Це – рядки з листа до редакції нашого читача Миколи Охріменка. Подібних звернень – телефонних чи письмових – останнім часом чимало. Історія одна й та ж – люди платять за майбутній товар місяцями, а товару все нема й нема. Занепокоєння зрозуміле. Адже для кожного покупця прийнятною є лише формула: гроші – товар. Причому бажано, щоб не було ні затримок, ні непорозумінь. А тут, виходить, люди просто платять за мрію?
– З приводу придбання в групах автомобілів скарг та звернень до міліції не надходило, – говорить начальник ВЗГ ГУ МВС України в Полтавській області Юрій Сулаєв. – Надходили скарги про придбання в групах житла. Це була доволі гучна справа. Так, представники відділу по боротьбі зі злочинами, скоєними у сфері економіки, брали свідчення у декількох потерпілих, зібрали немало матеріалів. Але тут наші правоохоронці зайшли в глухий кут. По-перше, особи, які укладали угоди з представниками фірм, власноручно ставили підписи під угодами, що були виписані з урахуванням усіх юридичних тонкощів. А по-друге, на території Полтавщини діють лише фірми, які є філіями. Головні офіси знаходяться в Києві чи інших містах України. Однак коли наші співробітники із тими матеріалами, які вдалося зібрати, вийшли й на Київ, аби таки притягти до відповідальності фірму, яка пропонувала придбати житло в групах, виявилося, що у столичних колег уже більше 70-ти відмовних матеріалів із цього приводу. Причина та ж – підписання договору. Окрім цього, в законодавстві немає навіть такого поняття “покупка в групах”, а відтак немає й покарання. Точніше, юристи цих фірм допоможуть так же грамотно цього покарання уникнути.
Ну, як тут не згадати “героїв” 90-х років – “наперсточників”?! Один мій знайомий, який всерйоз вирішив, що три наперстки і його “геніальний” дар передбачення допоможуть збагатитися його родині, в результаті програв усе, що мав, і залишився навіть без житла! Але ж що ті “наперсточники” в порівнянні з сучасними методами видурювання грошей у довірливих громадян? Зараз усе обставляється солідно! Як тут не повірити? Ви заходите у шикарний офіс. Там привітна дівчина вас обов’язково запитає, чи бажаєте чаю, кави? Вам вручать договори з печатками! А пострадянська людина так звикла довіряти документам із печатками! І так рідко переглядає зміст того документа, який підписує! Та якби й переглядала, то “зачіпку” без спеціальної підготовки не знайшла б! А практика брати з собою договір, і перш ніж його підписати – проконсультуватися з юристом, у нас ще не поширена. Окрім цього (ми особисто пересвідчилися в кількох полтавських фірмах), вам не надто охоче нададуть зразок договору.
З усього виходить, що порятунок утопаючих – справа рук їх же самих. А тому вирішили спробувати знайти необхідну інформацію про підводні камені покупок у групах. Кажуть же, хто має інформацію, той уже зробив півділа. Виявляється, придбання товару в групах не така вже й погана річ. Власне, цей спосіб обрано як своєрідну допомогу неплатоспроможним. Така схема існує в багатьох країнах світу. Спосіб придбання товару в групах почав поширюватися ще на початку 90-х. Однак в Україні він себе поки не виправдовує. Причина проста – компанії-адміністратори за кордоном чесніші, наших же так і тягне на шахрайські дії. В “рамках закону”, звичайно. У народі такі компанії справедливо охрестили “лохотронами”. Суть системи така: кілька людей, які бажають купити товар, приміром, автомобіль, але не мають у даний момент для цього достатніх коштів, об’єднуються в групу і купують його у складчину. Пам’ятаєте популярні колись у колективах “Каси взаємодопомоги”? Всі учасники такої групи регулярно, протягом певного часу, виплачують грошові внески, розмір яких залежить від вартості товару і визначається як відсоток від цієї вартості. Система працює доти, доки кожен із учасників групи не стане власником товару.
Керують такими групами компанії адміністратори, за допомогою яких покупці об’єднуються і починають платити регулярні внески відповідно до графіка. На гроші, зібрані з групи, адміністратор купує товар і передає його одному з учасників групи, що визначається кількістю набраних балів або жеребкуванням.
ільш ніж два десятки таких підприємств. Без порушень не обходиться, саме тому банальна складчина починає перетворюватися в “піраміду”. У статті юриста Сергія Проскуріна, зокрема, знаходимо таку інформацію, що стосується популярної компанії “Автоплан”. Як правило, в цю систему вступають із таких причин: бажання мати власний автомобіль; вплив привабливої реклами фірм- адміністраторів; нав’язана адміністратором впевненість у тому, що участь у “Покупці в групах” вийде дешевше, аніж узяти автомобіль у кредит; незнання умов участі в системі.
Згідно з дослідженням Інтернет-видання “Експерт.UA”, покупка автомобіля через адміністратора обходиться майже вполовину дорожче, ніж при одержанні банківського кредиту. Щодо незнання умов. Наприклад, особа, яка вступає в “Автоплан”, підписуючи договір, у більшості випадків не знає наступного: вона стала учасником системи “Покупка в групах”; вона є учасником групи з 168 чоловік; вступний внесок і плата за право на одержання автомобіля не зараховується в загальну заборгованість учасника; до ціни автомобіля, зазначеної в доповненні љ1 до угоди, додаються щомісячні адміністративні витрати, щомісячний страховий внесок, що створює близько 35% надбавки до ціни автомобіля.
І ще. Неважко підрахувати, що останній учасник групи одержить свій автомобіль приблизно через сім років.
При розірванні угоди з простроченням терміну, наданого для цього, заплачені гроші з урахуванням штрафних санкцій адміністратор поверне по закінченні участі всієї групи, тобто приблизно через 7 років, однак чи буде при цьому врахована інфляція – це вже окреме питання.
Саме цих фактів, наголошує Сергій Проскурін, більшість учасників не знають і довідуються лише тоді, коли виникають проблеми. Згідно з даними Державної комісії з регуляції ринків фінансових послуг ЗАТ “AICE Україна” зобов’язується забезпечити своїх учасників автомобілями на загальну суму два мільярди гривень. Крім цього, компанія повинна повернути учасникам, які розірвали договір, 31,7 млн грн. При цьому заборгованість учасників перед компанією обчислюється 101,4 млн грн, а у фонді учасників, які очікують авто, –      76 млн грн. Нескладні розрахунки показують, що такому адміністраторові для виконання вже узятих на себе зобов’язань необхідно залучити ще понад 1,85 млрд грн! Це значить, що така система може існувати тільки за умови залучення нових платежів. А це вже класична “піраміда”!
Адміністрування системи “Покупка в групах” – дуже вигідний бізнес, що завжди має потребу в залученні нових платежів. Тож чи буде адміністратор попереджати про всі “але”? Звичайно ж, ні!
Нерідко у відділі “Автоплану” можна побачити табличку “Кредит без довідки про доходи”, що є, м’яко кажучи, неправдою. “Автоплан” не продає автомобілі в кредит. Оплата передбачається графіком внесків, що включає 84 внески. Розмір внеску змінюється залежно від актуальної ціни автомобіля щомісяця.
Щодо довідки про доходи. Вона не потрібна під час підписання договору, але її надання є обов’язковим для одержання автомобіля. Зайдіть на будь-який форум в Інтернеті й почитайте тисячі повідомлень учасників про те, як їх “розвели” менеджери “Автоплану”. Система “Автоплан” не передбачає чітких термінів одержання автомобіля. Через обіцяний менеджером термін жадану машину одержують близько одного відсотка учасників. Інші змушені чекати. Не днями, а місяцями. Деяким учасникам узагалі не пощастило – вони вже кілька років очікують машину, при цьому сумлінно платять внески.
Якщо учасникові щось не сподобалося в цій “чудов
ій” системі й він захотів розірвати угоду з адміністратором і відшкодувати збитки, він має право звернутися в суд. Згідно зі ст. 24 додатка до угоди будь-яка суперечка, що виникає, і яку необхідно вирішувати в судовому порядку, передається, відповідно до діючого законодавства України, на розгляд суду в м. Києві за місцезнаходженням фірми. Отож для того, аби розірвати угоду і відшкодувати збитки, треба їхати до Києва! Окрім того, компанії-адміністрації давно звикли до позовів незадоволених учасників про визнання договору недійсним, відшкодування збитків і моральної шкоди. Неодноразово порушувалися кримінальні справи щодо співробітників таких компаній. Приміром, за даними Інтернет-видання “Гроші-UA”, впродовж минулого року були порушені кримінальні справи проти співробітників компанії “Українська група “Капітал”, що також була адміністратором системи “Покупка в групах”. За даними кримінальними справами числиться 16326(!) потерпілих, яких обдурили на 168 млн грн.
Який же вихід? Юрист Сергій Проскурін радить: краще бути обачним і не брати участі в такого роду “покупках”.
(При підготовці статті використана інформація, надана ВЗГ ГУ МВС України в Полтавській області, а також матеріали сайта “Украина криминальная”).