Вітамін D стимулює всмоктування кальцію і магнію у кишковому тракті, а також не дає можливості ниркам виводити з сечею фосфати, які теж необхідні для формування кісток.
Нестача вітаміну D через порушення його всмоктування або обміну зумовлює розм'якшення кісток, тобто порушуються процеси мінералізації кісткової тканини, відтак знижуються функції хрящової тканини. На рентгенограмах помітні ознаки "віконної рами" – зникає губчаста кістка.
Вживання великих кількостей насичених жирів, цукру, алкоголю знижує вміст вітаміну D в організмі. Цьому процесу сприяє також і куріння.
У США вітамін D додають до молока. Під дією сонячного проміння він запобігає рахіту в дітей.
Рахіт у дітей уперше описав англійський лікар Даніель Уїтлер, який досліджував підлітків, котрі працювали в темних приміщеннях і погано харчувалися. З віком у людей різко знижується поглинання вітаміну D у кишковому тракті. Тому американська Академія наук рекомендувала добову потребу вітаміну D для людей похилого віку (50–70 років і більше) 400–600 МО.
Але слід пам'ятати, що й передозування вітаміну D у будь-якому віці шкідливе – підвищується концентрація кальцію у кістках, які стають дуже щільними і також легко ламаються. Крім того, порушується функція шлунку і кишківника (зниження апетиту, нудота, блювання), а також люди відчувають слабкість, роздратованість, безсоння.
У людей похилого віку великі дози вітаміну D можуть призвести до відкладання кальцію на стінках судин разом із холестерином, що пришвидшує атеросклероз.
Організму, крім вітаміну D, також необхідні вітаміни А, Е, С і групи В.
Вітамін А міститься в овочах (морква, гарбуз), фруктах, печінці тварин, риб, вершковому маслі, жовтках яєць. Його нестача гальмує ріст та розвиток дітей, зумовлює порушення зору, захворювання шкіри, зниження імунітету.
Вітамін Е сприяє нормальному обміну вітаміну D у печінці, як антиоксидант, він уловлює вільні радикали і нейтралізує їх, таким чином захищає клітини від руйнування. Крім того, бере участь в обміні білків, сприяє розвитку м'язів і забезпечує тканини киснем. Надходить вітамін Е до організму в основному з рослинними оліями.
Вітамін С (аскорбінова кислота) потрапляє до організму з продуктами рослинного походження (шипшина, смородина, фрукти, цитрусові, овочі, зелень). Цей вітамін також тісно пов'язаний з обміном білка. Він особливо необхідний для синтезу колагену, який є головним білковим компонентом сполучної тканини загалом і суглобів у тому числі. Крім того, вітамін С, як і вітамін Е, може уловлювати вільні радикали.
Вітаміни групи В мають широкий спектр дії.
Вітамін В1 (тіамін) містять бобові, хліб, крупи, сир, яйця, печінка, м'ясо, дріжджі. Від його нестачі погіршується функція нервової, серцево-судинної систем та шлунково-кишкового тракту.
Вітамін В2 (рибофлавін) надходить до організму з крупами, сиром, молоком, печінкою. Він бере участь у білковому, вуглеводному і жировому обмінах. Через нестачу вітаміну В2 порушуються функції органів травлення, особливо печінки, та процеси росту.
Вітамін В12 (кобаламін) міститься у печінці, нирках, м'ясі, сирі, сардинах, атлантичному оселедці. Бере участь у регуляції кровотворення, стимулює ріст.
Таким чином, вітаміни мають високу біологічну активність, навіть незначна їх нестача призводить до гіпоавітамінозу і відповідно до зниження функціонального стану організму загалом і кісткової системи зокрема.
Останнім часом помічено значне "омолодження" хвороб кісток. Навіть дітей із остеопорозом уже чимало. Це залежить від обміну речовин, зокрема мінералів, за які "відповідає" ендокринна система.
Остеопороз
і ендокринна система
ЩитоподІбна залоза. Гормони залози мають велике значення для організму – вони впливають на всі види обміну речовин.
Відомо, що функціональною одиницею залози є фолікул, у якому відбувається біосинтез тиреоїдних гормонів (Т3, Т4).
Біля фолікулярних тканин синтезується кальцитонін. Він знижує рівень кальцію у крові, сприяє його фіксації в кістках. Крім того, є антагоністом, тобто виявляє протилежну дію щодо паратирину – гормону паращитоподібної залози.
Паращитоподібні залози містяться на задній поверхні щитоподібної. Гормон паратирин стимулює функцію остеобластів (один із видів клітин кісток) і сприяє виведенню іонів кальцію і фосфору з кісток у плазму крові.
У разі зниження функції цих залоз, тобто за відносної чи абсолютної нестачі паратирину, розвивається гіпокальціємія (зниження) вмісту кальцію у крові, що викликає нервове і м'язове збудження і симптоми тонічних судом.
Підвищення функції паращитоподібних залоз (гіперфункція) зумовлює зростання кількості кальцію і фосфору в крові, а в кістках – зменшення. Наслідок – остеопороз, розм'якшення кісток, викривлення, переломи, камені в нирках. Для нормальної структури кісток потрібен баланс між кількістю кальцію і фосфору в крові та кістках.
Надниркові залози. За деяких захворювань надниркових залоз у кров надходить підвищена кількість їхніх гормонів – глюкокортикоїдів, які пригнічують синтез і підвищують розпад.
Внаслідок цього зменшується кількість білка у сполучних тканинах і м'язах. Останні поступово атрофуються.
Зменшується також білкова матриця в кістках і кількість кальцію, що також призводить до остеопорозу.
Підшлункова залоза. У хворих на декомпенсований цукровий діабет розвивається системний остеопороз – остеоартропатія (остео – кістка, патія – хвороба, артро – суглоб) хребта і великих суглобів.
Встановлено, що за цукрового діабету в основі враження м'язів, кісток і суглобів лежать метаболічні зміни – підвищений розпад білка і зниження його синтезу, що спричиняє враження нервової системи.
Порушення мікроциркуляції призводить до ангіопатії (захворювання судин) та артропатії, тобто до хворобливих змін у судинній, нервовій системах та суглобах.
Статеві залози. Гормони статевих залоз – регулятори кальцієвого гомеостазу. До 50 років остеопороз і остеоартроз трапляються у чоловіків і жінок приблизно з однаковою частотою, а після 50 років у жінок захворювання суглобів розвиваються частіше. Це зумовлено віковою перебудовою у нейроендокринній системі – гіпоталамусі (частина мозку) і гіпофізі. У свою чергу це призводить до порушення генеративної і гормонотворної функцій яєчників. Останні виробляють менше статевих гормонів – естрогенів, які беруть участь в обміні кальцію. Це так званий клімактеричний остеопороз.
За даними українських науковців, ризик остеопоретичних переломів у жінок після 50 років становить 35,7 відсотка, у чоловіків – 13,1. Як зазначалося вище, останнім часом трапляється чимало випадків остеопорозу і в дітей.
Перелом шийки стегна у людей похилого віку є серйозним ускладненням остеопорозу.
Серед кісток скелета найураженіші тіла хребців, переломи яких трапляються без будь-яких серйозних фізичних дій (наприклад, під час чхання, кашлю).
Запобігти остеопорозу набагато легше, ніж його лікувати. Тому з раннього дитинства треба пильнувати за своїм здоров'ям і пам'ятати, що організм людини – складна неповторна сукупність клітин, органів і систем, особливо ендокринної системи, що тісно між собою взаємопов'язані й становлять єдине ціле.
Неповноцінне харчування, не- збалансоване за мікроелементами і вітамінами, спричиняє порушення обміну речовин, що, в свою чергу, призводить до остеопорозу і частих переломів кісток.

Зоря Полтавщини, 7 стор., П’ятниця, 28 листопада 2008 р.