– Протягом десятків років у Великій Багачці була прекрасна футбольна команда "Харчовик", що функціонувала на базі колишнього радгоспу "Багачанський". Цей колектив знали не тільки в Полтавській області, а й на загальноукраїнському рівні. З плином років, на жаль, тривалий час в обласних змаганнях жодна команда з нашого району не виступала, і я, зайнявши керівну посаду, вирішив виправити ситуацію. Спочатку зібрав ветеранів футболу нашого краю та фахівців, щоб з'ясувати, що потрібно бодай для того, аби заявитися в другу лігу. Потім поспілкувався з директором комбікормового заводу Ігорем Діденком та директором ТОВ "Багачанське" Володимиром Журавлем. Ми вирішили сформувати команду, більше того, кожен підприємець –  свою. У районі створили футбольну раду, головою якої обрали мене, і справа закипіла. Новостворені команди демонстрували пристойну гру, але ж треба було обрати єдину, яка представлятиме наш район. Конкуренція призвела до того, що кожен керівник старався більше коштів укласти в свою команду, почали підсилювати їх гравцями вищого класу. Згодом Ігор Діденко та Володимир Журавель все-таки створили один потужний колектив, який назвали ФК "Велика Багачка".
– Вікторе Анатолійовичу, як Вам удавалося знаходити кошти на фінансування клубу?
– Великобагачанський край – аграрний і надвеликими прибутками похвалитися не може. Головне, щоб влада та підприємці району були зацікавлені в розвитку футболу. Певні кошти, безперечно, виділяються з бюджету району, частина грошей надходить від підприємців, але головний тягар на собі несуть Великобагачанський комбікормовий завод та ТОВ "Багачанський". Якби люди фанатично не любили футбол, то нічого б цього не було. Останнім часом значну допомогу великобагачанському футболу надає президент ПФЛ, народний депутат України Равіль Сафіулін. Він неодноразово приїздив у наш край і бачив на власні очі, як виділені ним кошти йдуть на розвиток спорту, зокрема футболу.
– У чому феномен ФК "Велика Багачка", який, дебютувавши в другій лізі, відразу ж став переможцем, а вже з наступного сезону – чемпіоном Полтавщини?
– Це, на мою думку, сукупність факторів. У першу чергу, коли гравці й тренери бачать, яке ставлення до них з боку керівників команди, їм хочеться грати й вигравати. Постійно поліпшується матеріально-технічна база, вирішуються всі нагальні питання – щодо організації проїзду, харчування, тренування та й про дозвілля не забувають. Я часто спілкувався з гравцями команди, які прийшли з інших колективів і виступали на високому рівні. Вони задоволені умовами, дружньою атмосферою в колективі, а головне – мають бажання грати. Неодноразово нашим гравцям надходили вигідні пропозиції з інших клубів, але вони відмовлялися. Мабуть, феномен полягає в людському факторі.
– Цього року молодіжний склад ФК "Велика Багачка" теж боровся за золоті медалі, але здобув "срібло". Тож увага дитячо-юнацькому футболу у Великій Багачці теж приділяється?
– Велика увага зараз приділяється футболу в закладах освіти, з боку меценатів, та й доросла команда своїми успіхами показує хороший приклад. Наші тренери не цураються їздити по селах і шукати талановитих дітей. У нас же немає такого вибору, як у Кременчука, юнацька команда якого стала переможцем нинішнього року.
– Думка футбольних фахівців така, що ФК "Велика Багачка" вже давно переріс чемпіонат Полтавщини і треба йти на підвищення в класі. Чи потрібно, а головне – чи посильно це команді?
– На жаль, непосильно. Фінансові можливості поки що стримують такі наміри.
Далі до нашої розмови приєднується головний тренер ФК "Велика Багачка" Олег Калюжний.
– Олеже Михайловичу, Ви з другого кола чемпіонату очолили команду, вона не збавила темпу і показала високі результати. Ви граючий тренер і, мабуть, у колективі з перших днів?
– Практично так. Я прийшов у команду, коли вона вже вийшла в першу лігу. Мене сюди запросив попередній наставник Володимир Гришко. Тож чотири роки я виступаю за ФК "Велика Багачка", а останні півроку – граючий тренер.
– А до цього Ви де гартували свою майстерність?
– Я виступав у командах майстрів. Зокрема, у колективах другої ліги України "Рось" (Біла Церква), "Електрон" (Ромни) та інших. Останній мій футбольний клуб – з Димитрова Донецької області.
– Ви є вихованцем футболу Полтавщини?
– Так, я тренувався у Полтавській ДЮСШ з футболу в Олександра Горностаєва, а звідти пішов у команди майстрів.
– Як здійснюється тренувальний процес команди?
– Кожної зими у місцевому санаторії "Псьол" у нас проводяться два тренувальних збори по п'ятнадцять днів. Загалом тренувань у нас три-чотири на тиждень. У нас є два поля: основне – у Великій Багачці та запасне – в селі Байрак.
– Цього року ви за кілька турів до закінчення чемпіонату стали чемпіонами. Складається враження, що у ФК “Велика Багачка” не було достойних суперників.
– Кожна перемога давалася непросто. Хоча ми й зіграли один раз унічию і жодного разу не поступилися, та це не означає, що рівень чемпіонату погіршився.
“Зоря Полтавщини”, 10_12_08, 1 стор.