Передплатою періодики люди теж цікавляться, є активні читачі “Зорі Полтавщини”.
Назвали листоноші й проблеми – їм нелегко виконувати план із продажу товарів. “У нас проживають 238 пенсіонерів. Кожна людина жде пенсії, вже її розпланувала, а тут ми приносимо цю пенсію і буквально агітуємо щось купити. А з іншого боку, треба виживати у ринкових умовах і пошті. Проте люди мало купують. Хоча сумки дуже важкі виходять. Влітку хоч велосипедами добираємось, а взимку як носити? Холодно, темно, негода…” – говорить Катерина Тягло.
У Човно-Федорівці та селах сільради – Волошковому, Мисиках, Лавринцях – пошту і супутні товари людям приносять листоноші Любов Стус, Валентина Чорнушко і Тетяна Алібекова. Організації й кілька десятків родин передплачують “Зорю Полтавщини”. Газету поважають, бо часто друкує публікації про життя району, матеріали, підказані листами читачів та й ціна помірна, говорить завідуюча поштовим відділенням Надія Іващенко.
Відзначає активність шанувальників друкованого слова і оператор з приймання передплати Центру поштового зв’язку Галина Тихонова. Щодня вона приймає десятки людей, і кожному треба підказати, порадити, розповісти про ціни, особливості того чи іншого видання.
Листоношам, котрі обслуговують місто, доводиться багато ходити: “Біля кожного двору людей треба докликатися, пенсію порахувати, про газети розповісти, передплатну квитанцію оформити, товар запропонувати. Буває, собаки нападають. Робота нелегка, зарплата – мінімальна”. Розповівши про наболіле, жінки посміхаються, говорять що роботу свою все одно люблять, з повагою відгукуються про мешканців на своїх дільницях. Вони ж листоношу завжди чекають. Працюють поштарі сумлінно. Кажуть, краще носити більше журналів і газет, ніж дихати випарами миючих засобів. Шана до друкованого слова у зіньківчан не зменшується, і це дуже приємно.
Назвали листоноші й проблеми – їм нелегко виконувати план із продажу товарів. “У нас проживають 238 пенсіонерів. Кожна людина жде пенсії, вже її розпланувала, а тут ми приносимо цю пенсію і буквально агітуємо щось купити. А з іншого боку, треба виживати у ринкових умовах і пошті. Проте люди мало купують. Хоча сумки дуже важкі виходять. Влітку хоч велосипедами добираємось, а взимку як носити? Холодно, темно, негода…” – говорить Катерина Тягло.
У Човно-Федорівці та селах сільради – Волошковому, Мисиках, Лавринцях – пошту і супутні товари людям приносять листоноші Любов Стус, Валентина Чорнушко і Тетяна Алібекова. Організації й кілька десятків родин передплачують “Зорю Полтавщини”. Газету поважають, бо часто друкує публікації про життя району, матеріали, підказані листами читачів та й ціна помірна, говорить завідуюча поштовим відділенням Надія Іващенко.
Відзначає активність шанувальників друкованого слова і оператор з приймання передплати Центру поштового зв’язку Галина Тихонова. Щодня вона приймає десятки людей, і кожному треба підказати, порадити, розповісти про ціни, особливості того чи іншого видання.
Листоношам, котрі обслуговують місто, доводиться багато ходити: “Біля кожного двору людей треба докликатися, пенсію порахувати, про газети розповісти, передплатну квитанцію оформити, товар запропонувати. Буває, собаки нападають. Робота нелегка, зарплата – мінімальна”. Розповівши про наболіле, жінки посміхаються, говорять що роботу свою все одно люблять, з повагою відгукуються про мешканців на своїх дільницях. Вони ж листоношу завжди чекають. Працюють поштарі сумлінно. Кажуть, краще носити більше журналів і газет, ніж дихати випарами миючих засобів. Шана до друкованого слова у зіньківчан не зменшується, і це дуже приємно.