Минуло півроку. І от ми завітали в село Сасинівку до однієї з сімей. Валентина Молчанова сама виховує п'ятьох дітей. Вдома застати її не вдалося. Сусіди розповіли, що жінка пішла в школу, де навчаються четверо її синів і дочок. Зустрічаємося на подвір'ї навчального закладу. Валентина розповідає, що була на батьківських зборах у доньки Лілі. А ще у неї є Галинка, Ромчик, Владик і Коля. Найстаршому – п'ятнадцять років, наймолодшій – шість.
– Дуже вдячна за корову, – розповідає жінка. – Вона наша годувальниця. Зараз маємо своє молоко, масло, сметану, сир. Тож допомога справді відчутна.
– Ще господарство якесь тримаєте?
– Є порося, гуси, качки, кури. Діти із задоволенням доглядають за кроликами. Взагалі вони у мене люблять природу і по господарству допомагають. Днями плануємо купити машину дров, адже наближається зима. Старшенький взагалі за господаря, усе робить вдома – і дров нарубає, і в худоби прибере. Наче усе в нас у порядку – діти вдягнені, ситі.
– Молчанови – дисципліновані учні, – приєднується до розмови директор Сасинівської ЗОШ І–ІІІ ступенів Віктор Мотчаний, – а ми допомагаємо їм чим можемо.
Школа, яку він очолює, цьогоріч відзначила своє 80-річчя. Нині у ній навчається 67 учнів. Минулого навчального року на базі школи відкрито дитячий садочок. Нинішньої зими тут уже топитимуть не твердим паливом, бо було введено в дію теплогенераторну.
На подвір'ї навчального закладу знайомлюся з головою Сасинівської сільської ради Віктором Дорошенком. Він саме об'їжджав територію сільради, вирішуючи нагальні питання.
– До нашої сільради входить 6 сіл. Це – 1 тисяча 525 мешканців, – розповідає Віктор Дорошенко. – Щороку помирає близько 50 чоловік, а народжується 3–4. Тобто села фактично вимирають. Наприклад, у селі Червоне залишилося п'ять чоловік. Люди від'їжджають із сіл, бо тут важко знайти роботу. Сільгосппідприємства займаються лише рослинництвом. Як правило, чоловіків після 40–45 років туди вже не беруть. А оскільки майже немає тваринництва, то жінки займаються домогосподарством. Проблему безробіття ми намагаємося вирішувати. Так, зараз виготовляємо проект на відведення земельної ділянки площею 7 гектарів для будівництва заводу з виготовлення органічного палива. Думаємо завдяки цьому надати роботу понад 30 особам. А це вже хоч якийсь вихід із даної ситуації.
– Сім'ї Молчанових допомагаєте?
– Як помер їхній глава сім'ї, про неї ми піклуємося постійно. Діти доглянуті, у хаті тепло. Але оселя – стара, всього дві кімнати, пічне опалення. Зараз вирішуємо питання, щоб надати Молчановим у користування великий будинок у сусідньому селі. Залишається лише переоформити документи та зробити там ремонт. І дітям ходити у школу буде ближче. Зараз вони долають три кілометри, а тоді треба буде пройти лише один.
Начальник відділу в справах сім'ї та молоді Пирятинської райдержадміністрації Алла Мелентьєва розповіла, що всього у їхньому районі 167 багатодітних сімей, у яких виховується 539 дітей. У восьми сім'ях – п'ять і більше дітей.
– Працівники відділу постійно про них піклуються, запевнила Алла Германівна. – Нещодавно усім бажаючим ми завозили меблі. Хоча й не нові, але цілком придатні для використання. Ми подбали, щоб Молчанова отримувала державну соціальну допомогу для малозабезпечених. На Новий рік, Пасху, День матері обов'язково об'їжджаємо всі сім'ї і вручаємо їм подарунки – солодощі, канцтовари, одяг тощо. За багатодітними родинами закріплені шефи – підприємства різних форм власності. Наприклад, за родиною Бранів, у якій виховується 10 неповнолітніх дітей, – ВАТ "Пирятинський сирзавод". Підприємство щомісяця надає своїм підшефним продуктові набори. А до Дня матері подарували пральну машину-автомат. Плануємо, що наступного року напередодні цього свята їхню ініціативу підтримають й інші шефи. Пирятинський держлісгосп родині Михайліних, які виховують 10 дітей, зробив ремонт у будинку.
***
Прощаючись із Молчановими, запитав у дітей, чи раді вони, що незабаром переїдуть у нову простору оселю. І трохи здивувався, почувши у відповідь коротке, без пояснень, "ні". Це навіть дещо збентежило. Хоча, якщо розмірковувати глибше, то стане зрозумілим, що просто діти змалечку звикли до труднощів – боротися з ними, долати їх, допомагати одне одному, жити пліч-о-пліч однією дружною сім'єю. І розраховувати передусім на власні сили. Це гарні людські якості. І дай, Боже, цим дітям щасливої долі.
– Дуже вдячна за корову, – розповідає жінка. – Вона наша годувальниця. Зараз маємо своє молоко, масло, сметану, сир. Тож допомога справді відчутна.
– Ще господарство якесь тримаєте?
– Є порося, гуси, качки, кури. Діти із задоволенням доглядають за кроликами. Взагалі вони у мене люблять природу і по господарству допомагають. Днями плануємо купити машину дров, адже наближається зима. Старшенький взагалі за господаря, усе робить вдома – і дров нарубає, і в худоби прибере. Наче усе в нас у порядку – діти вдягнені, ситі.
– Молчанови – дисципліновані учні, – приєднується до розмови директор Сасинівської ЗОШ І–ІІІ ступенів Віктор Мотчаний, – а ми допомагаємо їм чим можемо.
Школа, яку він очолює, цьогоріч відзначила своє 80-річчя. Нині у ній навчається 67 учнів. Минулого навчального року на базі школи відкрито дитячий садочок. Нинішньої зими тут уже топитимуть не твердим паливом, бо було введено в дію теплогенераторну.
На подвір'ї навчального закладу знайомлюся з головою Сасинівської сільської ради Віктором Дорошенком. Він саме об'їжджав територію сільради, вирішуючи нагальні питання.
– До нашої сільради входить 6 сіл. Це – 1 тисяча 525 мешканців, – розповідає Віктор Дорошенко. – Щороку помирає близько 50 чоловік, а народжується 3–4. Тобто села фактично вимирають. Наприклад, у селі Червоне залишилося п'ять чоловік. Люди від'їжджають із сіл, бо тут важко знайти роботу. Сільгосппідприємства займаються лише рослинництвом. Як правило, чоловіків після 40–45 років туди вже не беруть. А оскільки майже немає тваринництва, то жінки займаються домогосподарством. Проблему безробіття ми намагаємося вирішувати. Так, зараз виготовляємо проект на відведення земельної ділянки площею 7 гектарів для будівництва заводу з виготовлення органічного палива. Думаємо завдяки цьому надати роботу понад 30 особам. А це вже хоч якийсь вихід із даної ситуації.
– Сім'ї Молчанових допомагаєте?
– Як помер їхній глава сім'ї, про неї ми піклуємося постійно. Діти доглянуті, у хаті тепло. Але оселя – стара, всього дві кімнати, пічне опалення. Зараз вирішуємо питання, щоб надати Молчановим у користування великий будинок у сусідньому селі. Залишається лише переоформити документи та зробити там ремонт. І дітям ходити у школу буде ближче. Зараз вони долають три кілометри, а тоді треба буде пройти лише один.
Начальник відділу в справах сім'ї та молоді Пирятинської райдержадміністрації Алла Мелентьєва розповіла, що всього у їхньому районі 167 багатодітних сімей, у яких виховується 539 дітей. У восьми сім'ях – п'ять і більше дітей.
– Працівники відділу постійно про них піклуються, запевнила Алла Германівна. – Нещодавно усім бажаючим ми завозили меблі. Хоча й не нові, але цілком придатні для використання. Ми подбали, щоб Молчанова отримувала державну соціальну допомогу для малозабезпечених. На Новий рік, Пасху, День матері обов'язково об'їжджаємо всі сім'ї і вручаємо їм подарунки – солодощі, канцтовари, одяг тощо. За багатодітними родинами закріплені шефи – підприємства різних форм власності. Наприклад, за родиною Бранів, у якій виховується 10 неповнолітніх дітей, – ВАТ "Пирятинський сирзавод". Підприємство щомісяця надає своїм підшефним продуктові набори. А до Дня матері подарували пральну машину-автомат. Плануємо, що наступного року напередодні цього свята їхню ініціативу підтримають й інші шефи. Пирятинський держлісгосп родині Михайліних, які виховують 10 дітей, зробив ремонт у будинку.
***
Прощаючись із Молчановими, запитав у дітей, чи раді вони, що незабаром переїдуть у нову простору оселю. І трохи здивувався, почувши у відповідь коротке, без пояснень, "ні". Це навіть дещо збентежило. Хоча, якщо розмірковувати глибше, то стане зрозумілим, що просто діти змалечку звикли до труднощів – боротися з ними, долати їх, допомагати одне одному, жити пліч-о-пліч однією дружною сім'єю. І розраховувати передусім на власні сили. Це гарні людські якості. І дай, Боже, цим дітям щасливої долі.
Рубрика: 
