Вона розповіла, що Українська головна визвольна рада (УГВР) була створена Українською повстанською армією у роки Другої світової війни на територіях, звільнених від німецьких окупантів. Ця організація стала своєрідним українським парламентом, який проіснував упродовж 10 років, аж до моменту взяття у полон останнього генерального секретаря УГВР Василя Кука. Головною метою ради була боротьба за незалежність України.
Наталія Осьмак багато розповідала про свого батька – його міцний характер, залізну волю, відданість Україні, за що він і поплатився життям. У 1944 році – арешт, у 1947-му – суворий вирок – 25 років навіть не таборів, а тюрми. Його соратники отримали теж по "четвертаку". І коли в СРСР 25 років ув'язнення замінили на 15, це чомусь не стосувалося Осьмака та його побратимів. У 1960 році президент УГВР помер у тюрмі, через тиждень після того, як йому виповнилося 70. Там його й поховали. І тільки 11 грудня 2004 року прах Кирила Осьмака було перенесено до Києва, на Байковий цвинтар.
– Воїни УПА – це не бандити, – каже Наталія Осьмак, – як до цього часу дехто вважає, що є дивним чути у незалежній державі, за яку вони боролися. Ці люди були захисниками України, відстоювали її інтереси, палко й самовіддано відрікаючись заради національної ідеї від багатьох земних благ.
В останній день роботи виставки її відвідувачів також привітали заступник голови обласної ради Петро Ворона, начальник Управління Служби безпеки України у Полтавській області Мирослав Василина, заступник міського голови Полтави Віталій Нікіпелов, директор Полтавського краєзнавчого музею Катерина Фесик. Вони наголошували, що подібні заходи сприяють пробудженню в людей національної самосвідомості, потягу до пізнання реальної, а не перекрученої, як це було в радянські часи, історії. І, судячи з книги відгуків, виставка мала широкий резонанс серед полтавської громадськості. У книзі є як щирі слова подяки, так і щира неприязнь та заперечення. А це, наголошували виступаючі, свідчить про небайдуже ставлення до виставки. Тож є сенс і в майбутньому продовжити практику проведення подібних заходів.
“Зоря Полтавщини”, 2 стор., 3_12_08
Наталія Осьмак багато розповідала про свого батька – його міцний характер, залізну волю, відданість Україні, за що він і поплатився життям. У 1944 році – арешт, у 1947-му – суворий вирок – 25 років навіть не таборів, а тюрми. Його соратники отримали теж по "четвертаку". І коли в СРСР 25 років ув'язнення замінили на 15, це чомусь не стосувалося Осьмака та його побратимів. У 1960 році президент УГВР помер у тюрмі, через тиждень після того, як йому виповнилося 70. Там його й поховали. І тільки 11 грудня 2004 року прах Кирила Осьмака було перенесено до Києва, на Байковий цвинтар.
– Воїни УПА – це не бандити, – каже Наталія Осьмак, – як до цього часу дехто вважає, що є дивним чути у незалежній державі, за яку вони боролися. Ці люди були захисниками України, відстоювали її інтереси, палко й самовіддано відрікаючись заради національної ідеї від багатьох земних благ.
В останній день роботи виставки її відвідувачів також привітали заступник голови обласної ради Петро Ворона, начальник Управління Служби безпеки України у Полтавській області Мирослав Василина, заступник міського голови Полтави Віталій Нікіпелов, директор Полтавського краєзнавчого музею Катерина Фесик. Вони наголошували, що подібні заходи сприяють пробудженню в людей національної самосвідомості, потягу до пізнання реальної, а не перекрученої, як це було в радянські часи, історії. І, судячи з книги відгуків, виставка мала широкий резонанс серед полтавської громадськості. У книзі є як щирі слова подяки, так і щира неприязнь та заперечення. А це, наголошували виступаючі, свідчить про небайдуже ставлення до виставки. Тож є сенс і в майбутньому продовжити практику проведення подібних заходів.
“Зоря Полтавщини”, 2 стор., 3_12_08
Рубрика: 
