“Син – дуже скромна людина, – каже мама рекордсмена, Алла Миколаївна. – Навіть після перемог у Пекіні, коли ми з батьком вітали його телефоном, він відповідав традиційно: “Ну, дякую!” І більше розпитував про те, як ми тут”, – зізнається жінка.
Алла Миколаївна і Микола Степанович Виноградці були нагороджені Почесною грамотою облдержадміністрації за самовідданість. У Діми справді хороші батьки. Коли із сином сталося нещастя, батькові довелося залишити роботу і займатися лише Дімою – знімати з візка, саджати в нього, іноді носити на руках, возити в басейн…
ТРАВМА. У сімнадцять років Дмитро Виноградець одержав травму при пірнанні – декомпресійний перелом п’ятого і шостого шийних хребців. Спочатку він не розумів, чим це загрожує. Рідних підбадьорював: “Через пару тижнів ходитиму”. Але чим далі, тим менше було впевненості в його словах.
“Разом із друзями Діма відпочивав на Ворсклі після успішного складання вступних іспитів до Полтавської аграрної академії, – розповідає Алла Миколаївна. – Хлопці вирішили перепливти річку. Почали гребти до протилежного берега. Дімин однокласник Вітя Крамськой чомусь відмовився. Це і врятувало моїй дитині життя. Пізніше хлопчик згадав, що він побачив, як Діма сплив спиною догори і залишився лежати на поверхні без рухів. Вітя покликав його раз, удруге – не відгукується. Тоді він кинувся у воду і витягнув сина на берег. Добре, що до приїзду “швидкої” ніхто не робив жодних активних дій”.
Медицина виявилася безсилою. Єдиною втіхою для рідних було те, що операція врятувала синові рух його рук. Намагаючись поставити його на ноги, батьки залізли у великі борги. Щоб відволікти дитину від важких думок, вони навіть збиралися оформити кредит на комп’ютер. На щастя, мудрі люди відрадили, тепер вони впевнені, що з комп’ютером не було б у Діми нинішніх успіхів. Він замкнувся б на віртуальних іграх, як більшість молоді. Випадково почувши про Полтавську обласну дитячо-юнацьку реабілітаційну спортивну школу для інвалідів, яку очолює заслужений тренер України Микола Калайда, батьки Діми вирішили, що їхньому синові корисно буде перебувати в товаристві людей, яких у житті спіткала така ж біда. Вони не чекали успіхів, не сподівалися на диво. Але Дмитро досить скоро почав показувати завидні результати. Уже через пару місяців занять у басейні він привіз із всеукраїнської універсіади серед студентів-інвалідів три перші медалі й тридцять гривень премії, ще через місяць виграв чемпіонат України з плавання.
ЧЕМПІОН. У Пекіні на честь Діми Виноградця чотири рази піднімали прапор України. Фотографії цього симпатичного голубоокого хлопця на інвалідному візку обійшли весь світ. Особливо раділи українці, коли 9 вересня наш синьо-жовтий прапор опинився серед двох червоних із жовтими зірками, китайських. Такого не довелося бачити ні під час літніх Олімпійських ігор, ні під час Параолімпійських. Тоді Діма завоював свою першу золоту медаль у змаганні на двісті метрів вільним стилем, подолавши дистанцію за 3 хвилини і 22 секунди.
Він сказав, що тоді було найважче. А його тренер Галина Бойко додала, що плавання вільним стилем є коньком її підопічного. Вони зрозуміли, що перемога буде за ними, побачивши, що суперники не зуміли правильно розподілити свої сили. Взявши швидкий темп, ті просто знесилилися до фінішу. А Діма проплив дистанцію рівно, як мовиться, на одному диханні.
Додому Дмитро Виноградець повернувся чотириразовим чемпіоном. Він здобув “срібло” на стометрівці вільним стилем,  ще одне “золото” в запливі на 50 метрів вільним стилем і “бронзу” в 50-метровому запливі на спині. Таким чином, тільки один його заплив залишився без медалі. Це найкращий результат змагань серед спортсменів нашої збірної з ураженням опорно-рухового апарату.
“Та переможемо ми цих китайців! Куди вони подінуться?” – від’їжджаючи до Пекіна, сказав майбутній чемпіон. І довів це.
Плаває шостий рік підряд
по чотири години на день
Раніше параолімпійський рекордсмен плавав, як багато хто. Більш-менш тримався на воді, пірнав, але стилів не знав, технікою не володів. Особистий тренер Дмитра Виноградця Сергій Калайда, котрий разом зі своєю дружиною, також заслуженим тренером України, Галиною Бойко займається з ним уже шостий рік, розповідає, що поплив Діма досить швидко – спочатку тримаючись за доріжку, на спині (в такому положенні людині, в якої працюють лише руки, легше триматися на воді). Потім ліг на груди, почав освоювати техніку різних стилів. Діма – хлопець цілеспрямований, тому результати не змусили себе чекати. Він уперто тренувався щодня по чотири години, бувало, лише опівночі повертався додому. Але найважче, говорить Сергій Калайда, для молодої людини, котра не ходить, було дістатися до басейну на другому поверсі. У Діми був тоді важкий візок. Доводилося разом із ним тягати майбутнього чемпіона сходами туди й назад. Але це того варте. “Ми передбачали результати на коротших дистанціях, – говорить Сергій Калайда. – Але його заплив на двісті метрів перевершив наші очікування, він був приголомшливим”.