У китайців слід повчитися патріотизму
– Перше і головне враження – те, що китайська сторона надзвичайно серйозно готувалася до Олімпіади на державному рівні. З одного боку, для Китаю це був важливий іміджевий проект, а з іншого – можливість підняти до світових стандартів свою спортивну і туристичну інфраструктуру. Зрозуміло, що було вкладено дуже великі кошти у рамках підготовки до Олімпіади, але зроблено чимало і для мешканців країни. Змагання завершаться, а вся інфраструктура залишиться для громадян Китаю. Передусім, це прекрасні нові дороги, спортивні споруди, зведені за сучасними технологічними вимогами. І, звичайно, оновлена столиця. Пекін буквально потопає у зелені висаджених дерев, кущів, квітників.
Патріотичний настрій китайців особливо впадає в очі. Тим, як впевнено китайські спортсмени лідирують за кількістю медалей, вони доводять, що у світовому спорті китайці перші, пропагуючи тим самим, що все китайське – найкраще. Сьогоднішній бум у Пекіні просто вражає: вся країна підтримує своїх спортсменів, а ті, у свою чергу, сповна віддаються  боротьбі за перемогу. Для китайців їхні медалісти – герої держави, які її прославили. Думаю, що Україна в цьому повинна брати приклад і створювати для наших спортсменів серйозні стимули, як моральні, так і матеріальні, для самовдосконалення і підкорення нових вершин у спорті.
– До речі, про стимули. Для спортсмена, який здобув “золото”, в Україні обіцяють премію 700 тисяч гривень, а у США – 25 тис. доларів. Чому, на вашу думку, така різниця в оцінці зусиль переможців?
– Вважаю, сума, яку задекларувала держава, є цілком прийнятною. Сьогодні умови життя і тренування спортсменів в Україні і США дуже відрізняються. Тому ця нагорода для нашого олімпійця – свого роду матеріальна подяка за роки напружених тренувань. Ми завжди повинні заохочувати людей займатися спортом і представляти державу на найвищих рівнях.
Достойний виступ
нашої землячки
– Ви майже десять днів спостерігали за олімпійськими змаганнями, як би ви оцінили виступ вітчизняних спортсменів?
– Спочатку, звісно, ми дуже тривожилися, що українські олімпійці не здобували медалей. Але ні на мить не сумнівалися, що настане мить тріумфу українського спорту. Так, на даний момент результати нинішньої олімпіади скромніші, ніж були в Афінах. Але оцінку потрібно робити дуже виважено, враховуючи багато факторів. Наприклад, наші провідні плавці завершили свою кар'єру, і це закономірно, бо показувати перші результати кілька олімпіад поспіль понад людські можливості.
– Чи вдалося вам потрапити на змагання за участю полтавських спортсменок?
– Виступу Оксани Щербак ми не побачили, оскільки на дистанцію вона вийшла вже після нашого від'їзду. А от за українських учасниць семиборства, у складі яких виступає Ганна Мельниченко, вболівали. Наша землячка посіла 15-те місце з-поміж понад 40 учасниць. Вважаю цей результат цілком пристойним. Вона ще молода і має можливість проявити себе на наступній Олімпіаді.
– Олександре Васильовичу, чи не здається вам, що для такої області, як Полтавська, двох представників в українській збірній замало?
– Поза всякими сумнівами, у цьому напрямку нам слід працювати більше, використовувати активніше й ефективніше бюджетні можливості, щоб сформувати необхідну матеріальну базу. Разом з тим у державі на даний час не відпрацьована система підтримки тих регіонів і людей, які готують спортивні таланти. Досягаючи певних результатів, спортсмени, які подають надію, переїжджають до столиці чи інших областей, у матеріальному плані для них привабливіших.
Регульований ринок дає добрий ужинок
– Чи вдалося вам роздивитися Китай? Який там рівень життя?
– За кілька днів роздивитися таку велику в усіх сенсах країну, як Китай, звичайно, неможливо. Але деякі моменти не можна було пропустити. Вражає те, як у державі відпрацьована стратегія розвитку економіки. Не секрет, що Китай виробляє абсолютно все, що виробляється у світі. Китайці максимально сприяють надходженню вітчизняних та іноземних інвестицій, отримуючи можливість прискореними темпами рухатися до рівня економічно більш розвинених держав. Передумова – вдале поєднання ринкової економіки та чіткої організації суспільної влади. Думаю, цьому у китайців слід повчитися і нам.
– Східний глядацький темперамент відрізняється від європейського?
– Ми побачили більшу організованість вболівальників, їхній колективізм, мабуть, сформований і загартований історичними традиціями. З іншого боку – вони не відрізняються від представників інших держав. Такі ж емоційні, експресивні, запальні.
– Ще перед відкриттям Олімпіади у пресі з'явилися повідомлення, що у готелях усі місця заброньовані, а туристів очікується значно більше. Тож чи виникали якісь проблеми з проживанням?
– Спортсмени, тренери і обслуговуючий персонал жили в олімпійському селищі, що знаходилося поруч із центральними стадіонами. Офіційні представники НОКУ знімали номери у пекінських готелях. Ми ж, звичайні туристи, жили на базі за 70 кілометрів від столиці, як кажуть, економ-клас, але умови досить пристойні. Єдине, що на змагання доводилося добиратися рівно годину. Там усі водії дисципліновані, і правила дорожнього руху для них – закон. Якщо стоїть знак обмеження швидкості 60 км, то 70 вони не поїдуть ніколи.
– Олександре Васильовичу, наскільки були заповнені спортивні арени, чи важко було придбати квитки і чи офіційною була ваша поїздка?
– На Олімпіаду я їздив за власні кошти, до складу офіційної делегації Національного олімпійського комітету України не входив. Придбати квитки було справді непросто. Усі арени глядачі заповнювали майже вщент. У нас була можливість побувати на різних видах змагань. Найменший зал вміщав близько 20 тисяч. Менших не було. Усі споруди – нові, сучасні, і, до речі, у їх будівництві застосовувались прості недорогі матеріали. Безумовно, вражає центральна олімпійська арена на 100 тисяч місць. Там ми були присутні на церемонії відкриття ХХІХ Олімпіади. Це – грандіозне шоу, де достойно була представлена наша олімпійська команда.
– Як під час Олімпіади було ор
ганізовано дозвілля для туристів?
– Якщо було бажання, то
можна було подивитися історичні пам'ятки, які шанують у Китаї. Наприклад, ми побували біля Китайської стіни, на площі Тяньаньмень, поблизу Імператорського палацу, подивилися на мавзолей Мао Цзедуна, який, на жаль, у ті дні не працював. По столиці пересувалися без проблем. Адже для тих, хто мав на руках квитки на олімпійські змагання, проїзд у громадському транспорті був безкоштовним.
Полтавське етномістечко
у Пекіні
– Із Китаю привезли якісь сувеніри?
– Сувеніри у Пекіні можна купити тільки в аеропортах чи на стадіонах. Там немає кіосків, як у нас. Все під державним контролем. Тож навіть придбати сувеніри було дещо проблемним. Але футболки собі ми все-таки купили.
– Наскільки нам відомо, полтавці до Китаю поїхали не з порожніми руками?
– Ми повезли туди необхідні матеріали для створення імпровізованої української хати під очеретяною стріхою з усіма атрибутами. А ще – макети криниці із журавлем, підводи з гарбузами і лелеками, два вулики-дуплянки з медом і бджолами. Все це було виставлено в українському посольстві і стало центральним місцем для проведення офіційних заходів. Зокрема – відкриття Українського дому та його етномістечка, Днів України на ХХІХ Олімпіаді.
– Для Полтавщини своя “міні-олімпіада” – наступного року. Адже ми чекатимемо гостей на святкування ювілеїв Миколи Гоголя і Полтавської битви…
– Мені хотілося б бути більш оптимістично налаштованим, втім те, що бачу на сьогоднішній день, на жаль, оптимізму не додає. Багато хто займається популізмом і балаканиною. У нас є історичні пам'ятки, пов'язані з цими ювілеями. Треба
їх привести до належного вигляду. А ідеї побудови нових музеїв треба підкріпляти конкретними фінансовими можливостями. Адже всі новобудови повинні мати передусім привабливий вигляд і привертати увагу туристів, а не бути зведеними “для галочки”. Окрім того, треба зробити до них необхідні під'їзди. Тобто до цієї справи слід підходити комплексно, фахово, а не по-дилетантськи.
– Як голова обласного відділення НОКУ які першочергові кроки плануєте робити у напрямі пожвавлення олімпійського руху на Полтавщині?
– Сьогодні ми повинні підтримувати тих, хто реально здатен готувати спортсменів для майбутніх Олімпійських ігор. Працюватимемо у цьому напрямі більш системно, враховуючи низку суб'єктивних факторів, які впливають на комплектацію нашої збірної. А ще, звичайно, підтримуватимемо масовий спорт. Адже звідти виходять олімпійці, і підкорення найвищих спортивних вершин починається саме з нього.