При цьому в торговельній мережі спостерігається різний “підхід” до формування ціни навіть на один і той же вид хліба. Так, у деяких магазинах і кіосках так звані масові сорти хліба – білий подовий, цеглинкою, і “Поживний” – не подорожчали, в інших винятків немає. Втім там, де утримали ціну масових сортів, тепер той же “Пушкарівський” коштує 2,8 грн (був 2,4 грн). А де збільшили ціну на білу “цеглинку” з 2 грн до 2,10 грн, “Пушкарівський” продають по 2,6 грн. Ціна на “Полтавську паляницю” коливається від 3,5 грн до 3,7 грн, за батон “Підмосковний” треба заплатити 2,6 грн замість 2,5 грн; булочка “Городская” і сайка подорожчали на 20 к. і коштують по 1,4 грн. Можна припустити, що різниця в ціні викликана тим, що не в усіх торговельних точках застосовувалася максимальна торговельна націнка.
Голова асоціації хлібопекарів “Полтавахліб” Іван Бондаренко закликає не нагнітати ситуації з приводу цього подорожчання, бо ціни на продукцію ВАТ “Полтавський хлібокомбінат” були найнижчі в області.
Попереднє подорожчання припало на кінець червня. Тобто ціни протрималися чотири місяці.
А передумов для подорожчання хліба, за його словами, достатньо. Ситуація в усій хлібопекарській галузі залишається напруженою. Через визнання хліба соціальним продуктом і обмеження рентабельності хлібозаводів та торговельної націнки виробництва не мають коштів для розвитку і навіть зазнають збитків. При цьому всі складові собівартості хлібобулочних виробів зростають у ціні, натомість ціну на хліб підвищити проблематично. Так, тільки восени значно подорожчали дріжджі, подорожчало і борошно, як би не запевняли чиновники у зворотному. Держрезерв відпускав борошно до нового врожаю по 1850 грн за тонну, тепер – по 1870 грн, і його обсягів недостатньо. Тому доводиться купувати у комерційних структур – вже по 2000 – 2010 грн вищий сорт, на 100 грн дешевше перший сорт. Житнє борошно коштує 1700 – 1750 грн за тонну. У жовтні в державі підвищено мінімальну зарплату, що теж не може не вплинути на загальну ситуацію.
Керівництво ВАТ “Полтавський хлібокомбінат” переконує, що оптово-відпускні ціни на хлібобулочні вироби (за винятком хліба масових сортів) було збільшено обгрунтовано в цілому на 6–7 відсотків.
У Державній інспекції з контролю за цінами в Полтавській області нині аналізують ситуацію. А висновки багатьох полтавців вже відомі. Загальна думка, яку довелося почути у ці дні від полтавців: “Ми живемо у хлібній країні, в хлібній області. З усіх трибун розповідали, який нечувано високий врожай зібрано – і знов подорожчання…”
Невже парадокс, коли при рекордному врожаї зернових зростають ціни на хліб, стає закономірністю вітчизняної економіки?!
Голова асоціації хлібопекарів “Полтавахліб” Іван Бондаренко закликає не нагнітати ситуації з приводу цього подорожчання, бо ціни на продукцію ВАТ “Полтавський хлібокомбінат” були найнижчі в області.
Попереднє подорожчання припало на кінець червня. Тобто ціни протрималися чотири місяці.
А передумов для подорожчання хліба, за його словами, достатньо. Ситуація в усій хлібопекарській галузі залишається напруженою. Через визнання хліба соціальним продуктом і обмеження рентабельності хлібозаводів та торговельної націнки виробництва не мають коштів для розвитку і навіть зазнають збитків. При цьому всі складові собівартості хлібобулочних виробів зростають у ціні, натомість ціну на хліб підвищити проблематично. Так, тільки восени значно подорожчали дріжджі, подорожчало і борошно, як би не запевняли чиновники у зворотному. Держрезерв відпускав борошно до нового врожаю по 1850 грн за тонну, тепер – по 1870 грн, і його обсягів недостатньо. Тому доводиться купувати у комерційних структур – вже по 2000 – 2010 грн вищий сорт, на 100 грн дешевше перший сорт. Житнє борошно коштує 1700 – 1750 грн за тонну. У жовтні в державі підвищено мінімальну зарплату, що теж не може не вплинути на загальну ситуацію.
Керівництво ВАТ “Полтавський хлібокомбінат” переконує, що оптово-відпускні ціни на хлібобулочні вироби (за винятком хліба масових сортів) було збільшено обгрунтовано в цілому на 6–7 відсотків.
У Державній інспекції з контролю за цінами в Полтавській області нині аналізують ситуацію. А висновки багатьох полтавців вже відомі. Загальна думка, яку довелося почути у ці дні від полтавців: “Ми живемо у хлібній країні, в хлібній області. З усіх трибун розповідали, який нечувано високий врожай зібрано – і знов подорожчання…”
Невже парадокс, коли при рекордному врожаї зернових зростають ціни на хліб, стає закономірністю вітчизняної економіки?!