Спілкуючись із численними друзями й знайомими, переконався – вони шоковані й обурені побаченим. Точніше тим, як двоє земляків-полтавців, претендуючи представляти російську громаду міста, подали ситуацію в Полтаві. Неправдивішого і тенденційнішого матеріалу, на мою думку, годі підібрати. Але кому це вигідно? Вочевидь, тим, хто ставить за мету зашкодити нормальним стосункам міської влади з російською стороною в питаннях підготовки і гідного відзначення 300-річчя Полтавської битви, створити в очах російських глядачів негативний імідж Полтави.
Адже ні слова не сказано про те, що коштом місцевого бюджету і спонсорів здійснюється благоустрій територій, завершується реконструкція братської могили російських воїнів і храму Петра і Павла, вартість якої – сотні тисяч гривень, відновлюються редути, капітально ремонтуються перший музей Полтавської битви та пам’ятники, пов’язані з нею. Сотні молодих людей виходять на суботники, щоб впорядкувати місце другого укріпленого табору Петра І, громадські організації беруть шефство над цими об’єктами.
 Але все це лишилося за кадром. Тому така позиція не робить честі, бо, за логікою, саме лідери російської громади міста мали б першими долучитися до підготовки відзначення 300-річчя Полтавської баталії, котра стала переломною в російській історії. Натомість – “вляпалися” в історію.
 Хочеться сподіватись, що російські засоби масової інформації, громадські організації підтримають позитивні процеси у Полтаві з тим, щоб нащадки учасників подій трьохсотрічної давнини могли гідно вшановувати світлу пам’ять полеглих під Полтавою.