Але з нас вимагають (у Мінекономіки), скільки пішло м'яса птиці у роздрібну торгівлю, а туди беруть птицю підприємці міст Полтави, Лубен, Миргорода. Замовлення зроблено також на м'ясо свинини і яловичини".
У роздрібній торгівлі держрезервну курятину чекають з дня на день. В.о. начальника управління з питань розвитку споживчого ринку, сфери побутових послуг та підприємництва облдержадміністрації Ніна Кириленко підтвердила інформацію про те, що споживачі купуватимуть цю іноземну продукцію за ціною, не вищою 13,5 грн за кілограм. Але обсяги поставок залежать винятково від приватного бізнесу, відтак не регулюються жодними рекомендаціями та інструкціями. Поки що в управлінні напевно відомо про одного бажаючого підприємця, який уклав угоду з Держрезервом на 80 т стегенець, чверть з яких вже оплачена. "Складність полягає в двох умовах, на яких працює Держрезерв: мінімальна партія становить 20 т і має бути стопроцентна попередня оплата. Для підприємців нашого регіону це важко", – пояснює Ніна Кириленко причину, чому ж так негусто з бажаючими торгувати дешевою "резервною" курятиною. Є, до речі, й ще одна умова, що не полегшує надходження продукції до споживача: транспортування її з Докучаєвська Донецької області, де сконцентровано держрезервні стегенця, – справа рук самих підприємців.
Втім, якщо це не під силу бізнесу середньої руки, то може виручити великий маркетинговий бізнес, розгалужений в Україні. Наприклад, відомо, що 20 т закупила мережа магазинів "Фуршет", говорить посадовець.
А поки курятина десь в дорозі, ми поцікавилися, як її перевіряють на безпечність. За словами заступника начальника головного управління ветеринарної медицини в Полтавській області Олександра Донцова і заступника начальника управління ветеринарної медицини в м. Пол-таві Григорія Кондратенка, заборону, що діяла в Україні кілька років тому на ввезення курятини з Америки, давно відмінили, викликана ж вона була пересторогою через курячий грип. Нині підстав для занепокоєння немає. Тим паче, що будь-яка іноземна продукція в кілька етапів перевіряється на показники безпеки: спочатку зазвичай українські фахівці інспектують переробні підприємства-постачальники, потім уповноважена державна регіональна служба ветеринарної медицини на кордоні й транспорті ще до розмитнення продукції відбирає зразки для лабораторного дослідження і за його результатами, якщо продукція відповідає стандартам безпеки, видає ветеринарне свідоцтво для розмитнення. У разі закупівель у Держрезерв досліджує продукцію та регіональна ветслужба, у регіоні дії якої продукція концентрується, у даному випадку – донецька. У свою чергу санітарний та гігієнічний висновки видає Міністерство здоров'я України, у Держстандарті імпорт перевіряють на якість.
Що ж до останнього критерію, то, окрім державних норм, у кожного з нас є власні переконання, смаки, оцінки. Тільки вибір у простих громадян невеликий.