Мають власне бачення і самі політики. Озброєні відповідними знаннями та досвідом, а також можливістю аналізувати ситуацію, так би мовити, “зсередини”, вони роблять більш достовірні висновки, хоча й дещо упереджені через свою політичну приналежність.
Отож, щоб ознайомитися з точкою зору фахівця щодо його бачення нинішньої політичної ситуації в країні, звертаємося до заступника голови обласної ради, кандидата наук з державного управління, автора багатьох наукових праць Петра Ворони.
– Сьогодні Україна, як ніколи, близько підійшла до свого членства в Євросоюзі та інших європейських структурах. Це відбувається завдяки діяльності Президента України, який чітко сповідує європейський вектор і має цивілізовані уявлення про місце України в Європі не як самоціль, а, перш за все, як досягнення європейських стандартів рівня життя і демократії. Але цей напрямок України розуміють і по-своєму оцінюють наші російські сусіди. І саме тому зараз задіяний величезний механізм, матеріальний і людський фактори для дестабілізації ситуації в Україні, щоб і надалі зберегти на неї вплив сусідньої країни.
Чому так відбувається? Проблема, перш за все, в тому, що Україна за 17 років незалежності держави не виростила, не викохала національно свідому еліту. Сьогодні еліта, вихована за радянських часів, керує нами в різних політичних партіях, сповідуючи, перш за все, власні “шкурні” інтереси. Я переконаний, що якби в коаліції були демократичні партії, які б щиро стояли на засадах державності, національних інтересів, то, звичайно, такого б розколу не було. Вважаю, що наші партнери більше сповідують зацікавленість у збереженні владного впливу і посад, ніж перспективи розвитку нашої держави. З цього приводу фракція “Нашої України” в обласній раді прийняла відповідне звернення. У ньому ми засуджуємо наших колег по коаліції за те, що створюване з Партією регіонів становитиме прокремлівську більшість у Верховній Раді. А це вже удар у спину не тільки політичним партнерам, а й усьому українському народові.
І ще. Зміна державного устрою – це, перш за все, прерогатива людей. Ніхто на виборах не давав права міняти президентську форму правління на парламентську. І тут я повністю підтримую Президента: Конституція і зміна державного устрою повинні прийматися виключно на референдумі.
Але мені приємно те, що події, які відбуваються в Києві, не накладаються на ситуацію в області. Можу щиро сказати, що київському політичному бомонду є чому повчитися у політиків обласного рівня, як дружно, злагоджено можна працювати заради спільної мети, забуваючи про політичні протиріччя.
Сьогодні в обласній раді фактично в керівництві чотири політичні сили: соціаліст очолює бюджетну комісію, заступники – з БЮТ та “Нашої України”, голова ради – з Партії регіонів. І в нас ніколи не виникає якихось політичних речей, і ми ніколи не виносимо їх на сесію. Ми консолідовані в тому, щоб якомога більше зробити для полтавського краю, його людей, більше залучити коштів, інвестицій, зробити якісь позитивні зміни в житлово-комунальному господарстві, в освітній, культурній галузях і сприяти тому, щоб Полтавщина справді була духовною столицею України.
Єдиним ідеологічним опонентом в обласній раді можна назвати хіба що комуністів, тут іноді доходить до нісенітниць.
Я з 1991 року в лавах національно-демократичних сил і чітко стою на проукраїнських позиціях. Може, тому часто з боку лівих на мою адресу сипляться різноманітні звинувачення, які не мають під собою ніякої підстави. Зокрема, це стосується нібито придбання мені адміністрацією за державний кошт квартири в Полтавському районі. Як людина, яка любить цю землю, як громадянин, знаючи, скільки людей перебуває за межею бідності, який непростий процес виділення коштів на матеріальну допомогу, я б ніколи не зміг не те, що прийняти державні кошти на придбання житла, а й навіть думати про такі речі. Що ж, такі заяви не стільки ображають мене, як відображають рівень людей, котрі можуть висувати такі безпідставні звинувачення.
А так узагалі депутатський корпус працює дуже злагоджено, і коли йде мова про полтавські, я б сказав, національні, інтереси, інтереси громад, то ми, звичайно, єднаємося і пліч-о-пліч приймаємо єдино правильні рішення.
От чому треба повчитися київським політикам у Полтавської обласної ради.