Гадяцькі “гейзери”
Пульсуючий над землею струмінь води незрозумілого походження виявили 3 жовтня під час контрольного об'їзду території промислу. Спершу ліквідацію надзвичайної ситуації на свердловині розпочав персонал ремонтної бригади Гадяцького промислу. Але вже за кілька днів зрозуміли, що самотужки з водним потоком не впораються. Тому до місця аварії прибуло кілька десятків одиниць техніки та сотні фахівців ГПУ. Ні причини аварії, ні якість води, що виливається на поверхню, були невідомі, тому спершу на місці спорудили 12 котлованів – накопичувачів води, куди направляли брудні підземні потоки, щоб захистити довколишню територію від підтоплення.
З'ясовували причини надзвичайної ситуації, її масштаби разом з колективом ГПУ "Полтавагазвидобування" фахівці з "Укрпромгеофізики", "Укрбургазу", Українського науково-дослідного інституту газу.
Тим часом працівники районної СЕС з'ясовували, що ж за воду викидають на поверхню підземні надра. Дослідження показали, що з-під землі вирвалася чиста вода. Згідно з висновками Гадяцької райСЕС, у ній зафіксоване лише перевищення вмісту заліза – 1,18 мг/дм3 при нормі 0,3 мг/дм3. Вміст нафтопродуктів та органолептичні показники – в нормі. Фахівці говорять, що із земних надр виливається значно чистіша та якісніша вода, ніж та, яку вживають мешканці найближчих сіл. Тому після фільтрації води від глини та піску у котлованах-накопичувачах її почали перекачувати до найближчого яру, звідки вона стікала у річку.
Коли науковці теоретично з'ясували, що відбувається у підземних надрах, стихія сама потроху вщухла.
Що ж відбулося під землею? Головний геолог ГПУ "Полтавагазвидобування" Адам Куль пояснює: “На глибині 3600–4300 метрів є газоносні горизонти. Можливо, у водоносні горизонти пройшли невеликі перетоки газу, які підвищили пластовий тиск води, і таким чином відбувся її вилив на поверхню”.
Спершу, за приблизними підрахунками спеціалістів, щодоби з-під землі виходило 6–7 тис. м3 газу, а три тижні по тому – вже 2–4 тис. м3. Адам Куль говорить, що за допомогою двох допоміжних свердловин, які спорудили поряд із 58-ю, фахівці перехопили надлишковий тиск, надзвичайна си-туація на родовищі ліквідована.
На сьогодні вже зрозуміло, говорить головний геолог ГПУ, що бучацький водоносний горизонт, водою якого користуються мешканці Гадяча та району, не загазований абсолютно. Очевидно, що надлишковий тиск є у крейдяних відкладеннях. Вони залягають значно нижче. Такою прісною водою користуються мешканці обласного центру. Але підстав для паніки немає, запевняє фахівець, адже, згідно з даними електрозйомки, загазованість складає близько 200 метрів у радіусі навколо свердловини. Явище локальне, яке, швидше за все, зумовлене підняттям пластового тиску якраз за рахунок свердловин, що знаходяться у безпосередній близькості зі свердловиною љ58.
Такі явища досить рідкісні. В Україні принаймні це третій випадок, причому не надто масштабний порівняно з іншими.
Фахівці МНС кілька разів на добу перевіряли загазованість повітря. Вона незначна, вміст важких вуглеводнів у повітрі фіксувався лише в радіусі 10 метрів від свердловини. Далі на території усі показники в нормі.
У ці дні котлован, що утворився після викиду води, уже засипають землею, згодом візьмуться за відновлення роботи газової свердловини. Якщо вдасться виконати всі роботи успішно, то ГПУ таки не втратить ті 20 мільйонів гривень, витрачених на будівництво свердловини љ58.
“Є газ, та не для нас”
Але якщо для газівників збитки, завдані надзвичайною ситуацією, видаються не надто масштабними, то для населення ці втрати оцінити просто неможливо. Адже щодня люди втрачали сотні кубометрів питної води. А надто мешканці Великих Будищ. Адже більшість тамтешніх селян узагалі не мають можливості користуватися чистою питною водою. Невелике село, де мешкає майже тисяча людей, здавалося б, блага цивілізації – блакитне паливо і вуглеводні – пере-творило на зло. Недарма цю місцевість називають українським Кувейтом, адже з усіх боків вона оточена більш як сотнею свердловин. Але чи мають вигоду від "золотого запасу" люди? Більше 10 років тому, коли із свердловин каністрами і цистернами місцеві й заїжджі ділки крали так званий кандьор, його тоннами виливали у землю. Нажива кількох десятків людей далася взнаки цілому селу – нафтопродукти потрапили до підземних вод, і люди втратили питну колодязну воду. З огляду на це у 2003 році тут збудували водогін, на що витратили близько мільйона гривень, але без попередніх аналізів його підключили до свердловини, у якій вода виявилася не придатною для використання. Проте реконструювати його нині також немає можливості. Адже, як з'ясувалося,.. на сільський водогін немає жодного документа, а відтак і виділити гроші з районного чи іншого бюджетів неможливо. Сільська рада має виготовити проектно-кошторисну документацію на водогін, але і це на сьогодні неможливо. Сільський голова Великих Будищ Олександр Гуща говорить, що у бюджеті немає грошей навіть на зарплату працівникам. Він ось уже кілька років намагається зібрати документи для виготовлення проекту, але дуже сутужно вишукувати спонсорські кошти, іноді доводиться витрачати власні гроші.
Тож, коли на родовище, що за 300 метрів від села, приїжджають посадовці, селяни збирають сходку, щоб розповісти про свої проблеми. Так було і цього разу. Коли на свердловині сталася аварія і сюди потягнулися поважні керівники, мешканці Великих Будищ перекрили дорогу до родовища, щоб укотре нагадати про себе. Йшлося про наболіле – чому газодобувні компанії не допомагають селянам вирішувати екологічні проблеми, які газовики й створюють, чому, практично живучи на газових родовищах, мешканці не мають пільг за оплату газу, чому селянам доводиться їздити дорогами, вщент розбитими потужними вантажівками, що снують селом від одного родовища до іншого, і при цьому видобувні компанії не вкладають жодної копійки у ремонт цих доріг, і де селянам при цьому відшукати 1,5 мільйона гривень, щоб полагодити ту дорогу. Втім, чиновники вкотре по-
співчували селянам і лише розводили руками, посилаючись на закони.
Мешканка Великих Будищ Тетяна Самойленко говорить, що, коли на промислі сталася аварія, люди злякалися. Почали виїжджати з села, вивозити дітей. Сама вона із родиною живе далі від родовища, а її мати – якраз поряд. Стара жінка бідкалася: "Оце як лягаємо спати, то не знаємо, чи прокинемося. Бо ж дивимося по телевізору, як газові балони зриваються, то які руйнування після цього. А тут ціле родовище…"
А ще у людей, хто живе ближче до Тимофіївського родовища, кудись поділася вода з колодязів. І хоч головний геолог ГПУ Адам Куль це пояснює традиційним сезонним спадом рівня води, та люди таку ситуацію пов'язують із аварією, адже раніше жодної осені подібних випадків у селі не було.
Рятівні 10 відсотків рентної плати
Власне, і в райцентрі не знають, як швидко й ефективно допомогти селянам. Голова Гадяцької райдержадміністрації Ірина Гулей говорить, що одразу виїхала на місце, як тільки на свердловині виникла надзвичайна ситуація. Вона також була на тій сходці, де зібралися близько 30 місцевих мешканців. "Але підтримати їх можу хіба що морально. Люди правильно ставили питання і про ціну газу, і про пільги, але що я можу зробити, адже закони такі, що нічому не зарадиш", – зауважила Ірина Гулей.
Вона говорить, що їй прикро чути, коли йдеться про те, що Гадяцький район найбільш дотаційний в області. "Якби лишили нам 10% рентної плати, про які вже говорять кілька років поспіль, не треба району ніяких дотацій. Щомісяця у районному казначействі фіксується і йде без затримок на Київ у Держбюджет 30–36 мільйонів гривень рентної плати. Робиться дуже боляче, коли з району викачуються такі гроші, а потім говорять про те, що ми найбільш дотаційні – отримуємо 7 мільйонів на рік.
НАК "Нафтогаз України" і ГПУ "Полтавагазвидобування" виділ
яють по мільйону за рік. А що для такого району 2 мільйони на рік. У нас із водою проблеми у Качановому, Петрівці-Роменській, Великих Будищах, Плішивці. 14 сільських рад не мають грошей для зарплат, не говорячи про фінансування сільських амбулаторій, дитячих садків, будинків культури.
По сільських дорогах щодня снують великовагові автомобілі – до 24 тонн. Дороги просто провалюються під таким тиском. А фінансування для ремонту шляхів не вистачає.
І зараз, коли порушується питання про виділення ділянки під нову сверд-ловину, депутати районної ради сприймають його дуже тяжко і болісно. Коли я була в опозиції, то сама наполягала, щоб не давати таких дозволів. Тепер я розумію, що це робочі місця, надходження у бюджет, це все-таки інвестиції у район. Але цього не вистачає, щоб вирішити всі проблеми, і ми з ними залишаємося наодинці".
Голова районної ради Анатолій Цимбал переконаний, що у своєму безгрошів'ї газонафтові райони почасти винні самі. Звісно, деякі питання занадто зарегульовані законом, але вимагати належної компенсації за користування газоносними надрами сільським радам не забороняє ніхто. Адже, видаючи дозволи на розробку нових свердловин, сільська рада, згідно із законом, має вимагати від газодобувної компанії 10% від кошторисної вартості проекту для розвитку й утримання інфраструктури села. І є багато прикладів, говорить Анатолій Цимбал, коли сільські голови поставилися непринципово до цього питання і, не вимагаючи нічого взамін, підписали дозволи на виділення земельних ділянок. Допоки сільські ради будуть такими безпринципними, доти селяни і потерпатимуть від не надто толерантного ставлення до них газодобувних компаній, переконаний Анатолій Цимбал.
Від редакції. Чому, з огляду на таку ситуацію, не б'ють на сполох природоохоронні організації? Це виглядає принаймні дивно. Адже область безповоротно втратила тисячі кубометрів чистої питної води, яка, можливо, є важливішою за газ, важливішою за ті гроші, які газодобувні компанії платять за користування надрами. І де гарантія того, що у гонитві за останніми кубами газу із підземних надр газодобувачі не спровокують подібні ситуації знову і знову? На ці запитання відповідей ми поки що не отримали.
Пульсуючий над землею струмінь води незрозумілого походження виявили 3 жовтня під час контрольного об'їзду території промислу. Спершу ліквідацію надзвичайної ситуації на свердловині розпочав персонал ремонтної бригади Гадяцького промислу. Але вже за кілька днів зрозуміли, що самотужки з водним потоком не впораються. Тому до місця аварії прибуло кілька десятків одиниць техніки та сотні фахівців ГПУ. Ні причини аварії, ні якість води, що виливається на поверхню, були невідомі, тому спершу на місці спорудили 12 котлованів – накопичувачів води, куди направляли брудні підземні потоки, щоб захистити довколишню територію від підтоплення.
З'ясовували причини надзвичайної ситуації, її масштаби разом з колективом ГПУ "Полтавагазвидобування" фахівці з "Укрпромгеофізики", "Укрбургазу", Українського науково-дослідного інституту газу.
Тим часом працівники районної СЕС з'ясовували, що ж за воду викидають на поверхню підземні надра. Дослідження показали, що з-під землі вирвалася чиста вода. Згідно з висновками Гадяцької райСЕС, у ній зафіксоване лише перевищення вмісту заліза – 1,18 мг/дм3 при нормі 0,3 мг/дм3. Вміст нафтопродуктів та органолептичні показники – в нормі. Фахівці говорять, що із земних надр виливається значно чистіша та якісніша вода, ніж та, яку вживають мешканці найближчих сіл. Тому після фільтрації води від глини та піску у котлованах-накопичувачах її почали перекачувати до найближчого яру, звідки вона стікала у річку.
Коли науковці теоретично з'ясували, що відбувається у підземних надрах, стихія сама потроху вщухла.
Що ж відбулося під землею? Головний геолог ГПУ "Полтавагазвидобування" Адам Куль пояснює: “На глибині 3600–4300 метрів є газоносні горизонти. Можливо, у водоносні горизонти пройшли невеликі перетоки газу, які підвищили пластовий тиск води, і таким чином відбувся її вилив на поверхню”.
Спершу, за приблизними підрахунками спеціалістів, щодоби з-під землі виходило 6–7 тис. м3 газу, а три тижні по тому – вже 2–4 тис. м3. Адам Куль говорить, що за допомогою двох допоміжних свердловин, які спорудили поряд із 58-ю, фахівці перехопили надлишковий тиск, надзвичайна си-туація на родовищі ліквідована.
На сьогодні вже зрозуміло, говорить головний геолог ГПУ, що бучацький водоносний горизонт, водою якого користуються мешканці Гадяча та району, не загазований абсолютно. Очевидно, що надлишковий тиск є у крейдяних відкладеннях. Вони залягають значно нижче. Такою прісною водою користуються мешканці обласного центру. Але підстав для паніки немає, запевняє фахівець, адже, згідно з даними електрозйомки, загазованість складає близько 200 метрів у радіусі навколо свердловини. Явище локальне, яке, швидше за все, зумовлене підняттям пластового тиску якраз за рахунок свердловин, що знаходяться у безпосередній близькості зі свердловиною љ58.
Такі явища досить рідкісні. В Україні принаймні це третій випадок, причому не надто масштабний порівняно з іншими.
Фахівці МНС кілька разів на добу перевіряли загазованість повітря. Вона незначна, вміст важких вуглеводнів у повітрі фіксувався лише в радіусі 10 метрів від свердловини. Далі на території усі показники в нормі.
У ці дні котлован, що утворився після викиду води, уже засипають землею, згодом візьмуться за відновлення роботи газової свердловини. Якщо вдасться виконати всі роботи успішно, то ГПУ таки не втратить ті 20 мільйонів гривень, витрачених на будівництво свердловини љ58.
“Є газ, та не для нас”
Але якщо для газівників збитки, завдані надзвичайною ситуацією, видаються не надто масштабними, то для населення ці втрати оцінити просто неможливо. Адже щодня люди втрачали сотні кубометрів питної води. А надто мешканці Великих Будищ. Адже більшість тамтешніх селян узагалі не мають можливості користуватися чистою питною водою. Невелике село, де мешкає майже тисяча людей, здавалося б, блага цивілізації – блакитне паливо і вуглеводні – пере-творило на зло. Недарма цю місцевість називають українським Кувейтом, адже з усіх боків вона оточена більш як сотнею свердловин. Але чи мають вигоду від "золотого запасу" люди? Більше 10 років тому, коли із свердловин каністрами і цистернами місцеві й заїжджі ділки крали так званий кандьор, його тоннами виливали у землю. Нажива кількох десятків людей далася взнаки цілому селу – нафтопродукти потрапили до підземних вод, і люди втратили питну колодязну воду. З огляду на це у 2003 році тут збудували водогін, на що витратили близько мільйона гривень, але без попередніх аналізів його підключили до свердловини, у якій вода виявилася не придатною для використання. Проте реконструювати його нині також немає можливості. Адже, як з'ясувалося,.. на сільський водогін немає жодного документа, а відтак і виділити гроші з районного чи іншого бюджетів неможливо. Сільська рада має виготовити проектно-кошторисну документацію на водогін, але і це на сьогодні неможливо. Сільський голова Великих Будищ Олександр Гуща говорить, що у бюджеті немає грошей навіть на зарплату працівникам. Він ось уже кілька років намагається зібрати документи для виготовлення проекту, але дуже сутужно вишукувати спонсорські кошти, іноді доводиться витрачати власні гроші.
Тож, коли на родовище, що за 300 метрів від села, приїжджають посадовці, селяни збирають сходку, щоб розповісти про свої проблеми. Так було і цього разу. Коли на свердловині сталася аварія і сюди потягнулися поважні керівники, мешканці Великих Будищ перекрили дорогу до родовища, щоб укотре нагадати про себе. Йшлося про наболіле – чому газодобувні компанії не допомагають селянам вирішувати екологічні проблеми, які газовики й створюють, чому, практично живучи на газових родовищах, мешканці не мають пільг за оплату газу, чому селянам доводиться їздити дорогами, вщент розбитими потужними вантажівками, що снують селом від одного родовища до іншого, і при цьому видобувні компанії не вкладають жодної копійки у ремонт цих доріг, і де селянам при цьому відшукати 1,5 мільйона гривень, щоб полагодити ту дорогу. Втім, чиновники вкотре по-
співчували селянам і лише розводили руками, посилаючись на закони.
Мешканка Великих Будищ Тетяна Самойленко говорить, що, коли на промислі сталася аварія, люди злякалися. Почали виїжджати з села, вивозити дітей. Сама вона із родиною живе далі від родовища, а її мати – якраз поряд. Стара жінка бідкалася: "Оце як лягаємо спати, то не знаємо, чи прокинемося. Бо ж дивимося по телевізору, як газові балони зриваються, то які руйнування після цього. А тут ціле родовище…"
А ще у людей, хто живе ближче до Тимофіївського родовища, кудись поділася вода з колодязів. І хоч головний геолог ГПУ Адам Куль це пояснює традиційним сезонним спадом рівня води, та люди таку ситуацію пов'язують із аварією, адже раніше жодної осені подібних випадків у селі не було.
Рятівні 10 відсотків рентної плати
Власне, і в райцентрі не знають, як швидко й ефективно допомогти селянам. Голова Гадяцької райдержадміністрації Ірина Гулей говорить, що одразу виїхала на місце, як тільки на свердловині виникла надзвичайна ситуація. Вона також була на тій сходці, де зібралися близько 30 місцевих мешканців. "Але підтримати їх можу хіба що морально. Люди правильно ставили питання і про ціну газу, і про пільги, але що я можу зробити, адже закони такі, що нічому не зарадиш", – зауважила Ірина Гулей.
Вона говорить, що їй прикро чути, коли йдеться про те, що Гадяцький район найбільш дотаційний в області. "Якби лишили нам 10% рентної плати, про які вже говорять кілька років поспіль, не треба району ніяких дотацій. Щомісяця у районному казначействі фіксується і йде без затримок на Київ у Держбюджет 30–36 мільйонів гривень рентної плати. Робиться дуже боляче, коли з району викачуються такі гроші, а потім говорять про те, що ми найбільш дотаційні – отримуємо 7 мільйонів на рік.
НАК "Нафтогаз України" і ГПУ "Полтавагазвидобування" виділ
яють по мільйону за рік. А що для такого району 2 мільйони на рік. У нас із водою проблеми у Качановому, Петрівці-Роменській, Великих Будищах, Плішивці. 14 сільських рад не мають грошей для зарплат, не говорячи про фінансування сільських амбулаторій, дитячих садків, будинків культури.
По сільських дорогах щодня снують великовагові автомобілі – до 24 тонн. Дороги просто провалюються під таким тиском. А фінансування для ремонту шляхів не вистачає.
І зараз, коли порушується питання про виділення ділянки під нову сверд-ловину, депутати районної ради сприймають його дуже тяжко і болісно. Коли я була в опозиції, то сама наполягала, щоб не давати таких дозволів. Тепер я розумію, що це робочі місця, надходження у бюджет, це все-таки інвестиції у район. Але цього не вистачає, щоб вирішити всі проблеми, і ми з ними залишаємося наодинці".
Голова районної ради Анатолій Цимбал переконаний, що у своєму безгрошів'ї газонафтові райони почасти винні самі. Звісно, деякі питання занадто зарегульовані законом, але вимагати належної компенсації за користування газоносними надрами сільським радам не забороняє ніхто. Адже, видаючи дозволи на розробку нових свердловин, сільська рада, згідно із законом, має вимагати від газодобувної компанії 10% від кошторисної вартості проекту для розвитку й утримання інфраструктури села. І є багато прикладів, говорить Анатолій Цимбал, коли сільські голови поставилися непринципово до цього питання і, не вимагаючи нічого взамін, підписали дозволи на виділення земельних ділянок. Допоки сільські ради будуть такими безпринципними, доти селяни і потерпатимуть від не надто толерантного ставлення до них газодобувних компаній, переконаний Анатолій Цимбал.
Від редакції. Чому, з огляду на таку ситуацію, не б'ють на сполох природоохоронні організації? Це виглядає принаймні дивно. Адже область безповоротно втратила тисячі кубометрів чистої питної води, яка, можливо, є важливішою за газ, важливішою за ті гроші, які газодобувні компанії платять за користування надрами. І де гарантія того, що у гонитві за останніми кубами газу із підземних надр газодобувачі не спровокують подібні ситуації знову і знову? На ці запитання відповідей ми поки що не отримали.
Рубрика: 
