І поставила запитання, мовляв, який ще Кабмін за один рік зробив стільки для розвитку села? А й справді, що ж такого зробив Кабмін для того, щоб селяни виростили рекордний урожай зерна? Може, спрацювала якась кабмінівська програма з технічного переозброєння сільськогосподарських товаровиробників, чи програма з підвищення родючості грунтів і захисту рослин на основі новітніх технологій, чи, можливо, був запроваджений режим пільгового кредитування для виробників сільськогосподарської продукції під гарантії уряду? Нічого подібного! Навпаки, цьогорічний урожай був вистражданий на фоні різкого подорожчання цін на пально-мастильні матеріали, мінеральні добрива, засоби захисту рослин, насіння, високих відсотків за кредитами і неможливості взяти ці кредити в банках у обсязі, який би забезпечував повний цикл вирощування сільськогосподарських культур.
Зате бити у литаври урядовці навчилися. І хай би собі били та нагороджували один одного орденами та присвоювали високі звання за отримання сільськогосподарськими товаровиробниками рекордних врожаїв, якби не одне “але”. Слова Юлії Тимошенко про отримання Україною рекордного урожаю прозвучали сигналом для зернотрейдерів опустити до найнижчої межі ціни на зернові, зернобобові, круп’яні та олійні культури. І знову селяни замість того, щоб отримати достойну винагороду за свою працю, чухають потилицю та підраховують збитки.
Як насправді високий урожай впливає на економіку сільськогосподарських товаровиробників, я хочу показати на прикладі ТОВ “Корпорація Докучаєвські чорноземи Карлівщини”. До складу корпорації входять сім сільськогосподарських підприємств з єдиним управлінським центром. Ці агроформування обробляють понад 23 тисячі гектарів ріллі. У нинішньому році на площі 9536 га ранніх зернових було зібрано
51744 тонни збіжжя при середній урожайності 54,3 ц/га. Озима пшениця вродила в середньому по 63,6 ц/га на площі 4107 га. Окремі поля в різних господарствах корпорації давали по 70 – 80 ц/га. Намолот озимої пшениці склав 26139 тонн, ужинок ячменю по корпорації – 23141 тонну при середній урожайності 47,8 ц/га. Були поля ячменю, на яких збирали більш ніж по 60 ц/га. Можу з гордістю сказати – в цьому році у ТОВ “Корпорація Докучаєвські чорноземи Карлівщини” досягнуто віддачу хлібної ниви, що відповідає європейським та світовим стандартам. Звичайно ж, праці й коштів було вкладено багато. Мінеральні добрива були внесені з розрахунку на запланований урожай, проведено комплексну систему захисту рослин від шкідників, хвороб, бур’янів, сівба проводилася зерном інтенсивних нових сортів високих репродукцій. У середньому затрати на гектар зернових склали 3500 гривень. Жнива були надзвичайно складними, хліба стояли буйні, на 40% площ полягли від негоди. Плата за гектар обмолоту зернових найнятими комбайнами сягнула рекордної позначки – 350 гривень.
Оглядаюся на минулий засушливий 2007 рік. Тоді також було вкладено чимало праці й коштів, але погодні умови внесли свої корективи, затрати ж на один гектар зернових були значно меншими і становили 2000 гривень. Так ось, у 2007 році середня урожайність ранніх зернових по корпорації була 32,1 ц/га, або в 1,7 разу меншою, ніж у нинішньому році. Озима пшениця дала віддачу з гектара 39,8 ц/га, або в порівнянні з 2008 роком в 1,6 разу менше, ячменю було отримано по 26,1 ц/га, або у 1,8 разу менше за цьогорічний урожай. Цьогоріч нарешті нива віддячила хліборобу. Здавалося б, радій, дякуй Богу і долі, гордися, розвивайся і процвітай. Так ні – коли порахували, то просльозилися.
Старт продажам озимої пшениці був даний з 850 гривень за тонну. Буквально за десяток днів ціни стрімко впали до відмітки 600 гривень за тонну фуражної пшениці й перебувають на такому рівні й нині. На задекларовану Кабінетом Міністрів мінімальну ціну за пшеницю 816 гривень за тонну ніхто не зважає. Тільки посміхаються та зверхньо промовляють: “Ви бачите, який обвал цін?”. З чого б же йому взятися? Адже у всьому світі продовольча криза, а тут пшениця, якою б чверть світу нагодувати можна – ніпочому. Ось тут би Кабінету Міністрів докласти свої зусилля, щоб підвищити імідж України як світового виробника і експортера пшениці, пом’якшити світову продовольчу кризу та надати реальну можливість вітчизняним товаровиробникам отримати достойну ціну за вирощений високий урожай. Замість цього ми чуємо поради і від урядовців, і від самого Президента – не спішіть продавати. Їй-Богу, ці слова мені нагадують пораду олігарха своєму однокласнику-безробітному, який поскаржився, що вже три дні нічого не їв. На що олігарх сказав: “Так не можна – ти змушуй себе їсти!”. Невже ні Президент, ні урядовці не знають, що товаровиробникам саме зараз потрібно продавати зерно, щоб отримати кошти на погашення кредитів і відсотків по них, на закупівлю пально-мастильних матеріалів, добрив, виплату заробітної плати, щоб продовжувати комплекс осінньо-польових робіт і закладати фундамент під урожай майбутній? Зате це добре знають зернотрейдери, тому відчуваючи повну безкарність, викручують руки селянам і знімають із них останню сорочку.
А сумні реалії хліборобського буття такі. Шість тонн зерна озимої пшениці, одержані по ТОВ “Корпорація Докучаєвські чорноземи Карлівщини”, дають 3600 гривень валового прибутку із одного гектара. При середніх затратах на один гектар 3500 гривень чистого прибутку залишається 100 гривень. І як з таким прибутком не те що вести розширене виробництво, а взагалі вижити, напевно, відомо одному Господу Богу та ще, може, Кабінету Міністрів України. А тепер давайте подивимося, як у фінансово-економічному плані спрацювала корпорація з вирощування озимої пшениці у минулому році. Тоді товарної пшениці з гектара було одержано 3,8 тонни. При середній ціні реалізації 900 гривень валовий прибуток становив 3420 гривень. При затратах 2000 грн на 1 гектар корпорація з кожного гектара посівів озимої пшениці одержала 1420 грн чистого прибутку, тобто в 14,2 разу більше, ніж при рекордному урожаї нинішнього року. “Завдяки” різниці в ціні на озиму пшеницю між нинішнім і минулим роками на 300 гривень корпорація, реалізувавши 26 тисяч тонн товарного зерна, недорахується 7,8 млн гривень.
Ціни на ячмінь цього року коливалися менш стрімко, але ж відчутно. На початку закупівель за одну тонну ячменю давали 950 гривень. Зараз ціна знизилася до 800 гривень. Корпорації вдалося реалізувати ячмінь по 900 гривень за тонну, тобто одержати 4050 грн з 1 га валового і 550 грн чистого прибутку. І все ж таки, одержавши у 2007 році 26,1 ц/га ячменю (в 1,8 разу менше, ніж у 2008), чистий прибуток від реалізації становив 720 грн з одного га, або в 1,3 разу більший, ніж в урожайному 2008 році. Недоотримали через різницю в цінах, реалізувавши 21 тисячу тонн товарного ячменю, 4,2 млн гривень. Ось так тільки на ранніх зернових, отримавши рекордний урожай, корпорація недорахувалася 12 мільйонів гривень. А всього, зібравши і реалізувавши сою, круп’яні, соняшник і кукурудзу, за прогнозами і задекларованими трейдерами цінами наша корпорація недорахується майже тридцять мільйонів гривень. А під ці кошти була розроблена виробничо-фінансова програма. Тепер від левової частки запланованого доведеться відмовитися.
Серед керівників агроформувань і фермерів все частіше чути тривожні розмови про те, що нинішня цінова ситуація на аграрному ринку не випадкова. Це цілеспрямована кампанія окремих сил, щоб дестабілізувати аграрні підприємства. Кінцева мета – за безцінь скупити землю. І знову згадується фраза Прем’єр-міністра Юлії Тимошенко: який же уряд за рік стільки зробив для селян. Не дай нам Боже, щоб рекордний урожай, вирощений селянами, став причиною економічного краху сільськогосподарських підприємств, підірвав економічну безпеку України.
Пане Президенте, пані Прем’єр, як людина, яка тридцять років працює в сільському господарстві, а працював я і рядовим спеціалістом, і керівником господарства, був і фермером, і начальником обласного управління сільського господарства, закликаю вас терміново вжити
заходів для захисту товаровиробників сільськогосподарської продукції та продовольчої безпеки України, рішуче припинити дискримінаційну цінову політику зернотрейдерів. У іншому разі агропромисловому комплексу України загрожує економічний крах. І вже у наступному році Україна буде завозити для власних потреб продовольче зерно з Європи, Канади або США. Не дай нам Боже дожитися до такого.
Зате бити у литаври урядовці навчилися. І хай би собі били та нагороджували один одного орденами та присвоювали високі звання за отримання сільськогосподарськими товаровиробниками рекордних врожаїв, якби не одне “але”. Слова Юлії Тимошенко про отримання Україною рекордного урожаю прозвучали сигналом для зернотрейдерів опустити до найнижчої межі ціни на зернові, зернобобові, круп’яні та олійні культури. І знову селяни замість того, щоб отримати достойну винагороду за свою працю, чухають потилицю та підраховують збитки.
Як насправді високий урожай впливає на економіку сільськогосподарських товаровиробників, я хочу показати на прикладі ТОВ “Корпорація Докучаєвські чорноземи Карлівщини”. До складу корпорації входять сім сільськогосподарських підприємств з єдиним управлінським центром. Ці агроформування обробляють понад 23 тисячі гектарів ріллі. У нинішньому році на площі 9536 га ранніх зернових було зібрано
51744 тонни збіжжя при середній урожайності 54,3 ц/га. Озима пшениця вродила в середньому по 63,6 ц/га на площі 4107 га. Окремі поля в різних господарствах корпорації давали по 70 – 80 ц/га. Намолот озимої пшениці склав 26139 тонн, ужинок ячменю по корпорації – 23141 тонну при середній урожайності 47,8 ц/га. Були поля ячменю, на яких збирали більш ніж по 60 ц/га. Можу з гордістю сказати – в цьому році у ТОВ “Корпорація Докучаєвські чорноземи Карлівщини” досягнуто віддачу хлібної ниви, що відповідає європейським та світовим стандартам. Звичайно ж, праці й коштів було вкладено багато. Мінеральні добрива були внесені з розрахунку на запланований урожай, проведено комплексну систему захисту рослин від шкідників, хвороб, бур’янів, сівба проводилася зерном інтенсивних нових сортів високих репродукцій. У середньому затрати на гектар зернових склали 3500 гривень. Жнива були надзвичайно складними, хліба стояли буйні, на 40% площ полягли від негоди. Плата за гектар обмолоту зернових найнятими комбайнами сягнула рекордної позначки – 350 гривень.
Оглядаюся на минулий засушливий 2007 рік. Тоді також було вкладено чимало праці й коштів, але погодні умови внесли свої корективи, затрати ж на один гектар зернових були значно меншими і становили 2000 гривень. Так ось, у 2007 році середня урожайність ранніх зернових по корпорації була 32,1 ц/га, або в 1,7 разу меншою, ніж у нинішньому році. Озима пшениця дала віддачу з гектара 39,8 ц/га, або в порівнянні з 2008 роком в 1,6 разу менше, ячменю було отримано по 26,1 ц/га, або у 1,8 разу менше за цьогорічний урожай. Цьогоріч нарешті нива віддячила хліборобу. Здавалося б, радій, дякуй Богу і долі, гордися, розвивайся і процвітай. Так ні – коли порахували, то просльозилися.
Старт продажам озимої пшениці був даний з 850 гривень за тонну. Буквально за десяток днів ціни стрімко впали до відмітки 600 гривень за тонну фуражної пшениці й перебувають на такому рівні й нині. На задекларовану Кабінетом Міністрів мінімальну ціну за пшеницю 816 гривень за тонну ніхто не зважає. Тільки посміхаються та зверхньо промовляють: “Ви бачите, який обвал цін?”. З чого б же йому взятися? Адже у всьому світі продовольча криза, а тут пшениця, якою б чверть світу нагодувати можна – ніпочому. Ось тут би Кабінету Міністрів докласти свої зусилля, щоб підвищити імідж України як світового виробника і експортера пшениці, пом’якшити світову продовольчу кризу та надати реальну можливість вітчизняним товаровиробникам отримати достойну ціну за вирощений високий урожай. Замість цього ми чуємо поради і від урядовців, і від самого Президента – не спішіть продавати. Їй-Богу, ці слова мені нагадують пораду олігарха своєму однокласнику-безробітному, який поскаржився, що вже три дні нічого не їв. На що олігарх сказав: “Так не можна – ти змушуй себе їсти!”. Невже ні Президент, ні урядовці не знають, що товаровиробникам саме зараз потрібно продавати зерно, щоб отримати кошти на погашення кредитів і відсотків по них, на закупівлю пально-мастильних матеріалів, добрив, виплату заробітної плати, щоб продовжувати комплекс осінньо-польових робіт і закладати фундамент під урожай майбутній? Зате це добре знають зернотрейдери, тому відчуваючи повну безкарність, викручують руки селянам і знімають із них останню сорочку.
А сумні реалії хліборобського буття такі. Шість тонн зерна озимої пшениці, одержані по ТОВ “Корпорація Докучаєвські чорноземи Карлівщини”, дають 3600 гривень валового прибутку із одного гектара. При середніх затратах на один гектар 3500 гривень чистого прибутку залишається 100 гривень. І як з таким прибутком не те що вести розширене виробництво, а взагалі вижити, напевно, відомо одному Господу Богу та ще, може, Кабінету Міністрів України. А тепер давайте подивимося, як у фінансово-економічному плані спрацювала корпорація з вирощування озимої пшениці у минулому році. Тоді товарної пшениці з гектара було одержано 3,8 тонни. При середній ціні реалізації 900 гривень валовий прибуток становив 3420 гривень. При затратах 2000 грн на 1 гектар корпорація з кожного гектара посівів озимої пшениці одержала 1420 грн чистого прибутку, тобто в 14,2 разу більше, ніж при рекордному урожаї нинішнього року. “Завдяки” різниці в ціні на озиму пшеницю між нинішнім і минулим роками на 300 гривень корпорація, реалізувавши 26 тисяч тонн товарного зерна, недорахується 7,8 млн гривень.
Ціни на ячмінь цього року коливалися менш стрімко, але ж відчутно. На початку закупівель за одну тонну ячменю давали 950 гривень. Зараз ціна знизилася до 800 гривень. Корпорації вдалося реалізувати ячмінь по 900 гривень за тонну, тобто одержати 4050 грн з 1 га валового і 550 грн чистого прибутку. І все ж таки, одержавши у 2007 році 26,1 ц/га ячменю (в 1,8 разу менше, ніж у 2008), чистий прибуток від реалізації становив 720 грн з одного га, або в 1,3 разу більший, ніж в урожайному 2008 році. Недоотримали через різницю в цінах, реалізувавши 21 тисячу тонн товарного ячменю, 4,2 млн гривень. Ось так тільки на ранніх зернових, отримавши рекордний урожай, корпорація недорахувалася 12 мільйонів гривень. А всього, зібравши і реалізувавши сою, круп’яні, соняшник і кукурудзу, за прогнозами і задекларованими трейдерами цінами наша корпорація недорахується майже тридцять мільйонів гривень. А під ці кошти була розроблена виробничо-фінансова програма. Тепер від левової частки запланованого доведеться відмовитися.
Серед керівників агроформувань і фермерів все частіше чути тривожні розмови про те, що нинішня цінова ситуація на аграрному ринку не випадкова. Це цілеспрямована кампанія окремих сил, щоб дестабілізувати аграрні підприємства. Кінцева мета – за безцінь скупити землю. І знову згадується фраза Прем’єр-міністра Юлії Тимошенко: який же уряд за рік стільки зробив для селян. Не дай нам Боже, щоб рекордний урожай, вирощений селянами, став причиною економічного краху сільськогосподарських підприємств, підірвав економічну безпеку України.
Пане Президенте, пані Прем’єр, як людина, яка тридцять років працює в сільському господарстві, а працював я і рядовим спеціалістом, і керівником господарства, був і фермером, і начальником обласного управління сільського господарства, закликаю вас терміново вжити
заходів для захисту товаровиробників сільськогосподарської продукції та продовольчої безпеки України, рішуче припинити дискримінаційну цінову політику зернотрейдерів. У іншому разі агропромисловому комплексу України загрожує економічний крах. І вже у наступному році Україна буде завозити для власних потреб продовольче зерно з Європи, Канади або США. Не дай нам Боже дожитися до такого.
Рубрика: 
