А потім вирішили заїхати у Гоголеве, зайти до музею письменника, пройтися стежками його дитинства. Навіть ті мої колеги, котрі вже бували тут, забули про все на світі, слухаючи розповідь екскурсовода Світлани Горошко. А були ж і ті, хто потрапив сюди вперше. Ось так ці відвідини заповідника стали головною й незабутньою подією нашої мандрівки. Будинок батьків письменника, флігель, альтанка, грот, парк, сад, ставки, пам'ятник Миколі Гоголю – все змушувало філософськи думати про час, про твори геніального земляка й таємницю його життя, його долі. І уявляти, як птиця-трійка вирушає у світ із цього двору, як дивиться услід синові мати. І хочеться очима Миколи Васильовича побачити його рідне обійстя, колишню Василівку, колишню Полтаву… Певною мірою нам це вдалося – завдяки працівникам заповідника-музею. А опісля прошу відповісти на кілька запитань його директора Лідію Єнко.
– Лідіє Дмитрівно, ми дізналися, що музей закриватиметься на реконструкцію…
– Частково, бо екскурсійні групи ми продовжуватимемо приймати. Починаємо із зовнішньої експозиції: благоустрій, опоряджувальні роботи. На території заповідника будуть прокладені доріжки з червоної цегли, що спеціально виготовлена в Києві за німецькою технологією. Замінимо паркан, замість старих буде висаджено сімдесят молодих дерев у садово-парковій зоні. Флігель і комора будуть перекриті очеретом – покрівля флігеля і раніше була очеретяною, але матеріал використовувався той, що вже був у вжитку, неякісний, і як ми його не рятували – нічого не вдалося, тому перекрили тимчасово шифером. Тож повернемо будівлям їхній первісний вигляд. І буде перефарбовано дах – у своїх спогадах Гоголь зазначав, що дах батьківського будинку також був червоного кольору.
– А всередині щось зміниться?
– Повністю перероблятиметься система опалення, бо вона не відповідає нинішнім вимогам, та й естетично матиме кращий вигляд. Буде замінене освітлення в музеї, встановлена пожежно-охоронна сигналізація. І проведемо поточний ремонт кожної з меморіальних та літературних кімнат. До того ж освітленою стане вся територія заповідника, що також важливо для його охорони.
– Уже маєте обіцяні кошти на проведення ремонтних робіт?
– Так, на реконструкцію з обласного бюджету виділено загалом понад п'ять мільйонів гривень. Замовником і розпорядником коштів є управління капітального будівництва обласної державної адміністрації, а генпідрядником – будівельна організація "Курортбудсервіс". А ще обласна рада окремо виділила сімдесят тисяч гривень (точніше, ми підписали тристоронню угоду між обласною радою, нашим підрядником, приватним підприємством "Стріха", та музеєм) на впорядкування зони відпочинку для туристів. До нас неодноразово приїздив заступник голови обласної ради Петро Ворона. Часто буває начальник управління містобудування та архітектури облдержадміністрації Юрій Петрук – в усьому нас підтримує й допомагає, ми працюємо спільно, як і з начальником управління культури Володимиром Годзенком. Добре слово хочу сказати й на адресу полтавського інституту "Міськбудпроект" – його директор Борис Петтер і заступник Анатолій Чорнощоков у проектній документації по реконструкції заповідника врахували всі наші побажання. Анатолій Євгенович розробив також передпроектну пропозицію відтворення церкви Різдва Богородиці, про яку вже стільки років говоримо, але досі нічого не зроблено. На її відбудову виділено один мільйон гривень, а на проектно-кошторисну документацію ми самі знайшли сімнадцять тисяч. Музей виступив замовником, і ми виготовили цю передпроектну пропозицію. Де взяли кошти? Створили церковний приход і відкрили благодійний рахунок на відбудову церкви. А тепер шукаємо спонсорів, адже голова обласної держадміністрації Валерій Асадчев двічі ставив питання на одній із сесій обласної ради про виділення таких коштів на відновлення церкви, щоб вона була одним із об'єктів заповідника – частиною відновленого меморіального комплексу. На жаль, депутати не підтримали його – двічі проголосували "проти". Нам це дуже боляче… А загалом радіємо, що маємо обласне підпорядкування, відчуваємо підтримку й піклування обласної влади. І приємно, що Полтава і вся область готується до такої знаменної дати, адже цей ювілей ми зобов'язані – перед нащадками, перед майбутніми поколіннями – відзначити на належному державному рівні. Щоб нам не було соромно і перед ними, і перед тими гостями, котрі приїдуть вклонитися пам'яті Гоголя.
– Напевне ж, триває й наукова робота ваших співробітників, відбуваються цікаві зустрічі?
– Триває науково-освітня робота, саме такий напрямок нашої діяльності. Щойно провели тематичний вечір із нагоди 65-річчя визволення Полтавщини від фашистських загарбників та Дня ветерана. Він був присвячений ще й пам'яті матері Миколи Гоголя, бо ж 1 жовтня Марія Іванівна завжди відзначала свої іменини, в цьому домі було багато гостей – і ми цю традицію підтримуємо. А зараз готуємося до участі в науковій конференції, яка відбудеться 16 жовтня у Києві в Національному музеї літератури України. Її тема для нас актуальна: "Музейна експозиція: сучасний погляд та досвід побудови". Перед двохсотлітнім ювілеєм Миколи Гоголя нам обов'язково треба там побувати, адже необхідно видозмінити експозицію музею, ввести до неї нові експонати, яких дуже багато. Ми співпрацюємо з письменниками, художниками, маємо багато подарунків. Наприклад, наш земляк Михайло Онацько подарував свій календар на 2009 рік, де змальовані герої творів Гоголя, є цитати з них. Письменник Іван Нечитайло створив поему, приурочену до 200-річчя Гоголя. І ми дуже вдячні "Зорі Полтавщини", яка нас підтримує, розуміє. На жаль, деякі газети дозволяють собі подавати нетактовні, неетичні матеріали, використовують певні факти, не вникнувши в деталі. Але є й приємні зустрічі: днями у нас працював Леонід Парфьонов – він знімає документальний двосерійний фільм "Птах Гоголь". А ще побував Ігор Золотусський – один із найвідоміших дослідників творчості Гоголя, автор книги "Гоголь" із серії "Життя видатних людей". Він знімає десятисерійний художній широкоформатний кінофільм, робоча назва його – "Реабілітований Гоголь". Кілька днів у Гоголевому перебувала група "Мосфільму", яка працює над художньою кінострічкою, що російською дослівно називається "Гоголь ближайший" – тобто найближчий до Христа. Тож наш колектив працює без перепочинку, ми постійно в активному русі!
– Відвідувачів багато?
– Багато! За останні роки ми відчули це навіть у фінансовому вимірі. Відвідувачів збільшилося відсотків на сімдесят. І зарубіжні делегації, і наші почали їздити, що дуже приємно. І діток привозять. Ми співпрацюємо з школами, у нас є спеціальна програма "Музей – школі", один із її традиційних заходів адресовано першокласникам: "Здрастуй, музей". Так і має бути, адже у світі Україну оцінюють у першу чергу за рівнем культури й духовності. Тож нам приємно, що й ми вносимо свій вклад у розбудову України, перш за все у виховання нашого підростаючого покоління. І наш перший помічник у цьому – Микола Гоголь…
– Лідіє Дмитрівно, ми дізналися, що музей закриватиметься на реконструкцію…
– Частково, бо екскурсійні групи ми продовжуватимемо приймати. Починаємо із зовнішньої експозиції: благоустрій, опоряджувальні роботи. На території заповідника будуть прокладені доріжки з червоної цегли, що спеціально виготовлена в Києві за німецькою технологією. Замінимо паркан, замість старих буде висаджено сімдесят молодих дерев у садово-парковій зоні. Флігель і комора будуть перекриті очеретом – покрівля флігеля і раніше була очеретяною, але матеріал використовувався той, що вже був у вжитку, неякісний, і як ми його не рятували – нічого не вдалося, тому перекрили тимчасово шифером. Тож повернемо будівлям їхній первісний вигляд. І буде перефарбовано дах – у своїх спогадах Гоголь зазначав, що дах батьківського будинку також був червоного кольору.
– А всередині щось зміниться?
– Повністю перероблятиметься система опалення, бо вона не відповідає нинішнім вимогам, та й естетично матиме кращий вигляд. Буде замінене освітлення в музеї, встановлена пожежно-охоронна сигналізація. І проведемо поточний ремонт кожної з меморіальних та літературних кімнат. До того ж освітленою стане вся територія заповідника, що також важливо для його охорони.
– Уже маєте обіцяні кошти на проведення ремонтних робіт?
– Так, на реконструкцію з обласного бюджету виділено загалом понад п'ять мільйонів гривень. Замовником і розпорядником коштів є управління капітального будівництва обласної державної адміністрації, а генпідрядником – будівельна організація "Курортбудсервіс". А ще обласна рада окремо виділила сімдесят тисяч гривень (точніше, ми підписали тристоронню угоду між обласною радою, нашим підрядником, приватним підприємством "Стріха", та музеєм) на впорядкування зони відпочинку для туристів. До нас неодноразово приїздив заступник голови обласної ради Петро Ворона. Часто буває начальник управління містобудування та архітектури облдержадміністрації Юрій Петрук – в усьому нас підтримує й допомагає, ми працюємо спільно, як і з начальником управління культури Володимиром Годзенком. Добре слово хочу сказати й на адресу полтавського інституту "Міськбудпроект" – його директор Борис Петтер і заступник Анатолій Чорнощоков у проектній документації по реконструкції заповідника врахували всі наші побажання. Анатолій Євгенович розробив також передпроектну пропозицію відтворення церкви Різдва Богородиці, про яку вже стільки років говоримо, але досі нічого не зроблено. На її відбудову виділено один мільйон гривень, а на проектно-кошторисну документацію ми самі знайшли сімнадцять тисяч. Музей виступив замовником, і ми виготовили цю передпроектну пропозицію. Де взяли кошти? Створили церковний приход і відкрили благодійний рахунок на відбудову церкви. А тепер шукаємо спонсорів, адже голова обласної держадміністрації Валерій Асадчев двічі ставив питання на одній із сесій обласної ради про виділення таких коштів на відновлення церкви, щоб вона була одним із об'єктів заповідника – частиною відновленого меморіального комплексу. На жаль, депутати не підтримали його – двічі проголосували "проти". Нам це дуже боляче… А загалом радіємо, що маємо обласне підпорядкування, відчуваємо підтримку й піклування обласної влади. І приємно, що Полтава і вся область готується до такої знаменної дати, адже цей ювілей ми зобов'язані – перед нащадками, перед майбутніми поколіннями – відзначити на належному державному рівні. Щоб нам не було соромно і перед ними, і перед тими гостями, котрі приїдуть вклонитися пам'яті Гоголя.
– Напевне ж, триває й наукова робота ваших співробітників, відбуваються цікаві зустрічі?
– Триває науково-освітня робота, саме такий напрямок нашої діяльності. Щойно провели тематичний вечір із нагоди 65-річчя визволення Полтавщини від фашистських загарбників та Дня ветерана. Він був присвячений ще й пам'яті матері Миколи Гоголя, бо ж 1 жовтня Марія Іванівна завжди відзначала свої іменини, в цьому домі було багато гостей – і ми цю традицію підтримуємо. А зараз готуємося до участі в науковій конференції, яка відбудеться 16 жовтня у Києві в Національному музеї літератури України. Її тема для нас актуальна: "Музейна експозиція: сучасний погляд та досвід побудови". Перед двохсотлітнім ювілеєм Миколи Гоголя нам обов'язково треба там побувати, адже необхідно видозмінити експозицію музею, ввести до неї нові експонати, яких дуже багато. Ми співпрацюємо з письменниками, художниками, маємо багато подарунків. Наприклад, наш земляк Михайло Онацько подарував свій календар на 2009 рік, де змальовані герої творів Гоголя, є цитати з них. Письменник Іван Нечитайло створив поему, приурочену до 200-річчя Гоголя. І ми дуже вдячні "Зорі Полтавщини", яка нас підтримує, розуміє. На жаль, деякі газети дозволяють собі подавати нетактовні, неетичні матеріали, використовують певні факти, не вникнувши в деталі. Але є й приємні зустрічі: днями у нас працював Леонід Парфьонов – він знімає документальний двосерійний фільм "Птах Гоголь". А ще побував Ігор Золотусський – один із найвідоміших дослідників творчості Гоголя, автор книги "Гоголь" із серії "Життя видатних людей". Він знімає десятисерійний художній широкоформатний кінофільм, робоча назва його – "Реабілітований Гоголь". Кілька днів у Гоголевому перебувала група "Мосфільму", яка працює над художньою кінострічкою, що російською дослівно називається "Гоголь ближайший" – тобто найближчий до Христа. Тож наш колектив працює без перепочинку, ми постійно в активному русі!
– Відвідувачів багато?
– Багато! За останні роки ми відчули це навіть у фінансовому вимірі. Відвідувачів збільшилося відсотків на сімдесят. І зарубіжні делегації, і наші почали їздити, що дуже приємно. І діток привозять. Ми співпрацюємо з школами, у нас є спеціальна програма "Музей – школі", один із її традиційних заходів адресовано першокласникам: "Здрастуй, музей". Так і має бути, адже у світі Україну оцінюють у першу чергу за рівнем культури й духовності. Тож нам приємно, що й ми вносимо свій вклад у розбудову України, перш за все у виховання нашого підростаючого покоління. І наш перший помічник у цьому – Микола Гоголь…
Рубрика: 
