджетів, сумніватися не доводиться.
“Зоря Полтавщини”, 1 стор., 17_12_08
Хто хоче працювати,
той шукає можливості
На території Федорівської сільської ради Карлівського району діють ТОВ “Федорівка і К”, дванадцять фермерських господарств. Немалу частину земельних паїв селян орендують ТОВ “Ланнівська МТС” (структурний підрозділ ВАТ “Бурякорадгосп Ланнівський”) і ТОВ “Жовтень”. На жаль, очікуваних вагомих дивідендів з різних причин – і об’єктивних, і суб’єктивних – селяни-орендодавці не отримують. Утримання всієї соціальної сфери лягло на плечі сільської ради. А це – амбулаторія сімейної медицини, сільський Будинок культури, бібліотека-філіал, дитячий садок, дороги, мости через річку Орчик… Основним джерелом наповнення сільської казни є плата за землю, однак щороку при затвердженні бюджету і його видаткової частини депутатам доводиться констатувати, що грошей катастрофічно не вистачає. Зрештою, з цим болючим питанням щороку стикаються всі колеги Федорівського сільського голови Віктора Борисенка. Треба віддати належне Віктору Володимировичу: він у цій складній ситуації рук не опустив. Ось хоча б такий факт. У свій час на баланс сільської ради було передано п’ять водонапірних башт, завдяки яким забезпечували питною водою більше третини жителів села. Їх утримання можна було б перекласти на сільський комунгосп, але комунальна служба – слабка. Сільська рада та її голова вирішили створити об’єднання співвласників діючої системи водопостачання. Завдяки цьому за останні роки змогли замінити кілька водонапірних башт на нові (кожна з них – це 10–20 тисяч гривень), встановити відповідне автоматичне обладнання.
Багато проблем накопичилося у сільському Будинку культури. Для ремонту лише глядацької зали потрібна не одна тисяча гривень. Місцевий бюджет коштів на це не має. Виручає підприємливість. Працівники культосвітнього закладу заробляють кошти самі – за рахунок проведення дискотек та інших культурно-масових заходів. Частину зароблених грошей спрямували на ремонт системи опалення.
Власними силами медики відремонтували приміщення амбулаторії сімейної медицини. У ремонті дитсадка брали участь батьки вихованців закладу.
Вирішується у Федорівці й проблема освітлення вулиць. Вагому підтримку в цьому надає голова районної ради Петро Світлик. Було залучено кошти місцевих приватних підприємців та всіх жителів Федорівки. Тож незабаром на сільських вулицях засяють ліхтарі.
На території сільради діють три сільськогосподарських підприємства. Із розумінням сприймає сільські проблеми і допомагає їх вирішити генеральний директор ТОВ “Жовтень” Іван Калініченко. Орендуючи тут близько тисячі гектарів землі, Іван Іванович із власної ініціативи щороку виділяє сільраді на соціальні потреби по 20 гривень за кожний орендований гектар. Це понад усі обов’язкові платежі. І хоч сума порівняно невелика, але й вона стає у великій нагоді. Підвозити учнів місцевої школи у міжшкільний навчально-виробничий комбінат теж допомагає Іван Калініченко. Лише на нього при розв’язанні інших невідкладних питань може розраховувати сільський голова. Щоправда, за прикладом Івана Калініченка у нинішньому році вирішили виділяти з розрахунку за кожний орендований гектар на соціальні потреби села названу суму й у ТОВ “Ланнівська МТС”.
Більше б таких ініціатив.
Без “наших” і “ваших”
Проблема тісних партнерських зв’язків між “базовиками” і органами місцевого самоврядування сьогодні, на жаль, більше моральна, ніж правова. У правовому полі все зводиться до обов’язкової орендної плати. Більше ніяких зобов’язань орендар на себе не бере. В цьому плані якісно нові паростки співдружності місцевої влади і господарників – у Максимівці. На території сільради – п’ять сільських населених пунктів і два базових сільгосппідприємства. Здавалося б, в таких умовах найбільш складною мала бути проблема підвезення учнів, транспортного обслуговування жителів. Всі ці турботи взяли на себе СТОВ “Світоч” і СТОВ “Вітчизна”, де генеральними директорами Василь Кириченко і Володимир Литвин. Для СТОВ “Світоч” лише підвезення школярів щороку обходиться в суму понад п’ятдесят тисяч гривень, але в господарстві вважають такі інвестиції своїм обов’язком.
Коли навесні сільська рада і її голова Микола Черкаський вирішили придбати 150 саджанців берізок для облаштування в центрі села алеї Слави, витрати взяли на себе теж “базовики”. Тут справедливо вважають, що в даному випадку працюють не просто на територіальну громаду, а й на її майбутнє.
– Автобус нашого сільгосппідприємства, – розповідає Василь Кириченко, – регулярно курсує з Володимирівки (там розташована центральна садиба “Світоча”. – Авт.) у Максимівку, а при потребі – і в Карлівку. Немало пасажирів взагалі не працюють у “Світочі”, але ми не ділимо їх на “наших” і “ваших”, адже всі вони – жителі нашого села.
Завдяки такій допомозі сільрада має можливість краще фінансувати заклади соціальної сфери, вирішувати питання благоустрою сіл. Для потреб амбулаторії, скажімо, придбано кардіологічний апарат за вісім тисяч гривень, і завдяки йому вже врятовано життя двох односельців.
За кошти сільради також куплено міні-техніку для виконання необхідних робіт із благоустрою, щороку в селах облаштовується нічним освітленням по одній вулиці. Всі заклади культури у зимовий час опалюються. Хоч бюджетних коштів на виконання всіх запланованих робіт не вистачає. Але коли об’єднуються зусилля, коли є взаєморозуміння, перепони долаються.
* * *
Хтось, прочитавши цю кореспонденцію, може сказати: у нас краща ситуація. А хтось по-доброму позаздрить. Бо умови роботи й можливості не скрізь однакові. І готових рецептів тут, звісно, немає і бути не може. Але в тому, що давно назріла пора на законодавчому рівні значно більше прав і повноважень надати органам місцевого самоврядування, особливо у формуванні й наповненні місцевих бюджетів, сумніватися не доводиться.
“Зоря Полтавщини”, 1 стор., 17_12_08
Рубрика: 
