Це засвідчив перший етап міжнародної наукової конференції "Гадяцька унія 1658 року: контроверсії минулого і сучасність". Конференція зібрала в стінах Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г. Короленка провідних істориків України, Польщі, Канади, США, Росії. Проходить захід під егідою Міністерства освіти і науки України та Полтавської обласної державної адміністрації.
Як наголосив під час урочистого відкриття наукового зібрання голова облдержадміністрації Валерій Асадчев, велику увагу правдивому відтворенню нашої історії приділяє Президент України Віктор Ющенко. Його Указ "Про відзначення 350-річчя перемоги війська під проводом гетьмана України Івана Виговського у Конотопській битві" дає можливість належно вшанувати Івана Виговського – одного з найвизначніших українських діячів середини XVII століття, політика, дипломата, державника, воєначальника.
У чому ж полягає значення Гадяцької угоди? Це була перша спроба офіційно об'єднати Україну і поставити її на один рівень з державами Європи, мати власний парламент, суд, адміні-страцію, фінанси, армію тощо.
Гадяцький договір фактично був проектом міждержавної спілки України, Польщі та Литви. За угодою, Україна в межах Київського, Чернігівського та Брацлавського воєводств ставала вільною й незалежною державою під назвою Великого князівства Руського.
Державний устрій у князівстві мав бути таким, як у Великому князівстві Литовському. Вища законодавча влада на його території передавалася виборному парламенту – Національним зборам; вища виконавча – гетьманові, якого пожиттєво обирали всі стани й затверджував король. Гетьман не лише очолював Військо Запорозьке, а й одночасно був київським воєводою та першим сенатором князівства, що на законних підставах підпорядковувало його владі шляхту та решту станів і соціальних груп українського суспільства. Як і на території Литви, на Русі запроваджувалися державні посади канцлера, маршалка, підскарбія, формувався трибунал (вища апеляційна інстанція). Велике князівство Руське отримувало власну фінансову систему, право карбування власної монети та проведення самостійної внутрішньої політики. Аби припинити практику утисків православних, усі державні посади на території воєводств, які належали до юрисдикції гетьмана, мали належати православним шляхтичам.
Військо Запорозьке домоглося того, що угода 1658 р. проголосила ліквідацію унії (остаточно питання мали вирішити король, сейм Речі Посполитої й римська курія) та повернення православним конфіскованого церковного майна.
Крім Війська Запорозького, гетьман мав право наймати 10-тисячне регулярне військо.
Вельми прогресивно виглядали й питання духовно-освітнього розвитку України. Угода передбачала закріплення за Києво-Могилянським колегіумом академічного статусу. На території князівства передбачалося заснування ще однієї православної академії та середніх навчальних закладів – колегіумів, а також початкових шкіл та друкарень.
Більшість українських істориків вважає Гадяцьку угоду видатним досягненням козацького уряду, свідченням зрослої державницької ідеології українського суспільства. Але, як і кожна висока ідея, вона не відразу стала зрозумілою широким масам. Микола Костомаров (до слова, уродженець того ж таки Гадяча) писав: "І українці, і поляки не могли перші зрозуміти твору голів, що стояли не в рівні з народом…"
У рамках конференції пройшла презентація тематичних книг з обговорюваної теми.
Загалом же протягом двох днів науковці плідно спілкувалися, дискутували й зійшлися на думці, що конференція дасть стимул для появи нових наукових праць. Тим більше, що попереду – другий її етап: 16 вересня учасники знову зустрінуться в педагогічному університеті, а 17 вересня проведуть виїзне засідання в Гадячі.