У 2006 році Указом Президента України з нагоди 15-ї річниці Незалежності України за вагомий внесок у зміцнення міжнародного авторитету нашої держави та популяризацію історичних і сучасних надбань українського народу автор нагороджений орденом "За заслуги" III ступеня.
Дмитро Блажейовський народився
21 серпня 1910 року в багатодітній селянській родині на Лемківщині. Навчався в Перемишльській гімназії, був одним із найкращих її учнів. Понад усе Дмитро прагнув продовжити навчання, та батькам – селянам – це було не під силу. Отож із вузликом у руках пішов пішки через Карпати до Праги, де за навчання платили менше. Дійшов і почав вивчати точні науки. Можливо, з нього вийшов би хороший інженер, але серце Дмитра вже виколихувало іншу мрію. Був 1933 рік, святий для всіх християн, бо знаменував вік Христа. В Римі з цієї нагоди мали відбутися великі урочистості. І Дмитро рушає, знову пішки, з Праги до Рима, щоб бути присутнім на урочистостях. Цей шлях долав два місяці. У Римі він закінчив колегію Св. Йосафата, два папських університети – Урбаніанум та Григоріанум. Висвячення одержав 1939 року в Римі.
Згодом доля закинула його на 26 років до Сполучених Штатів Америки, де прослужив на різних парафіях. Там отець Дмитро розгорнув активну діяльність серед представників української діаспори. У повоєнні часи допомагав українцям, які перебували свого часу в нацистському полоні, вибратися зі зруйнованої Німеччини. Він надавав їм підтримку, щоб вони та їхні сім'ї змогли емігрувати до США. Завдяки йому багато людей було врятовано від поневірянь. У Штатах отець Блажейовський неодноразово долучався до будівництва церков для української діаспори. Найбільше йому боліло, що наші емігранти, намагаючись якомога швидше увійти в американський ритм життя, поступово забували традиції своїх предків. Він же намагався їхнім дітям прищепити любов до України, навчаючи колядок та українських пісень. Там, в Америці, отець Дмитро почав вишивати, як тепер каже, "не заради задоволення, а через потребу", адже в церквах не було українських ікон, хоругв. Отець спершу розробляє малюнок на міліметровому папері, тоді починає вишивати, створюючи ікону, молиться та поститься. Одна ікона – це близько 10–12 тисяч стібків (занизувань). Сьогодні в доробку має понад 350 вишитих ікон та хоругв, які є окрасою багатьох храмів в Україні, Італії, Німеччині, Бразилії, Аргентині, США. Та найбільша його колекція є гордістю Львова, де з травня 1999 року діє Музей вишиваних ікон та образів отця доктора Дмитра Блажейовського. Ця постійна виставка налічує 180 ікон і хоругв.
Отець Блажейовський є автором 18 наукових праць, шематизмів українських та діаспорних парафій. Він видав друком 13 збірок схем "Українських релігійних вишивок", із яких усі охочі можуть відшити собі ікони; збірник особистих спостережень про долю України "Деякі сумні сторінки з історії України та дещо про її сусідів". І у свої 99 років не перестає активно працювати. Його невтомності та працездатності, мабуть, немає межі. Отець Дмитро жартує: "Спочивати буду вже в домовині, але ще туди не спішу". І сподівається не раз порадувати нас новими цікавими книгами і своїми неперевершеними мистецькими витворами.
Дмитро Блажейовський народився
21 серпня 1910 року в багатодітній селянській родині на Лемківщині. Навчався в Перемишльській гімназії, був одним із найкращих її учнів. Понад усе Дмитро прагнув продовжити навчання, та батькам – селянам – це було не під силу. Отож із вузликом у руках пішов пішки через Карпати до Праги, де за навчання платили менше. Дійшов і почав вивчати точні науки. Можливо, з нього вийшов би хороший інженер, але серце Дмитра вже виколихувало іншу мрію. Був 1933 рік, святий для всіх християн, бо знаменував вік Христа. В Римі з цієї нагоди мали відбутися великі урочистості. І Дмитро рушає, знову пішки, з Праги до Рима, щоб бути присутнім на урочистостях. Цей шлях долав два місяці. У Римі він закінчив колегію Св. Йосафата, два папських університети – Урбаніанум та Григоріанум. Висвячення одержав 1939 року в Римі.
Згодом доля закинула його на 26 років до Сполучених Штатів Америки, де прослужив на різних парафіях. Там отець Дмитро розгорнув активну діяльність серед представників української діаспори. У повоєнні часи допомагав українцям, які перебували свого часу в нацистському полоні, вибратися зі зруйнованої Німеччини. Він надавав їм підтримку, щоб вони та їхні сім'ї змогли емігрувати до США. Завдяки йому багато людей було врятовано від поневірянь. У Штатах отець Блажейовський неодноразово долучався до будівництва церков для української діаспори. Найбільше йому боліло, що наші емігранти, намагаючись якомога швидше увійти в американський ритм життя, поступово забували традиції своїх предків. Він же намагався їхнім дітям прищепити любов до України, навчаючи колядок та українських пісень. Там, в Америці, отець Дмитро почав вишивати, як тепер каже, "не заради задоволення, а через потребу", адже в церквах не було українських ікон, хоругв. Отець спершу розробляє малюнок на міліметровому папері, тоді починає вишивати, створюючи ікону, молиться та поститься. Одна ікона – це близько 10–12 тисяч стібків (занизувань). Сьогодні в доробку має понад 350 вишитих ікон та хоругв, які є окрасою багатьох храмів в Україні, Італії, Німеччині, Бразилії, Аргентині, США. Та найбільша його колекція є гордістю Львова, де з травня 1999 року діє Музей вишиваних ікон та образів отця доктора Дмитра Блажейовського. Ця постійна виставка налічує 180 ікон і хоругв.
Отець Блажейовський є автором 18 наукових праць, шематизмів українських та діаспорних парафій. Він видав друком 13 збірок схем "Українських релігійних вишивок", із яких усі охочі можуть відшити собі ікони; збірник особистих спостережень про долю України "Деякі сумні сторінки з історії України та дещо про її сусідів". І у свої 99 років не перестає активно працювати. Його невтомності та працездатності, мабуть, немає межі. Отець Дмитро жартує: "Спочивати буду вже в домовині, але ще туди не спішу". І сподівається не раз порадувати нас новими цікавими книгами і своїми неперевершеними мистецькими витворами.
Рубрика: 
