У його роботі взяли участь заступник голови облдержадміністрації Надія Мякушко, начальник головного управління охорони здоров'я облдержадміністрації Віктор Лисак, голова постійної комісії обласної ради з питань охорони здоров'я та соціального захисту населення, головний лікар 4-ї міської клінічної лікарні м. Полтави Леонід Куроєдов, ректор Української медичної стоматологічної академії В'ячеслав Ждан, головний державний санітарний лікар області Валентин Шаповал, головний лікар обласної клінічної лікарні імені М.В. Скліфосовського Євген Скалянський, головний лікар обласного клінічного онкологічного диспансеру Володимир Лукашенко, головний лікар Кременчуцької міської дитячої лікарні Юрій Попенко, головний лікар обласного центру медико-соціальної експертизи Тетяна Жабо, начальник Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів Ольга Хмельницька, директор обласного комунального підприємства "Полтавафарм" Микола Клюс, головний лікар Диканської ЦРЛ Євген Гірняк, головний лікар Нехворощанської номерної районної лікарні љ2 Олексій Кулій, заступник голови громадської колегії при виконкомі Полтавської міської ради Олексій Шаманенко, інші гості редакції.
"Фунт профілактики вартий пуда лікування"
– Тема охорони здоров'я – одна з пріоритетних у нашій газеті. Насамперед тому, що вона пріоритетна для наших читачів, для всіх жителів області, – сказав, відкриваючи "круглий стіл", головний редактор всеукраїнської громадсько-політичної газети "Зоря Полтавщини" Григорій Гринь. – Адже власним здоров'ям, здоров'ям дітей, рідних, близьких ми опікуємося найбільше, бо в житті немає нічого дорожчого.
Цю думку продовжила заступник голови обласної державної адміністрації Надія Мякушко:
– Я погоджуюсь із тим, що здоров'ям ми опікуємося найбільше. Але, на жаль, уже тоді, коли захворіли і потребуємо інтенсивного лікування. Відтак і всі вимоги до системи охорони здоров'я – це вимоги хворих людей. Коли ми здорові, ми не замислюємося над тим, що краще сьогодні подбати про профілактику хвороб, ніж потім вкладати чималі кошти у лікування. Можливо, це прозвучить занадто категорично, але, на мою думку, хворіти й лікуватися має бути дорого, має бути невигідно. Перебувати на лікарняному має бути невигідно і збитково для сім'ї. А у нас сьогодні все навпаки. І так триватиме до того часу, поки ми не змінимо законодавчу базу, не змінимо стереотипи мислення. Поки кожен із нас не усвідомить, що хворіти – це дорого.
Коштів на охорону здоров'я не стане більше. Потрібно в існуючих рамках знаходити механізми і шляхи для надання якісної медичної допомоги. Оптимізувати лікарняні заклади так, щоб максимально наблизити медичну допомогу до пацієнта, щоб не виплачувати всі бюджетні гроші лише на зарплати медперсоналу й утримання закладів охорони здоров'я. Там, де достатньо амбулаторії сімейної медицини й одного сімейного лікаря, не треба утримувати тисячі квадратних метрів лікарні. А сьогодні ми маємо чесно сказати людям, що гроші йдуть здебільшого не на саму медичну послугу, вони йдуть на атрибутику.
Велике занепокоєння викликає низький рівень оплати праці медичних працівників. Навіть середній розмір пенсії по області вищий, ніж середня заробітна плата у медиків, яка становить 1180 гривень. Сьогодні вчитель-початківець без стажу отримує майже в півтора разу більшу заробітну плату, ніж молодий лікар. Хіба в змозі він утримувати сім'ю, сплачувати за квартиру, і взагалі – жити на таку зарплату? Але у суспільстві чомусь склалося поняття, що лікарі самі повинні добиватися свого благополуччя. Хто надаватиме людям допомогу, якщо медики вийдуть із транспарантами? Ми вже чули заклики на кшталт "Білими халатами встелити майдан!", та це не метод і не вихід.
До розмови долучився Віктор Лисак:
– Я хотів би звернутися до самого поняття здоров'я. Ми чомусь думаємо, що це і є надання медичної допомоги. І говоримо, що здоров'я залежить від медицини. Але Всесвітньою організацією охорони здоров'я вже доведено, що від медицини насправді залежить менше восьми відсотків, решта – інші фактори. Конституція України, зокрема стаття 49, говорить про безоплатність медичної допомоги. Але поряд із тим статтею 95 Конституції визначено, що медична допомога надається в тому обсязі, у якому вона фінансується.
Щодо системи охорони здоров'я, то в нашій країні триває постійний пошук шляхів її вдосконалення. І влада, і ми, медики, постійно шукаємо шляхи надання доступної, рівноправної медичної допомоги, ефективного використання тих ресурсів, які виділяє сьогодні держава на охорону здоров'я. Задля цього ми вивчаємо досвід інших країн, залучаємо європейські проекти, які працюють сьогодні на теренах нашої держави. Потребують змін основи законодавства про охорону здоров'я. Але насамперед потрібно чітко визначитися, яку систему ми будуємо – чи то на засадах медичного страхування, чи то на податковій системі, як, наприклад, у Швеції.
Продовжуючи тему фінансування медичної галузі, Леонід Куроєдов наголосив, що вже багато років поспіль при розподіленні коштів депутати обласної ради надають пріоритет охороні здоров'я. Основний курс – на будівництво нових сучасних лікарняних закладів. Зокрема, торік було завершено будівництво соматичного корпусу обласної клінічної лікарні імені М.В. Скліфосовського. Нині добудовується обласний протитуберкульозний диспансер. Уже в наступному році планується розпочати будівництво в Полтаві сучасної інфекційної лікарні. Поряд із цим триває й технічне переоснащення лікарень.
– Все це дуже добре, але чи замислюється хто-небудь над тим, як прожити лікарю на 900 гривень? А саме таку заробітну плату отримує лікар у нашій лікарні, – зауважив Леонід Куроєдов. – А якщо це жінка, та ще й, наприклад, одинока мати? В жодній державі світу так не зневажають лікарів, як у нас. А потім виникають питання хабарів… Вибачте, але держава сама поставила медиків у такі умови, що вони повинні якось заробляти копійку. Хіба це нормально?! Мабуть, варто, щоб хоча б один чиновник посидів біля вмираючого хворого. Нехай би відчув те, що відчувають наші лікарі, кожного дня борючись за життя людей.
Євген Скалянський розповів:
– В обласній клінічній лікарні імені М. В. Скліфосовського за останні чотири роки зроблено дуже багато. Створюються належні умови для перебування та лікування хворих, для медичного персоналу. Ми отримали чимало обладнання, буквально днями був проведений тендер, вирішено питання придбання сучасного комплексу обладнання для ангеографічних досліджень. За останні три роки по лікарні збільшилася кількість складних оперативних втручань, разом із тим зменшився середній термін перебування хворих у стаціонарі.
Але є й чимало проблем. Вони пов'язані насамперед із недобросовісністю окремих медичних працівників. У нашій лікарні трапився прикрий випадок, коли один із лікарів вимагав гроші за надання медичної допомоги. Він відсторонений від лікувальної роботи. Хоча саме такі "плями на білих халатах" кидають тінь на усіх медичних працівників, переважна більшість яких – порядні люди, які за мізерну зарплату надають пацієнтам медичну допомогу на належному рівні. А основний шлях боротьби з корупцією – це достойна зарплата. Поки не буде уваги до лікаря, нічого не зміниться.
Про стан справ у онкодиспансері розповів Володимир Лукашенко:
– В усьому світі вартість лікування онкологічного хворого – найвища. Минулого року на сесії обласної ради за поданням облдержадміністрації було прийнято рішення, що в нашій області онкологічні хворі лікуватимуться безплатно. Нам виділили додаткові кошти на обладнання, на лікування та препарати. За кошти державного бюджету ми отримуємо дорогі хіміопрепарати на суму 2 мільйони 700 тисяч гривень. Але для того, щоб закупити ліки, треба провести тендер. До березня була одна тендерна політика, потім вона змінилась. Тож тендер вдалося провести лише у червні. Через це хіміопрепарати надійшли в
онкодиспансер аж у серпні. На сьогодні ми отримали їх лише на 1 мільйон 600 тисяч гривень.
Бюджет нашого обласного онкодиспансеру – понад 14 мільйонів гривень. З них на заробітну плату йде 6,5 мільйона гривень, а третину у вигляді нарахувань ми знову відраховуємо… в бюджет. Я нещодавно повернувся з Польщі. У 1998 році там прийняли закон, за яким кожен працюючий поляк віддає 9 відсотків на медицину. Я був у тамтешньому онкодиспансері на 300 ліжок. На цю кількість ліжок там площі вп'ятеро більші, ніж у нас на 420. А бюджет закладу – 168 мільйонів злотих, тобто понад 300 мільйонів гривень!
Юрій Попенко підкреслив:
– Говорячи про бюджетне забезпечення медичної галузі, я хотів би навести приклад фінансування Кременчуцької міської дитячої лікарні. Так, станом на 1 січня 2008 року з місцевого бюджету на придбання медикаментів та перев'язочні матеріали ми отримали 14 відсотків від потреби, на закупівлю м'якого інвентарю ми не отримали нічого, на здійснення капітального ремонту – лише 2,5 відсотка від необхідної суми. Звичайно, це краще, ніж нічого, але цього замало, щоб лікарня могла надавати максимально якісні послуги. Тепер щодо оплати праці медпрацівників: станом на 1 жовтня цього року зарплата дільничного лікаря по нашій лікарні становила 992 гривні. Нещодавно до нас на роботу прийшла молода лікарка. Свого власного житла в Кременчуці вона не має і змушена винаймати квартиру, за яку платить по 800 гривень щомісяця, тобто віддає майже всю свою зарплату.
Інша гостра проблема медичних закладів і нашого зокрема – кадрове забезпечення, причому йдеться не тільки про медиків. Приміром, зарплата економіста в нашій лікарні згідно зі штатним розкладом – 839 гривень, електромонтера – 643, санітарки – 743 гривні. Де, скажіть, знайти жінку, яка б за такі гроші доглядала за хворими дітьми? Маю дані про те, що кременчуцькі школи лише наполовину забезпечені лікарями. А вік тих, хто там працює, в середньому 70–75 років. У дошкільних навчальних закладах ситуація з кадровим забезпеченням ще складніша. А в результаті цього страждають наші діти. Приклад того – підвищений травматизм дітей на уроках фізкультури.
Є й ще одна болюча для нас, медиків, проблема: останнім часом ми все частіше стаємо мішенню для критики з боку засобів масової інформації, зокрема центральних телеканалів. Передачі паплюжать нашу професійну честь, а також сприяють збільшенню недовіри людей до лікарів. Хочу наголосити на тому, що ми, медики, не здатні самостійно протистояти негативному впливу ЗМІ, що роздмухує недовіру населення, зокрема до щеплень, формуючи суспільну думку на основі єдиного негативного прикладу і в той самий час широко рекламуючи тютюнопаління і вживання алкоголю. Ми часто чуємо закиди про те, що, мовляв, лікарі з цим не борються. Але завдання медиків – лікувати хворих і вести профілактику захворюваності, а активна боротьба з цими соціальними проблемами – якраз справа громадськості.
В'ячеслав Ждан говорив про проблеми й перспективи підготовки медичних кадрів:
– Ще у 1983 році ВООЗ визнала рівень підготовки радянських лікарів найкращим, і він дійсно був таким. Радянські лікарі у світі користувалися неабияким попитом. Що маємо сьогодні? Нині в Україні відчувається гострий кадровий дефіцит: не вистачає 23 тисяч лікарів-практиків і 16 тисяч медсестер. Сьогодні в Україні діє 15 вищих державних навчальних закладів, які готують медиків. Щорічно дипломи лікарів отримують 6,5 тисячі випускників, із них більше половини – ті, які вчилися за державним замовленням. Але для того, щоб повністю задовольнити потребу вітчизняної медичної галузі в кадрах, їхню кількість треба збільшити втричі.
Стосовно рівня підготовки спеціалістів, то я щодня підписую по кілька документів на підтвердження дипломів Української медичної стоматакадемії в країнах Європи. Цей факт свідчить про високу якість нашої медичної освіти. Ми вже кілька років навчаємо наших студентів за Болонською системою: за роки навчання вони здають державні ліцензовані іспити – так звані "кроки", і ті, хто їх не складає, відраховуються. До того ж із наступного року планується введення резидентури, яка передбачатиме вузьку спеціалізацію.
Валентин Шаповал наголосив:
– Хірург Пирогов говорив своїм пацієнтам: "Фунт профілактики вартий пуда лікування". Якщо зараз вакцина коштує кілька десятків гривень, то лікування – тисячі гривень, а може коштувати й життя людини. Тому я вважаю, що кампанія, розгорнута нещодавно проти щеплень, – це злочин проти населення. Кількість щеплень зменшилась, їх відсоток у дітей порівняно з минулими роками низький. Держава дає безплатну вакцину, а люди відмовляються. Але є керовані інфекції – дифтерія, поліомієліт, правець, інші. До речі, в Україні нині зареєстровано вже понад 40 випадків дифтерії, з них два – на Полтавщині. Це можливий індикатор епідемії, яку ми пережили після розпаду СРСР. Тому щеплення обов'язково треба робити. Батьки повинні прислухатися до лікарів, а лікарі – сумлінно виконувати свою роботу. Тоді не буде ніяких проблем. Щодо щеплень проти кору і краснухи, які наробили стільки галасу. В Полтавській області ми зробили п'яту частину від загальноукраїнської кількості цих щеплень, фактично – найбільше серед областей України. І ніяких негараздів не було. Бо ми провели підготовку, починаючи з первинного рівня, і тримали все під контролем.
Олексій Шаманенко, виступаючи від імені полтавської громади, зазначив:
– Тут була озвучена інформація про те, що значна частина обласного бюджету нині спрямовується на потреби медицини, але ми вважаємо, що цього все одно недостатньо. Кошти, яких не вистачає, є звідки взяти. Так, на ремонт адмінприміщення в Полтаві було витрачено близько 5 мільйонів гривень. Гадаємо, що на це вистачило б і значно меншої суми, а решту можна було б використати для задоволення потреб медичної сфери. З переобладнанням кабінетів чиновників можна зачекати, натомість підвищення заробітних плат лікарям – важливіша справа.
Від імені громадськості закликаю вас усіляко підтримувати "Лікарняну касу Полтавщини" – організацію, яка реально допомагає людям. Її члени переконалися в тому, що, сплачуючи щомісячний внесок всього по
10–15 гривень, у випадку хвороби можуть лікуватися безплатно. Популяризація "Лікарняної каси", на нашу думку, могла б суттєво знизити рівень корупції в медицині.
За двадцять років –
жодного лікаря…
Олексій Кулій розповів про біди сільської медицини:
– Дуже добре, що в обласній лікарні є нове сучасне обладнання. Значить, сьогодні є куди направити пацієнта для надання висококваліфікованої спеціалізованої допомоги. Але охорона здоров'я все ж таки починається з первинної ланки. Я сам двадцять років працюю в селі й скажу відверто: сільська медицина залишає бажати кращого. Сільський лікар має сьогодні найнижчу в селі зарплату, практично не має соціального захисту. Але працює цілодобово, у вихідні й у свята. Для того, щоб якось вижити, він має утримувати господарство і присадибну ділянку.
На сьогоднішній день радіус обслуговування нашої лікарні – 30 кілометрів, адже обслуговуємо й ті села, де є ФАПи, але немає лікарів, – Соколову Балку, Маячку, інші. Та якби не підтримка місцевого агроформування – ТОВ "Елеватор "Чиста криниця", яке виділяє нам кошти на придбання пального, то наша машина швидкої допомоги п'ять років не могла б виїжджати на виклики… Первинній допомозі сьогодні начебто приділяється увага, відкриваються амбулаторії на засадах загальної практики – сімейної медицини. Але катастрофічно не вистачає спеціалістів. За 2006–2008 роки у Новосанжарському районі відкрили сім амбулаторій, у чотирьох із них немає лікарів. Я працюю у Нехворощі з 1988 року. Так-от за наступні двадцять років до нас приїхали шість стоматологів і… поїхали. У приватні клініки, фірми, приватні кабінети… З лікувальної справи не приїхав жоден спеціаліст.
Євген Гірняк ділився досвідом реф
ормування медичної галузі району:
– З ініціативи обласного управління охорони здоров'я делегація лікарів із кількох медичних закладів Полтавщини у 2005 році побувала в Харківській області, де стартував проект Європейського Союзу "Фінансування та управління у сфері охорони здоров'я в Україні". Ми ретельно вивчили досвід наших колег і вирішили запровадити в себе зовсім іншу модель фінансування галузі. Розпочали з реформування районної системи охорони здоров'я: районна рада прийняла рішення про передачу ФАПів і амбулаторій сімейної медицини з комунальної власності територіальних громад сіл і селища у спільну власність громад району і вирішила відмовитися від розподілу видатків на медицину по селищних і сільських радах. Відтепер розпорядником коштів, які щорічно виділяються з держбюджету на потреби медичної галузі району, є створений при райдержадміністрації відділ охорони здоров'я. Він же є замовником медичних послуг, а виконавці – медичні заклади. Що це дало? Тепер гроші, що виділяються на розвиток районної медицини з держбюджету, не розпорошуються, а централізовано спрямовуються на конкретні потреби того чи іншого медичного закладу. Завдяки цьому в поточному році ми змогли повною мірою забезпечити медикаментами всі десять фельдшерсько-акушерських пунктів, виділяючи для цього на кожен із них щомісяця по тисячі гривень. Тепер фельдшер чи сімейний лікар, йдучи до хворого, має в своїй медичній сумці не тільки бинт і зеленку, але й повний набір необхідних ліків і медичних інструментів.
Реорганізація мережі закладів охорони здоров'я, яку ми провели, дала змогу суттєво підвищити рівень якості медичного обслуговування населення. Так, лише завдяки реорганізації Балясненської сільської дільничної лікарні в медамбулаторію сімейної медицини за чотири роки було зекономлено більше 400 тисяч гривень, які витратили на нагальні потреби інших медичних закладів району, зокрема для придбання діагностичної апаратури.
Про рентабельність аптек, фальсифіковані ліки і корупцію
Микола Клюс торкнувся теми подорожчання ліків і рентабельності аптек:
– Ще за радянських часів рентабельність аптек на рівні 10 відсотків вважалася нормальною. Сьогодні цей показник дорівнює всього 1–2 відсоткам. Ніяких надприбутків в умовах економічної кризи фармацевтичні компанії не отримують. Є постанова Кабінету Міністрів "Про заходи щодо стабілізації цін на лікарські засоби", в якій зазначено, що торговельна надбавка на ліки в роздрібній торгівлі не повинна перевищувати 35 відсотків. На лікарські засоби і вироби медичного призначення, які відпускаються у лікувально-профілактичних закладах, націнка має бути не вищою 10 відсотків. Але з урахуванням витрат, пов'язаних із доставкою і збереженням деяких препаратів, зокрема наркотичних, ця надбавка повинна складати 43 відсотки. Тобто доставка їх у лікувальні заклади є для нас збитковою. Але ми розуміємо, що без них лікарські заклади просто не обійдуться. Щодо подорожчання ліків зазначу наступне: 70 відсотків структури вітчизняного фармацевтичного ринку складають ліки імпортного виробництва, ціна на які прив'язана до валютного курсу. Ось вам і причина подорожчання. Але якщо в аптеці працює грамотний провізор, він може порадити відвідувачеві, який не має достатньо грошей, порівняно недорогий вітчизняний аналог закордонного препарату.
Ольга Хмельницька говорила про реорганізацію контрольно-дозвільної системи охорони здоров'я і фальсифіковані ліки:
– Процес, який нині триває, спрямований на оптимізацію роботи контролюючих органів. Закон України "Про лікарські засоби", прийнятий у 1996 році, передбачав створення Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров'я України. Таким чином спільно із санітарно-епідеміологічною службою й іншими структурами, що теж контролюють вітчизняний фармакологічний ринок, було вирішене питання реформування фармацевтичного сектора в складі системи охорони здоров'я.
Щодо фальсифікації ліків, то наш фармацевтичний ринок у порівнянні з іншими країнами більш-менш благополучний. По-перше, через те, що поряд із дорогими препаратами на нашому ринку достатньо аналогічних ліків вітчизняного виробництва, які на порядок дешевші. А дешеві не підробляють. Чітка робота нашої контрольно-дозвільної системи, яка моніторить фармацевтичний ринок щодо наявності на ньому фальсифікованих ліків, дає змогу вчасно вилучати їх із обігу ще до того, як вони надійдуть у продаж.
Тетяна Жабо висловила думку стосовно проявів корупції:
– На жаль, проблема корупції не обминула медичну галузь, зокрема комісію, яка призначає інвалідність онкохворим. Її голова шляхом шахрайства і за винагороду встановлювала інвалідність через онкозахворювання здоровим людям. Причетні до цієї справи отримали покарання. Ми ж постійно здійснюємо перевірки з метою недопущення в подальшому подібних випадків хабарництва, які компрометують нашу службу.
Хочу наголосити, що всі послуги у нашому центрі абсолютно безкоштовні, тож якщо хтось і десь пропонуватиме встановити інвалідність за гроші, навіть якщо це буде людина в білому халаті, знайте – перед вами шахрай. Про такі випадки прошу повідомляти в правоохоронні органи або телефонувати до нас.
Під час роботи "круглого столу" телефони редакції працювали у "живому" режимі. Ми отримали чимало запитань від наших читачів, на які відповів начальник головного управління охорони здоров'я облдержадміністрації Віктор Лисак.
"Я не прописана в Полтаві, але вже шість років тут живу і працюю. У який медичний заклад я маю звертатися за допомогою? Де можу отримати, наприклад, довідку чи лікарняний?"
– Кожна людина у нашій державі має право отримувати медичну допомогу там, де вона проживає. Таке поняття, як прописка, вже не діє. Але медичні заклади отримують кошти на одного мешканця, тому й починають їх рахувати. Цій людині треба звернутися до головного лікаря того лікувального закладу, на території обслуговування якого вона фактично проживає. Відмовити їй не можуть, адже вона має право отримати медичну допомогу.
"Яка категорія вагітних має право на безкоштовне оздоровлення в санаторно-курортних закладах? Чому в жіночих консультаціях говорять, що путівок немає?"
– Для санітарно-курортного обслуговування вагітних ми отримуємо близько тисячі путівок на рік за підтримки Фонду соціального страхування. На них мають право вагітні, у яких є ускладнення і які потребують санаторно-курортного лікування, але працюють і сплачують внески до Фонду соціального страхування. Вашій читачці потрібно звернутися до завідуючої жіночою консультацією, і, якщо є показання, думаю, все вирішиться.
"Відомі факти, коли хворі на туберкульоз (відкриту форму) мають можливість перебувати серед здорових людей. Прокоментуйте це, будь ласка".
– Ми говоримо про людей із виявленою хворобою. А скільки поруч із нами таких хворих, які не перебувають на обліку? До речі, медики постійно порушують питання, щоб усе-таки ввести примусове лікування. Але юристи, які захищають права пацієнтів, говорять "ні". Тож сьогодні ми не маємо права на примусове лікування таких хворих.
"У міській лікарні Комсомольська аналізи та УЗД – платні. Наскільки це законно? Чи не можна зробити їх безплатними хоча б для пенсіонерів?"
– Зараз діє постанова Кабінету Міністрів України, якою затверджений перелік платних послуг, що надаються у лікувально-профілактичних закладах. Щодо Комсомольська, то, наскільки мені відомо, всі пенсіонери там застраховані в своїй "лікарняній касі" через міськвиконком. Читачам треба звернутися до головного лікаря Комсомольської міської лікарні.
"Постійно ведуться розмови про наближення медичної допомоги до людей, про відкриття медамбулаторій на кожну тисячу населення. З огляду на це у селі Копилах Полтавського району також повинна бути амбулаторія, але її немає. Хворі люди, мами з маленькими дітьми, з колясками за будь-якої погоди пішки змушені добиратися до Терешківської амбулаторії. Кол
и вирішиться це питання?"
– Сьогодні триває оптимізація мережі лікувальних закладів. Адже є такі, які працюють у селах із населенням сто чоловік. Складеним планом відкриття амбулаторій передбачається створення такого закладу і в Копилах. Але це залежить ще й від місцевої влади.
"Чи здійснюється контроль за приватними структурами та лікарями, які проводять комп'ютерну діагностику?"
– Якщо раніше, отримавши інформацію, ми могли перевірити подібні структури без попередження, то зараз не маємо на це права. При Міністерстві охорони здоров'я України створений Департамент якості надання медичної допомоги, який реагує на звернення громадян. Проблема є, адже введена комп'ютерна програма, шаблон. По ній обстежують як дітей, так і дорослих. Не можна за допомогою шаблона ставити серйозні діагнози, це повинен робити лікар. І хоча людина має право вибору, вона повинна прислухатися до ключової фігури – лікаря загальної практики – сімейної медицини. Він повинен призначати обстеження. Так само і з ліками, які рекламують. Люди бачать рекламу, купують дорогі ліки, а ефекту немає. Бо ліки повинен призначати лікар, і він має вирішувати, потрібні вони хворому чи ні.
"З 2000 року я хворію на рак молочної залози, перенесла операцію, хіміотерапію. Цього року обласна МСЕК зняла групу інвалідності. Чи правильно це?"
– Я не можу говорити, правильним чи ні було рішення в даному випадку, бо для цього є медико-соціальна експертиза. Питання в тому, наскільки страждають головні функції та органи – серце, легені, інші. Якщо людина перенесла таку операцію і зараз у неї немає проблем, це дуже добре. І слава Богу! Людина повинна радіти, а вона шукає інвалідність. Проблема в нашому суспільстві, напевно, в тому, що люди соціально незахищені. Людям вигідно отримувати інвалідність.
Під час "круглого столу" його учасники обговорювали проблеми, від яких нині потерпає вітчизняна медицина. Усі присутні погодилися з тим, що медична галузь нині потребує послідовного і докорінного реформування, яке має здійснюватися на загальнодержавному рівні. А в нинішніх умовах нам усім залишається одне – турбуватися про власне здоров'я самотужки. Бо хворіти нині дорого…
"Фунт профілактики вартий пуда лікування"
– Тема охорони здоров'я – одна з пріоритетних у нашій газеті. Насамперед тому, що вона пріоритетна для наших читачів, для всіх жителів області, – сказав, відкриваючи "круглий стіл", головний редактор всеукраїнської громадсько-політичної газети "Зоря Полтавщини" Григорій Гринь. – Адже власним здоров'ям, здоров'ям дітей, рідних, близьких ми опікуємося найбільше, бо в житті немає нічого дорожчого.
Цю думку продовжила заступник голови обласної державної адміністрації Надія Мякушко:
– Я погоджуюсь із тим, що здоров'ям ми опікуємося найбільше. Але, на жаль, уже тоді, коли захворіли і потребуємо інтенсивного лікування. Відтак і всі вимоги до системи охорони здоров'я – це вимоги хворих людей. Коли ми здорові, ми не замислюємося над тим, що краще сьогодні подбати про профілактику хвороб, ніж потім вкладати чималі кошти у лікування. Можливо, це прозвучить занадто категорично, але, на мою думку, хворіти й лікуватися має бути дорого, має бути невигідно. Перебувати на лікарняному має бути невигідно і збитково для сім'ї. А у нас сьогодні все навпаки. І так триватиме до того часу, поки ми не змінимо законодавчу базу, не змінимо стереотипи мислення. Поки кожен із нас не усвідомить, що хворіти – це дорого.
Коштів на охорону здоров'я не стане більше. Потрібно в існуючих рамках знаходити механізми і шляхи для надання якісної медичної допомоги. Оптимізувати лікарняні заклади так, щоб максимально наблизити медичну допомогу до пацієнта, щоб не виплачувати всі бюджетні гроші лише на зарплати медперсоналу й утримання закладів охорони здоров'я. Там, де достатньо амбулаторії сімейної медицини й одного сімейного лікаря, не треба утримувати тисячі квадратних метрів лікарні. А сьогодні ми маємо чесно сказати людям, що гроші йдуть здебільшого не на саму медичну послугу, вони йдуть на атрибутику.
Велике занепокоєння викликає низький рівень оплати праці медичних працівників. Навіть середній розмір пенсії по області вищий, ніж середня заробітна плата у медиків, яка становить 1180 гривень. Сьогодні вчитель-початківець без стажу отримує майже в півтора разу більшу заробітну плату, ніж молодий лікар. Хіба в змозі він утримувати сім'ю, сплачувати за квартиру, і взагалі – жити на таку зарплату? Але у суспільстві чомусь склалося поняття, що лікарі самі повинні добиватися свого благополуччя. Хто надаватиме людям допомогу, якщо медики вийдуть із транспарантами? Ми вже чули заклики на кшталт "Білими халатами встелити майдан!", та це не метод і не вихід.
До розмови долучився Віктор Лисак:
– Я хотів би звернутися до самого поняття здоров'я. Ми чомусь думаємо, що це і є надання медичної допомоги. І говоримо, що здоров'я залежить від медицини. Але Всесвітньою організацією охорони здоров'я вже доведено, що від медицини насправді залежить менше восьми відсотків, решта – інші фактори. Конституція України, зокрема стаття 49, говорить про безоплатність медичної допомоги. Але поряд із тим статтею 95 Конституції визначено, що медична допомога надається в тому обсязі, у якому вона фінансується.
Щодо системи охорони здоров'я, то в нашій країні триває постійний пошук шляхів її вдосконалення. І влада, і ми, медики, постійно шукаємо шляхи надання доступної, рівноправної медичної допомоги, ефективного використання тих ресурсів, які виділяє сьогодні держава на охорону здоров'я. Задля цього ми вивчаємо досвід інших країн, залучаємо європейські проекти, які працюють сьогодні на теренах нашої держави. Потребують змін основи законодавства про охорону здоров'я. Але насамперед потрібно чітко визначитися, яку систему ми будуємо – чи то на засадах медичного страхування, чи то на податковій системі, як, наприклад, у Швеції.
Продовжуючи тему фінансування медичної галузі, Леонід Куроєдов наголосив, що вже багато років поспіль при розподіленні коштів депутати обласної ради надають пріоритет охороні здоров'я. Основний курс – на будівництво нових сучасних лікарняних закладів. Зокрема, торік було завершено будівництво соматичного корпусу обласної клінічної лікарні імені М.В. Скліфосовського. Нині добудовується обласний протитуберкульозний диспансер. Уже в наступному році планується розпочати будівництво в Полтаві сучасної інфекційної лікарні. Поряд із цим триває й технічне переоснащення лікарень.
– Все це дуже добре, але чи замислюється хто-небудь над тим, як прожити лікарю на 900 гривень? А саме таку заробітну плату отримує лікар у нашій лікарні, – зауважив Леонід Куроєдов. – А якщо це жінка, та ще й, наприклад, одинока мати? В жодній державі світу так не зневажають лікарів, як у нас. А потім виникають питання хабарів… Вибачте, але держава сама поставила медиків у такі умови, що вони повинні якось заробляти копійку. Хіба це нормально?! Мабуть, варто, щоб хоча б один чиновник посидів біля вмираючого хворого. Нехай би відчув те, що відчувають наші лікарі, кожного дня борючись за життя людей.
Євген Скалянський розповів:
– В обласній клінічній лікарні імені М. В. Скліфосовського за останні чотири роки зроблено дуже багато. Створюються належні умови для перебування та лікування хворих, для медичного персоналу. Ми отримали чимало обладнання, буквально днями був проведений тендер, вирішено питання придбання сучасного комплексу обладнання для ангеографічних досліджень. За останні три роки по лікарні збільшилася кількість складних оперативних втручань, разом із тим зменшився середній термін перебування хворих у стаціонарі.
Але є й чимало проблем. Вони пов'язані насамперед із недобросовісністю окремих медичних працівників. У нашій лікарні трапився прикрий випадок, коли один із лікарів вимагав гроші за надання медичної допомоги. Він відсторонений від лікувальної роботи. Хоча саме такі "плями на білих халатах" кидають тінь на усіх медичних працівників, переважна більшість яких – порядні люди, які за мізерну зарплату надають пацієнтам медичну допомогу на належному рівні. А основний шлях боротьби з корупцією – це достойна зарплата. Поки не буде уваги до лікаря, нічого не зміниться.
Про стан справ у онкодиспансері розповів Володимир Лукашенко:
– В усьому світі вартість лікування онкологічного хворого – найвища. Минулого року на сесії обласної ради за поданням облдержадміністрації було прийнято рішення, що в нашій області онкологічні хворі лікуватимуться безплатно. Нам виділили додаткові кошти на обладнання, на лікування та препарати. За кошти державного бюджету ми отримуємо дорогі хіміопрепарати на суму 2 мільйони 700 тисяч гривень. Але для того, щоб закупити ліки, треба провести тендер. До березня була одна тендерна політика, потім вона змінилась. Тож тендер вдалося провести лише у червні. Через це хіміопрепарати надійшли в
онкодиспансер аж у серпні. На сьогодні ми отримали їх лише на 1 мільйон 600 тисяч гривень.
Бюджет нашого обласного онкодиспансеру – понад 14 мільйонів гривень. З них на заробітну плату йде 6,5 мільйона гривень, а третину у вигляді нарахувань ми знову відраховуємо… в бюджет. Я нещодавно повернувся з Польщі. У 1998 році там прийняли закон, за яким кожен працюючий поляк віддає 9 відсотків на медицину. Я був у тамтешньому онкодиспансері на 300 ліжок. На цю кількість ліжок там площі вп'ятеро більші, ніж у нас на 420. А бюджет закладу – 168 мільйонів злотих, тобто понад 300 мільйонів гривень!
Юрій Попенко підкреслив:
– Говорячи про бюджетне забезпечення медичної галузі, я хотів би навести приклад фінансування Кременчуцької міської дитячої лікарні. Так, станом на 1 січня 2008 року з місцевого бюджету на придбання медикаментів та перев'язочні матеріали ми отримали 14 відсотків від потреби, на закупівлю м'якого інвентарю ми не отримали нічого, на здійснення капітального ремонту – лише 2,5 відсотка від необхідної суми. Звичайно, це краще, ніж нічого, але цього замало, щоб лікарня могла надавати максимально якісні послуги. Тепер щодо оплати праці медпрацівників: станом на 1 жовтня цього року зарплата дільничного лікаря по нашій лікарні становила 992 гривні. Нещодавно до нас на роботу прийшла молода лікарка. Свого власного житла в Кременчуці вона не має і змушена винаймати квартиру, за яку платить по 800 гривень щомісяця, тобто віддає майже всю свою зарплату.
Інша гостра проблема медичних закладів і нашого зокрема – кадрове забезпечення, причому йдеться не тільки про медиків. Приміром, зарплата економіста в нашій лікарні згідно зі штатним розкладом – 839 гривень, електромонтера – 643, санітарки – 743 гривні. Де, скажіть, знайти жінку, яка б за такі гроші доглядала за хворими дітьми? Маю дані про те, що кременчуцькі школи лише наполовину забезпечені лікарями. А вік тих, хто там працює, в середньому 70–75 років. У дошкільних навчальних закладах ситуація з кадровим забезпеченням ще складніша. А в результаті цього страждають наші діти. Приклад того – підвищений травматизм дітей на уроках фізкультури.
Є й ще одна болюча для нас, медиків, проблема: останнім часом ми все частіше стаємо мішенню для критики з боку засобів масової інформації, зокрема центральних телеканалів. Передачі паплюжать нашу професійну честь, а також сприяють збільшенню недовіри людей до лікарів. Хочу наголосити на тому, що ми, медики, не здатні самостійно протистояти негативному впливу ЗМІ, що роздмухує недовіру населення, зокрема до щеплень, формуючи суспільну думку на основі єдиного негативного прикладу і в той самий час широко рекламуючи тютюнопаління і вживання алкоголю. Ми часто чуємо закиди про те, що, мовляв, лікарі з цим не борються. Але завдання медиків – лікувати хворих і вести профілактику захворюваності, а активна боротьба з цими соціальними проблемами – якраз справа громадськості.
В'ячеслав Ждан говорив про проблеми й перспективи підготовки медичних кадрів:
– Ще у 1983 році ВООЗ визнала рівень підготовки радянських лікарів найкращим, і він дійсно був таким. Радянські лікарі у світі користувалися неабияким попитом. Що маємо сьогодні? Нині в Україні відчувається гострий кадровий дефіцит: не вистачає 23 тисяч лікарів-практиків і 16 тисяч медсестер. Сьогодні в Україні діє 15 вищих державних навчальних закладів, які готують медиків. Щорічно дипломи лікарів отримують 6,5 тисячі випускників, із них більше половини – ті, які вчилися за державним замовленням. Але для того, щоб повністю задовольнити потребу вітчизняної медичної галузі в кадрах, їхню кількість треба збільшити втричі.
Стосовно рівня підготовки спеціалістів, то я щодня підписую по кілька документів на підтвердження дипломів Української медичної стоматакадемії в країнах Європи. Цей факт свідчить про високу якість нашої медичної освіти. Ми вже кілька років навчаємо наших студентів за Болонською системою: за роки навчання вони здають державні ліцензовані іспити – так звані "кроки", і ті, хто їх не складає, відраховуються. До того ж із наступного року планується введення резидентури, яка передбачатиме вузьку спеціалізацію.
Валентин Шаповал наголосив:
– Хірург Пирогов говорив своїм пацієнтам: "Фунт профілактики вартий пуда лікування". Якщо зараз вакцина коштує кілька десятків гривень, то лікування – тисячі гривень, а може коштувати й життя людини. Тому я вважаю, що кампанія, розгорнута нещодавно проти щеплень, – це злочин проти населення. Кількість щеплень зменшилась, їх відсоток у дітей порівняно з минулими роками низький. Держава дає безплатну вакцину, а люди відмовляються. Але є керовані інфекції – дифтерія, поліомієліт, правець, інші. До речі, в Україні нині зареєстровано вже понад 40 випадків дифтерії, з них два – на Полтавщині. Це можливий індикатор епідемії, яку ми пережили після розпаду СРСР. Тому щеплення обов'язково треба робити. Батьки повинні прислухатися до лікарів, а лікарі – сумлінно виконувати свою роботу. Тоді не буде ніяких проблем. Щодо щеплень проти кору і краснухи, які наробили стільки галасу. В Полтавській області ми зробили п'яту частину від загальноукраїнської кількості цих щеплень, фактично – найбільше серед областей України. І ніяких негараздів не було. Бо ми провели підготовку, починаючи з первинного рівня, і тримали все під контролем.
Олексій Шаманенко, виступаючи від імені полтавської громади, зазначив:
– Тут була озвучена інформація про те, що значна частина обласного бюджету нині спрямовується на потреби медицини, але ми вважаємо, що цього все одно недостатньо. Кошти, яких не вистачає, є звідки взяти. Так, на ремонт адмінприміщення в Полтаві було витрачено близько 5 мільйонів гривень. Гадаємо, що на це вистачило б і значно меншої суми, а решту можна було б використати для задоволення потреб медичної сфери. З переобладнанням кабінетів чиновників можна зачекати, натомість підвищення заробітних плат лікарям – важливіша справа.
Від імені громадськості закликаю вас усіляко підтримувати "Лікарняну касу Полтавщини" – організацію, яка реально допомагає людям. Її члени переконалися в тому, що, сплачуючи щомісячний внесок всього по
10–15 гривень, у випадку хвороби можуть лікуватися безплатно. Популяризація "Лікарняної каси", на нашу думку, могла б суттєво знизити рівень корупції в медицині.
За двадцять років –
жодного лікаря…
Олексій Кулій розповів про біди сільської медицини:
– Дуже добре, що в обласній лікарні є нове сучасне обладнання. Значить, сьогодні є куди направити пацієнта для надання висококваліфікованої спеціалізованої допомоги. Але охорона здоров'я все ж таки починається з первинної ланки. Я сам двадцять років працюю в селі й скажу відверто: сільська медицина залишає бажати кращого. Сільський лікар має сьогодні найнижчу в селі зарплату, практично не має соціального захисту. Але працює цілодобово, у вихідні й у свята. Для того, щоб якось вижити, він має утримувати господарство і присадибну ділянку.
На сьогоднішній день радіус обслуговування нашої лікарні – 30 кілометрів, адже обслуговуємо й ті села, де є ФАПи, але немає лікарів, – Соколову Балку, Маячку, інші. Та якби не підтримка місцевого агроформування – ТОВ "Елеватор "Чиста криниця", яке виділяє нам кошти на придбання пального, то наша машина швидкої допомоги п'ять років не могла б виїжджати на виклики… Первинній допомозі сьогодні начебто приділяється увага, відкриваються амбулаторії на засадах загальної практики – сімейної медицини. Але катастрофічно не вистачає спеціалістів. За 2006–2008 роки у Новосанжарському районі відкрили сім амбулаторій, у чотирьох із них немає лікарів. Я працюю у Нехворощі з 1988 року. Так-от за наступні двадцять років до нас приїхали шість стоматологів і… поїхали. У приватні клініки, фірми, приватні кабінети… З лікувальної справи не приїхав жоден спеціаліст.
Євген Гірняк ділився досвідом реф
ормування медичної галузі району:
– З ініціативи обласного управління охорони здоров'я делегація лікарів із кількох медичних закладів Полтавщини у 2005 році побувала в Харківській області, де стартував проект Європейського Союзу "Фінансування та управління у сфері охорони здоров'я в Україні". Ми ретельно вивчили досвід наших колег і вирішили запровадити в себе зовсім іншу модель фінансування галузі. Розпочали з реформування районної системи охорони здоров'я: районна рада прийняла рішення про передачу ФАПів і амбулаторій сімейної медицини з комунальної власності територіальних громад сіл і селища у спільну власність громад району і вирішила відмовитися від розподілу видатків на медицину по селищних і сільських радах. Відтепер розпорядником коштів, які щорічно виділяються з держбюджету на потреби медичної галузі району, є створений при райдержадміністрації відділ охорони здоров'я. Він же є замовником медичних послуг, а виконавці – медичні заклади. Що це дало? Тепер гроші, що виділяються на розвиток районної медицини з держбюджету, не розпорошуються, а централізовано спрямовуються на конкретні потреби того чи іншого медичного закладу. Завдяки цьому в поточному році ми змогли повною мірою забезпечити медикаментами всі десять фельдшерсько-акушерських пунктів, виділяючи для цього на кожен із них щомісяця по тисячі гривень. Тепер фельдшер чи сімейний лікар, йдучи до хворого, має в своїй медичній сумці не тільки бинт і зеленку, але й повний набір необхідних ліків і медичних інструментів.
Реорганізація мережі закладів охорони здоров'я, яку ми провели, дала змогу суттєво підвищити рівень якості медичного обслуговування населення. Так, лише завдяки реорганізації Балясненської сільської дільничної лікарні в медамбулаторію сімейної медицини за чотири роки було зекономлено більше 400 тисяч гривень, які витратили на нагальні потреби інших медичних закладів району, зокрема для придбання діагностичної апаратури.
Про рентабельність аптек, фальсифіковані ліки і корупцію
Микола Клюс торкнувся теми подорожчання ліків і рентабельності аптек:
– Ще за радянських часів рентабельність аптек на рівні 10 відсотків вважалася нормальною. Сьогодні цей показник дорівнює всього 1–2 відсоткам. Ніяких надприбутків в умовах економічної кризи фармацевтичні компанії не отримують. Є постанова Кабінету Міністрів "Про заходи щодо стабілізації цін на лікарські засоби", в якій зазначено, що торговельна надбавка на ліки в роздрібній торгівлі не повинна перевищувати 35 відсотків. На лікарські засоби і вироби медичного призначення, які відпускаються у лікувально-профілактичних закладах, націнка має бути не вищою 10 відсотків. Але з урахуванням витрат, пов'язаних із доставкою і збереженням деяких препаратів, зокрема наркотичних, ця надбавка повинна складати 43 відсотки. Тобто доставка їх у лікувальні заклади є для нас збитковою. Але ми розуміємо, що без них лікарські заклади просто не обійдуться. Щодо подорожчання ліків зазначу наступне: 70 відсотків структури вітчизняного фармацевтичного ринку складають ліки імпортного виробництва, ціна на які прив'язана до валютного курсу. Ось вам і причина подорожчання. Але якщо в аптеці працює грамотний провізор, він може порадити відвідувачеві, який не має достатньо грошей, порівняно недорогий вітчизняний аналог закордонного препарату.
Ольга Хмельницька говорила про реорганізацію контрольно-дозвільної системи охорони здоров'я і фальсифіковані ліки:
– Процес, який нині триває, спрямований на оптимізацію роботи контролюючих органів. Закон України "Про лікарські засоби", прийнятий у 1996 році, передбачав створення Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров'я України. Таким чином спільно із санітарно-епідеміологічною службою й іншими структурами, що теж контролюють вітчизняний фармакологічний ринок, було вирішене питання реформування фармацевтичного сектора в складі системи охорони здоров'я.
Щодо фальсифікації ліків, то наш фармацевтичний ринок у порівнянні з іншими країнами більш-менш благополучний. По-перше, через те, що поряд із дорогими препаратами на нашому ринку достатньо аналогічних ліків вітчизняного виробництва, які на порядок дешевші. А дешеві не підробляють. Чітка робота нашої контрольно-дозвільної системи, яка моніторить фармацевтичний ринок щодо наявності на ньому фальсифікованих ліків, дає змогу вчасно вилучати їх із обігу ще до того, як вони надійдуть у продаж.
Тетяна Жабо висловила думку стосовно проявів корупції:
– На жаль, проблема корупції не обминула медичну галузь, зокрема комісію, яка призначає інвалідність онкохворим. Її голова шляхом шахрайства і за винагороду встановлювала інвалідність через онкозахворювання здоровим людям. Причетні до цієї справи отримали покарання. Ми ж постійно здійснюємо перевірки з метою недопущення в подальшому подібних випадків хабарництва, які компрометують нашу службу.
Хочу наголосити, що всі послуги у нашому центрі абсолютно безкоштовні, тож якщо хтось і десь пропонуватиме встановити інвалідність за гроші, навіть якщо це буде людина в білому халаті, знайте – перед вами шахрай. Про такі випадки прошу повідомляти в правоохоронні органи або телефонувати до нас.
Під час роботи "круглого столу" телефони редакції працювали у "живому" режимі. Ми отримали чимало запитань від наших читачів, на які відповів начальник головного управління охорони здоров'я облдержадміністрації Віктор Лисак.
"Я не прописана в Полтаві, але вже шість років тут живу і працюю. У який медичний заклад я маю звертатися за допомогою? Де можу отримати, наприклад, довідку чи лікарняний?"
– Кожна людина у нашій державі має право отримувати медичну допомогу там, де вона проживає. Таке поняття, як прописка, вже не діє. Але медичні заклади отримують кошти на одного мешканця, тому й починають їх рахувати. Цій людині треба звернутися до головного лікаря того лікувального закладу, на території обслуговування якого вона фактично проживає. Відмовити їй не можуть, адже вона має право отримати медичну допомогу.
"Яка категорія вагітних має право на безкоштовне оздоровлення в санаторно-курортних закладах? Чому в жіночих консультаціях говорять, що путівок немає?"
– Для санітарно-курортного обслуговування вагітних ми отримуємо близько тисячі путівок на рік за підтримки Фонду соціального страхування. На них мають право вагітні, у яких є ускладнення і які потребують санаторно-курортного лікування, але працюють і сплачують внески до Фонду соціального страхування. Вашій читачці потрібно звернутися до завідуючої жіночою консультацією, і, якщо є показання, думаю, все вирішиться.
"Відомі факти, коли хворі на туберкульоз (відкриту форму) мають можливість перебувати серед здорових людей. Прокоментуйте це, будь ласка".
– Ми говоримо про людей із виявленою хворобою. А скільки поруч із нами таких хворих, які не перебувають на обліку? До речі, медики постійно порушують питання, щоб усе-таки ввести примусове лікування. Але юристи, які захищають права пацієнтів, говорять "ні". Тож сьогодні ми не маємо права на примусове лікування таких хворих.
"У міській лікарні Комсомольська аналізи та УЗД – платні. Наскільки це законно? Чи не можна зробити їх безплатними хоча б для пенсіонерів?"
– Зараз діє постанова Кабінету Міністрів України, якою затверджений перелік платних послуг, що надаються у лікувально-профілактичних закладах. Щодо Комсомольська, то, наскільки мені відомо, всі пенсіонери там застраховані в своїй "лікарняній касі" через міськвиконком. Читачам треба звернутися до головного лікаря Комсомольської міської лікарні.
"Постійно ведуться розмови про наближення медичної допомоги до людей, про відкриття медамбулаторій на кожну тисячу населення. З огляду на це у селі Копилах Полтавського району також повинна бути амбулаторія, але її немає. Хворі люди, мами з маленькими дітьми, з колясками за будь-якої погоди пішки змушені добиратися до Терешківської амбулаторії. Кол
и вирішиться це питання?"
– Сьогодні триває оптимізація мережі лікувальних закладів. Адже є такі, які працюють у селах із населенням сто чоловік. Складеним планом відкриття амбулаторій передбачається створення такого закладу і в Копилах. Але це залежить ще й від місцевої влади.
"Чи здійснюється контроль за приватними структурами та лікарями, які проводять комп'ютерну діагностику?"
– Якщо раніше, отримавши інформацію, ми могли перевірити подібні структури без попередження, то зараз не маємо на це права. При Міністерстві охорони здоров'я України створений Департамент якості надання медичної допомоги, який реагує на звернення громадян. Проблема є, адже введена комп'ютерна програма, шаблон. По ній обстежують як дітей, так і дорослих. Не можна за допомогою шаблона ставити серйозні діагнози, це повинен робити лікар. І хоча людина має право вибору, вона повинна прислухатися до ключової фігури – лікаря загальної практики – сімейної медицини. Він повинен призначати обстеження. Так само і з ліками, які рекламують. Люди бачать рекламу, купують дорогі ліки, а ефекту немає. Бо ліки повинен призначати лікар, і він має вирішувати, потрібні вони хворому чи ні.
"З 2000 року я хворію на рак молочної залози, перенесла операцію, хіміотерапію. Цього року обласна МСЕК зняла групу інвалідності. Чи правильно це?"
– Я не можу говорити, правильним чи ні було рішення в даному випадку, бо для цього є медико-соціальна експертиза. Питання в тому, наскільки страждають головні функції та органи – серце, легені, інші. Якщо людина перенесла таку операцію і зараз у неї немає проблем, це дуже добре. І слава Богу! Людина повинна радіти, а вона шукає інвалідність. Проблема в нашому суспільстві, напевно, в тому, що люди соціально незахищені. Людям вигідно отримувати інвалідність.
Під час "круглого столу" його учасники обговорювали проблеми, від яких нині потерпає вітчизняна медицина. Усі присутні погодилися з тим, що медична галузь нині потребує послідовного і докорінного реформування, яке має здійснюватися на загальнодержавному рівні. А в нинішніх умовах нам усім залишається одне – турбуватися про власне здоров'я самотужки. Бо хворіти нині дорого…
Рубрика: 
