Між тим, гральні автомати давно стали звичними “мешканцями” міст України. І дзвін монет, якими час від часу, як приманками, кидаються “однорукі бандити”, марудить душі все більшої кількості людей. Щоправда, висновок цей грунтується на опосередкованих фактах.
Кому війна, а кому мати рідна
Останнім часом на Полтавщині спостерігається просто навала філій і відділень юридичних осіб, зареєстрованих в інших областях, що працюють у сфері азартних ігор, констатує факт начальник регіонального відділу Держфінмоніторингу в Полтавській області Олександр Корчик. (Оскільки гральні заклади мають справу з грошима – приймають їх від клієнтів і видають при виграшах, то мовою закону вони надають фінансові послуги. А відтак ці заклади віднесені до суб’єктів первинного фінансового моніторингу. Це означає, що Держкомітет фінансового моніторингу України збирає і аналізує відповідні дані). Отже, за офіційними даними, станом на 1 січня 2008 року на Полтавщині в сфері організації азартних ігор (йдеться про заклади з гральними автоматами) було офіційно зареєстровано
4 юридичні особи і 28 філій юридичних осіб, зареєстрованих в інших областях України. Через півроку, станом на 1 липня 2008 року, статистика інша: 5 “своїх” юридичних осіб і 208 філій – представників інших регіонів. (З них 40 відсотків – з Києва і Київської області, по 10–15 відсотків – з Харкова, Дніпропетровська і Львівської області. Філії полтавських суб’єктів підприємницької діяльності становлять до загального числа філій 25 відсотків). Досі темпи розвитку грального бізнесу були значно повільнішими.
Зрозуміти, що просто так, заради кількості й звітності, ці заклади не відкриваються, допоможе офіційна інформація про вартість їх відкриття, оприлюднена нещодавно заступником начальника управління з питань розвитку споживчого ринку, сфери побутових послуг та підприємництва Ніною Кириленко на засіданні колегії облдержадміністрації. Той, хто бажає започаткувати гральний бізнес, повинен одержати ліцензії Мінфіну і облдержадміністрації. Якщо плата за ліцензію в області коштує лише 255 грн, то Мінфіну суб’єкт підприємницької діяльності сплачує 30 тисяч євро за кожен рік діяльності, а оскільки ліцензія видається на п’ять років, то сума одномоментної сплати становить 150 тисяч євро. Наївно було б думати, що ці гроші викидаються на вітер. (Хоча вони, можливо, й невеликі для їхніх власників, принаймні відкрити цей бізнес в Україні коштує значно дешевше, ніж за кордоном. Наприклад, в Угорщині вже озвучують вартість такого дозвільного документа на рівні чотирьох мільйонів євро).
Певною ілюстрацією зростаючої популярності послуг цих закладів є інформація про виграші наших азартних співвітчизників. У 2006 році про виграші у своїх закладах на Полтавщині прозвітували 5 суб’єктів підприємницької діяльності: протягом року 145 осіб виграли в них загалом 119610 грн. У 2007 році офіційно заявили про суми виграшів 9 суб’єктів: 301 клієнту в цілому дісталися виграші в сумі 296988 грн. При цьому задекларовано, наприклад, що на автоматах одного з суб’єктів у 2006 році четверо осіб виграли 295 гривень. А в іншому випадку, в 2007 році, 12 осіб виграли 1587 гривень. А в тих суб’єктів, які не звітували, виходить, ніхто не вигравав…
Навряд чи хто наведе статистику кількості залежних від гри на гроші, якщо достеменно невідома навіть кількість гральних закладів: фахівці стверджують, що, окрім легального, існує і тіньовий гральний бізнес. Але очевидно, що все більше людей ризикують захворіти на азартоманію.
“Пишемо цього листа, а серце плаче, біль у душі, сльози на очах… Як важко боротися з залежністю людей від ігрових автоматів, а у нас їх аж цілий десяток, прямо в центрі міста відкрито. Нелегко зупиняти синів, чоловіків, онуків, які відвідують ці сумні гральні заклади. Всі гроші, зароблені ними, постійно відносяться в ці розважально-гральні зали. В сім’ях cварки, бійки, доходить до розлучення. Хто буде піклуватися про дітей? Який у них приклад поведінки батьків? Подумайте, до якої культури ми дійшли, що робиться! На білому світі кругом бандити, наркомани… Як боляче дивитися, коли школярі 8–9-х класів сидять у цих гральних закладах. А скільки сімей там позбулися своїх квартир!..” Цей лист – крик душі – до Кабінету Міністрів України 28 мешканців міста Лубен закінчили проханням “посприяти, щоб гральні автомати терміново закрили або винесли за межі міста”, бо “це не розважально-культурні ігри, а велике наркотичне горе в сім’ях”.
– Люди про це пишуть скрізь, і в місцеві інстанції, і в Київ, – говорить голова представництва Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва в Полтавській області Олена Адамович. – В одному з листів, що прийшов на адресу облдержадміністрації, більше двохсот жінок-кременчужанок розповідають, як у день зарплати вони зустрічають своїх чоловіків з роботи, аби ті не програли заробіток. Забрати своїх чоловіків з гральних залів вони не можуть, бо охоронці їх туди не пускають. Хоча наш Державний комітет опікується питаннями розвитку бізнесу і створення відповідних умов, я вважаю, що гральний бізнес – єдиний з усіх, через його соціальну напругу, який держава повинна максимально обмежити й жорстко контролювати і регулювати. Втім реалії інші.
Якщо бізнес розвивається, значить, це комусь потрібно
– Гральний бізнес – єдиний напрямок бізнесу, який ніким не регулюється, – зазначає начальник регіонального відділу Державного комітету фінансового моніторингу України в Полтавській області Олександр Корчик. – В Україні, яка існує як держава вже 17 років, досі немає закону про гральний бізнес. Ми доросли тільки до Ліцензійних умов.
Доросли, до слова, частково у 2006-му, а частково – цього року. З 2001-го до 2006 року організація азартних ігор навіть не ліцензувалася. Тобто не існувало жодних обмежень. У 2006-му в Законі України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” серед дев’яти десятків видів господарської діяльності законодавці згадали-таки про азартні ігри як бізнес. І передбачили ліцензування. Вже згадана ліцензія Мінфіну – це дозвіл на здійснення діяльності. А щоб відкрити гральні заклади на певній території, передбачена ліцензія місцева, яку видає облдержадміністрація, точніше – управління у справах споживчого ринку, якому влада делегувала це повноваження. Саме ця ліцензія дає можливість на місці хоч в якийсь спосіб регулювати діяльність гральних залів: їх перевіряють санстанція, пожежники та інші служби, говорить Олена Адамович. І це, до речі, єдиний важіль впливу на них. Мінфін далеко, і йому не до цього. З’явилися місцеві Ліцензійні умови цього року. Як тільки типовий проект розробили в Києві, представництво Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва в Полтавській області не стало відкладати у довгу шухляду роботу і розробило Ліцензійні умови для Полтавщини.
– Ми хотіли хоч якось обмежити негативний вплив грального бізнесу на суспільство, – пояснює голова представництва. – Скажімо, щоб заклади не розташовували побіля шкіл, щоб не було їх скупчення у людних місцях і, відповідно, більшої спокуси зайти туди. А уявіть, коли дитина йде зі школи, промине один-другий, а в третій заклад таки зайде… В цілому ми намагалися звести все до того, щоб можна було вивести гральні заклади за межі міста, у визначене місце. Але наш варіант Ліцензійних умов не затвердили Мінфін і Мін’юст. Довелося розробляти їх наново відповідно до типових.
Доповідаючи на колегії облдержадміністрації з цього питання, Олена Адамович наголошувала, що на державному рівні чиновники не тільки в цьому випадку, а взагалі, коли йдеться про спробу впорядкувати питання азартних ігор, чинять шалений опір.
Полтавщина не здається. Обласна комісія з ліцензування прийн
яла рішення принаймні не видавати копій ліцензій на розміщення гральних закладів без дозволу органів місцевого самоврядування. Вже розроблено й графік перевірок гральних закладів, повідомила Олена Адамович. Але ж відповідно до законодавства перевірятимуть офіційно зареєстровані й ліцензовані. Виявляти ж тіньові – компетенція правоохоронних органів.
За словами начальника УДСБЕЗ ГУ МВС України в Полтавській області В’ячеслава Синьчука, який теж доповідав на колегії, у ході перевірок гральних закладів викрито 49 фактів протиправної діяльності, зокрема у 21 випадку заклади працювали без ліцензій. Правоохоронці вилучили 134 одиниці грального обладнання, складено протоколи про адміністративні правопорушення. За рішенням судів конфісковано на користь держави 18 одиниць обладнання, накладено штрафів на суму 9 тисяч гривень. На жаль, суди не завжди підтримують факти вилучення гральних автоматів, говорить В’ячеслав Синьчук. Тоді міліція повертає автомати власнику – і вони “переїжджають” в якийсь із районів області, як правило, у сільські магазини, чим порушуються Ліцензійні умови, які передбачають їх розміщення у спеціально обладнаних приміщеннях.
Чутівський район – один із тих, що “обростають” гральними автоматами. Заступник голови райдержадміністрації з гуманітарних питань Надія Батюк називає ряд сіл, де по магазинах причаїлися ці “однорукі бандити”: Черняхівка, Філенкове, Артемівка, Чапаєве… Загалом вже не менше десятка. Щоб мати реальну картину розповсюдження цього бізнесу, запросили дані в податковій інспекції району. І одразу побачили, що в переліку – не всі “точки”, які на виду. Тому тепер збирають дані по селах. А з уже відомих фактів відкриття гральних закладів найбільш обурює Надію Василівну робота закладу в центрі Чутового – неподалік школи. Відкрили цей зал у приміщенні, яке не здане в експлуатацію. І чи буде здане – невідомо, оскільки будується дивним чином без дозволу на капітальне будівництво. Отже, порушення закону очевидне. Але власнику нібито видана ліцензія…
У Полтаві вже 1,5 року йде боротьба з тіньовим гральним бізнесом, який працює без ліцензій і патентів, а також з порушниками, які виходять за межі Ліцензійних умов. Таким чином близько сотні “точок” припинили існування. На превеликий жаль, говорить заступник міського голови Полтави, голова профільної комісії з питань контролювання грального бізнесу Полтавського міськвиконкому Олександр Русін, облдержадміністрація певний час видавала ліцензії без погодження з міською радою. Законодавство насправді чітко визначає ліцензіатів, і органи місцевого самоврядування не входять до того переліку. Але тільки місцева рада приймає об’єкт в експлуатацію. А без цього неможливо відкрити гральний заклад: якщо це нове приміщення, його треба здати в експлуатацію, і якщо перепрофілюється, треба робити проект і знову здавати в експлуатацію. Адже п.3.6 Ліцензійних умов (всеукраїнських) передбачає, що зал гральних автоматів повинен розташовуватися у спеціально обладнаному приміщенні. Це значить, що треба робити проект, брати дозволи пожежників, санстанції і т.д.
– Щоб навести лад у місті, ми підключили всі контролюючі органи. У нас уже відпрацьований порядок погоджень. Ми обов’язково враховуємо доцільність відкриття грального закладу в певному місці. Якщо там поряд школа, то навіщо? Якщо житловий будинок, то висувається вимога шумоізоляції. Ми здійснюємо постійний контроль за станом об’єктів. Працюють рейдові групи. Останнім часом домоглися того, що четверо підприємців розривають угоди з власниками гральних автоматів, бо ми їм давали згоду на відкриття і роботу тільки продовольчих магазинів. Інакше подаватимемо в суд. Чекаємо, як прореагує Київ відносно того підприємця, в чиєму закладі грала дитина, – законодавство вимагає позбавити його ліцензії. Випадки перебування дітей у гральних залах не масові, принаймні на виду в комісії. Ви ж розумієте, що суб’єкти підприємництва солідарні: тільки ми вийшли з якогось залу, обдзвонюють один одного, – розповідає заступник міського голови Олександр Русін. – Нині в обласному центрі більше сотні гральних закладів. Хочемо виселити їх з центру міста. У нових забудовах не дозволяємо відкривати. Звичайно, краще було б винести їх взагалі за межі міста, але ми не маємо права діяти поза рамками закону.
Що спільного у світла з пітьмою?
Винести гральний бізнес за межі міста у визначений анклав – ідея не полтавська. Її висловлюють у багатьох областях. Та голос “низів” заглушають носії інших ідей. Наприклад, публічно обговорюється корисність для суспільства благодійництва, яке надають власники чи представники грального бізнесу. Скажімо, спонсоруючи спорт. Не оминають піклувальники про державу теми недорахувань в бюджеті в разі ущемлень або заборони грального бізнесу. (Керуючись такою логікою, варто було б легалізувати і торгівлю наркотиками, і проституцію, що за прибутками аж ніяк не поступаються азартним іграм). А от так звана політична еліта країни про заборону грального бізнесу і не заїкається, принаймні відкрито це не звучить. Зате знаходить податкам конкретне застосування. Один із діячів, який безпосередньо впливає на формування в державі ідеології культури і духовності(!), висловив пропозицію за рахунок податків від грального бізнесу видавати книжки. Іншими словами, щоб людині допомогти, треба спочатку її погубити. Чи одним допомогти, а інших погубити? Глибину пагубності подібних ідей можуть зрозуміти, мабуть, тільки такі матері, які написали з Лубен до Кабміну або з Кременчука до облдержадміністрації, – хто стикнувся зі страшним явищем, коли близька людина стає залежною від гри, по суті продає свою душу страшній пристрасті. Не випадково, і дуже влучно, люди порівняли залежність від гри із залежністю наркотичною.
Нині у Верховній Раді України зареєстровано чотири законопроекти щодо грального бізнесу. В них обговорюється можливість винесення гральних закладів на визначені території й потреба у жорсткішому контролі. Наскільки дієво їхні автори пропонують вирішити існуючі проблеми, повинні дати висновки фахівці. Жоден із проектів не пройшов ще процедури першого читання. Зате ще одним законопроектом, що передбачає зміни до чинного законодавства, пропонується всі права з ліцензування зосередити у Мінфіні. Це означатиме, що на місцях втратять і той мінімальний вплив на цей бізнес.